Взагалі, напевно, не різьбить - в Інтернеті сидить.)))

А що тут з фонетикою, Гаррі? (До речі, змінив вірш, але ще щось муляє) :)

Муляє.
Вірш нагадує якесь бурчання.
Так буває, коли якась людина носить якесь враження у собі, носить, а потім виплескує. А це враження, можливо, треба було осмислити. Потім викласти на папері. Перечитати, розглянути, наскільки воно силабо-тонічне, бо воно не силабічне і не тонічне, якщо розглядати твій вірш.
І можна відчути те, що ми відчули.

Не силабо-тонічний? А який?

Силабічний - це коли однакова кількість складів (про вплив клаузул на результат підрахунків я не писатиму) у кожному рядку, тонічний - це коли однакова кількість наголошених складів.
Силабо-тонічний вірш належить до тієї системи віршування, у якій спостерігається ритмічне чередування наголошених і ненаголошених складів.
Перший рядок можна вважати бездоганним:
Митці тепер давно неті.
А от другий.
Ніве летвін ніпро метей.

Це я тупо розбив на стопи.
Ви ж віршуєте ямбом.
Це не означає, що рядки повинні складатись з двоскладових слів, але повинні бути якась ритмограма і звукопис, які б забезпечували плавну текучість думки і слова.

А чому не можна так? У мене в кожному рядочку по 8 складів.

І тільки чоловічі рими.

Я мушу зізнатись в тому, що я менш за все опіковуюсь питанням підрахунків і приналежності моїх творів до тієї чи іншої системи віршування, а покладаюсь на відчуття ритму, яке закладено у кожного чоловіка, якому треба тільки дозволити (с), як казав М.Жванецький. Бо віршувати, забиваючи собі баки наукою, складно і небезпечно, бо може вийти (і таке буває) технічно досконалий вірш, але, так би мовити, мертвий. А бувають вірші і технічно недосконалі, і разом з тим мертві.
Ось у Вашому я відчув просто зауваження або результат спостереження. Мовляв, от раніше... А що зараз... А чого йому бракує, дивіться самі. Я ж не експерт.

А для мене він чудово читається і ритмічно. Ось так:

МитцІ тепЕр давнО не тІ -
Ні вЕлет він, нІ ПрометЕй…
І не різьблЯть на самотІ
ПігмаліОни ГалатЕй.

Хіба ні?

Хіба?)))

мене "на самоті" зацікавило :)

так, я зрозумів)))

Та я і сам це прекрасно бачу, Іване, вже двічі переробляв, але все тому віршику чогось не вистачає.) Але Бог трійцю любить - може, за третім разом вийде?)))

Ось, я ж казав, що втретє - вийде! :)

Чийого, Михайле?)))

А чого ж не зможу?) Зможу!) І Джордано Бруно, і Васко да Гама, і ... та що там казати, "любой каприз до трех купонов!")))

Мені дуже приємно, Любове, що Ви цікавитеся моєю творчістю. Так, я довго виношував ці слова, а коли оприлюднив, вийшло щось не зовсім досконале, от і взявся зразу правити. Вистоїться - може, ще краще щось придумаю. Он, "Ворогам" сьогодні поновив - а то був видалив текст через недосконалість. Щодо конкретного випадку - Дульсіней трохи псує риму, але головне, що те, що я хотів сказати, зрозуміли правильно. Дякую Вам, Любове!

Та це я допустив технічні огріхи у першому варіанті, і в результаті у другому винні стали жінки.) А причина і наслідок і так сплутані в нашому житті - ми й самі не знаємо, що є причиною чогось, а що - наслідком.)

Дивіться, Чорі - фокус-покус!) Міняю першу літеру останнього рядка - і причина і наслідок міняються місцями.))) Алє-оп!)

Тобто краще повернути літеру "Б"?)

а що, муза на літеру "Б" - достатньо цікаво.

Може, Помпей бракує?

Все може бути, Гаррі)

Ой, дякую Вам, пане Василю, за такий чудовий відгук! Навзаєм!