ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.16
19:57
ось поет на променаді
проминає повію
мова тут не
про молодих поетів які
те саме що повії
або старих повій
котрі чим не поети
отже
проминає повію
мова тут не
про молодих поетів які
те саме що повії
або старих повій
котрі чим не поети
отже
2026.04.16
19:17
Розповім тобі казку про літній насичений вечір,
Там лілійника жовтого довго п’янить аромат.
Там стежинка вузька поміж хат у травичці зеленій
Упирається в став, де качки на воді майорять.
Розповім тобі казку про осінь з молочним туманом,
Що вкриває
Там лілійника жовтого довго п’янить аромат.
Там стежинка вузька поміж хат у травичці зеленій
Упирається в став, де качки на воді майорять.
Розповім тобі казку про осінь з молочним туманом,
Що вкриває
2026.04.16
17:52
Упереджуючий «удар» Ізяслава.
Життя мина. Уже на схилі літ,
Коли рука не здатна меч тримати,
Схотілося перо до рук узяти,
Щоб змалювати той далекий світ,
Якого вже назад не повернуть.
Схотілося події описати,
Життя мина. Уже на схилі літ,
Коли рука не здатна меч тримати,
Схотілося перо до рук узяти,
Щоб змалювати той далекий світ,
Якого вже назад не повернуть.
Схотілося події описати,
2026.04.16
17:46
Скриньку
Легковажної жінки Пандори
Зачинили золотим ключиком,
Що повісили на тонку шию
Гейші на ймення Аой Неко,*
Що заблукала серед руїн Хіросіми,
Шукаючи загублену єну
З драконом гори Нараями**.
Легковажної жінки Пандори
Зачинили золотим ключиком,
Що повісили на тонку шию
Гейші на ймення Аой Неко,*
Що заблукала серед руїн Хіросіми,
Шукаючи загублену єну
З драконом гори Нараями**.
2026.04.16
17:04
Я довго йшов
Вулицями міста граків,
Так довго, що забув назву міста –
Цього міста темних вікон
І злих поглядів сажотрусів
Міста, яке занедбало своє ім’я.
Я шукав Істину
Вулицями міста граків,
Так довго, що забув назву міста –
Цього міста темних вікон
І злих поглядів сажотрусів
Міста, яке занедбало своє ім’я.
Я шукав Істину
2026.04.16
13:18
Знати про дарунки мав би вчасно
І про красну мову бранзолет -
То й кохання ватрище б не згасло,
Щастя поривалось би на злет.
Ну окей, життя іде - як шоу,
Без вагань послухай і прикинь.
Повертайсь, побачимося знову,
І про красну мову бранзолет -
То й кохання ватрище б не згасло,
Щастя поривалось би на злет.
Ну окей, життя іде - як шоу,
Без вагань послухай і прикинь.
Повертайсь, побачимося знову,
2026.04.16
13:01
Ледь чутні промені ранкові
Проб'ють могутню німоту,
Знайшовши ті слова у мові,
Які ословлять пустоту.
Тендітні промені пробудять
Від сну тяжких, лихих століть,
Штовхнувши у нудотні будні
Проб'ють могутню німоту,
Знайшовши ті слова у мові,
Які ословлять пустоту.
Тендітні промені пробудять
Від сну тяжких, лихих століть,
Штовхнувши у нудотні будні
2026.04.16
12:52
Міняються і віра, і пенати,
і ніби рідне здалеку село...
у пам’яті прив’ялене зело
і кетяги калини біля хати.
І це минає. Тяжко поміняти
зло на добро або добро на зло.
Не меншає колег, але обняти
і ніби рідне здалеку село...
у пам’яті прив’ялене зело
і кетяги калини біля хати.
І це минає. Тяжко поміняти
зло на добро або добро на зло.
Не меншає колег, але обняти
2026.04.15
19:44
І
Знову охопила ейфорія
голови одурених людей.
