згадався вірш Василя Еллана (Блакитного) на цю тему (назву не пам"ятаю) - "Серце на часточки кришиш // людям новітнє причастя // чи хто зомліє од щастя // прочитавши те що ти пишеш // А може все то омана // казки ночей безсонних // і урочисті тони // й кривава на серці рана" - пишу по пам"яті.
Ця тема хвилює в усі часи поетів...

Ага, Наталь! Погоджуюсь з Марією - хвилює і надихає. Сприйми з гумором... Сподобалося - слушно, мудро і повчально.

А чого ж "під обстріл", Наталь? Ліпше - в компанію! Жартую - щира дяка за добрі слова (може то поки пародію не читала... )

Таки вірю...
ось тільки щодо наголосу в "на верхи" - є сумнів. (вЕрхи лиш на коні їздять, і нічого з тим не вдієш)
на верхИ - правильніше було б.
То, може, "доверху"? Хоча, особливий "шарм" таки втрачається... Навіть не знаю що порадити. Знаю лише, що вірш мені сподобався, Наталко.

МабутьЮ варто... Чи хоч авторський наголос поставити.

Так, Наталю, я з пані Любою сьогодні хочу погодитися, бо вживання діалектизмів в українській мові, хоча і приносить яскравий колорит, та все ж є одна українська літературна мова, і майстер, якщо він майстер, повинен мати бажання її удосконалювати... І це лише текст, то ж вдалого Вам дня.:)

Ваш вірш, Наталю, але якось хотілося приблизитися до тієї мови , яка поруч у вжитку. Не спиймайте занадто строго. Дякую.)

Це , принаймні, добре.:)

Тай й інший народ , Натолко, не менш колоритний і добрий. Натхнення Вам.

...Отим віршем спробувала попрощатися із поезією... Чи все насправді так серйозно?!

Щоб не вЕрхах і не було муз? Чи в крайньому разі музІв? Жартуєш ))

про верші - 100 відсотків. Але, якщо вірші вже встигли стати твоєю шкідливою звичкою - марно казати "зав'яжу", не вдастсься, перевірено :-)

Наталю, даремно ти так відрізаєш собі шляхи!)
Згадай Кобзона, Пугачову, Поплавського, зрештою, Карлсона і Бетмана. Всі вони поверталися!)
Обіцяю прочитати твою прозу, яку мені хвалила Зоряна! І не ображайся на мене, що не всі твої зауваження прийняв до уваги) Я ще буду над ними працювати!)

Дякую, Наталю!)
Зрозумів, що проводів робити не будеш(

як гарно.супер..в мене аж серце завмирає Наталю)дякую Вам.

у меня есть такая дурацкая привычка - делится любимыми стихами при случае) вот что вспомнилось по прочтении вашего:

автор - Нава Таля, КП

Поведи мене в гори. Дивися, я вже дорослА,
Я вже вийшла на сушу і конфірмувалася світлом.
Я розплутала море, що піною билось в узлах,
розпустила нагрудні вінки із бутонами зла
і вдихнула небес, що рожевим світанком розквітли.

Поведи мене в гори. За руку візьми й поведи.
Я не буду пручатись, я навіть молити не буду.
Я готова нести на собі кілометри годин
без питань і зворотів, мовчати сюди і туди,
дослухаючись хащів, де вітер гойдає іуду.

Поведи мене в гори і викупай у молоці
із одвічних грудей, що набухли туманом, як чадом.
Покажи мені ранок в лискучій, як плаха, ріці.
Я навиділа доста вселенських і просто кінців,
і тепер я волію побачити світопочаток.

Поведи мене в гори. Нехай нам обом задзвенить
заблукала корова дзеленьком у правому вусі,
а під лівим зійдуться вусаті коти-баюни
і нашепчуть про стежку, що виведе в затишний низ,
і про іншу – туди, куди я дивитись боюся.

І нескоро ще гляну, хоч скільки мене не годуй.
Надігнившу о-манну доточує яблучна гусінь.
Воскресають іуди, а вітер все дме, як і дув.
Поведи мене в гори. Сама я туди не піду,
бо забуду зворотну дорогу і не повернуся.