ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Сторінки засипані осіннім листям
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Фантасмагорій дивовижа
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Сонетні строфи
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Заклятий льох
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
Графоманія
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Цінуйте слово!
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Шлях до Мурашки
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Присмак гіркоти
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Жінка
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
***
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
* * *
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Віщунська черешня
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
Сновидіння
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
По Золотій Лихоманці (Neil Young)
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
***
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
Антоніо, танцюючий тореро
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Наталка Ліщинська (1971) / Вірші

 Ловець слів
Вірші, віриш, ведуть у верші –
Ти не заздри. Знайшов чому…
Вірші, віриш, ведуть на верхи*.
Там самотньо - немає муз.

Той Парнас – скеляста пустеля.
Ти кричиш. Не чує ніхто.
Едельвейси?.. Ні, не стеляться.
А впадеш… Для великих – тло.

Вірші, віриш, ведуть у верші -
Шкіра злізе немов луска.
Вірші, віриш, ведуть на верхи –
Бог і ти. І тиша жаска.

2011
________________________________
верхи (діалект.) - вершини гір




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-11-15 09:35:28
Переглядів сторінки твору 10981
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.628 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.084 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.716
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2013.01.23 20:47
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-15 10:21:51 ]
згадався вірш Василя Еллана (Блакитного) на цю тему (назву не пам"ятаю) - "Серце на часточки кришиш // людям новітнє причастя // чи хто зомліє од щастя // прочитавши те що ти пишеш // А може все то омана // казки ночей безсонних // і урочисті тони // й кривава на серці рана" - пишу по пам"яті.
Ця тема хвилює в усі часи поетів...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-15 12:35:46 ]
Спасибі, Маріє. Отим віршем спробувала попрощатися із поезією. :-) Можливо, подужаю вирватися із тої верші, що обдирає мене зі шкіри, часу, сил, а дарує лише косі погляди, нерозуміння, сміх у спину.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-11-15 17:43:31 ]
Я перепрошую, Наталю, але мені Ваш коментар після "а дарує" незрозумілий. Якщо писати для когось, заради когось/чогось, тоді це має рацію. Якщо ж Ви пишете тому, що пишеться і тримати в собі це неможливо, то такі заяви принаймні несерйозні. Тобто, тоді у Вас нічого не вийде з прощанням :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-15 23:06:42 ]
О, Наталко, можна "попрощатися" з віршомазанням, а з поезією - ні. В поети "рекрутуються", думаю, ще до народження, а "косі погляди, нерозуміння, сміх у спину" - то буває, але ж то байдуже, хоча і боляче. Поет по визначенню вже завжди самітник і серед друзів, і у натовпі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-16 08:53:05 ]
Маріє, Любо, хочу кидати цю шкідливу звичку (хай і не впевнена, що зможу). У мене ж є проза, яка чомусь приносить радість, а поезія мене ламає. І, то без жартів, викручує, вимучує та відкраює щораз більше часу від улюбленої прози. Прозою керую я, а з поезією - все навпаки. Мені це не подобається.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-16 10:07:29 ]
...і проза буде (тут вона не подана, на жаль) із присмаком поезії...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-16 11:24:26 ]
Отже, знову користь для улюбленої прози. :-) Вона ж є на ГАКу, кому цікаво, той знайде. :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-11-15 12:05:33 ]
Ага, Наталь! Погоджуюсь з Марією - хвилює і надихає. Сприйми з гумором... Сподобалося - слушно, мудро і повчально.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-15 12:38:18 ]
Звісно, що з гумором, Іване, а як іще? Ото йду і прочитаю твою пародію - ще не знаю, що там, але дуже тобі вдячна за неї. Бігме, лестить потрапити під обстріл настільки талановитого, тонкого і доброзичливого пародиста. :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-11-15 12:43:59 ]
А чого ж "під обстріл", Наталь? Ліпше - в компанію! Жартую - щира дяка за добрі слова (може то поки пародію не читала... )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-15 13:29:56 ]
Стрільба буває й... очима, наприклад. :-) Тобто, не обов"язково негативне значення у цього слова, Іване.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-15 13:47:49 ]
Таки вірю...
ось тільки щодо наголосу в "на верхи" - є сумнів. (вЕрхи лиш на коні їздять, і нічого з тим не вдієш)
на верхИ - правильніше було б.
То, може, "доверху"? Хоча, особливий "шарм" таки втрачається... Навіть не знаю що порадити. Знаю лише, що вірш мені сподобався, Наталко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-15 14:07:08 ]
Любо, дуже вдячна за "вірю"...
Щодо вЕрхів - то діалектизм, гуцули так кажуть на вершини гір. Здалося, що доречно вжити його, бо вони - теж горяни, як-не-як. Можливо, мені варто примітку-пояснення втулити внизу?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-15 14:22:11 ]
МабутьЮ варто... Чи хоч авторський наголос поставити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-15 15:46:50 ]
Вдячна, Любо, зараз примыточку намалюю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2011-11-15 15:14:04 ]
Так, Наталю, я з пані Любою сьогодні хочу погодитися, бо вживання діалектизмів в українській мові, хоча і приносить яскравий колорит, та все ж є одна українська літературна мова, і майстер, якщо він майстер, повинен мати бажання її удосконалювати... І це лише текст, то ж вдалого Вам дня.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-15 15:49:11 ]
Спасибі, Кішко Блакитна, але діалектизми якраз мову збагачують, якщо доречно вжиті й ними не зловживати, тому залишу верхи.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2011-11-15 16:10:57 ]
Ваш вірш, Наталю, але якось хотілося приблизитися до тієї мови , яка поруч у вжитку. Не спиймайте занадто строго. Дякую.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-15 16:15:20 ]
Ну вона і поруч зо мною у вжитку - в Карпатах виросла та й досі буваю там регулярно. :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2011-11-15 16:20:52 ]
Це , принаймні, добре.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-15 16:23:43 ]
Ще й як! Гуцули - колоритні та надзвичайно добрі люди. :-) Горяни - особливий нарід.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2011-11-15 16:26:16 ]
Тай й інший народ , Натолко, не менш колоритний і добрий. Натхнення Вам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-15 16:35:06 ]
Спасибі та навзаєм, Кішко Блактна!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-11-15 17:09:45 ]
...Отим віршем спробувала попрощатися із поезією... Чи все насправді так серйозно?!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-15 17:13:44 ]
Володю, поезія без мене проживе, не факт, що у мене вийде без неї обійтися, але спробувати варто.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2011-11-15 20:13:40 ]
Щоб не вЕрхах і не було муз? Чи в крайньому разі музІв? Жартуєш ))

