Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.22
21:23
направду побоку хто й що про це помислить
мислителю немає жодних меж
усім подобається відстань адже відстань
як є життя прадивіш не прозвеш
дзвінкий тверезий ранок славнозвісний
о не вантаж його
забутих предків тіні не бентеж
у кілька сотень літ не
мислителю немає жодних меж
усім подобається відстань адже відстань
як є життя прадивіш не прозвеш
дзвінкий тверезий ранок славнозвісний
о не вантаж його
забутих предків тіні не бентеж
у кілька сотень літ не
2026.04.22
16:30
Вже за фіранками минуле —
як бути далі, я не знаю.
Здається, й досі не збагнула,
що більше пролісків немає.
Ділю думки на «до» і «після»,
і посипаю сіллю рану.
На струнах серця, наче пісня,
як бути далі, я не знаю.
Здається, й досі не збагнула,
що більше пролісків немає.
Ділю думки на «до» і «після»,
і посипаю сіллю рану.
На струнах серця, наче пісня,
2026.04.22
15:20
Такі дощі тотальні і вселенські
Охоплюють із флангів, як орда.
Вони відкриють манускрипти древні,
В яких перегорить свята біда.
А на гілках повиснуть одкровення,
Як вищі і непізнані знамення.
Дощі відкриють невідомі суті,
Охоплюють із флангів, як орда.
Вони відкриють манускрипти древні,
В яких перегорить свята біда.
А на гілках повиснуть одкровення,
Як вищі і непізнані знамення.
Дощі відкриють невідомі суті,
2026.04.22
14:43
Співають пісень вовки,
Надривне нічне сопрано.
Дається зима взнаки,
Радіє весна зарано.
Доходять і до 5-ти,
Буває, нічні морози.
Вона не спішить прийти
З теплом хоч якоїсь дози.
Надривне нічне сопрано.
Дається зима взнаки,
Радіє весна зарано.
Доходять і до 5-ти,
Буває, нічні морози.
Вона не спішить прийти
З теплом хоч якоїсь дози.
2026.04.22
07:45
Л.Давидович (1900-1986), В.Драгунський (1913-1972)
Мчать ялинки, мчать галяви,
місяць в озеро пірна.
Гарно так на верхній лаві
край відкритого вікна!
Нічка за вікном чорніє,
Мчать ялинки, мчать галяви,
місяць в озеро пірна.
Гарно так на верхній лаві
край відкритого вікна!
Нічка за вікном чорніє,
2026.04.22
05:29
На теплих крилах весняних вітрів
Ключ журавлиний звично прилетів
І на болоті ось уже курличе
Щодня невпинно зграя мандрівнича.
Гучне звучання повних голосів
Тепер не змовкне до осінніх днів,
А потім самозахист знов покличе
Птахів кудись за наше п
Ключ журавлиний звично прилетів
І на болоті ось уже курличе
Щодня невпинно зграя мандрівнича.
Гучне звучання повних голосів
Тепер не змовкне до осінніх днів,
А потім самозахист знов покличе
Птахів кудись за наше п
2026.04.21
22:19
що тут вигадувати що ліпити
у порожнечі між байдужих стін
і то не гобіти були а брити
казав тобі а ти скривилася при цім
тебе цікавить щось просте і зрозуміле
поплакати чи посміятися собі
і речі що тебе наразі оточили
чи уточнили · всі вони аби
у порожнечі між байдужих стін
і то не гобіти були а брити
казав тобі а ти скривилася при цім
тебе цікавить щось просте і зрозуміле
поплакати чи посміятися собі
і речі що тебе наразі оточили
чи уточнили · всі вони аби
2026.04.21
21:35
А ти ж казав мені: «Не плач,
не бідкайся, все добре буде...»
Та смерті чорної палаш*
встромився гостряком у груди.
Не вберегли ні Бог, ні я,
ні ті, що теж добра бажали.
Без тебе, сонечко, ніяк
не бідкайся, все добре буде...»
