ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2025.11.18 18:38
Краплі горобинового меду
Вавилон пітьми горобиної ночі зруйновано,
Сонце пшеничне одягає штани нового дня,
А самотній старчик-друїд гортає книгу заграви:
Бо кожна дорога прямує крізь дольмен осені,
Бо якщо й запалити вогнище треби, то не сьогодні,
І гілки горобинові ховают

Сергій Губерначук
2025.11.18 15:05
Мініода пішохода
Бачиш, скільки автомобілів
їде на червоне світло?
Дорога є – а перейти не можна.

І річ не в тім, що кількість дебілів
зростає помітно,
а в тім, що забита дорога кожна.

Артур Курдіновський
2025.11.18 14:41
Почути
У будь-якому віці,
У лісі, біля гаю
Так хочеться почути
Омріяне "кохаю".

Палкі плекати вірші,
Підказані Пегасом.
І відчувати поруч

Борис Костиря
2025.11.17 22:04
Промерзла трава
Промерзла трава, як нові письмена.
Згубились у ній дорогі імена.

Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.

Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.

Тетяна Левицька
2025.11.17 20:06
Розірвала...
Розірвала договір із сатаною —
душу продала за краплю насолоди.
Врешті-решт збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?

У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескид чорторию,

Олександр Сушко
2025.11.17 18:09
Нарешті...
Нарешті, чиста прозоріє яв,
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.

Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій

Олександр Сушко
2025.11.17 13:08
Сонце та місяць
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.

Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,

Сергій СергійКо
2025.11.17 11:56
Без тебе
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?

Тетяна Левицька
2025.11.17 09:38
Горе та Біда
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.

В Горова Леся
2025.11.17 08:31
Світи мені...
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.

Олександр Сушко
2025.11.17 07:51
Сонце...Місяць...
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.

Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк

С М
2025.11.17 05:30
Із підтримкою друзів (The Beatles)
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм

О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів

Борис Костиря
2025.11.16 21:47
* * *
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.

Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.

Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.

Володимир Бойко
2025.11.16 20:32
Куди поділися гриби?
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.

Богдан Фекете
2025.11.16 15:29
Співай про все
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один

Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії

Віктор Кучерук
2025.11.16 15:27
Тоді, тепер...
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Янка Яковенко / Вірші

 материнське
У мене груди, повні молока,
Сосок рожевий щедро стікає білим,
І радості й жалі вбирає усім тілом
Моє мале продовження в віках.

Стіка душа у душу молоком,
Вростають мої мрії в оченята,
І мріється, що я не просто мати,
Я Україна, з вічності соском.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Жорж Дикий 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Варвара Черезова 5 Майстер-клас / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2007-12-04 17:25:27
Переглядів сторінки твору 14812
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.988 / 5.13  (4.728 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 4.997 / 5.25  (4.487 / 5.1)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.837
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Автор востаннє на сайті 2009.11.27 14:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2007-12-04 17:29:47 ]
Так просто і ніжно написано, бо ж яке то щастя - годувати маля))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юля Бро (Л.П./М.К.) [ 2007-12-04 17:30:10 ]
Янко, в мене є певні передчуття, що остання строка може стати ходячим ахфорізьмом. Дідусь Фрейд у труні здригнувся.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-04 17:43:07 ]
Будьте символом всеплодючої матері. Вам личить.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Янка Яковенко (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-04 19:15:45 ]
я стараюся.
Ось народжу другу дитину, згадаю, як воно і що та й спробую ще раз підійти до цієї теми:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-04 19:23:49 ]
Дай боже здоровя, багато розумних діток і такої відвертої та щирої любові й щедрості. Манірнічати - не для вас. Хай комплексують ті, у кого ні діток, ні молока.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Янка Яковенко (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-04 19:27:07 ]
спасибі, а то я вже почала падати духом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-03-03 16:58:53 ]
Яно, якщо останній рядок - до дідуся Зігмунда, то оцей
"Вростають мої мрії в оченята" -
мабуть, до Мічуріна :)) Може, якось оченята окремо, мрії - окремо?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Янка Яковенко (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-03 18:33:21 ]
Пані Чорнява, жартувати найкраще на ту тему, в якій ви обізнані.
В українській мові, як поетичній, так і фразеологічній, семантичне поле слова "вростати" з"явилося задовго до Мічуріна, і не завжди пов"язувалося з грушами на вербі.
Вростали серцем в батьківську хату, вростали душею в рідну землю.
Прикро, що ви цього не знаєте.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Янка Яковенко (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-03 18:53:22 ]
Пані Чорнява, жартувати найкраще на ту тему, в якій ви обізнані.
В українській мові, як поетичній, так і фразеологічній, семантичне поле слова "вростати" з"явилося задовго до Мічуріна, і не завжди пов"язувалося з грушами на вербі.
Вростали серцем в батьківську хату, вростали душею в рідну землю.
Прикро, що ви цього не знаєте.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-03-03 19:02:17 ]
Пані Яна Яковенко! Дякую, що пояснили різницю у часовому розходженні поняття "вростати" і прізвища Мічурін. Осмілюсь тільки пояснити вам, якщо ви раніше цього не чули, про так звані логічно-семантичні паралелі. А коли щось "вростає в оченята", це або елементарна відсутність поетичного смаку, або щось гірше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Янка Яковенко (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-03 19:46:50 ]
Пані Чорнява, мене вчили, що коли образ доводиться пояснювати словами, то це поганий образ :(
Я не будую іллюзій з приводу цього тексту, про що писала вище. Був сон, він розсіявся і залишки цього настрою ніяк не хочуть влізати у віршовані рамки.
ви вказали на те, що я давно вже знаю сама. Тож мабуть дякувати не зовсім доречно.
Хоча можу подякувати за проявлену увагу до мене :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-03-03 19:49:29 ]
Яно, але ж ніколи не пізно змінити щось на краще:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-03 19:54:22 ]
Стіка душа у душу молоком,
Вростають мої мрії в оченята,
А що тут треба змінити, аби стало комусь зрозумілим очевидне у такому контексті? Як на мене, то пояснювати вірші доводиться не лише у тому випадку, коли щось не ясно написане, але й тоді, коли читач не той.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-03-03 20:02:40 ]
Так, і не кажіть, читач не той пішов... Не вкурює він, дурний, глибоку образність карамелєк з лайна і згриплених лелек... Не може він збагнути, як це мрії вростають в очі, якщо це не фільм жахів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-03 20:14:45 ]
Таких тут, шановна пані, про яких ви кажете, не так вже й багато, але вони дуже полюбляють здіймати веремію, чим імітують масовість та громадську опінію.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-03-03 20:18:35 ]
Насправді, по чести сказати, ідея мені сподобалась. Проте деякі моменти спотикають мене, як пересічного читача. А оскільки пані Яна має високий рівень вимогливості як до себе, так і до інших, і в усьому, як мені здалося, прагне досконалості, маю нахабство вказати їй на ці "моменти":
1. Дійсно "вростання" є досить моторошним дійством.
2. Мене трохи бентежить оте "чвіркання" в другому рядку, якесь воно занадто простомовне і простоасоціативне для такого глибокоінтимного вірша-сну.
3. Останній рядок занадто простий, знову ж таки, в контексті глибини обраної авторкою теми.

