"ущухла"??? о, мамамія )))

і Ви впевнені, що Єсенін мав на увазі пташку коноплянку, а не "конопляник" - ділянку землі, засіяну коноплею - з місяцем і ставком?

"Ласкавим гласом" - це був контрольний постріл в мене ))

За що ж ви так Єсєніна, га?..
Мова ущухла говірком - це як? А журавлі, що прогулюються пішки виссю? Правда, йдуть печально - і це їх трошки виправдовує.
"Ніким не переймаються цілком" - а по частинах не пробували?
Подорожани у вас якісь слєгка неадекватні: спочатку минули дім, потім вернулися, потім знову кудись почимчикували...
Степ і пустеля - це все-таки різні кліматичні зони, то ви б уже якось визначилися, чи що.
Далі розбирати просто облом, але фінальний рядок обминути не можу: "ласкавим гласом вимовити себе" вдається далеко не кожному. Я б сказала, що взагалі про таке ще не чула. А тому - браво! Пишіть ще...

два рядки можна ставити напутнім словом всім майбутнім перекладачам Єсєніна:
Скажіть отак… що переліс одквітлий
Ласкавим гласом вимовив себе

Не буде кращого життя і навряд чи будуть нові Єсеніни. НМСДД.
Бо будуть свої, сучасні і ничим не гірші.
Влада порушує принципи добровільного співгосподарювання, а хто може порушити засади співіснувння поезій? Яка влада?
Та виходить щось інше.
То, Володимире, нащо тобі оте все перекладене тобою чужинне, якщо маєш гідне читацької уваги своє?
Отакої я думки.

З повагою до твого вибору,
Г.С.

Погоджуюсь зі словами Гаррі цілком і повністю, Володю.
Щиро.

"В саду палає ягідна пожежа" - це так... по-Вашому, так яскраво, що я не пов'язую це з Єсеніним, з його "костром рябіни красной". Тому не викидайте цієї фрази, використайте колись у себе - адже вона належить Вам!

Володимире, хочу і я докинути свої слово. Цілком згоден з Олександрою, цитую "невдача - не привід кидати справу, якщо вона дає насолоду творчості".
Я хотів би відзначити одну позитивну тенденцію у Вашій роботі, яка можливо, додасть Вам снаги у подальшій роботі. У Вас тут бачу прагнення перекласти твір якомога вишуканішою мовою, і тому Ви (хай і невдало), але переклали "отговорила" - "ущухла". Теж саме можу сказати про кінцівку: "скажите так, что роща золотая отговорила милым языком" - у Вас "переліс одквітлий" (до речі такий варіант перекладу цих двох слів не є невдалим, а швидше навпаки, і звучить вишукано, неповторно!) і далі "ласкавим гласом вимовив себе"
- менш вдало, але цікаво було читати.
Маю кілька перекладів Єсеніна, але за цей вірш
побоявся б братися. Коли читав, перебрав у голові десять варіантів перекладу слова "отговорила" і так і не знайшов. А Ваш варіант "вимовив" - близький, але неточний.
Тут є два рядки, на мій погляд, більш-менш вдалого перекладу, і про це ніхто нічого не сказав. Цитую:
- Як опадає листя з деревини,
Мої тужливо падають слова.
І оригінал:
Как дерево роняет тихо листья,
Так я роняю грустные слова.