про верші - 100 відсотків. Але, якщо вірші вже встигли стати твоєю шкідливою звичкою - марно казати "зав'яжу", не вдастсься, перевірено :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-16 08:43:04 ]
Точно нема - я перевіряла. :-)
А спробую "зав"язати". Раптом у мене вийде.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-11-16 11:30:10 ]
Наталю, даремно ти так відрізаєш собі шляхи!)
Згадай Кобзона, Пугачову, Поплавського, зрештою, Карлсона і Бетмана. Всі вони поверталися!)
Обіцяю прочитати твою прозу, яку мені хвалила Зоряна! І не ображайся на мене, що не всі твої зауваження прийняв до уваги) Я ще буду над ними працювати!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-16 11:44:06 ]
Привіт, Ярославе!
Довго достигаю, як той плід, до рішень, та коли рубаю, то вже з усією рішучістю. Карлсон обіцяв повернутися, я не обіцятиму вслід за ним. :-) У мене, щоправда, нема впевненості, що я сильніша, ніж поезія. :-)
Буду втішена, якщо знайду в твоїй особі читача моїх прозових текстів. :-)
Не ображаюся на тебе, просто не можу витрачатися, коли то нікому не треба.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-11-16 11:51:11 ]
Та треба! Це однозначно! Я все аналізую, а не міняю лише там, де не відчуваю, що це однозначно покращує текст. На етапі підготовки поезій до друку ще всі пропозиції буду аналізувати з якимось добрим редактором.
Тому не ігноруй мене. Хоча б відзивайся на ті поезії, які тобі подобаються. Бо й справді деколи мені здається, що просто на мене ображаєшся)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-16 11:57:35 ]
Тепер навряд чи часто забрідатиму сюди, Ярославе. Так, іноді, під настрій... Побачу твоє, то зайду в гості, сподобається - відгукнуся.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-11-16 12:02:10 ]
Дякую, Наталю!)
Зрозумів, що проводів робити не будеш(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-16 12:27:44 ]
Вгадав. :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-11-16 12:29:25 ]
))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Рикмас (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-27 17:11:45 ]
як гарно.супер..в мене аж серце завмирає Наталю)дякую Вам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-28 10:06:47 ]
Дякую, Олесю... Розчулена...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-12-05 13:04:55 ]
у меня есть такая дурацкая привычка - делится любимыми стихами при случае) вот что вспомнилось по прочтении вашего:

автор - Нава Таля, КП

Поведи мене в гори. Дивися, я вже дорослА,
Я вже вийшла на сушу і конфірмувалася світлом.
Я розплутала море, що піною билось в узлах,
розпустила нагрудні вінки із бутонами зла
і вдихнула небес, що рожевим світанком розквітли.

Поведи мене в гори. За руку візьми й поведи.
Я не буду пручатись, я навіть молити не буду.
Я готова нести на собі кілометри годин
без питань і зворотів, мовчати сюди і туди,
дослухаючись хащів, де вітер гойдає іуду.

Поведи мене в гори і викупай у молоці
із одвічних грудей, що набухли туманом, як чадом.
Покажи мені ранок в лискучій, як плаха, ріці.
Я навиділа доста вселенських і просто кінців,
і тепер я волію побачити світопочаток.

Поведи мене в гори. Нехай нам обом задзвенить
заблукала корова дзеленьком у правому вусі,
а під лівим зійдуться вусаті коти-баюни
і нашепчуть про стежку, що виведе в затишний низ,
і про іншу – туди, куди я дивитись боюся.

І нескоро ще гляну, хоч скільки мене не годуй.
Надігнившу о-манну доточує яблучна гусінь.
Воскресають іуди, а вітер все дме, як і дув.
Поведи мене в гори. Сама я туди не піду,
бо забуду зворотну дорогу і не повернуся.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2012-12-06 14:09:33 ]
Дякую, Таню-Марто!
Мені, в свою чергу, вірш Нави Талі навіяв спогад про поезію Зоряни:
По той бік – гора…
Несе потік, закручує дараби,
між валунами піниться життя…
до верхів сивих якось нас дотраґав
талан - ґалґан, шубравець і гультяй.

Ади, файкоче, ще міцна, нівроку,
статечна старість в шитім кожушку,
а дим курної хати сивий докір,
закутує в тепло овечих шкур,

щоб жити попри зболене терпіти -
запасці світу виорати край,
підперти небо голосом трембіти
і слухати, як дихає гора.

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-12-06 14:40:37 ]
чУдная концовка! и я ушла с ней в цветаевскую Поэму Горы):
Та гора была — миры!
Боги мстят своим подобиям!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Горе началось с горы.
Та гора на мне — надгробием.

ну это мы так альпинистками станем, скалолазками)