ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Буй
2025.12.02 21:18
Ворожба
Поворожи мені на гущі кавовій!
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...

На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих

Володимир Мацуцький
2025.12.02 20:34
Не сховаєш Землю в бункер
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання

В Горова Леся
2025.12.02 17:20
Крихти
Грудень сіє на сито дощ,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.

Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,

Борис Костиря
2025.12.02 14:53
* * *
Дивлюсь у туман непроглядний, дівочий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.

Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,

Володимир Мацуцький
2025.12.02 12:01
Торгаші-Бариги
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання

Сергій Губерначук
2025.12.02 10:58
Сонет 93
Дехто, хто де.
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,

Вікторія Лимар
2025.12.01 23:04
Прохання до грудня
Закінчує справи свої листопад,
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи  лоно.

Повітря холодним  вкриває рядном.
Відчутна  пронизлива  туга.
Зима  перетнула  швиденько кордон.

С М
2025.12.01 12:00
Сержант Пепер і його Оркестр (The Beatles)
Двадцять літ минає від часів
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас

Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!

Борис Костиря
2025.12.01 11:08
Зрубане дерево
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує

Софія Кримовська
2025.12.01 09:50
Туман
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.

Микола Дудар
2025.12.01 09:33
***
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по

Тетяна Левицька
2025.12.01 08:53
Ой, чи жи́ві...
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:

В Горова Леся
2025.12.01 08:47
На плечІ
Хай і була найменшою з гірчин,
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.

Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав

Віктор Кучерук
2025.12.01 05:52
* * *
Бушувала ніч прибоєм,
Вирувала, мов окріп, -
Затуманений журбою,
Ранок стишено осліп.
Вирв навколишніх не бачить,
Як і безлічі сміття, -
Болі зносити терпляче
Научило всіх життя...

Ярослав Чорногуз
2025.12.01 02:53
Дива зими
Зима прийшла й теплішає усе,
Вже сніг перетворила на тумани.
Мороз далеко -- задніх там пасе --
Мов світ укритий ковдрою омани.

Клубочиться, густюща, наче дим,
І мізки так запудрює нівроку --
Середнім. і старим, і молодим,

Олександр Буй
2025.11.30 22:20
Адресат із минулого
У минуле не відправити листа:
Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...

Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олександр Христенко (1958) / Вірші

 РОЗА
Она была колючая, как роза,
Ведь каждый день давался ей с трудом,
А по ночам ворчала от артроза
Совсем одна – с наперсником-котом...

Лелеет память: звуки Мендельсона,
Надёжный тыл, новорождённый крик,
Смех малыша – игривый и смышлёный, –
Как высший смысл
И радость,
И родник...

Но всё ушло, исчезло, испарилось:
И дом, и жизнь – зияюще пусты,
И лишь она – колючкою застыла
Среди людской мышиной суеты.

Уже ли всё?
Уже ли всё напрасно?
И больше ждать и верить проку нет?
Остыл очаг.
Зачем рассвет не гаснет?
Простой вопрос и
Каверзный ответ.
20.01.11г.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-01-26 12:18:28
Переглядів сторінки твору 9017
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.687 / 5.5  (4.950 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.851 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.706
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.06.25 11:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-01-26 12:24:42 ]
сумно, Олександре! але так гарно написали-змалювали почуття і біль жінки! як мужчини можуть відчувати нас, жінок? щоправда, не всі!
такої старості жодній жінці не хочеться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-01-26 12:35:24 ]
Дякую, Маріанно!
Такої старості нікому не хочеться.
Але мусимо приймати долю,якою б вона не була, знаходити в ній радість і виправдовувати вчинками доцільність свого існування.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яна Боднар (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-26 12:50:12 ]
мені дуже сподобався ваш вірш, пане Олександре. Хоча сумний,але так реально передані почуття самотність, що мимоволі і сама їх відчула під час прочитання.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-01-26 13:18:41 ]
Дякую, Яно!
Приємно, що таку юну дівчину не залишив байдужим вірш про старість.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-01-26 13:02:33 ]
Правдиво і сильно написано, Олександре! На жаль, описана ситуація життєва - фінал, якого небагатьом вдається уникнути реально. Хоча перед старістю ніби все і є... Але написано гарно, хоч, як влучно відмітила Яна, навіває сум. В першому рядочку "была"
звичайно?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-01-26 13:26:57 ]
Дякую, Іване!
Нам, чоловікам, легше пережити таку старість, оськільки коло наших інтересів і нашої діяльності зазвичай ширші за коло сімейне.
Мій рецепт від самотності - сприймати якомога більше людей, як свою сім"ю. Адже всі ми, в певному сенсі - родичі:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2011-01-26 14:02:30 ]
Саша, трепетно!
Мне кажется, что можно чувствовать себя одиноко и в кругу семьи. Все зависит от человека, как он воспринимаэт одиночество и жизнь. У моей мамы трое детей, а она живет одна. Видимся редко, связь по телефону. Ехать жить к нам не хочет. Наверное человек сам вершит своим одиночеством. Как мне понравились твой рецепт: "сприймати якомога більше людей, як свою сім"ю. Адже всі ми, в певному сенсі - родичі:)"
Спасибо тебе за стихотворение, очень понравилось!
С теплом,
Таня



