Мы не будем о больном.
Тем более, что коэффициент, из-за которого были такие сварки, такие разборки, не всегда и не везде коэффициент, а и хороший коэффициент, если при нем даже куча слияний согласных имеет место быть.

Метафоричность великолепна. Стихотворение воспринимается как красиво расказанная история пускай даже на больную тему современности.

Спасибон.
Удач-дач-дач.

шифрограма прийнята знайти б ще дешифратора))

О, нове фото! Юлю, виглядаєш на 15 років молодшою від задекларованого віку!)

"і я пробачу" - єдине правильне рішення... коли любиш...

хто не пробачає, той не зростає :)

спеціально в двох останніх строфах ритм змінила?

Мені дуже сподобалось ось це: я мужньо долаю заплутані коридори твоїх "пробач", яке стає логічним закінценням:минають хворобами каті оксани тані
і я пробачу.
Ох! ці Тані, ох, ці Каті! (згадалося своє)

Констатація моря розчарування, а в кінці така велика краплина надії і віри у краще. Шанс, вона дає шанс.
Цікаво, чи скористається він ним, чи побачить...

Ледь не забула!

Ошибаться - человечно,
Прощать - божественно. А.Поп

Ех, Юлю... молоденька ти ще. Ця хвороба зазвичай хронічна, з частими рецидивами. Так що... (дуже свербить язик сказати ще багато чого, тому зав'язую його вузликом і бігом тікаю звідси) :)

Будь-ласка, Юліє.
І я Вам дякую за вірша.

Вибачати дуже непросто, але те, що ти отримуєш за це, варте такого. І поступово приходить усвідомлення того, що образи тебе майже не зачіпають. Це класно!

А, так, і я таке часто помічаю: пишеш один вірш, а в результаті виходить зовсім інший.)

ідея вірша цікава, та я якось заплутався із його силабічним розміром

Тарасе, перевір його розмір у КП (не плутати з коеф.прозор.) :)))

Шкода, але я сплю... дівчаток не займаю...
"моя хата - скраю..."
:)

А щоб пробачити треба мати неабияку силу волі і добре серце. Сподобалось, Юлю.

Дивлюсь на Вас (на фото), Юлю, і радію - Ви наче бутон, що нарешті розкрився (відкрився) у всій своїй красі. А тепер щодо поезії. Коли відчуваєш, де має бути пауза (а вони диктуються в першу чергу змістом), вірш читається без проблем. Бо кожна пауза (цезура) виправдана цим змістом. Пригадую одного свого знайомого (сам він далеко не поет), який з вдячністю згадував вчительку літератури, що навчила його правильно ЧИТАТИ вірші. Бо це теж треба вміти (відчувати). І це вміння, я так думаю, полягає у відчутті - і наголосів, і тих же пауз. Так, у цьому вірші ритм не барабанний - тра-та-та-тра-та-та. Але це не є його недоліком. Це його вирізняє з-поміж інших. У нього свій неповторний ритм. От і все. Це таке моє бачення і відчуття.
А щодо змісту... Прощення - шлях до свободи. Я це пізнала на собі. Бути вільною - це так класно!

Юль, тільки-що з роботи, а тут бачу така черга вишикувалась... як на мене - ритм цікавий, своєрідний, незаштампований. Прочитала з приємністю.
Якби ми навчились глибше розуміти один одного. Але це все так складно. Любов є одночасно нмд і пдразником і заспокійливим. Ото ж розберись, попробуй у її природі. Тепла, тобі, сонечко!

А що тут наливають?

прочитала з приємністю і стільки добрих коментарів!)

Не знаю кого Ані-пестили у вірші,
та настрій Вам вдалося передать! :)

Вірш мені сподобався, а от позиція ЛГ мене зовсім не влаштовує:та що це за самрпожертва?

Бачу тебе не відпускають спатки...

Та була одна... Дарвіна обрала. :)))

Класно!

якось так близько для мене. Ви щиро пишете. чіпляє струни душі однозначно.

А от і я! На жаль, усе пропустила... - режим!
Але так вірш припав до душі, Юлічко! І змістом, і великодушною ЛГ (згодна із п. Любов'ю, уміти прощати - це свобода).
Не дуже згодна із "прискіпливим" перерахунком наголошених і не---- Буває, у вірші все гладенько, а вірша (себто - поезії) там взагалі немає!

У мене дещо інші спостереження:
1) я мужньо долаю заплутані коридори... На початку "я мужньо" - я би замінила на якесь інше (одне) слово - "уперто", "сміливо"... бо важко не "поставити" наголос на слові "я", з іншого боку, це "я" там не дуже потрібно, бо і без нього зрозуміло, що то саме "я", себто "вона" - ЛГ.
2. мабуть, моє смакове: "данність" я би римувала із "анни", бо, по-перше, подвійність пг важливіша за збіг голосної (у даному випадку і на мою думку); по-друге, решта імен саме у такій (повній) формі - "світлани" (не "свєти") "ірини" (не "іри").
НЕ знаю, чи слушні такі "дрібні" зауваги, лише сподіваюсь...