ви праві, Людмило! ну і пане Василю, раз ви її підтримали) хотів уникнути повтору. і звичайно, зробив це свідомо. і усвідомлював все, на що ви звертаєте мені увагу. я вчора вже висловлювався на цю тему. я НЕ прихильник обмежувати українську мову виключно словами, які не мають аналогів в інших мовах, а особливо в російській. і якщо навіть слово прийшло до нас з російської і прижилося, то що поганого, коли воно буде жити з іншим, яке прийшло до нас із Франції, швидше за все через Польщу. я вже пережив той етап "втечі від Москви". рано чи пізно російська мова стане лише однією з мов, які нас оточують, а не мовою, яка поглинає українську. але я в чомусь згоден і з вами - не потрібно давати преференцій словам, які не є рідними, чи неорганічними для нашої рідної мови.
"зонтик" (до речі, голандського походження) я ж ужив поряд з парасолею (французького походження), яке більш поширене в слов"янських мовах, ніж зонтик чи зонт. хоч і згоден, що за зонтиком мабуть стоїть рука Петра. А спасіння і спасення - я сприймаю як абсолютно два рівноцінних слова, ну може, що останнє має якийсь "церковний" відтінок, бо ближче до церковно-слов"янської, але я не асоціюю його з російською. щоб поезія була цікавою, поет повинен оперувати багатьма словами, в тому числі й діалектними. Я таки проти того, щоб з часом українська стала подібною до есперанто, де кожний об"єкт чи якусь дію можна дефініціювати єдиним словом. і звичайно, що в побуті я стараюся користуватися вишуканими словами, які мають укранську ауру. але, якщо виключно ними фаршувати поезії, то останні від цього навряд чи виграють. та й навіть технічно це ускладнить їх написання.
хоча, зонтиком я теж не захоплююсь. підкажіть мені якесь третє - і я його заміню. на Закарпатті використовують цікаве слово "умбрела" (якщо не помиляюся), але навряд, чи це було б кращим варіантом.)
хоч і готовий вислухати ще якісь ваші аргументи.
і якщо переконаєте, тонавіть щось і змінити.
Дякую!)

і мені здається, що для такого емоційного, навіть трохи екзальтованого тону вірша, надлишкова "правильність" можливо ще й зашкодила б. ви ж бачите, в якому стані герой вірша). куди йому в той момент до таких високих матерій (маю на увазі лише допустимість вживання слова "зонтик") ))

Дякую, Іринко!)

Дякую, Люба! Згадав - я також чув про розчепірку)

я читаю його так:
знов набрехАли У ГідрометцЕнтрі.
наче нормально.)

а тепер порівняй по наголосах:
"під зонтиком шукаючи спасення"
"знов набрехали у Гідрометцентрі"

Ярику, я не висловлювала претензій - це ж твій текст, а не мій :) Я просто поділилася своєю особистою думкою. Особисто мені цей рядок випадає із загальної мелодії вірша. А рядок з калюжами, до речі, не випадає нікуди. Залиш його у спокої :)

Чоррі, дякую за турботу). я узагальню все і прийму рішення.
я тобі вже казав, які склади я наголошую.
я читаю його так:
знов набрехАли У ГідрометцЕнтрі.
лише другі рядки першого і другого куплетів напрошуються наголоситися на 2 замість 4 складу.
м оже їх варто переробити, хоч і не хотілося б. але ще подумаю.

але мені більше цікава твоя думка про Матрицю. бо я так і не зрозумів - читала ти її чи ні?

Та звісно ж, читала - ми ж розмовляли про хаос під іншим твоїм віршем. Але добре - скажу ще там :)

про хаос. я, думав, що ти просто випадково втрутилася в полеміку на тій гілкці.

недавно прочитала, що в нашій мові є таке цікаве явище - побічні наголоси.)) Тут гідрОметцентрі читається тому, що розмір ямбовий - наголос проситься і на О і на Е. Хоча гідро - частина слова - мала б наголошуватися на І. Але загалом мені вірш прочитався гарно.
Чудова ідея, як завжди!

Привіт, Олю!)
я хіба вам мушу прочитати його по телефону. я там говорив про Маяковського, а насправді я читаю його трохи монотонно, швидше як Вознесенський.і в слові ГідрометцЕнтрі наголошую тільки Е і прийменник У перед ним..