Гарний вірш. То мабуть погода така, а Ви посміхніться і день стане яскравіший!
З любов"ю, Варця;)

Ну-ну, отак у суботу зранку - "напевно, не до нас"! До нас, до нас! Все буде кольорово! Погляньте на папужку - і стане веселіше!

Ні, не погода - настрій. Стосовно посміхнутись - реалізую пораду, тим більше, що приїхав син, а це для мене радість.
Дякую і щасливо!

Щасливо;)

А от структура вірша чомусь на кольорове не надихає. Рими - прості надміру. Знаю-літаю, снів - днів, забуваю-називаю. Образністю вірш не грішить. Сіренько. Редакціє, пригляньтеся до своїх редакторів! Дивні у Вас критерії.

:)) Ото Леся всипала і автору, і редакції. :) Молодець. Моя щира повага. :)

Мені вірш сподобався, просто і зрозуміло.
От тільки як це "кохання без любові"?

Пані і панове, добридень! Цікаву ви тему зачепили - про редакторів. Чи не варто "свіжим оком" пройтися по їхніх творах та визначити їхні читацькі рейтинги, а не натякати лише на пана Володимира? Там, як на мене, є достойніші пильної уваги.

Іване, дякую, але я не прагну щось комусь всипати, кожен висипає сам те, що має. А редакція заходилася підіймати те, що не підіймається. Від оцінки рими не зміняться.

Усім привіт!
Якщо дозволите, то я теж додам дещо на одну із тарілочок терезів.
Шановна Олесе Гавришко - я чомусь страшенно задоволений, що разом із Володимиром Гнєушевим знаю відповідь на це запитання.
А ще більш приємно, що автор так гарно його поставив, і поставив узагалі.
Я думаю, що це "кохання без любові" і є найкращим ключем до розуміння композиції. Є ще й інші входи, але вони, ніби, не парадні...

Щодо зауваженого шановною Лесею Романчук, то попри теоретичну правильність Лесених поглядів, є певне право автора у тому чи тому творі відхилятись від тих чи інших "канонів"? Тобто - то що не дуже добре узагалі, в якомусь конкретному випадку може бути навіть оправдано.
Чим оправдано? Як на мене - світоглядними мотивами ліричного героя (за якими може бути майстерно прихований той, чи інший мистецький напрямок). Ось наприклад, як відобразити вкрай діяльну натуру лір.героя, чи динамічність сюжету, як не через дієслова?
Інша справа, що нам всім потрібно уважно стежити за цілісністю картини всієї нашої творчості, так?

Пане Валентине, проблема не в тому що хтось із редакторів переоцінений, чи недооцінений, як і всі наші автори, - а в тому, що серйозний читач повинен би був розуміти, що оцінювати він здатен тільки те, у чому гарно розуміється.

Наприклад, в яких напрямках мистецтва поезії, ви, пане Валентине, розумієтесь?
Після чесної відповіді на таке запитання ви, напевно, і можете починати у відповідних керунках діяти.
Бо ж не можна у всіх напрямках йти одночасно?

В мене теж "кохання без любові" не викликає як раз жодних запитань.

Любо, це в нас, як потаємний знак, хто розуміється, той посвячений! :)

Колись, за мого перебування в Москві, виник конфлікт між студентами Фізтеху і пацанячим народом, який торгував недалеко від корпусів фізтеху. Власне йдеться про добре знану "Горбушку". Отож, ходили чималі компанії студентської братії, які запитували елементарні запитання, наприклад, чому дорівнює інтеграл взятий по колу... Чи ще щось. І давали прочухана, якщо хтось казав, що він студент, а відповіді не знав :)

Я - любитель поезії, пане Володимире. Ні в чому не розуміюся досконало, але усе добре відчуваю. Про свої відчуття та своє аматорське розуміння і висловлююсь. Коли тут є дипломовані знавці певних напрямків, то я з ними охоче поспілкуюся, повчуся, поставлю кілька наївниї питань, аби почути розумні відповіді. А оцінюю "на око" - сподобалось чи не сподобалось. Критерій - власне розуміння і смак. При цьому можу й пояснити, чому саме щось мені сподобалося, а щось ні. Чиню це все у межах правил. Що ж до редакторів, то їхньої роботи (зважаючи на їх кількість) майже не видно. Ось пан Олесь (з новеньких) проситься, проситься, а ніхто (з редакторів) не відгукується...

:))
Не вдаючись до аналізу суто поетичного, зазначу, що загальний зміст викликає сум. І не через те, що ЛГ так страждає, а через те, що він не хоче (або не може) щось змінити ("Якби достало сил мені"). Така собі чоловіча рефлексія...
А може, то дощ так на мене впливає :))

Пане Валентине, так у нас сайт поетичний, а не оцінювальний.
Поезія передусім. Нехай пан Олесь пише й пише гарну поезію, і читачі, і редактори прийдуть...