Та смерті чорної палаш*
встромився гостряком у груди.
Не вберегли ні Бог, ні я,
ні ті, що теж добра бажали.
Без тебе, сонечко, ніяк
2026.04.21
16:09
Покотилась крашанка до самого неба,
І яскравим місяцем дивиться на тебе.
"Віруєш? Не віруєш?" — боюся спитати,
Темнооку тишу щоби не злякати.
Сяє Луна у Всесвіті, а навколо зорі —
Крашанки яскраві в небі неозорім.
Скоро прийде раночок. В кошик В
І яскравим місяцем дивиться на тебе.
"Віруєш? Не віруєш?" — боюся спитати,
Темнооку тишу щоби не злякати.
Сяє Луна у Всесвіті, а навколо зорі —
Крашанки яскраві в небі неозорім.
Скоро прийде раночок. В кошик В
2026.04.21
14:09
Листок зелений завітав у хату,
Як стислі і спресовані слова.
Слова із чебрецю, із рути й м'яти,
В яких надія знову ожива.
І ми цінуємо цей лист зелений
Посланням у майбутнє, у світи,
В яких тополі, виноград і клени
Зазеленіють, певно, навіки.
Як стислі і спресовані слова.
Слова із чебрецю, із рути й м'яти,
В яких надія знову ожива.
І ми цінуємо цей лист зелений
Посланням у майбутнє, у світи,
В яких тополі, виноград і клени
Зазеленіють, певно, навіки.
2026.04.21
13:50
Людям справді великим манія величі ні до чого.
Завдяки розвою філософії людство позбулося найкращих ілюзій.
Не зазнавши гіркоти поразок, не відчуєш смаку перемог.
Дика природа надто чутлива до диких звичаїв.
Коли відчуваєш листопад у квітні –
2026.04.21
12:01
Один видатний поет якось зауважив: справжній вірш це такий, де кожен рядок - вірш. Гадаю, не варто забирати літр крові, іноді досить й однієї краплі. Скажімо, достатньо 123-секундної композиції «Yesterday», щоб зрозуміти, якого рівня музикант перед вами…
2026.04.21
11:38
Живу, не марную ні грошей, ні часу,
скорочую ради здоров’я меню –
підсовую тій, що з клюкою, свиню,
в уяві малюю пастелі, пейзажі,
а щоб економити нерви, наразі
не слухаю вісті з війни і рідню.
ІІ
скорочую ради здоров’я меню –
підсовую тій, що з клюкою, свиню,
в уяві малюю пастелі, пейзажі,
а щоб економити нерви, наразі
не слухаю вісті з війни і рідню.
ІІ
2026.04.21
08:53
Голуб мене долонями, як вогку глину
Гончар бере та ліпить вправно груди, стегна…
Якщо колись я все-таки десь раптом зникну,
Не зможеш відчувати: як у ребрах б’ється
Сердечний ритм, відлуння, досить сильний стукіт;
Приємність рук, що зачепили кожен
Гончар бере та ліпить вправно груди, стегна…
Якщо колись я все-таки десь раптом зникну,
Не зможеш відчувати: як у ребрах б’ється
Сердечний ритм, відлуння, досить сильний стукіт;
Приємність рук, що зачепили кожен
2026.04.21
05:57
Ні людини, ні собаки,
І ніщо ні грим, ні блим, -
Тільки зрана висне мряка
Понад берегом крутим.
Всюди холодно і тьмяно
Так, що гепну сторчака
Отуди, де у тумані
Зачаїлася ріка.
І ніщо ні грим, ні блим, -
Тільки зрана висне мряка
Понад берегом крутим.
Всюди холодно і тьмяно
Так, що гепну сторчака
Отуди, де у тумані
Зачаїлася ріка.
2026.04.20
20:28
Бігти, наче за тобою гнались,
Щоб успіти там, де вже не встиг -
І застав би, може, сніжну навись,
Вісницю потеплень і відлиг.
