ага ;)

Дуже гарний малюнок, чи то пак, рисунок.

то моя професія - малювати ;)) шкода, що якість обмежена :(
ну, але ж зрештою, це поетичні майстерні, а не художні.

Можна постити 220 на 250, здається.

Дякую!!! експресивно!!!!!!!! ;))

давно не заходили ))
дякую!

і сіднички, і ніжки стрункі
малював-упивався нестримно,
загубився у косах витких,
потягнуло Зеня на рими...)

Я Я!!! Данкє шьон!!!

ціла енциклопедія єгиптознавства твій вірш ;))

таки пивом - бо вона упивалась знищенням :(
ПСи. Я взагалі дуже ерудована ) ... і скромна ;))

Я бачу, Сонце.
Так воно і є.
Я відчув і продовжив...
Див. нову story про Сета і Сешат....

Юрію, я теж прочитав вашого "єгипетського" вірша. Він, безумовно, цікавий, але з огляду на суттєві подробиці життя усієї грецької діаспори у опісляптоломеївському Єгипті, у вірші говориться про речі, в основному, грекам маловідомі. При дворі Клеопатри теж притримувалися культу Серапіса. Та й після вавілонян із асірійцями Єгипет був уже зовсім-зовсім іншим.
Хоча офіційно вважається, що "Книга Мертвих" свій останній вплив втратила якраз в часи Клеопатри і Цезарів Юлія та Августа, та це був вплив нечисельних жерців і величних напівзруйнованих пам'яток старовини.

Тож я про те, що ви цікаво пов'язуєте Клеопатру із найдавнішістю Єгипта, але деякі моменти у вас там таки "не грають"

"Прийми ж, Осирисе, від Гора амулета –
останню із цариць – вона тепер твоя."

(Тут впевненості не мало би бути, бо вона в Осириса не вірила, могла й не знати про такого...)

"А Нун воскрес і жили наповняє Нілу,
а Сет крадеться і займає береги."

Займав береги якраз Юлій Цезар, він же новий Бог римського Пантеону. :)

Тобто питання в деяких нюансах, які обов'язково потрібно враховувати.

ага, мене це теж муляло )

дякую, Софійко, якось отак написалось... приємно, що вам сподобалось )

не факт... все залежить від темпераменту ЛГ: добрі і пухнасті (ну якщо не буквально зайчики і інші чарівні істоти) можуть дуже болісно і виразно страждати.
Дякую, що завітали - завжди рада!

дякую, що зауважили різнобарвність :)