Що стосується ваших знань, то така відповідь є незадовільною із огляду на ваші наміри судити і оцінювати поезію. З огляду на вашу відповідь ви можете тільки перевіряти наявність тих чи інших помилок, що теж дуже важливо.
Розумієте, мій погляд такий, щоби максимальним чином осягнути поетичний твір, його потрібно не просто ввібрати в себе, але і зробити це через потрібні "ворота". Якщо у певного читача немає, наприклад, модерністичних воріт, то фірток і кватирок не достатньо для пристойного вбирання суті.
Так, що добре відчуваю ( а що відчуваю - не знаю) - на жаль не проходить.

А хто у нас сьогодні працює від РМ? Судячи по стилю коментарів, то не Володимир Ляшкевич. З точки зору поезії "оправдано" бути може все, що завгодно. А з точки зору відсутності воріт у певного читача або чогось на цей кшталт, то MEDICE, CURA TE IPSUM. Далі говорити немає про що. Сумно. Простежуються особистісні зв'язки фізтеху з... пацанячим народом. І куди вже шановній Лесі Романчук збагнути усю глибінь пристойного вбирання суті!
Не заплутуйтеся у коментарях, РМ, читайте вірші. А там все ясніше білого дня!

Пане Володимире, чомусь мені ваша відповідь не зовсім зрозуміла. Ось ви пишете:Редакція Майстерень (М.К./М.К.) [ 2008-02-23 13:45:47]
Пане Валентине, так у нас сайт поетичний, а не оцінювальний.
Якщо сайт не оцінювальний, то для чого існують оцінки, правила користування шкалою оцінок, можливість для кожного зареєстрованого (навіть коли на сторінці нема жодного його вірша) виставляти оцінки авторам? Знову ж, саме від оцінок редакції та користувачів сайту залежить рейтинг автора і те, чи будуть його твори "рекламуватися" ПМ. Тобто, як я розумію, оцінки на цьому сайті грають цілком визначену і важливу роль. "Воротами" кожного читача є здатність відчувати красу та набутий досвід, про що свідчать його власні твори, а також оцінки читачів - профі та аматорів. Що до мене, то ці оцінки не дуже різняться між собою. Що ж до вишукування мовних помилок - то це робота коректора та літредактора. Не раз буває так, що людині насиплють компліментів, наставлять високих оцінок, а твір рясніє різноманітними помилками. Таке явище не сприяє творчому зростанню авторів, а заколихує, притуплює увагу, понижує рівень вимогливості до себе й інших. Хтось мав би це робити? Я мимо власної волі взявся за цю справу, але коли піду (а такі наміри є), то не знаю (бо поки що не бачу), хто буде робити невдячну роботу. Щасти!

Пане Володимире, цур їм, пек, Вашим намірам! Ото вигадали. Ви сюди за оцінками подалися, чи за спілкуванням, поезією, радістю від доброго вірша?
Там он для Вас дівчина, яка могла б образитися і надутися за попередні коментарі, адже люди не завжди адекватно сприймають навіть жартівливі зауваження, написала милого віршика. Хіба не приємно?
А суб'єктивність і "А судьи кто" - це типове явище соціуму.

Пане Валентине, ще раз повторю, що на першому місці Поезія, а оцінки, і коментарі її тільки "обслуговують". В жодному разі коментатор чи оцінювач не є головною фігурою на сторінці вірша.
"Ваш" вірш - читайте, підказуйте, оцінюйте.
Не "ваш" вірш - краще його не чіпати.
Бо інколи розбіжність - про що вірш і розуміння коментатора - настільки очевидна, що виникають негарні підозри - чи коментатор прочитав вірша, чи ж бо є елементарні для цього напрямку поетичного мислення речі, якими коментатор не володіє.
Саме про цю небезпеку я й кажу, коли ми говоримо про оцінювання авторів, які мають рівні відмінні від "Любителя Поезії"

Ах Лесю, навколомистецька критика - це смертельний полігон. :)
Які в нас тут колись були битви на різні теми :)
Зараз така тиша і спокій :)
Але рівень поезії став значно вищим. Це приємно. :)

Щодо помилок: вірш може бути бездоганний з точки зору грамотності, всі коми, крапки, тире на місці, а казати про нього нема що. То ж оцінюється, врешті решт, не наявність чи відсутність помилок (які завжди можна виправити).
Щодо рівні "ЛП" чи "МК" дуже спірно, бо їх, як відомо, автор виставляє собі сам при реєстрації. А це, як ми бачимо, не завжди відповідає дійсності.
Хоча в цілому я згодна з тим, що як не до душі тобі, скажімо, андерграунд, то й не коментуй його. Це окремий стиль, в якого є свої поцінювачі. Те ж саме з модерном...