Це була зима грудневих тижнів
З мороком сердечних потрясінь,
Гірша, ніж усі позаторішні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Щоб успіти там, де вже не встиг -
І застав би, може, сніжну навись,
Вісницю потеплень і відлиг.
Це була зима грудневих тижнів
З мороком сердечних потрясінь,
Гірша, ніж усі позаторішні,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Зубар (1956) /
Критика | Аналітика
Загальновідомі поради
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Загальновідомі поради
Оце знайшлося в нетрях Інтернету, а привернуло увагу тому, що абсолютно збігається з моєю позицією. Приємно мати однодумців, правда?
Інша справа, що не завжди вдається бути на рівні - талант не кожному дається, та й працьовитості не вистачає, однак якщо я усвідомлюю, куди слід прямувати, можливо, й не зіб’юся з дороги.
Можливо...
***
Отже, автор ОЛЬГА ЗАБИРОВА, "Размышления о поэзии"
***
"Отношения к поэзии как к богадельне не понимаю и не приемлю. Уровень «самодеятельности» в искусстве недопустим. Мы боимся, что критикой оскорбят нас, но не боимся оскорбить поэзию...
Кичиться дилетантизмом в искусстве - это в высшей степени идиотично. Тот, кто занимается творчеством, - поэтическим ли, музыкальным или живописным - просто ОБЯЗАН обладать хотя бы начатками профессиональных навыков. Профессионализм – это абсолютное владение материалом. В поэзии – это язык. Отсутствие природного чувства языка (как минимум) - это диагноз.
Слово "профессионализм" в сочетании со словом "поэт" я подразумеваю абстрагированно от финансовой парадигмы: т.е. не как способ заработка, а лишь как показатель уровня мастерства (но отнюдь не уровень отформатированности продукта творчества!) - подобно тому, как слово "бретёр"означало "профессиональный дуэлянт". Поэт-профессионал - это не профессиональный футболист. Не производитель "промышленных" шаблонов. Это - мастер. И всё.
При этом он может по профессии быть кем угодно - врачом, трубачом, кочегаром... А писать - НА ПРОФЕССИОНАЛЬНОМ УРОВНЕ.
Примеров - масса.
Что же касается СОДЕРЖАНИЯ... Друзья мои! Всё давным-давно уже сказано до нас: что добро побеждает зло, что красота - это страшная сила, что помидор красный, что жизнь прекрасна и удивительна, что любовь - это тебе не хухры-мухры и т.д. Цитируя "Операцию Ы", "ВСЁ УЖЕ УКРАДЕНО ДО НАС".
Ничего нового мы не придумаем, и единственное, что мы можем - это найти для старых истин новую ФОРМУ.
Архетипы стары как мир. АРХЕТИП - ЭТО ГЕНОКОД. Это матрица.
А странная самоцель писать стихи так, "чтобы было понятно и мальчику на самокате и дедушке на скамеечке" - это значит стремиться писать откровенно примитивно.
ПОЛУЧАТЬ БЕСКОНЕЧНЫЕ "ДЕВИДЕНДЫ" С ТАКОЙ НЕНАДЁЖНОЙ ВЕЩИ КАК ЭМОЦИИ, пресловутая "ДУША" - НЕВОЗМОЖНО.
Овладевайте, друзья мои, формой, и не стыдитесь этого. СЛОВО для поэта - это ЕДИНСТВЕННЫЙ его материал, и оно же - ЕДИНСТВЕННЫЙ его инструментарий.
Рекомендую ознакомиться с философемами БАХТИНА, сформулированными в его работе "Проблемы содержания, материала и формы в словесном творчестве".
Существует понятие "эстетический объект".
По Бахтину - материал противоположен эстетическому фактору.
СОДЕРЖАНИЕ НЕ ИМЕЕТ ОТНОШЕНИЯ К ТВОРЧЕСТВУ.
К творчеству имеет отношение лишь ФОРМА.
ИСКУССТВО - это ПРОЦЕСС ФОРМООБРАЗОВАНИЯ.
