Мені оте " і" чомусь заважає читається "до-опісля тебе! А ідея і те що сказано має глибочезний зміст! Доречі читав про космос і те як бідолаха розчинився в зорельотику, став його частинкою - класно (як на один присяд) можете і посельніше. Читається легенько видно на то вважали коли писали. Цікаво. А вірш супер.( але теж можете сильніше :) )

...тепер з паузою вже набагато краще...

Це правда, Володю, філософія неба завжди приваблювала і завжи вабитиме...Ліки від суєт.
Спогади про майбутнє. Фьюче ін зе паст.
Дякую за небесну терапію. Наталя.

Небо - моє щастя. НЕ вірш, а подарунок усім читачам. Тепла, радості, світла.:)

Майбутнє оглядається в минуле,
й обоє поглинають сьогодення...
Минуле прозирає у майбутнє,
й обоє поглинають сьогодення.
На вістрі часу й простору людина –
у всесвіті немає сьогодення...

Дякую, колеги, за увагу і поблажливе ставлення до цих моїх скромних спроб.
Семирядкові композиції для мене досить не прості, бо тут важливо, окрім усього іншого, знайти збалансоване місце для кожного слова, аби в цілому вималювалась картинка "нормальної" недосказаності у потрібному напрямку, а не відчуття наглої смерті автора перед публікацією 8-го рядка. :(

Я б замінив слово "гляди" на "поглянь" чи "дивись", а "глядять" - на "зорять" або ще подумав би над варіантами. Гляди, глядіти, доглядати - цей синонімічний ряд може, переконає Вас, що це слово - більше для прози, ніж для поезії, як на мене. Можливо, в кінцівці вірша варто було б дати натяк, як позбутися забуття, що минуле повернеться у майбутньому чи з"явиться нове життя після смерті. Цікавий варіант у Василини, вона легко летить у віршах у небо, а у Вас - важкий політ, відчувається, що вірші без недомовленості даються легше.
Знаю, що Ви - достатньо мудрий, щоб не образитись не критику.
З повагою

"і до й опісля" - з точки зору милозвучності рядка краще було б "і до, і після тебе". Принаймні, мені так здалося при першому читанні :)

Даруйте, пане Володимире, мене трохи неприємно різонули деякі не зовсім щирі, як на моє відчуття, похвальні коментарі на Вашу адресу, я занадто емоційно зреагував.
Дай Бог Вам прозірливої мудрості і вміння відрізнити щирість від лукавства. Наперед вдячний.

Дякую, що не образилися на критику і за уміле редагування мого коментаря.
Можливо дійсно слід відкласти цей вірш і повернутися до нього згодом.
Якщо у Вас є проблеми з коштами аби видати власну книгу на папері, треба діяти за принципом "з миру по нитці..." - відкрити рахунок, назвати його реквізити і я буду серед перших, хто надішле на нього кошти. Думаю, мене підтримають багато авторів цього сайту, бо можливість самореалізації, жити повнокровним літературним життям, обмінюватися думками, самовдосконалюватися, яку відкрила нам редакція "ПМ" - без перебільшення - безцінна.

...Приречений на забуття і не приречений,
Дивись, аби
Не розминутись із Предтечею,
На Вічне Небо...
Бо у ньому - Бог...
Тож ти і Небо - Бог...
З тобою вдвох...