А я порадив би назвати "Міський романс", а не "Зрадниця", бо любитись з тією чи іншою особою чоловічої статі - це чисто, НМСД, природний жіночий потяг. Навіть, в деякій мірі, і материнський.
А чому я пропоную "Міський романс"?
Бо на селі, де донині у кожній хаті є радіоточка, та не в кожній встановлено бодай хоч аналоговий телефон (бо фінансово сутужно так само як і технічно не завжди можливо), всі про всіх усе знають. То не може бути мови про якісь сторонні сексуальні контакти, вже не кажучи про оргії.
Хіба що на весіллях, коли всі сплять гуртом або хто де впаде і з ким. Саме в цей час відбуваються потужні сердечні пристрасті.
"Маковий цвіт" - це, наскільки нам усім відомо, штамп.
Ще хотілось би попрохати якось розвинути сюжет, бо це, НМСД, не Поезія романтизму та сентименталізму, а поспішна замальовка. Поезія - це щось більш масштабне. Буває, НМСД, і не масштабне, якщо мати на увазі короткі форми на зразок хокку-хайку etc.
Я розраховую на продовження.
У нас у Княжичах на платформі або біля будь-якого магазину краще розповідають. А ти вмієш. Про діточок у дитсадку не забув? Ото наплів...

Без критики, абсолютно без неї, а на засадах доброзичливості,
Г.С.

Два останні рядки - чиста поезія, хоча і вважає Гаррі Сідоров "маковий цвіт" штампом, але ж можна на цю вже усталену пару слів дивитися й інакше - це властива нам ідіома. Попередні рядки - просто, НМСД, зайві. А під назвою "Зрадниця" ці два рядки звучать звабливо і... цнотливо.
З повагою і теж "на засадах доброзичливості"...

Валерію, Ви часом не переховуєтесь на майстернях від ЦРУ? (не встигаю за Вашими псевдонімами)

"романтизму" у рядках - малувато. Зате присутня тонка іронія...

Зрозуміла, Емілю Валерію, чому мені ті перші рядки не до душі - жінка не власність чоловіка, а він не хазяїн їй...

Поміняв би назву, Еміле!
А то я звук "р" не вимовляю. Читав сьогодні твого вірша своїм діткам, а вони сміялися...)

Так, всі, які без тих звуків перетворюються на не дуже пристойні)

"Запалав у вогні" - це жах.
Бо у вогні що можна робити? Горіти, палати, шкварчати, плавитись, стікати воском (чи чимсь іншим, якщо йтиметься про вогонь двох тіл і про ті іскри, які вони викрешують ласкавим тертям, дотиками, ласками etc).
Одним словом, спробуй надати якогось нового значення паланню або вогню.

Ціла філософія, хлопці!

Шо ета, Емілє_ібн_Валеро?

...та тут такі "пекельні" перемовляння... з них самих уже можна стулити літературну версію "цілої філософії" (за Михайлом Бобиковим)в жанрі "іншої літератури"...

Вірш "розгорнувся" цікаво. "запалав у вогні" - згодна з Гаррі,- треба б знайти якийсь синонім...

Валерію, що сталося з Вашим віршем? Його "розперло" до невпізнання... Співчуваю.

Якщо серйозно, початкова стадія не здавалась мені такою безнадійною, як ця.
Робіть щось негайно! Чи вже нічого не робіть...

Вертайся "ab ovo", Валерію! Почухайся - і залишай лише те, що було спочатку.) Так мені здається... Повністю згоден з Любою.

а два останні рядки таки занадто ніякі. варто попрацювати ще... а може й над усім останнім катреном

Щоразу мені шкода чиїхсь спалених мостів. По-перше, неприємна процедура, по-друге, ІМХО, якась стереотипна. У "google" набираю, і бачу сотні прикладів. Виходить так, що це стійкий стереотип, якщо не кліше.
"Неба знак", ІМХО, теж.
Ймовірно, це грішне кохання Вашого ЛГ настільки Вас захопило, що вийшла така собі невеличка і не без стереотипів така балада. Та мені відомо, що кожне чиєсь кохання, захопленння чи зрада - це повтор чиїхсь. Бо душі вічні, і їм властиві переселення.

Творчих усніхів, гарного настрою.

ой хотілось би виявитися на місці чиєїсь мрії!!!!! яка була реальністю можливо недовго, але зосталась у серці повік.

гарно))