Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.31
21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
2026.03.31
21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.
Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.
Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –
2026.03.31
19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.
І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.
І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,
2026.03.31
16:16
мене огудять
і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи
і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи
2026.03.31
16:02
Багато хто із мешканців Європи її, стареньку, не люблять. І, мабуть, не варто дивуватися новочасним мігрантам, які відчувають пекучу тугу за звичним середовищем і час від часу пориваються запровадити рідні мусульманські, індуїстські чи інші традиції за м
2026.03.31
12:46
Тиша в небесних школах.
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.
Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.
Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,
2026.03.31
11:43
Ніч у оголеність штовхає,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.
Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.
Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,
2026.03.31
11:24
Моя мама Світлана Вікторівна Єрмакова родом із Північного Кавказу - з лермонтовського Пятигорська. З дитинства маючи гарний голос (у своєму розквіті він нагадував тембр Монсеррат Кабальє), вона співала завжди і всюди - у школі, на конкурсах, у госпіталях
2026.03.31
06:12
Весняний ранок прохолодний,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.
2026.03.31
02:06
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті
2026.03.31
01:19
Шукаючи себе випадково знайшов логіку.
Носієві традиційних цінностей знесло дах.
Корисні ідіоти користалися зі свого статусу небезкорисливо.
Чужа історія – як випадкова коханка. Історію, як і дружину, треба мати свою.
Найлегше у підвищенні тис
2026.03.30
14:11
І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.
2026.03.30
13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.
Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.
Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,
2026.03.30
11:52
Вірш представляє собою приклад дещо розбалансованої лірики, де щирість вічного людського почуття поєднується з рисами сучасності – від модерної зачіски Wolf Cut до класичної коси зі стрічкою. Це поєднання створює настрій суму й затишку з відтінком загад
2026.03.30
06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.
2026.03.29
21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я
Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я
Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Галина Фітель (1965) /
Проза
Пригоди дівчинки і Горбоконика (казочка для діток і дорослих)
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Пригоди дівчинки і Горбоконика (казочка для діток і дорослих)
Жила-була дівчинка. Хороша дівчинка, хоч за віком до неї зверталися черед "пані". І вона усім людям теж казала "пані", "пане". Бо любила світ, любила людей, і гадала, що світ чистий, а люди добрі. Наївна дівчинка. І все було б не так страшно, якби не написала дівчинка пару віршів. Потім зо два десятки. Потім зо дві сотні. І знову все було б не так страшно, якби не сказали дівчинці добрі люди (іноді вони таки добрі), що існує таке добре королівство, де люди показують одне одному свої вірші, свою прозу, все те гарне і світле, що вони вміють. Люди втішаються здобутками одне одного, можуть вказати на слабкі місця чи невеличкі недоліки, твору, звісно ж, щоб світ ставав ще кращим, а вірші цікавішими. Та у тому королівстві, крім доброго короля, з"явилася чогось претендентка на королеву. Почала вона вимагати корону, скіпетр, славу, владу. І знову все було б не так страшно, подумаєш, десь там король, десь там королева. Всі решта внизу, їм добре. Та претендентці мало було того, що вона була нагорі, вона почала вимагати, щоб інші раз по раз піднімали голови догори і вигукували "Слава королеві!" І збудувала "королева" високу вежу, і сіла там на троні, і сказала "Хто доскаче до мого віконця на своєму Пегасі, назву того поетом, якщо захочу". І людям захотілося почути добре слово з уст королеви, і стали стрибати бажаючі. Та мало кому вдавалося дострибнути, ще рідше після вдалого стрибка хотілося королеві назвати щасливців поетами.
А в дівчинки не було хорошого породистого Пегаса. У неї був такий собі Горбоконик. Як у всіх добрих і наївних. І їм було добре разом, вона купала його в лугових росах, розчісувала куценьку шерсть і читала свої вірші. Та одного разу сказав Горбоконик: "І що ти тут сидиш. А сплесни-но тричі в долоні". Дівчинка здивувалася, але послухалася друга. Зрештою, це таки цікаво, про таке навіть у казках писали. І став Горбоконик таким Пегасом, що ні в казці сказати, ні на Олімпі знайти. І запитав: "А ти хочеш стрибати до королевиного віконця?" Дівчинка не хотіла, бо яка їй різниця, назве її королева поетом, чи ні. Головне, що вона пише, людям деяким подобається. А слава – вона зрадлива. Але Горбоконик переконав її поїхати, хоч подивитися, що ж то за вежа така. Під"їхали вони, а там народу… ні, не багато, навпаки. Одиниці, сидять собі на траві, вірші одне одному читають, на королеву не зважають. Поки вона працює. Горбоконик запримітив високе дерево, що росло неподалік вежі і своїми вітами закривало один з її куполів, злегка розбігся і перестрибнув те дерево. І поїхали вони до річки, де дівчинка знову тричі сплеснула в долоні, і знову став Пегас простим Горбокоником. Дарма, що нема на ньому розкішних плюмажів, що на спині не попони з шовків єдвабних, адамашки пурпурової, блаватів і камки. Звичайною бакгазією витирає йому гриву дівчинка, і обоє вони щасливі від того. Бо їм добре у товаристві простих людей. А королева хай собі працює.
А в дівчинки не було хорошого породистого Пегаса. У неї був такий собі Горбоконик. Як у всіх добрих і наївних. І їм було добре разом, вона купала його в лугових росах, розчісувала куценьку шерсть і читала свої вірші. Та одного разу сказав Горбоконик: "І що ти тут сидиш. А сплесни-но тричі в долоні". Дівчинка здивувалася, але послухалася друга. Зрештою, це таки цікаво, про таке навіть у казках писали. І став Горбоконик таким Пегасом, що ні в казці сказати, ні на Олімпі знайти. І запитав: "А ти хочеш стрибати до королевиного віконця?" Дівчинка не хотіла, бо яка їй різниця, назве її королева поетом, чи ні. Головне, що вона пише, людям деяким подобається. А слава – вона зрадлива. Але Горбоконик переконав її поїхати, хоч подивитися, що ж то за вежа така. Під"їхали вони, а там народу… ні, не багато, навпаки. Одиниці, сидять собі на траві, вірші одне одному читають, на королеву не зважають. Поки вона працює. Горбоконик запримітив високе дерево, що росло неподалік вежі і своїми вітами закривало один з її куполів, злегка розбігся і перестрибнув те дерево. І поїхали вони до річки, де дівчинка знову тричі сплеснула в долоні, і знову став Пегас простим Горбокоником. Дарма, що нема на ньому розкішних плюмажів, що на спині не попони з шовків єдвабних, адамашки пурпурової, блаватів і камки. Звичайною бакгазією витирає йому гриву дівчинка, і обоє вони щасливі від того. Бо їм добре у товаристві простих людей. А королева хай собі працює.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
