А шшшо чоловіки... все одно їм од нассс діватиссся нікуди ! ;))
дякую :))

Вірш (не) про змій (вибрати потрібне) ;))
Про дорогу від себе_вчорашньої до себе_завтрашньої. А вона звивається не гірше за змію. Ну, і отрути місцями вистачає.
Шшшшшшшшштука задирає носсссссссса (крутою назвали!) :)

Та пам'ятаю я ваших змій! Ходила від клітки до клітки і заглядала в очі своїм нічним жахам. Але ж гарні, зарази... а від страху аж нудило. Добре, що не бачила, як ти їх у рукави запихала!

О тож і я помню шо ти змій не дуже... )))))

У дитинстві боялася вночі з ліжка руку звісити - чогось мені в голову втелющилося, що зміюка з-під ліжка виповзе і вжалить... а тепер часом сняться змії, то прокидаюся в холодному поту. І де ж той дохтор Фройд... ;)

Змії на гроші сняться. ))

(Витрушуючи з гаманця дріб'язок):
- Н-да... А зміюки-то здоровенні снилися... :((

Ну, так у снах все з точністю до навпаки: чим більші змії, тим менші гроші. ))

Бомбезно, кажете? Це ви мені тероризм "шиєте"? ;)
Дякую.
Взагалі-то я до таких картинок скептично ставлюся, а ця таки дійсно заворожила.

Грені не глуха, Грені сліпа (п'ять діоптрій з "мінусом")! Грені чує, як воно звучить, і якщо вже виставила отак - значить, нічого ліпшого не придумала :)
Ламала голову, ламала, а потім вирішила, що на фоні суцільного сичання і шипіння ця глухість буде навіть доречною - бо примушує зробити паузу, а вона там не зайва.
Втім, пропозиції щодо заміни приймаються і розглядаються ;)

Ну, не знаю, наприклад, так:

Из каких измерений
Я сейчас состою,
Потерявшая время
Как змея чешую?

(Втираючи сльози)
- Емілю, і де ж це ви таку зміючку нещасну підібрали - чи не в Чорнобильській зоні? Гола (чи лиса - як правильно?), а надворі морози... жалко мені її... лишіть уже собі, а в мене хай моя буде - хоч і на кулак намотана, та з лускою! ;))

Але ж змія міняє щороку свою шкіру, хіба Ви про це не знаєте? Скидає стару і десь залишає, а натомість вкривається новою. Ось що я мав на увазі, пропонуючи свій варіант, а не те, що Ви подумали. :) Хм, лиса змія - це ж треба! ))

І по снігу змії не повзають, і морози їм не дошкулять - вони ховаються під землю ще на Чесного Хреста, за народним повір'ям.

Емілю, я в школі гарно вчилася, чесне слово! (Можу копію атестата вислати і зліпок медальки :) )
Про змій я в курсі, але ж ми не про звичайних балакаємо, а про поетичних... А вони і взимку не сплять, і замість шкуроскидання лускогубленням займаються ;))

У Вас теж "золота"? )) Тоді це зустріч "золотих медалістів" на ПМ-і! ))

Шшшшшшо, дійсссссно классссссно?!
Ссссспассссссибі на доброму слові :))
То все зимовий авітаміноз. Вітамінчики, фрукти-овочі - і буде як новенька! ;)

Так сссстараласссся шшшшш... ;)
Під штарішть, як жубів не буде, ше не таке, певно, почне шкладатися :)))

"І що їй ті сни пророчі,
Коли вона й там - сама...
А небо ховало очі
І плакало крадькома" (а це - зі свого, в тему).
Хай ваші сни віщують вам тільки добре!
Дякую :)

Ангел мимо пролітав... ;))
Спасибі, Аню :)

О, змії - вони такі! :)

Та валялися начерки у шухляді років три чи чотири... :) Витягла, через решето просіяла, половину свіжого зерна додала та й висипала на ПМ :)
Дякую :)

Це точно - поки ноут "слабував", шухлядки порозбирала, віршики познаходила :)
За "шикарнючий" - дуже мерсі :)
А шшшшшшо нам ті ссссссторожі? Самі їх ставимо, самі ж від них і тікаємо ;))

Погана новина: то був не вуж :(
Гарна новина: то був сон :)
Просто новина: вишняк скінчився... але є коньяк :)), а під нього можна співати, навіть якщо "до того" сміливості бракувало ;)

о жахіття!жахіття!

* недовго думаючи рішуче застрибує на люстру
і вже звідти протягує трепетну кінцівку
за рюмочкою *)

(Ставить перемикач реальності у положення "веселий абсурд". Люстра негайно трансформується в гамак, у повітрі навколо протягнутої трепетної кінцівки СМ шикуються келихи з різноградусними напоями. Останньою прибігає захекана чарчина з росою - щойно втекла з рук якоїсь зірки ;)) )

трепетно & блаженно & вже багато релаксніше
легенько торкається різгоградуснів келихів
там & сям..
вслухаючись у квазімузичку різноградусних сфер..

чарчина з росою це окремий звісно трофей
звичайний трепет мабуть не годиться

трохи експериментує із намаганням додати надзвичайної
вологи до розкошів розмаїття музикального
там & сям..

але нічого не відбувається
роса виявляється талановитою художньою оздобою..

хоча напевне *транспортує* ~

цей дослід уклінно пропонується провести
лагідній господині чарівних гамаків

*лунають притихшені литаври & гості привстають*

із мелодійно серйозними
фізіономіями..

Дослід? Е, ні, це не до мене. Пам'ятаю, на лабораторній з хімії як намішала чогось - три години аудиторію провітрювали... :)

Дякую, але...
Я одного разу полізла на сцену - вірша свого читати. Російською. Вперше і востаннє. Бо досі пам'ятаю квадратні од жаху очі Зотової... Акцент - штука невитравна (ну, в селі ж росла. На Поділлі);))

Акцент - так. Він буває показовим.
Два-три дні у Москві - і куди він дінеться.
А буває таке, що він не зникає навіть у перекладах. Папір, літери, слова... Це не голос.
А акцент є. А от, НМСДД, у Вашому вірші я його не відчув. А мені ближче до Москви, аніж будь-кому іншому. Княжичі... Щось московське...

Без комплімансів,
Г.С.

Спасибі на доброму слові. То все - з "радянського" дитинства. Російська була скрізь: і на радіо, і на телебаченні, і в книгах-газетах-журналах... Причому - гарна російська. От і вкладалося все це в голові - наче само собою...

Вічно я всі свята пропускаю...
Дякую, Василю! І вам - усього найкращого :))

(Чистить вірш дротяною щіткою, потім надраює цеглиною, врешті відходить вбік і любуєцця блиском)
- Тепер нормально? ;))

Ага...)))!