Пані Лесю, ви мене помилково назвали Володимиром (трапляється), але я зрозумів, що пється до мене, то й поясню суть своїх намірів. Я просто не матиму часу (матиму його дуже мало), аби просто розважатися. Мені приємно було познайомитися з багатьма непересічними людьми, поговорити з ними, посперечатися, пожартувуати, дещо почути про себе та свої вірші й прозу, історичні розвідки. Інтернет у мене зявився зовсім недавно, а тому корисним було й оволодіння цим інструментом. Але період навчання та знайомства завершився, оцінку своїм творам я отримав (десь така ж у мене й самооцінка була і залишається), а я втягнувся (азартний дуже) у "громадську" роботу. Це для мене поки що розкіш, якої я не маю права собі дозволяти. Я не забираю своїх матеріалів, може буду ще щось іноді публікувати, але з активної фази виходжу. Щасти всім!!! Пані Трахтенберг особливий привіт у її інтервю.

Так, Любо, автори виставляють собі тільки оці "Любитель" (всі ми, сподіваюсь Любителі), чи ж бо "Майстер-клас" - це заявка щодо намірів - сигнал усім, мовляв шліфуйте мене до золотого блиску, колеги :)

Адміністрація за згоди (мовчазної чи після обсудження) кваліфікованої більшості редакторів надає авторам відповідні рівні.

Погоджуюсь Любо, що правильно написаний текст - не завжди вірш.
Додам тільки ще осб одну свою думку, що, як на мене, Поезія - не менше, аніж Наука.
І вважати, що ось, наприклад, Ботанік чи Хімік, може повчати Математика предмету Математики - це ж химерно?
Так і в Поезії. І, як на мене, те, що різниця між Хіміком і Математиком, сьогодні більш суттєва, аніж, наприклад, поміж класичним Реалістом і Постмодерністом, - говорить лише про те, що весь розвиток Поезії і Мистецтва ще попереду?

Тут, мені здається, є один нюанс. Повчати, безумовно, не може. Але оскільки в Математиці присутня гармонія, її може відчути і Хімік. І ось про цю гармонію, що поєдную ці науки, тільки і може йти мова. Сподіваюсь, Ви розумієте, про що я. Головне - СПРОМОЖНІСТЬ відчувати цю гармонію.

Пане Валентине, вибачте за помилку. Ваш намір мене не тішить із жодної точки зору. Хоч і спокушає. Справді, нехай панує тиша, спокій, мовчазна згода.

Лесю, не переживай, не з нашим темпераментом побоюватися мовчазної згоди :)))

Мені Бендюга жаль! Що ми без нього будемо робити? Я без нього сайту не уявляю. У кожного своя функція - у нього народного контролю за словом. і це важливо. А нашої згоди, Чорнявенька, тут ніхто не питає.

Але ж ми є, значить, доведеться питати :)) Ось твій "підшефний" Макс вночі на всіх образився, всіх пообзивав і пішов незрозумілий... То ж маєш тепер клопіт :))

А Бендюгу до одного місця, жаль нам його чи ні. :) Він послідовний і неупереджений у своїх думках. І це змушує мене "скидати перед ним капелюха". Багато чого з його життєвої позиції викликає в мене різкий супротив, але його щирість не викликає ніяких сумнівів. Я часто пропускаю не читаючи його розлогі коментарі і етюди, але часто буває дуже цікава і влучна критика. І цікаві вірші. Ті, в яких не надто багато ідеології і якихось особистих нашарувань.

Чорі, а таки доведеться!
Іване, я поважаю сильних людей, а якщо особистість настільки самодостатня, що їй до лампади інші - то й тим паче. Але ніколи не зустрічала людей із "писючої братії" зі шкірою бегемота. І Валентин не бегемот, це абсолютно. То нехай знає, що писав не всує.
Чорі, а що там мій Максик начудив? Піду-но почитаю. Може, також ображуся і піду незрозуміла...

Нащо таке було робити?
Півтора десятка редакторів своїми справами займаються, а тут людину (пана Володимира - тезку Головного Редактора) на амбразуру останній кидає.
Хай би їх турбувала ця пані Редакція.
Ставлю п"ятірку не від зла, а від сприймання поетичного рівня вірша. Приплюсувати б інше - за наругу над авторами сайту. Була б четвірка. Але автор в ній не винен. Музикант грає, як вміє.
Як кожен з нас, до речі.
Вибачайте мені, депутате.

Ми майже нічого не знаємо одне про одного.
Мабуть, і не знатимемо.
Я перечитав деякі з Ваших творів сьогодні. Я б сказав би, не стільки твори, скільки коментарі.
Пробачте мене, пане Володимире. До цієї пори я бачив тільки твори.
Я не про все знав.
Творчих Вам успіхів, настрою гарного, наскільки це можливо.

ото натупали й накришили...
продовжу Вас читати