ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.01.30 21:35
Найбільше бійсь фанатиків і вбивць,
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як

Тетяна Левицька
2026.01.30 21:03
Сердечний, що далі, та як
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?

А їй, що дістанеться — даль
і смуткок у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,

Артур Курдіновський
2026.01.30 16:17
Доводити - немає часу,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.

Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,

Юрій Лазірко
2026.01.30 15:28
Згораю я у пломені жаги,
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.

Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги

Артур Курдіновський
2026.01.30 13:38
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!

Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал

Борис Костиря
2026.01.30 10:48
О часе, не спіши, не мчи удаль стрілою,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.

Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,

Світлана Пирогова
2026.01.29 21:59
Скляне повітря, тиша нежива.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.

Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.

Артур Курдіновський
2026.01.29 19:57
МАГІСТРАЛ

Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!

Розпливчасті та ледь помітні тіні

С М
2026.01.29 18:05
о так я відьмача
бігме-бо відьмача

я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“

Іван Потьомкін
2026.01.29 18:01
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході

Юрко Бужанин
2026.01.29 17:20
Нас поєднало. Правда, не навіки.
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.

Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна

Євген Федчук
2026.01.29 16:03
Цікаво, як же вміють москалі
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив

Тетяна Левицька
2026.01.29 11:43
То він мене ніколи не кохав.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів невисловлених рими
під небесами бурштинових слив.

Борис Костиря
2026.01.29 11:26
Порожній стадіон - як виклик порожнечі,
Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.

На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,

Сергій Губерначук
2026.01.29 11:12
Поліфонія – лебедине звучання
рук погладливих,
синя синь,
кіт манюній з тонюнім сюрчанням,
що з-під боку мого смокче тінь,
мов комарик, який у комору
у тепло, у неволю, з простору…

Олена Побийголод
2026.01.29 10:42
Із Іллі Еренбурга (1891-1967)

Вони напали, сказом пройняті,
з азартом вбивць та упиряк;
але таке є слово: «встояти»,
коли й не встояти ніяк,

і є душа – іще не скорена,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Бенедишин (1964) / Вірші / Зі збірки "Вік Ангела" (2004)

 Плутанина?
Образ твору Караюся
поправкою суттєвою,
якій життям
завдячує
цей світ.
Сам Бог
тобі призначив
бути з Євою.
А я не Єва.
Я - твоя Ліліт.

Впереміш:
і насіяне, й навіяне.
Зі мною -
а не з кимось! -
безліч зим
щасливий
чийсь Адам...
І невтямки йому,
що тужить десь
його Ліліт
за ним.

2004(2011)




Найвища оцінка Софія Кримовська 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Тамара Шевченко 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-02-03 19:53:12
Переглядів сторінки твору 9107
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.822
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.09.16 09:52
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2011-02-03 20:00:22 ]
Який милий віршичок, пані Любочко. З присмаком осиного медку. Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-02-03 20:03:45 ]
Ой, Любо, боюсь, що Ліліт би не плакала :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В'ячеслав Романовський (М.К./М.К.) [ 2011-02-03 20:29:59 ]
Бо таке життя! А непередбачуваність його має нас, людей, тішити... А вірш справді хороший!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-03 20:31:35 ]
Вам дякую, Кішко. Сподіваюсь, чоловіки на мене не образяться...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-03 20:34:30 ]
Дякую, Чорнява, за цінне зауваження. Мені оте "плаче" теж муляє, душа більше до слова "тужить" тягнеться. Але ж отой клятий збіг приголосних, і коефіцієнт, щоб йому! Ще подумаю...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-03 20:34:37 ]
Таки заплутався, пані Любо.
Ага. Збагнув. Що вдієш. В трикутник любові мусить хтось бути зайвим. Але жертовна любов, любов досконала. Багато нащо відкриває очі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-02-03 20:35:05 ]
Ого! Часто Ліліт тлумачать як дух темної безодні - важкий образ ви на себе взяли. Хоча я чула, що є й досить позитивні трактування Ліліт. То який ваш? Підкажіть, щоб краще зрозуміти вірш - він дуже сподобався.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-03 20:36:17 ]
Дякую, пане В'ячеславе, за теплі слова. Завжди рада Вашому візиту.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Шевченко (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-03 20:36:23 ]
Плаче Ліліт за ним, а Єва із ним... Таке життя.
А якщо серйозно, то вірш вразливий і чуттєвий.
Вітаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-03 20:38:48 ]
Рада, пане Василю, що Ви таки зуміли розплутатись. В житті так часто все заплутано. Сподіваюсь, у Вас - світло.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-03 21:01:25 ]
Як би то... Та ж таки плутанина. Тільки навпаки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-02-03 20:41:05 ]
Читаю вже четвертий вірш "на тему"). Цікавий.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-03 20:46:10 ]
Привіт, Олю. Про дух темної безодні - вперше чую... Мій образ - "возвишенный", говорячи російською. Єва - більше земна жінка. Ліліт дуже тужила за небом. Адаму важко було її збагнути. (Вже не пам'ятаю, де я це вичитала, але воно мені врізалося в пам'ять). І якось мені прийшла думка, що, можливо, в кожного чоловіка (як в Адама) є своя Єва, і своя Ліліт... Ось так народився цей вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-03 20:48:04 ]
Дякую, Тамаро. Вірш списаний із власного гіркого досвіду, може, тому такий чуттєвий.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-03 20:49:29 ]
Дякую, Зорянко. Мені самй цікаво - хто(сь) далі підхопить цю тему?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2011-02-03 20:49:48 ]
Браво! Сто разів браво!!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-03 21:10:14 ]
Дякую, Софійко! Сто разів!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-03 21:42:22 ]
Образом твору, додали нових витків плутанині. Події виходять за межі реального. Так цікавіше розплутувати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-03 21:49:05 ]
Справді? А я тут думаю, чи не переборщила я з образом? Треба було, може, інший вибрати... Ще подумаю. Дякую, Василю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-02-03 22:00:13 ]
Плутанина... Ви знаєте, Любо, от щойно читали разом з чоловіком, і зрозуміли кожен по різному. Я зрозуміла що ЛГ говорить від імені Ліліт, а чоловік каже, що в першій строфі так, а в другій уже ніби слова... Єви.
То хто ж - Ліліт чи Єва?:)))
Даруйте за прискіпливість. А вірш - чудовий! Отримала задоволення!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-02-03 22:14:36 ]
Тема вічна, як світ )