Хай кинуть у мене каменем, якщо я не правий щодо цих двох рядків. Відштовхуйтесь від цих рядків у подальшій праці.
Ваша проблема - треба навчитися відчувати точність слова. Я на це звернув увагу, ще коли Ви коментували мій вірш, і хотіли вжити до слова "смерть" епітет "прохолодна", це дуже приблизно і неточно, бо може бути прохолодною і вода, і душа,
і прохолодне ставлення і т.д. А смерть - таки холодна, як холодна рука мерця, але не прохолодна.
Так само і в перекладі. Микола Лукаш перебирав десятки варіантів слів, аби найти оте єдине і неповторне, перевертав фрази десятки і сотні разів і так і сяк, шукав підходящі фразеологізми
і крилаті вислови, якщо в цьому була потреба, з іспанського фольклору Лорки перекладав його вірші на стиль українського фольклору.
Вам тут правильно радили і пародисти і критики - не поспішайте. Це - дуже важкий вірш. І взагалі, Єсеніна перекладати, попри його простоту зрозумілість і доступність викладу ой як непросто саме через це.
От почніть із слова "отговорила" - шукати варіанти перекладу "одговорила" - (можна сприйняти як одмовила, а не тільки відбалакала чи відрозмовляла), отже не підходить, бо двочитання виникає. Одшепотіла, одшелестіла, оджебоніла... поки не відчуєте, що це - оте, єдине і правильне в даному випадку слово, а не приблизний синонім. Крутіть фрази і так і сяк, і якщо мало досвіду у перекладі - не поспішайте друкувати його. Відкладіть, хай відлежиться, потім пройде час, Ви переростете себе самого, глянете свіжим оком, підправите, і коли відчуєте, що "плід" дозрів - вперед, до друку.
А оту тенденцію до вишуканості - позитивну зберігайте, але дивіться, наскільки виправданий такий підхід стосовно оригіналу.
З повагою

Володя, я думаю, що згодом у Тебе буде такий переклад цього вірша Єсєніна, що всі позаздрять - безсумнівно.

А чому ніхто не помітив гарних рядків?

"Як опадає листя з деревини,
Мої тужливо падають слова.

Якщо їх час , порозмітавши вітром,
Одним жмутом непотребу згребе…"

- оці, наприклад, як на мене, чудово вдалися. Хоча з деякими зауваженнями я згодна, але в цілому настрій передати вдалося. Тільки було б краще, якби початок і кінець всеж звучали однаково, а так втрачається кільцеве обрамлення. Я дуже люблю Єсєніна, це для мене святе. І мені все одно не здалося, що його згвалтовано:) Володимире, я сама перекладаю, щоправда з німецької. Але за вірші не беруся, думаю, це надто тонка матерія, дуже страшно її поранити.
А Вам бажаю натхнення. Не падайте духом!

питати "навіщо?" чи просто промовчати.. промовчу... *фейспалм*

Ов-ва! Які страсті! Уважно прочитав всі коменти - згоден з Ярославом. Багато слушних зауважень і претензій було до тебе, Володимире, але,бачу, ти вмієш "тримати удар" - не сумніваюся, що (якщо продовжиш в цьому жанрі), то гарні результати ще будуть неодмінно. Тисну руку - не падай духом, "за одного битого..."

Тут ціла дискусія утворилася. ))
Впевнений, що багато хто з тих, хто залишив коментарі і сам намагався перекласти цей вірш Єсеніна і сам зустрівся з усіма труднощами, котрі мали б виникнути по ходу перекладу. Єсеніна взагалі важко перекладати, (не кажучи вже про цей вірш). Єсенін - поет народний, імажжиніст, його вірші завжди вирізнялися мелодикою, тому їх стільки покладено на музику та переспівано. Образи живі, часом дивні та надзвичайно чаруючі, його важко переплутати із іншими саме завдяки цій мелодиці. Єсенін часто надає неживим предметам епітети, метафори, які мали б належати тільки живим. Ідеальним варіантом було б перекласти напевно якось по-своєму його вірші (але тоді вже відбудеться відхід від оригіналу) і виникне дилема: або перекладати дуже близько до оригіналу і тим самим знехтувати зоровими ефектами сприйняття Єсенівських образів, чи пожертвувати точністю заради якомога кращої передачі образності.
Хоча, щоб критикувати, треба і самому щось перекласти (якнайменше) і звичайно добре на цьому знатися, а так як я не відношусь ні до першого ні до другого, тому - це радше не критика, а своє бачення перекладу Єсеніна