ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2026.02.23 21:19
***
Чи матюкаюсь я? Так, але нині рідше, а ось в старі часи ого-го! Згадав, дай, думаю, в кілька слів про красивий матючок...
***
Не "Йоханий Бабай" твій однокурсник...
Згадав однако, йоханий бабай,
Котрийсь із нас, я думаю, паскудник...
Щось тут не те

Юрко Бужанин
2026.02.23 17:04
***
Уперто нас минає брудершафт.
І зустрічі – неспалені мости…
Чому тоді до Вас у своїх снах
Я з легкістю звертаюся на "Ти"?!

Чому швидким у снах є перехід
До поцілунків від торкань легких?
Чому умовностей і

Артур Сіренко
2026.02.23 16:41
Краплі бруслинового меду
Над рікою, що зветься Турбота
Поводирі бредуть з учора в сьогодні,
Костуром, що зветься Чужа Радість
Торкаючись м’якої землі і гіркої трави
Торішньої.
А тим часом на досвітках
Зима вмирає в самотині,
Як померла колись в самотності

Артур Курдіновський
2026.02.23 16:20
Як помирає дитинство
Пішов за обрій січень кришталевий,
Сумний король дорослої зими.
Дитинство помирає не миттєво,
Не від важкого подиху пітьми.

Все менше діамантів, більше - стразів,
Яскраво не всміхається зоря.
Дитинство помирає не одразу,

Ігор Шоха
2026.02.23 15:16
Екскурс винуватцям нашим
Ми власної історії народ
і незалежні від сусід і сказу
на тлі невиліковної прокази
скажених іродів та воєвод,
а також від протекції заброд
і від комуністичної зарази.
Нехай під ними вигорить земля
і що би не стояло на заваді –

Світлана Пирогова
2026.02.23 13:58
Чекаючи на сонячні хвилини (сонет)
Зима тримає небо у полоні,
Затиснувши у крижані лещата.
Ще сплять сади, ще інею багато.
Загублено тепло в німій короні.

Та сонце вже затримує в долоні
Цнотливі промені, що бавлять очі.
І хоч морозна віхола шепоче,

Марія Дем'янюк
2026.02.23 12:23
Чарівні Карпати
Частину серця, зіроньку душі
Лишаю там, де небо у ковші —
Між горами. Де димчасті мережки
Вбирають гори не в хустки, в сережки.
І зіглядаються зеленолицьо
Красуні-гори до гнізда орлиці.
Шепочуть буки: не минеш розлуки.
Смереки кажуть, що вже осінь

Борис Костиря
2026.02.23 11:27
Майдан
Я вийду на майдан, на велелюдний простір,
На людський суд і глум, на торжище століть.
Я покладу, як неповторний промінь,
Свої думки й страхи, як спалахи квилінь.

Я вийду на майдан, на суд людський і Божий.
Нехай стинає кат що хоче, а проте
Не

Ігор Терен
2026.02.23 10:16
Несподівані пасажі
                І
Весна розпочинається з калюж,
а далі... все в руці ентузіаста –
і проліски, і витинанки рясту,
але насправді хочемо чимдуж
оновлення осиротілих душ
у дусі правоти Екклезіаста.

В Горова Леся
2026.02.23 07:30
Вибачення
Не знаю я шипи взялись відкіль.
І слово - чи зродилося у терні?
У закутках душі, де хмуро й темно,
Призначення і смак втрачає сіль.

То ж вибач. Не тримаючи образ
Зламати колючки і легко й просто.
І благодать Великоднього посту

Віктор Кучерук
2026.02.23 05:30
* * *
Це ж так треба любить Україну,
Щоб її лише слухати спів,
У якому то крик журавлиний,
То задумливий шерхіт лугів.
Це ж так треба любить Україну,
Що б вона лиш приходила в сни
На які я чекаю щоднини,
Як узимку на з'яву весни.

Володимир Невесенко
2026.02.22 21:14
Танець під дощем
Хлюпоче дощ і вітер дзенька.
Стою, укутаний плащем.
Безлюдна площа. Лиш одненька
танцює жінка під дощем.

