ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце»)
Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо
2024.11.21
22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Галина Фітель (1965) /
Проза
Пригоди дівчинки і Горбоконика (казочка для діток і дорослих)
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Пригоди дівчинки і Горбоконика (казочка для діток і дорослих)
Жила-була дівчинка. Хороша дівчинка, хоч за віком до неї зверталися черед "пані". І вона усім людям теж казала "пані", "пане". Бо любила світ, любила людей, і гадала, що світ чистий, а люди добрі. Наївна дівчинка. І все було б не так страшно, якби не написала дівчинка пару віршів. Потім зо два десятки. Потім зо дві сотні. І знову все було б не так страшно, якби не сказали дівчинці добрі люди (іноді вони таки добрі), що існує таке добре королівство, де люди показують одне одному свої вірші, свою прозу, все те гарне і світле, що вони вміють. Люди втішаються здобутками одне одного, можуть вказати на слабкі місця чи невеличкі недоліки, твору, звісно ж, щоб світ ставав ще кращим, а вірші цікавішими. Та у тому королівстві, крім доброго короля, з"явилася чогось претендентка на королеву. Почала вона вимагати корону, скіпетр, славу, владу. І знову все було б не так страшно, подумаєш, десь там король, десь там королева. Всі решта внизу, їм добре. Та претендентці мало було того, що вона була нагорі, вона почала вимагати, щоб інші раз по раз піднімали голови догори і вигукували "Слава королеві!" І збудувала "королева" високу вежу, і сіла там на троні, і сказала "Хто доскаче до мого віконця на своєму Пегасі, назву того поетом, якщо захочу". І людям захотілося почути добре слово з уст королеви, і стали стрибати бажаючі. Та мало кому вдавалося дострибнути, ще рідше після вдалого стрибка хотілося королеві назвати щасливців поетами.
А в дівчинки не було хорошого породистого Пегаса. У неї був такий собі Горбоконик. Як у всіх добрих і наївних. І їм було добре разом, вона купала його в лугових росах, розчісувала куценьку шерсть і читала свої вірші. Та одного разу сказав Горбоконик: "І що ти тут сидиш. А сплесни-но тричі в долоні". Дівчинка здивувалася, але послухалася друга. Зрештою, це таки цікаво, про таке навіть у казках писали. І став Горбоконик таким Пегасом, що ні в казці сказати, ні на Олімпі знайти. І запитав: "А ти хочеш стрибати до королевиного віконця?" Дівчинка не хотіла, бо яка їй різниця, назве її королева поетом, чи ні. Головне, що вона пише, людям деяким подобається. А слава – вона зрадлива. Але Горбоконик переконав її поїхати, хоч подивитися, що ж то за вежа така. Під"їхали вони, а там народу… ні, не багато, навпаки. Одиниці, сидять собі на траві, вірші одне одному читають, на королеву не зважають. Поки вона працює. Горбоконик запримітив високе дерево, що росло неподалік вежі і своїми вітами закривало один з її куполів, злегка розбігся і перестрибнув те дерево. І поїхали вони до річки, де дівчинка знову тричі сплеснула в долоні, і знову став Пегас простим Горбокоником. Дарма, що нема на ньому розкішних плюмажів, що на спині не попони з шовків єдвабних, адамашки пурпурової, блаватів і камки. Звичайною бакгазією витирає йому гриву дівчинка, і обоє вони щасливі від того. Бо їм добре у товаристві простих людей. А королева хай собі працює.
А в дівчинки не було хорошого породистого Пегаса. У неї був такий собі Горбоконик. Як у всіх добрих і наївних. І їм було добре разом, вона купала його в лугових росах, розчісувала куценьку шерсть і читала свої вірші. Та одного разу сказав Горбоконик: "І що ти тут сидиш. А сплесни-но тричі в долоні". Дівчинка здивувалася, але послухалася друга. Зрештою, це таки цікаво, про таке навіть у казках писали. І став Горбоконик таким Пегасом, що ні в казці сказати, ні на Олімпі знайти. І запитав: "А ти хочеш стрибати до королевиного віконця?" Дівчинка не хотіла, бо яка їй різниця, назве її королева поетом, чи ні. Головне, що вона пише, людям деяким подобається. А слава – вона зрадлива. Але Горбоконик переконав її поїхати, хоч подивитися, що ж то за вежа така. Під"їхали вони, а там народу… ні, не багато, навпаки. Одиниці, сидять собі на траві, вірші одне одному читають, на королеву не зважають. Поки вона працює. Горбоконик запримітив високе дерево, що росло неподалік вежі і своїми вітами закривало один з її куполів, злегка розбігся і перестрибнув те дерево. І поїхали вони до річки, де дівчинка знову тричі сплеснула в долоні, і знову став Пегас простим Горбокоником. Дарма, що нема на ньому розкішних плюмажів, що на спині не попони з шовків єдвабних, адамашки пурпурової, блаватів і камки. Звичайною бакгазією витирає йому гриву дівчинка, і обоє вони щасливі від того. Бо їм добре у товаристві простих людей. А королева хай собі працює.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію