Один з найяскравіших і найталановишіх Поетів... не лише Майстерень. Але даний твір - спаскуджений римами (ще гірше за убогу "кров-любов") - "вино-говно", "сси-сит" - нівелює попередні враження.
Щодо самого вірша, то не буду весь його розтлумачувати й перепитувати, як зрозумів його я,лише зауважу, що "он не развеял мрак" - слід "он" написати з великої, щоб зняти деякі питання й непорозуміння, про роги - цілковита дурниця, як і про река любви перллється через ванну - але саме ці дурниці надають колорит, живість, пульс твору... Іще, радив би на противагу О.Гуцуляку - перейти на українську мову, стати україномовним поетом. Писати російською в Україні - невдячнісьть і шлях до забуття в усіх вимірах і напрямках, в т.ч. по відношенню до самого себе.
З повагою.

Мені Пакіяо, може, Ви мені порадите ще й нірвану з великої написати, щоб вже зовсім ніхто нічого не подумав?)))
Дякую за "найталановишіх", хоч і якось трохи голослівно звучить, чи то мов грім серед ясного неба)
А від коментарів щодо рим, дурниць і мови, мабуть, краще утримаюся.

дійсно, бо якщо баляндрасити - то вже баляндрасити кріпкко, а не римувати "говно-вино": тільки чесно - хіба це не халтура?

Чесно - це шедевр.

А щодо он - то хто встав? щоб не видалося питання вульгарним, автор у тексті повинен дати чітку відповідь. Коли написати "Он" з великої -вийде асоціація з якоюсь живою істотоу чи Господом, чи таємним персонажем, а так "он" з маленької літери - встав і уперся в звізду (що за звізда) - ще й не досяг нірвани. Хіба самі не відчуваєте автопародійності. Але про роги - розтлумачте, якщо це змістовна і справді сильна фраза - бо після того, як он уперся в звізду, чіпляти роги - це на кшталт леся поддеревянського. Розтлумачте, про що мова?

Мені Пакіяо, мене тішить, що хоч хтось зрозумів сенс перших трьох рядків правильно))) І, здається, Ви самі дали напрочуд чітку відповідь, коли показали оцей логічний ланцюжок "встав і уперся в звізду (що за звізда) - ще й не досяг нірвани")))

Ну, тоді -добраніч -приємно було поспілкуватися зі справжнім поетом!

І Вам добраніч. Красно дякую)

Юлія, перш за все тверезо треба оцінити свою здатність оцінювати) Мені вже трохи вище повідомили, що я під руцю з великим жахливим несмаком прямую до забуття, і, запевняю, Ваш дороговказ навряд чи мене штовхне на шлях істинний, тим більше, якщо на тім шляху у всіх таке саме почуття гумору, як у Вас)
Редакції: думаю, такі "діагнози" варто якось підкріплювати аргументами, хоча Ваше право залишити все як є.
Ґеорґус Аба, дякую за відгук.

Ну, а крім повторювати слово "жах", щось можете сказати?)
Останнє речення геть не зрозумів.

Ну якщо Ви це про вірш, то, мабуть, про "Ромео і Джульєтту" теж можна казати, що то "не поезія", з огляду на такий "недобродійний" фінал.
Взагалі сама формула поетичності вражає своєю логікою.

Юліє, не варто отожнювати свої коментарі з істиною в останній інстанції))) Не думаю, що Вам слід вказувати, як я маю себе почувати від цього "резонансу". Такі радощі, мабуть, теж не для всіх ;)
Хай щастить.

Редакціє, я не маю наміру розжовувати тут ані себе, ані тим паче Шекспіра.
Судячи з Ваших слів, то сам Кінг би мені позаздрив. Що ж такого страшного я понаписував, цікаво?)
А от "печально" - це правда. Бачте, життя доводить, що не лише в моїх віршах так воно буває. Якщо Вас цікавлять тільки солоденькі пілюлі - будь ласка, я легко звільню загромаджений тут простір.

Написав коментар, потім оновив сторінку і побачив, що Ви відредагували свій, треба по-новому)
Мені особисто подобається цей вірш (а свої я взагалі не надто полюбляю , так що це ледь не унікум), включно з його останніми строфами. Просто тому що він правдивий, мабуть.
Щодо "паралелей" - я не зовсім розумію, які саме Вас цікавлять. Мається на увазі вульгарна лексика чи "негатив"? У будь-якому разі, почитайте, скажімо, "Представление" та "Театральное" Бродського, якщо це були не риторичні фрази.

І ще - забув те, що було в першому варіанті відповіді - приносити естетичне задоволення - не єдина мета існування віршів.

Ооо... Редакціє, по-моєму, в хід пішла важка артилерія - себто претензії на педагогічність в симбіозі з бездоказовістю)

Редакціє, не варто бути настільки впевненим у своїй доказовій базі, а точніше в тому, що вона саме Ваша і стосується конкретно того, що я мав на увазі.
Якщо Ви говорите, що
"И, бредом удобряя грядки строф,
Бредёт-грядёт наряженный пестро
С сырых небес художественный высер" -
це гірше, ніж, наприклад,
"У попа была собака".
"Оба умерли от рака"
або
"А моя, как та мадонна,
не желает без гондона", -
то справді нема про що сперечатися.
Хоча можете почитати ще Пушкіна - "Тень Баркова". Я не вважаю це ніяким взірцем, але Вам чомусь конче потрібні зразки від великих, щоб відрізнити добро від зла.

От тепер зрозуміло.
Просто у нас з Вами різний погляд на те, хто власне говорить, чия думка і в якому місці вірша висловлюється, де іронія автора над явищами, які він бачить (саме над такими, якими їх бачить він), а де іронія (чи самоіронія - бо в ЛГ немало від автора, чи то сарказм) над ліричним героєм, над його сприйняттям. Бо ж не кожен із попередніх закликів можна серйозно сприймати як авторську настанову. Просто хотілося відобразити палітру почуттів такого собі (необов'язково талановитого або морально вищого над іншими) поета, який дедалі більше відчужується від світу й зневірюється в усіх попередніх, своїх же, ідеалах. Тут можна сперечатися щодо того, чи достатньо ясно я дав зрозуміти, хто говорить. У будь-якому разі, необов'язково сприймати небеса з останнього рядка як місце проживання Бога й ангелів, радше як джерело атмосферних опадів. Коротше - це спроба розвінчати заяви звичайних графоманів про явлення всілякої писанини "свыше". Якщо у таких людей достатньо совісті, щоб зрозуміти абсурдність останнього рядка (себто визначитися зі своїм місцем, яке насправді під Богом), ціль може бути досягнута (хоч на останнє я не покладаю великої надії). Якби про свиней і т.д. автор говорив власним голосом, це однозначно повідомило б про його упередженість, попереднє відмежування себе від решти, а мені настільки компрометувати себе не хочеться.

Таке не забувається, на жаль чи щастя)))
Дякую за щирість. Сперечатися набридло.