ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2025.04.25 02:51
Чаша, що зроблена з бронзи
Сонце – вухастий заєць
Малює знаки на жовтій глині,
Якої торкались руки людей,
Що вдягнені в торішні зимові сни
Замість полотняного одягу,
Що взуті в личаки лабіринтів,
Що плетені з кори хлібного дерева,
Яке посадив пастух Таргітай.

Борис Костиря
2025.04.24 21:28
Фантомний розум
Чи може відрости
замість справжньої
фантомна нога,
фантомна рука?
Хіба що в паралельному
світі. Людину мучать
фантомні болі.
Чи може бути

Світлана Пирогова
2025.04.24 20:10
Що для мене сьогодні весна
Що для мене сьогодні весна
в час воєнний, тривожний до болю.
Серце гупає: зламані долі
українців, що вбила війна.
Ніби ціле - весна і печаль.
Ні зітерти, ні змити повіки.
З нами Бог і підтримує віра,
хоч несеться загарбницький шквал.

Артур Курдіновський
2025.04.24 17:39
Містечко дерев'яне (рондель)
Минулого містечко дерев'яне
Благословило мій життєвий шлях.
Красива сойка, благородний птах,
Несла мені весну, легку й духмяну.

Навряд чи пам'ятають харків'яни
Старий наш парк в сережках і бруньках.
Минулого містечко дерев'яне

Євген Федчук
2025.04.24 16:00
* * *
Було, кажуть, в чоловіка вуликів багато.
Від дядьків своїх навчився пасічникувати.
Все би добре, але напасть якась узялася,
Хтось на пасіку до нього щоніч прокрадався,
Оббирав найбільший вулик, увесь мед виносив.
Отож, в дядьків своїх рідних той помо

Юрій Гундарєв
2025.04.24 09:24
Сонячний ранок
Сонячний ранок
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.

Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,

Віктор Кучерук
2025.04.24 06:24
* * *
Сонця промені над лісом,
Наче тісто, хмару місять, –
Мнуть, розтягують, стискають
Посередині та скраю
Так, що зменшена хмарина
Пропадає в небі синім,
А в моєму ріднім краї
Розвиднятись починає…

Борис Костиря
2025.04.23 21:31
Старий і море
Старий продає мрію,
якої в нього давно немає.
Море для старого є космосом,
у якому він заблукав.
Так важливо зберігати
милосердя серед стихії
та жорстокості природи.
Хлопчик для старого

Козак Дума
2025.04.23 18:49
Ретроспективна перспектива?
Спустилася тиша на лінію фронту,
що списа уткни – не впаде.
Уся у окопах зібралася фронда,
лишилось зело молоде…

Мала передишка і знову атака,
у небі вже дрони висять.
Сидять у столиці владці-небораки,

Віктор Кучерук
2025.04.23 12:21
* * *
Жовтим рястом уквітчаний луг
І безкрая блакить небосхилу, -
Позбавляють мене від недуг,
Додають життєдайної сили.
Як земля зеленіє й бринить
Височінь непомірно глибока, -
Серце тішиться щастям щомить
І в очах ясно світиться спокій.

Олександр Сушко
2025.04.22 21:54
Антитеза
Антитеза на вірш Анатолія Матвійчука

"Істинно кажу вам: Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство» (Мт. 18:3).

МАЛЕНЬКИЙ
Я маленький.
Ще зовсім маленький.
Хоч невдовзі у мене зима.

Борис Костиря
2025.04.22 21:36
Обличчя обличчя
Де воно, обличчя обличчя?
Серед безлічі масок
так важко віднайти
справжнє лице.
Маска приростає до обличчя.
Життя нагадує театр масок,
але не такий вишуканий,
як театр но і кабукі,

Володимир Каразуб
2025.04.22 19:46
Синтепон
Скільки у твоє черево, череп, груди, тушу
Набили цього дешевого синтепону?
Хто вдихнув у повітряну кульку необмежену душу
І прив'язав до руки? Настільки ти відсторонений
Від спроби осмислити справді потрібну красу,
Яка заглядає ув очі простою істино

Леся Горова
2025.04.22 18:09
У Світлий Вівторок
Іти туди, де Слово про любов!
Дорога - вирви, небо - грім заліза,
І трем колін, і крок важкий, завізний.
І диму нерозвіяна завіса
І тут і там ховає кіпоть змов.
Іти й просити в Матері - замов
За сина слово. В Сина, що зборов
Для світла смертю смерт

Ольга Олеандра
2025.04.22 15:41
Дерева ще безлисті
Дерева ще безлисті, а птахи
вже гнізда в’ють, викохують домівки,
сприймаючи оголені гілки
за місце для надійної криївки.