Прилипла суконька до тіла,
злітають коси раз у раз,
і їй нема до того діла,

Володимир Невесенко
2026.02.22 21:00
Дощ
Сполоханий ранок давно від’ятрів
і землю розбурхав схололу,
і хмари ковзнули в обійми вітрів
й дощем полилися додолу.

Околицю вкрила густа пелена,
тьмяніють будинків зіниці,
і грім торохтить, і небес далина

Євген Федчук
2026.02.22 15:39
* * *
Мільярди років крутиться Земля.
На ній усе міняється із часом.
Але природа ( і то бачим ясно)
Змінити неспроможна москаля.
Віки ідуть, міняється усе.
Щиріші стають люди і добріші,
Життя у них покращується, лише
Від москалів лайном так і несе.

Олена Побийголод
2026.02.22 14:23
1897. Друзі, сміливо, у ногу! (в скороченні)
Леонід Радін (1860-1900)

Друзі, сміливо, у ногу!
Дух зміцнимо в боротьбі.
В царство свободи дорогу
ми проторуєм собі.

Вийшли ми всі із народу,

С М
2026.02.22 14:08
Леді Мадонно (The Beatles)
Леді Мадонно, діти під ногами
Як же зводиш ти кінці із кінцями
Де взяти гроші, чим платить оренду?
Думала, що гроші упадуть із неба?

У п’ятницю прибувши без валізи
У суботу навзнак молишся
Неділченя шнурки в’язати вчиться
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олександр Христенко (1958) / Вірші

 РОЗА
Она была колючая, как роза,
Ведь каждый день давался ей с трудом,
А по ночам ворчала от артроза
Совсем одна – с наперсником-котом...

Лелеет память: звуки Мендельсона,
Надёжный тыл, новорождённый крик,
Смех малыша – игривый и смышлёный, –
Как высший смысл
И радость,
И родник...

Но всё ушло, исчезло, испарилось:
И дом, и жизнь – зияюще пусты,
И лишь она – колючкою застыла
Среди людской мышиной суеты.

Уже ли всё?
Уже ли всё напрасно?
И больше ждать и верить проку нет?
Остыл очаг.
Зачем рассвет не гаснет?
Простой вопрос и
Каверзный ответ.
20.01.11г.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-01-26 12:18:28
Переглядів сторінки твору 9126
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.687 / 5.5  (4.950 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.851 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.706
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.06.25 11:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-01-26 12:24:42 ]
сумно, Олександре! але так гарно написали-змалювали почуття і біль жінки! як мужчини можуть відчувати нас, жінок? щоправда, не всі!
такої старості жодній жінці не хочеться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-01-26 12:35:24 ]
Дякую, Маріанно!
Такої старості нікому не хочеться.
Але мусимо приймати долю,якою б вона не була, знаходити в ній радість і виправдовувати вчинками доцільність свого існування.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яна Боднар (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-26 12:50:12 ]
мені дуже сподобався ваш вірш, пане Олександре. Хоча сумний,але так реально передані почуття самотність, що мимоволі і сама їх відчула під час прочитання.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-01-26 13:18:41 ]
Дякую, Яно!
Приємно, що таку юну дівчину не залишив байдужим вірш про старість.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-01-26 13:02:33 ]
Правдиво і сильно написано, Олександре! На жаль, описана ситуація життєва - фінал, якого небагатьом вдається уникнути реально. Хоча перед старістю ніби все і є... Але написано гарно, хоч, як влучно відмітила Яна, навіває сум. В першому рядочку "была"
звичайно?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-01-26 13:26:57 ]
Дякую, Іване!
Нам, чоловікам, легше пережити таку старість, оськільки коло наших інтересів і нашої діяльності зазвичай ширші за коло сімейне.
Мій рецепт від самотності - сприймати якомога більше людей, як свою сім"ю. Адже всі ми, в певному сенсі - родичі:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2011-01-26 14:02:30 ]
Саша, трепетно!
Мне кажется, что можно чувствовать себя одиноко и в кругу семьи. Все зависит от человека, как он воспринимаэт одиночество и жизнь. У моей мамы трое детей, а она живет одна. Видимся редко, связь по телефону. Ехать жить к нам не хочет. Наверное человек сам вершит своим одиночеством. Как мне понравились твой рецепт: "сприймати якомога більше людей, як свою сім"ю. Адже всі ми, в певному сенсі - родичі:)"
Спасибо тебе за стихотворение, очень понравилось!
С теплом,
Таня