Любо, я тут Ваші рядки перебудувала по 4, і вийшло, що однієї рими немає

Караюся поправкою суттєвою,
якій життям завдячує цей світ.
Сам Бог тобі призначив бути з Євою.
А я не Єва.Я - твоя Ліліт.

Впереміш:і насіяне, й навіяне.
Зі мною - а не з кимось! - безліч зим
щасливий чийсь Адам...І невтямки йому,
що плаче десь його Ліліт за ним.

отут - "навіяне - йому".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-02-03 22:16:36 ]
забула додати: образ твору - дуже вдалий )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2011-02-03 23:30:42 ]
"навіяне - невтямки йому" - помріємо, Мріє, що може трапитися, коли перейдемо межу точних рим? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-02-03 23:34:24 ]
P тобою - все, що завгодно )
бач, тут усі рими точні, крім цієї, яку я навіть неточною не можу назвати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 00:14:24 ]
Ну давай все-таки її якось назвемо :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 00:21:47 ]
ти хочеш придумати варіанти? /думає варіанти/


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2011-02-03 22:14:56 ]
Чи не від конкретного "Адама" залежить, ким жінці бути: Євою чи Ліліт? :)) Дуже жіночна поезія, Любо. Тільки видається мені, що Ліліт - не та, хто плакатиме.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2011-02-03 23:24:01 ]
Любонько, умієте зачіпити поетичним словом!
Я не філолог і оцінюю вірші тільки за емоційним станом душі. Дуже сподобалось!!! Дякую!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-04 09:46:44 ]
"Навіяне" - "невтямки йому" ... Справді, можна й точніше. Це, мабуть, видно й без "перебудови". Дякую, Мріє, за увагу і уважність.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-04 09:50:51 ]
Дякую, Світлано, Ви мене остаточно переконали - "плаче" зовсім не те слово. Зміню таки на "тужить"(воно не таке радикальне), бог з ним, із тим збігом приголосних. З Вашого запитання бачу, що Ви "зазирнули в корінь". Так!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-04 09:52:21 ]
Дякую, Тетянко!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-04 10:05:30 ]
Адель, дякую за роздуми. Перш ніж дати певне роз'яснення, повернусь до одного свого поетичного "Резюме":
Життя одвічного загадка -
щомиті - енну кількість літ -
все починається спочатку:
земля і небо, світло й світ.

І - плодоносити деревам,
і знову - гніватись богам...
Навіки кожна жінка - Єва,
і кожен чоловік - Адам.

Звісно тут багато з чим можна посперечатися, та якщо взяти це за основу, і додати Ліліт... то, мабуть, кожна жінка для когось - Єва, а для когось - Ліліт. Справді, можна заплутатись. Але в моєї ЛГ так. По суті як і у Вас - і Єва, і Ліліт в одній особі (але - для різних Адамів).
Н-да... оце "нагородила"... цікаво, що б сказав психоаналітик? До речі, дуже приємно, що Ваш чоловік цікавиться поезією. Мій не настільки (може, це й добре).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-02-04 23:55:09 ]
Та ні, Любочко, нічого Ви не нагородили. Навпаки. Хід думок Ваших дуже чіткий і ясний, як на мене,якщо мені не треба до психоаналітика, звичайно.:))) Дякую, що поділилися ними.
Віршами мій чоловік не те щоб дуже цікавився, але інколи складає мені компанію, коли я "зависаю" на ПМ.:)
До речі, Ваші вірші йому подобаються.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 15:23:49 ]
Ані секунди не тужить! І Ви не схожі на Ліліт...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-07 10:42:08 ]
Дякую, пане Михайле, за комплімент.