ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.03.14 16:16
Це просто сон. Не менше і не більше.
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.

Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."

Іван Потьомкін
2026.03.14 13:57
Співала самотність про зграйну дружбу. Співала, аж серце злітало з словами І в звуках тремтіло. Здіймалося вище і вище. Як жайворон, висло Та й впало, мов грудка... Нараз обірвалася пісня. На серце людина поклала руку.

Юрій Гундарів
2026.03.14 13:32
Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від

Борис Костиря
2026.03.14 11:31
Так можна геть усе проспати:
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.

Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,

Ярослав Чорногуз
2026.03.14 02:38
Не розказуй мені про любов,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,

Олена Побийголод
2026.03.14 00:59
Олександр Жаров (1904—1984)

Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»

Юрко Бужанин
2026.03.13 22:31
Професор дрімав
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною

Світлана Пирогова
2026.03.13 21:53
Гуаш весни чарує спраглі очі,
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.

Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив

Ігор Шоха
2026.03.13 20:00
                    І
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.

Іван Потьомкін
2026.03.13 19:57
За Росією, навіки втраченою,
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.

Адель Станіславська
2026.03.13 19:40
Хто ти, жінко? Яка ти, квітко?
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,

що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,

Адель Станіславська
2026.03.13 19:39
Поворожу на чистих сторінках
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...

На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,

Борис Костиря
2026.03.13 11:42
Не віриться, що перше серпня
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.

Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню

В Горова Леся
2026.03.13 11:36
Щоденно поїзди гудками плакали,
Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.

Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю

Віктор Кучерук
2026.03.13 05:57
Пересохли джерела натхнення
І озер задоволень нема, -
Маячить за плечима у мене
Без ніяких здобутків сума.
Повисає, мов прапор поразки,
Мов безсилля і слабкості знак, -
Мов закінчення доброї казки,
Яке щойно дошкрябав сяк-так...

С М
2026.03.13 05:08
Осипався із підборіддя мій грим
Занурю печалі у віскі & джин
Приборкувач занапастив свій батіг
І леви замовкли і тигри притихли

Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ей
О вип’єм усі адже клоун помер
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Опанас Драпан (1945 - 2014) / Вірші