Проще говоря: искусство - это НЕ "о чём?", а "КАК?"
...........
Вважаю, ці поради відомі всім.
І можливо, це багатолітня звичка педагога повчати, але дуже хотілося б, щоб молоді автори прислухалися до них.
Інша справа, що не завжди вдається бути на рівні - талант не кожному дається, та й працьовитості не вистачає, однак якщо я усвідомлюю, куди слід прямувати, можливо, й не зіб’юся з дороги.
Можливо...
***
Отже, автор ОЛЬГА ЗАБИРОВА, "Размышления о поэзии"
***
"Отношения к поэзии как к богадельне не понимаю и не приемлю. Уровень «самодеятельности» в искусстве недопустим. Мы боимся, что критикой оскорбят нас, но не боимся оскорбить поэзию...
Кичиться дилетантизмом в искусстве - это в высшей степени идиотично. Тот, кто занимается творчеством, - поэтическим ли, музыкальным или живописным - просто ОБЯЗАН обладать хотя бы начатками профессиональных навыков. Профессионализм – это абсолютное владение материалом. В поэзии – это язык. Отсутствие природного чувства языка (как минимум) - это диагноз.
Слово "профессионализм" в сочетании со словом "поэт" я подразумеваю абстрагированно от финансовой парадигмы: т.е. не как способ заработка, а лишь как показатель уровня мастерства (но отнюдь не уровень отформатированности продукта творчества!) - подобно тому, как слово "бретёр"означало "профессиональный дуэлянт". Поэт-профессионал - это не профессиональный футболист. Не производитель "промышленных" шаблонов. Это - мастер. И всё.
При этом он может по профессии быть кем угодно - врачом, трубачом, кочегаром... А писать - НА ПРОФЕССИОНАЛЬНОМ УРОВНЕ.
Примеров - масса.
Что же касается СОДЕРЖАНИЯ... Друзья мои! Всё давным-давно уже сказано до нас: что добро побеждает зло, что красота - это страшная сила, что помидор красный, что жизнь прекрасна и удивительна, что любовь - это тебе не хухры-мухры и т.д. Цитируя "Операцию Ы", "ВСЁ УЖЕ УКРАДЕНО ДО НАС".
Ничего нового мы не придумаем, и единственное, что мы можем - это найти для старых истин новую ФОРМУ.
Архетипы стары как мир. АРХЕТИП - ЭТО ГЕНОКОД. Это матрица.
А странная самоцель писать стихи так, "чтобы было понятно и мальчику на самокате и дедушке на скамеечке" - это значит стремиться писать откровенно примитивно.
ПОЛУЧАТЬ БЕСКОНЕЧНЫЕ "ДЕВИДЕНДЫ" С ТАКОЙ НЕНАДЁЖНОЙ ВЕЩИ КАК ЭМОЦИИ, пресловутая "ДУША" - НЕВОЗМОЖНО.
Овладевайте, друзья мои, формой, и не стыдитесь этого. СЛОВО для поэта - это ЕДИНСТВЕННЫЙ его материал, и оно же - ЕДИНСТВЕННЫЙ его инструментарий.
Рекомендую ознакомиться с философемами БАХТИНА, сформулированными в его работе "Проблемы содержания, материала и формы в словесном творчестве".
Существует понятие "эстетический объект".
По Бахтину - материал противоположен эстетическому фактору.
СОДЕРЖАНИЕ НЕ ИМЕЕТ ОТНОШЕНИЯ К ТВОРЧЕСТВУ.
К творчеству имеет отношение лишь ФОРМА.
ИСКУССТВО - это ПРОЦЕСС ФОРМООБРАЗОВАНИЯ.
Проще говоря: искусство - это НЕ "о чём?", а "КАК?"
...........
Вважаю, ці поради відомі всім.
І можливо, це багатолітня звичка педагога повчати, але дуже хотілося б, щоб молоді автори прислухалися до них.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