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-01-26 14:25:38 ]
Дякую, Таню!
Приємно, що вірш стимулює читача замислитись.
Саме на це я і сподівався.
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гай (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-26 14:04:34 ]
Одинока старість це завжди сумно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-01-26 14:40:53 ]
Згоден,Юліє!
Але навіть самотня старість може бути приємною,
якщо людина комусь потрібна. А бути потрібною - так просто: комусь посміхнутись, когось втішити,за кимось піклуватись, дати пораду або, навіть приклад.
У дворі, поряд з багатотоповерхівкою, де я мешкаю, двоє літніх людей посадили чотири яблуньки. І такі вони старенькі: він ходить з палицею, а вона - на милицях. А яблуньки обкопують, влітку поливають, доглядають, майже, як діток. Не впевнений, що вони доживуть, коли ті яблуньки почнуть плодоносити... Дивлюсь на них і поважаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-26 14:19:58 ]
Коли бачу отаких одиноких жінок, з котиками, чи песиками, чи просту у скверику на лавочці,очі зволожуються, а були ж і діти і коханий, всю себе віддали і залишились самі зі своїм смутком. Так, ваш рецепт гарний, і здається, у сучасних жінок тут більш широкі горизонти, але ж оті ...
Ото розписалася, спеціально авторизувалася, але ж вразили ви мене. Щиро


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-01-26 14:42:32 ]
Дякую, Оленко!
За відгук, за співчуття, за ваше чутливе серце!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-26 15:58:03 ]
Болючої теми ти торкнувся, Сашуль. От думаєш десь- колись, поїхала хоча б на тиждень на якийсь острів і, щоб ніхто не чіпав... А, через годину вже про те ж саме думаєш з жахом. Самотність-жах, не дай Боже відчути це на собі. Написано дуже проникливо, це й коментарі доводять.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-01-26 16:34:37 ]
Дякую, Патарочко!
Самотність багато в чому - результат відмежування від інших людей.
Напевно, не варто аж надто відмежовуватись.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Мельничук (Л.П./М.К.) [ 2011-01-26 17:12:33 ]
Гарний вірш. Закінчення - класне.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-01-27 13:19:54 ]
Дякую, Світлано!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-01-26 17:46:48 ]
Класно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-01-27 13:20:34 ]
Дякую, Зоряна!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-01-26 19:22:02 ]
Рисует память: звуки Мендельсона - Вы уверены, о, Александр? )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-01-27 13:25:50 ]
Згоден, Мріє - не допрацював.
Дякую за конструктивну критику:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-01-26 19:56:16 ]
Гарно, Сашо. Вітаю! І кого це ти так відчув на відстані? Закінчення - доволі незвичне...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-01-27 13:29:02 ]
Дякую, Любо!
Образ вигаданий.
А кінцівкатака така, бо хотів спонукати читача задуматись, замість давати йому готові відповіді.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Ріхтер (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-27 15:03:51 ]
Дуже сподобалося...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-01-27 15:59:56 ]
Дякую, Таню!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-01-27 19:01:16 ]
"Зачем рассвет не гаснет?" - чтобы ты мне мог "здрасьте" сказать :))

Саша, "новорожденный крик" как-то не убедил. Есть еще "старорождённый"? Когда говорят "новорОжденный", имеют в виду младенца. А так получается, что дамочка раньше кричала-кричала, а теперь решила по новой :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-01-28 11:24:28 ]
Привет, Чернявка!
Рад твоему возвращению.
:)
ЛГ лелеет воспоминания о собственной свадьбе (звуки Мендельсона), о муже (Надёжный тыл), о рождении ребёнка (новорожденный крик) и.т.д.
"Остыл очаг.
Зачем рассвет не гаснет?" - семьи больше нет. Почему же смерть не приходит?