З огляду на світові події
мало клепок і всихає ґлей
в авторів словесної стихії
вичахлих теорій та ідей.
На землі, опаленій війною,
Знову охопила ейфорія
голови одурених людей.
З огляду на світові події
мало клепок і всихає ґлей
в авторів словесної стихії
вичахлих теорій та ідей.
На землі, опаленій війною,
2026.04.15
16:59
квіти троянди квіти лілії
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш
2026.04.15
16:13
Сію дні крізь сито –
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.
Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.
Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,
2026.04.15
12:46
Голос віків звучить
із шухляди столу,
із далекої кімнати,
із потаємних глибин.
Голос віків охрип.
Будь-який забутий голос
зливається з голосом віків.
Голос віків розпадеться,
із шухляди столу,
із далекої кімнати,
із потаємних глибин.
Голос віків охрип.
Будь-який забутий голос
зливається з голосом віків.
Голос віків розпадеться,
2026.04.15
10:44
Цвітуть: конвалії, бузки,
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.
2026.04.15
06:41
Костянтин Ваншенкін (1925-2012)
Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!
Що несе майбуття?
Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!
Що несе майбуття?
2026.04.15
05:39
В березні та квітні
Проліски блакитні
Рясно зацвітають у лісах, -
І знедавна вітер
Духом первоцвітів
Швидко та без опору пропах.
І стоїть в повітрі,
В березні та квітні, -
Проліски блакитні
Рясно зацвітають у лісах, -
І знедавна вітер
Духом первоцвітів
Швидко та без опору пропах.
І стоїть в повітрі,
В березні та квітні, -
2026.04.14
22:09
У тому квітні молодість співала,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.
Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.
Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2026.04.02
2026.03.31
2026.03.29
2026.03.28
2026.03.27
2026.03.19
2026.03.16
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Христенко (1958) /
Вірші
ЗУСТРІЧ З МАЕСТРО
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ЗУСТРІЧ З МАЕСТРО
Антоніо Вівальді
Добридень, Майстре! Як же це незвично:
Зустрітись з Вами через сотні літ.
Яке у Вас осяяне обличчя!
Хіба такі бувають на Землі?!
Я так хвилююсь. Вибачте, будь ласка.
Ви, мабуть, найвеличніший з усіх
Творець гармоній і маестро казки,
І чарівник скрипічних голосів!
Це дивовижно! Навіть і не мріяв...
І ось – отримав неповторний шанс.
В нас обмаль часу? Звісно, розумію...
На Вас уже чекає диліжанс.
Розповідати, певно, що не треба,
Яку пошану відчуває світ:
Вам підкорились лаври бога Феба
І Вас кохають сотні Афродіт.
Та що там сотні – тисячі, мільйони
Несуть любов у відданих серцях,
За музики чарівність невимовну:
За посміх сонця, подих вітерця...
Одне питання: „ Вже багато часу
Творіння Ваші сповивають світ,
Неначе вічну юності окрасу,
На сході сонця в ранішній росі.
Переплелись чотири „Пори року”:
Цвітуть дерева, листя обліта...
В них суть життя – буденна і глибока,
Безмежно мудра і така проста.
Як Ви зуміли? Чим Ви надихались?
Хто дав Вам мудрість розуміти суть?
У чім секрет?!
Ми так і не пізнали...
Чи наші душі зможуть, осягнуть?!"
Моє питання проковтнула тиша,
Відкривши пащу, зажадала ще,
Але Маестро відповів неспішно –
Легка усмішка блиснула з очей.
– Глянь навкруги, не квапся. Що ти бачиш?
– Птахи, дерева, квіти у траві.
– А що іще? Лише відчуй, юначе,
Як світ живе, пульсує у тобі!
Лише послухай: листя щось шепоче,
А ось метелик – квіточка жива,
Співає жайвір про любов охоче
І мліє залоскотана трава.
А он дівчата, мов пташина зграя,
Плетуть віночки із юнацьких мрій,
Дівочу щирість в коси заплітають.