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-01-26 14:25:38 ]
Дякую, Таню!
Приємно, що вірш стимулює читача замислитись.
Саме на це я і сподівався.
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гай (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-26 14:04:34 ]
Одинока старість це завжди сумно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-01-26 14:40:53 ]
Згоден,Юліє!
Але навіть самотня старість може бути приємною,
якщо людина комусь потрібна. А бути потрібною - так просто: комусь посміхнутись, когось втішити,за кимось піклуватись, дати пораду або, навіть приклад.
У дворі, поряд з багатотоповерхівкою, де я мешкаю, двоє літніх людей посадили чотири яблуньки. І такі вони старенькі: він ходить з палицею, а вона - на милицях. А яблуньки обкопують, влітку поливають, доглядають, майже, як діток. Не впевнений, що вони доживуть, коли ті яблуньки почнуть плодоносити... Дивлюсь на них і поважаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-26 14:19:58 ]
Коли бачу отаких одиноких жінок, з котиками, чи песиками, чи просту у скверику на лавочці,очі зволожуються, а були ж і діти і коханий, всю себе віддали і залишились самі зі своїм смутком. Так, ваш рецепт гарний, і здається, у сучасних жінок тут більш широкі горизонти, але ж оті ...
Ото розписалася, спеціально авторизувалася, але ж вразили ви мене. Щиро


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-01-26 14:42:32 ]
Дякую, Оленко!
За відгук, за співчуття, за ваше чутливе серце!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-26 15:58:03 ]
Болючої теми ти торкнувся, Сашуль. От думаєш десь- колись, поїхала хоча б на тиждень на якийсь острів і, щоб ніхто не чіпав... А, через годину вже про те ж саме думаєш з жахом. Самотність-жах, не дай Боже відчути це на собі. Написано дуже проникливо, це й коментарі доводять.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-01-26 16:34:37 ]
Дякую, Патарочко!
Самотність багато в чому - результат відмежування від інших людей.
Напевно, не варто аж надто відмежовуватись.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Мельничук (Л.П./М.К.) [ 2011-01-26 17:12:33 ]
Гарний вірш. Закінчення - класне.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-01-27 13:19:54 ]
Дякую, Світлано!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-01-26 17:46:48 ]
Класно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-01-27 13:20:34 ]
Дякую, Зоряна!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-01-26 19:22:02 ]
Рисует память: звуки Мендельсона - Вы уверены, о, Александр? )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-01-27 13:25:50 ]
Згоден, Мріє - не допрацював.
Дякую за конструктивну критику:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-01-26 19:56:16 ]
Гарно, Сашо. Вітаю! І кого це ти так відчув на відстані? Закінчення - доволі незвичне...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-01-27 13:29:02 ]
Дякую, Любо!
Образ вигаданий.
А кінцівкатака така, бо хотів спонукати читача задуматись, замість давати йому готові відповіді.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Ріхтер (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-27 15:03:51 ]
Дуже сподобалося...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-01-27 15:59:56 ]
Дякую, Таню!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-01-27 19:01:16 ]
"Зачем рассвет не гаснет?" - чтобы ты мне мог "здрасьте" сказать :))

Саша, "новорожденный крик" как-то не убедил. Есть еще "старорождённый"? Когда говорят "новорОжденный", имеют в виду младенца. А так получается, что дамочка раньше кричала-кричала, а теперь решила по новой :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-01-28 11:24:28 ]
Привет, Чернявка!
Рад твоему возвращению.
:)
ЛГ лелеет воспоминания о собственной свадьбе (звуки Мендельсона), о муже (Надёжный тыл), о рождении ребёнка (новорожденный крик) и.т.д.
"Остыл очаг.
Зачем рассвет не гаснет?" - семьи больше нет. Почему же смерть не приходит?