По лісу походжає благодать.
Повітря напахтилося весною,
і сосни дружелюбно гомонять,

Козак Дума
2025.04.22 15:23
Берег у тумані
Пливуть хмарини мов ікони,
усе у білому пуху –
попався я у неба лоно,
скажу вам ніби на духу.
Немовби у сніги глибокі,
небесно-свіжу заметіль.
Куди лише не кину оком –
остуда сіє звідусіль!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Пекун Олексій
2025.04.24

Олександр Омельченко
2025.04.14

Коломієць Роман
2025.04.12

Іван Кривіцький
2025.04.08

Вячеслав Руденко
2025.04.03

Дарина Меліса
2025.03.20

Софія Пасічник
2025.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Оля Лахоцька / Вірші

 Передчуття
Тут ще туман,
тут зараз сум і спокій,
нечутно так
відходить з серця ніч.
Дерева
втаємничено-високі
і тіні
невмолимо-зусібіч.
Мій світлий!
тихо,
безшелесним звуком
холодна обсипається трава,
минає ніч,
і ця минає мука -
я не сама вже,
хоч ще тут - сама.
Над нами
сонце
вже встає - не сердься…
І біль, і сум, і цей туман - мине.
Не розіб'ється
в нас
вогненне серце -
розбити можна тільки кам'яне.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-01-27 11:08:50
Переглядів сторінки твору 8175
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.901 / 5.5  (5.008 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.784 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.750
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.06.17 15:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-01-27 11:21:57 ]
Файно... Кам"яним серцям - ні! Вогненним - так!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-01-28 10:10:16 ]
Дякую, Володимире! :) У мене від цього "вогненного" вірша така внутрішня пауза настала, що не змогла вчора відповісти на коментарі... :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-01-27 11:23:46 ]
Дуже і дуже гарно. Особливо влучне і сильне закінчкння. Вітаю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-01-28 10:11:00 ]
Дякую, Адель! Бачила вашу сторінку в КП... Дуже рада, що ви тут теж.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2011-01-27 11:26:04 ]
ох клас!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-01-28 10:12:57 ]
Дякую, Схимнице! Твій голос для мене - як голос другого "я" - я йому вірю. Але дивлюся на цей вірш, і сама не можу зрозуміти - ну що в ньому? Якісь самі емоції... ;))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-27 11:28:49 ]
Ніжні, переконливі почуття. Високих Вам горизонтів, Ви можете!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-01-28 10:13:21 ]
Щиро дякую, Оленочко. Цьом


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-27 11:42:49 ]
І біль, і сум, і цей туман - мине...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-01-28 10:14:13 ]
То, як кажуть, contra spem spero - майже не вірю... Дякую, Патаро!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Ріхтер (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-27 12:15:54 ]
Яка гарна кінцівка!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-01-28 10:14:29 ]
Дякую, Трояндо! ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-01-27 12:17:00 ]
Гарно, Олю.

А може так? -
"Не розіб'ється -
ні! -
вогненне серце -
розбити можна тільки кам'яне."

Бо оце "в нас" трохи збиває зпантелику. (Якщо в нас - то серця (множ.). Хіба що це одне серце на двох. Одним словом, виникають непотрібні роздуми, які не на користь красивому закінченню. А воно - таке...) Успіхів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-01-28 10:19:43 ]
Дякую, пані Любо! Я й сама довго думала над цим рядком - він ніяк в мене не хотів вписуватися. Ваше "ні!" - дуже гарне, додає віршу нову емоцію... Але я чомусь на ньому ніби застрягаю внутрішньо... Я думаю, що ще трохи перечекаю, і все зважу.
Бо оце "в нас" - не дуже гарно звучить, але має підтекст - як паралель з притчею, коли двоє стають одним тілом. А якщо одне тіло - то вже й одне серце. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-01-27 12:21:16 ]
Прекрасно! Просто прекрасно! Але з Любою також згоден - тут би трішки підправити...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-01-28 10:22:02 ]
Уклін вам, пане Іване! Так, буду працювати над цим віршем. Я зараз вчуся перекладати, то вже трохи уявляю (молодо-зелено ;), як "шліфуються" твори.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-01-27 13:26:58 ]
Гарно. Сподобалося.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-01-28 10:23:00 ]
Щиро дякую, Зоряно. Рада це чути від вас, бо люблю ваші вірші.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2011-01-27 13:33:17 ]
Вогнене серце, одне на двох, як сонце, тому погоджуюся з автором! Чудовий вірш!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-01-28 10:24:12 ]
Дякую, що ви так гарно відчули! Так - малося на увазі серце одне на двох. Уклін вам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Єщенко (М.К./Л.П.) [ 2011-01-27 16:49:48 ]
сподобалося! знову в стилі моїх переживань:) та на жаль, писати так сама не вмію:)

от тільки епітет "високий" видався мені якимсь непідходящим, може, я сприйняла не в тому значенні це слово? просто далекий, світлий, рідний абстрактні, а високий... от ніби розумію, що це слово теж із цього ряду, але відразу виринає значення про зріст людини і все псує....
:):):)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-01-28 10:28:45 ]
Дякую, Мариночко (я теж досі цього не знала :)).
Я за цей "високий" сама спотикалася, але він вирвався якось мимоволі, і я сприймаю його десь на межі реального-почуттєвого - як високий настрій.
:)) Хоч до зросту він теж трохи стосується...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Сазанський (М.К./М.К.) [ 2011-01-27 17:59:01 ]
..майже без збоїв..як багата мелодія..
"огненне серце" - не рельєфніше ?..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-01-28 10:33:02 ]
Дякую, Анатолію! Так, справді - огненне серце - це десь з розряду позачасу - емоційно переносить читача в грандіозно-міфічний вимір. Я дуже люблю такі моменти. Але саме тут мені хотілося б зробити вірш більш реально-приземленим, бо в ньому й так забагато емоцій - аж б'є.
:)))