Біжи до них – кохай і шаленій.
Шукай свою, вдивляючись у очі, –
В єдинім ритмі зіллються серця
І розлучатись більше не захочеш,
А бути поряд
з нею
до кінця.
Ідіть удвох, вдивляючись у зорі,
Хай діточки прикрасять ваші дні.
Цей час настане – він же зовсім поряд.
Поглянь уважно.
Бачиш – в далині!..
* Антоніо Вівальді (1678 – 1741) – видатний італійський композитор, скрипаль-віртуоз.
* „Пори року” – найвідоміший інструментальний концерт А.Вівальді, популярний і нині.
*Феб - Аполон – в грецькій міфології бог – покровитель мистецтв, цілитель, віщун,
*Афродіта – в грецькій міфології богиня вроди і кохання.
Добридень, Майстре! Як же це незвично:
Зустрітись з Вами через сотні літ.
Яке у Вас осяяне обличчя!
Хіба такі бувають на Землі?!
Я так хвилююсь. Вибачте, будь ласка.
Ви, мабуть, найвеличніший з усіх
Творець гармоній і маестро казки,
І чарівник скрипічних голосів!
Це дивовижно! Навіть і не мріяв...
І ось – отримав неповторний шанс.
В нас обмаль часу? Звісно, розумію...
На Вас уже чекає диліжанс.
Розповідати, певно, що не треба,
Яку пошану відчуває світ:
Вам підкорились лаври бога Феба
І Вас кохають сотні Афродіт.
Та що там сотні – тисячі, мільйони
Несуть любов у відданих серцях,
За музики чарівність невимовну:
За посміх сонця, подих вітерця...
Одне питання: „ Вже багато часу
Творіння Ваші сповивають світ,
Неначе вічну юності окрасу,
На сході сонця в ранішній росі.
Переплелись чотири „Пори року”:
Цвітуть дерева, листя обліта...
В них суть життя – буденна і глибока,
Безмежно мудра і така проста.
Як Ви зуміли? Чим Ви надихались?
Хто дав Вам мудрість розуміти суть?
У чім секрет?!
Ми так і не пізнали...
Чи наші душі зможуть, осягнуть?!"
Моє питання проковтнула тиша,
Відкривши пащу, зажадала ще,
Але Маестро відповів неспішно –
Легка усмішка блиснула з очей.
– Глянь навкруги, не квапся. Що ти бачиш?
– Птахи, дерева, квіти у траві.
– А що іще? Лише відчуй, юначе,
Як світ живе, пульсує у тобі!
Лише послухай: листя щось шепоче,
А ось метелик – квіточка жива,
Співає жайвір про любов охоче
І мліє залоскотана трава.
А он дівчата, мов пташина зграя,
Плетуть віночки із юнацьких мрій,
Дівочу щирість в коси заплітають.
Біжи до них – кохай і шаленій.
Шукай свою, вдивляючись у очі, –
В єдинім ритмі зіллються серця
І розлучатись більше не захочеш,
А бути поряд
з нею
до кінця.
Ідіть удвох, вдивляючись у зорі,
Хай діточки прикрасять ваші дні.
Цей час настане – він же зовсім поряд.
Поглянь уважно.
Бачиш – в далині!..
* Антоніо Вівальді (1678 – 1741) – видатний італійський композитор, скрипаль-віртуоз.
* „Пори року” – найвідоміший інструментальний концерт А.Вівальді, популярний і нині.
*Феб - Аполон – в грецькій міфології бог – покровитель мистецтв, цілитель, віщун,
*Афродіта – в грецькій міфології богиня вроди і кохання.
| Найвища оцінка | Жорж Дикий | 5.5 | Любитель поезії / Любитель поезії |
| Найнижча оцінка | Мар'яна Невиліковна | 5 | Любитель поезії / Майстер-клас |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.3433 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.3433 seconds