 мої перелоги
Образ твору кінець
'2014

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-09-21 10:28:50
Переглядів сторінки твору 8916
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.590 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.446 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.667
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2025.07.17 23:33
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2014-09-21 11:09:20 ]
Вірш вартує того, щоб доопрацювати останню строфу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-21 11:12:35 ]
з полином довелось розлучитись. доречно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2014-09-21 22:31:04 ]
Аплодую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2014-09-21 12:42:55 ]
Дитинство теж вартує, щоби потрапити у альбом...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-21 13:50:52 ]
його, можна вважати, не було. на які світлини не подивлюсь, ловлю погляди, не по-дитячому серйозні та сумні. підлітками ми посміхалися більше.
а ідея цікава. з мене світлина (вірш до альбому).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-09-21 14:15:37 ]
Дембільський останній? Не поспішайте. "Чуть помедленнее кони, чуть помедленнее...". На Заході ваш вік - це вік розквіту зрілості і залицянь до молоденьких Фрау чи фрейлін, як там у них.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-21 18:06:44 ]
це саме так. але вже за гроші або (та) спадщину.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-09-21 14:21:05 ]
Нотки ностальгії добавляють віршу щемності і привабливості!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-21 21:27:53 ]
якби ми не вміли забувати минуле, то можна було б сказитись у майбутньому. але і забувати не можна...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-21 14:48:17 ]
Гарно...спогади добра справа, тим більше коли вони дорогі серцю і змушують його ритмувати...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-21 18:11:23 ]
вони його рвуть на клапті. та це не Росія. ніхто не рватиме і акордеон на весіллі або на іншому святі. чинно-тихо-мирно. є, чому позаздрити, якщо душа бажає спокою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-21 18:24:09 ]
Справа в тому, а чи хоче ( прагне ) вона, та душа спокою?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-21 18:28:12 ]
я ж тут випадковий мешканець. тому не прагне душа спокою, але водночас і звикає до нього.
згодом не з'являтимуться вірші, а за ними і їхній автор.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-21 18:40:37 ]
Хмммм...а випадковостей не буває, Бог не велить ім бути, та й Космос відрегульовує наші діі певного напрямку. Вірші з'являтимуться, обов'язково. а со ними іх автор, щиро цього бажаю першочергово Вам, пане Опанас.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-21 18:58:40 ]
я відповідально ставитимусь до космічних сигналів і велінь.
тут таке нічне небо, що не замислюватись над космічністю нашого життя неможливо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-21 19:11:02 ]
Отож бо)))) Останнім часом, вдивляючись в темну глибінь ночі мислю лиш одним - не дай Боже зара впаде якийсь велетенський кусень атому на цю стражденну землю, і мимоволі два океани наповнює солоність...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-21 19:31:35 ]
не впав би такий кусень, то не було б у нас Чорного моря. а залишалось би одне Середземне.
історії властиві дублі. і винне у цьому людство, бо погано засвоює історичний матеріал або не цікавиться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2014-09-21 20:42:37 ]
спадщина на цілині?)) гуморист))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-21 21:10:25 ]
ми ж там будували нові міста. квартири - це хіба не спадщина нашим нащадкам?
"снятся людям иногда голубые города" - це слова однієї з пісень тієї історичної доби.
пісня якраз про ці міста.
згодом вони повимирали. на якійсь світлині в Інтернеті я знайшов дещо з побудованого нами. мені забракло сердечних сил його скопіювати собі в альбом.
висока розподільна здатність електронної світлини проти державної нездатності імперії доглядати створене.
тодішні колеги-будівельники-цілинники будували на десятки сторіч. а воно не вистояло кількох десятків років. такий от гумор. Ви правильно відчули.
не має цікавості імперія у спадщині і в доглянутості, а має його в питанні поширення політичного впливу (тиску) і загалом у загарбницькій політиці її яструбиної верхівки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2014-09-21 21:35:52 ]
чогось повіяло пусткою...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-22 07:03:58 ]
так вийшло.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2014-09-21 21:58:53 ]
тонка іронія та самоіронія, а також довершений текст - думаю, автора можна упізнати саме за цими ознаками


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-21 22:54:42 ]
ні. вчителя.
я не уявляю українську літературу і зокрема поезію без тарасового слова. пишу маленькими літерами, щоб без пафосу, а так, як є.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2014-09-23 09:30:13 ]
Так, "Кобзар" - цілюще джерело для кожного українця.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-09-22 14:45:17 ]
мій/моя ЛГ склеювала б шматочки щастя...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-22 15:58:03 ]
у першій версії було про склеєні ласти.
це одна з жартівливих морських метафор.
та хіба можна сміятись? 50 років, як я вперше і востаннє розлучився - на чотири роки, які розтягнулись на все життя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Брат Ліо (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-25 20:32:05 ]
Заінтегрували та заінтригували, Опанасе

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-25 20:54:34 ]
виходило якось за кобзаревим словом. чи дійсно воно настільки прозорливе, що справджується, чи це звичайний земний уклад, коли щось, що якось налагодилось, повинно зруйнуватись. так вийшло і в мене. служба зробила своє. замоскалила. і сестри все життя працювали - хай не в наймах, але не на себе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександра Камінчанська (Л.П./М.К.) [ 2014-09-25 20:43:48 ]
"Я з них альбом останній склеїв...!" - пережите, прожите і вічне, усе зібгано в спогади добрі і не дуже. Гарний твір.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-25 21:07:17 ]
склеїв, але добровільно-примусово доопрацьовую. добровільно, бо в ньому моє, про мене, а примусово - бо хотілось би лишити по собі щось путнє. щоб нащадкам не було ніяково за мене.