Власне, це є лише зауваги "не того читача", і прислухатись до них шановній авторці немає жодної потреби.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-03-03 20:22:01 ]
Може, не так і багато, а може, ви не всіх знаєте... А деякі просто відмовчуються, щоб не ображати... А ще деякі вважають, що краще не зв’язуваться... Але ті, що є, як вони вам заважають писати хто зна що і хто зна як! Ех, ваша воля б...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Янка Яковенко (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-03 20:26:35 ]
Пані Ніко
Років десять доїла корів, тому напевно знаю, що молоко чвіркає із дійки :), Ви щось інше мали наувазі, говорячи про промовистість цього слова?
А вростання семантично часто використовують як синонім до закорінювання. Тобто те, що залишиться назавди.
Пані Чорнява, ви мене просто вразили високохудожнім смаком свого коментаря.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-03-03 20:31:28 ]
Якого саме?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-03 20:33:02 ]
Своєю волею, шановна пані, я користуюся вволю. Знаю й вашу волю, яку ви неодноразово висловлювали. Але ж ви як професійний філолог не можете не знати народних прислівїв про те, що кому не дав бог. Чи ви не український філолог?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-03-03 20:36:31 ]
Яно, якщо ви про карамельки з лайна, то це нетльонка пана Валентина Бендюга, тож йому і претензії.

Це прислв’я, ВБ, я знаю, хоча і не український філолог. Але ж ми тут не про вас, а про Поезію, про доречність або недолугість... А ви все про своє, про наболіле...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-03-03 20:41:40 ]
Я мала на увазі саме те, що мала і нічого більше, повірте. Дуже не люблю недомовок або двозначностей.
Я просто наголошую, що це оте "чвіркання" і іжє с німі, прималює загальний художній і естетичний рівень вірша. Ці моменти дисонують, от і все.
Та я вже казала, що не претендую на звання "рупору істини". Бодай поки мене в нього не висвятять офіційно і при свідках;)
А загалом, думка автора - закон.
Тож, моє шанування.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-03 20:45:35 ]
Та ні, шановна пані, я саме про поезію й кажу: вірш, як анекдот, бо коли його доводиться пояснювати, то на те може бути дві причини, про які я й нагадав. А ваша реакція на це нагадування якась, вибачте, істерична. Спростуйте сказане мною, а не чіпляйте інші теми, які поезії не стосуються.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-03-03 20:53:46 ]
Я не знаю, може це професійний прийом проскупівських журналістів такий: все перекручувати, але ви ним оволоділи майстерно! Щодо вірша, авторка і сам погодилася, що вираз про вростання мрій в оченята є недолугим. Більше того, вона це бачила і раніше. Тому, шановний, спростувала ваш закид Яна Яковенко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-03 21:18:11 ]
Ну, шановна пані, ви вже й на проскурівських журналістів тінь кинули і звинуватили їх у перекручуванні чогось там. Під таким натиском професійних філологів (хоча й не українських) будь-хто може засумніватися у доцільності того чи іншого слова чи образу.
Стіка душа у душу молоком,
Вростають мої мрії в оченята,
Чи може мамина душа перетікати молоком у душу немовляти? Кажу, що може. А чи можуть передаватися мамині мрії через погляд цьому ж немовляті? Кажу, що можуть. Коли ви цього не розумієте, то це ж не вина автора, а ваша біда. Гадаю, що тим, хто годував свою дитину чи хоча б доброзичливо спостерігав за цим годуванням, вірш сподобається. Як казав Тарас
У нашім Раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
Зичу вам спізнати ту райську насолоду.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-03-03 21:23:44 ]
Спізнилися ви, шановний, бажати. Я вже все це відчула, на відміну від вас... Ще раз повторюю: МОВА ЙДЕ НЕ ПРО ОБРАЗ ЯК ТАКИЙ, А ПРО НЕДОЛУГІСТЬ ЙОГО ВТІЛЕННЯ ЗА ДОПОМОГОЮ СЛОВА.
Все, ви мене втомили...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-03 21:26:27 ]
Все то й все. Бувайте, але не так часто згадуйте мене, бо мені щось часто й безпричинно ікається...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Янка Яковенко (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-03 21:28:06 ]
Валентине, дякую за підтримку!