Ах як чується пісня, навіть бачу сценічно як має виглядати Ваша поезія. Чудовий оригінал.Не менш самостійний Ваш вірш, сповнений.....)))))

Привіт, Тань! Так, то двоє мають танцювати на слизькому паркеті..."Паркету слизька арена..." А пісня під мелодію танго? Дяка!!!

Таки під танго))))

Вітаю, Миколо! Щира дяка, радий!

Тішуся, Оль! За "клас" - уклін! І за гарне побажання для всіх (і від всіх) - дяка!

Вітаю, Хризантемна! Ну ти максималістка - хоч одну "деталь" тре залишити, нє? Етикет зобов’язує....

Але ти вперта - але, як говориться "слово жінки..."
То що, написати "І прошу... зніми ще... бриль"?
Чи тобі бриль взагалі не подобається, ні на голові, ні знятий?

Вітаю, Володь! Дяка щира, Друже - твій комент зобов’язує! А "зрілий" і тішить, і тривожить...(Жартую) Тисну руку!

Які тривоги в 55?))

"Какие наши годы"? Звісно жарт

Вітаю, Юляно! Дяка щира, тобі за комент, Ганні за чудовий оригінал! Радий

Дуже тішуся, дорога Ганнусю, що тобі сподобалося!
Дяка щира за теплий комент і високу оцінку!!!
Уклін!

Вітаю, Ксень! Оригінал класнючий - що правда - то правда! І ролик твій суперовий - насолодився неймовірно, тричі підряд прослухав. Танго...
За "бравісіммо"- уклін!

А про це вже давно нашому пану Івану казано-переказано - все одно ті ж самі "граблі"...
Шановний пане Іване - рівень, енергетика слова, вервиці символів, натяків, поглядів, краса - у вас таки, нмсд, на декілька рівнів нижче, аніж в оригіналі, себто все значно більш спрощено. Ставлячи ці два твори поруч, з мистецького погляду, ви більш ніж програєте.
Як на мене, "порятунком" було би просто написати, що ви надихнулися тим то і тим то, і зробили свою творчу спробу, тож бо й вийшло, як вийшло, не гірше, ніж у багатьох нас. І це, напевно, потрібно для тих, хто насолоджується гумором, хто вас хвалить, принаймні тих, хто робить це щиросердно.
Немає сумніву, ви, дорогий пане Іване, старались, але, якщо дивитися без гумору, а серйозно, то поетичні дисонанси, коли ці два твори поруч, таки катастрофічні. Ваша лірична героїня зовсім не та, що в обіймах у ліргероя оригіналу. Ваш ліричний герой немов дивиться кіно і медитує зовсім в іншому житті, абсолютно іншому, геть шароварному...
Що ж, це не заборонено. Але дві картини, що поруч, надто вже промовисто різні...
Тож все виглядає, знову ж таки, мені, як пародія на Поезію...

та то Ви, Редакціє, вже дуже жорстко пройшлися по панові Іванові))) Він же хотів як краще! ;-) Спародіювати Поезію навряд чи можливо... Інша справа, що жанр "пародія" в контексті творчості Ганни Осадко виглядає м'яко кажучи недоречним. ;-)

Вау, які гості на сторінці!
Дорога і поважна РМ! Тішу себе думкою, що Ви висловлюєте все таки свою суто суб’єктивну думку щодо "катастрофічності дисонансів" і "рівнів" оригінальнорго твору і пародії. З іншого боку - як можна "дивитися без гумору" на гумористичний (чит.- сатиричний чи пародійний) твір? І що Ліргероїня в пародії зовсім не та, що в оригіналі - це нормально, і Герої пародії насправді в іншому світі - на тому і побудовано комедійність сюжету. це, на мою думку, абсолютно очевидні ізрозумілі речі. І, накінець, пародія і пишеться на поезію, і на висококласну Поезію в тому числі.
Попри все, вдячний РМ за візит і за комент! І ще за оцінку (чи не першу від РМ з часу мого перебування на ПМ). "Рівень" оцінки РМ якраз ще дозволяє анонсуватися на Головній сторінці ПМ. Уклін! Щиро

Ну, це з високою повагою і переживаннями, але смакові межі, що, зрештою, і етика і естетика - це надважливо...

Ну, пане Іване, я в основному про тонкі речі, на які навіть в гуморі потрібно зважати. Та й не до всього етично підходити з очевидним гумором. Принаймні, шати такого підходу мали би бути естетично довершеними, і тоді легка усмішка вирішувала би деякі галантні проблеми, і "пародія" виглядала би приємним тлом, а не проблемою...

В гуморі я, поважна РМ, стараюся не "упускати" тонкі речі. І, слава Богу, це мені в основному дотепер вдавалося. Щодо "граблів" і "галантних" проблем - сміймося з того, і бажано разом! Я вважаю, що їх просто не існує, так як і "проблеми" пародії. Все залежить від кута зору...

Менш за все, шановний пане Іване, я хотів би, щоб у вас виникло відчуття образи. Я радий, що особливо немає. Бо куди ж від гострих відчуттів, навіть у таких досвідчених вояк, як ми з вами. ) Просто, інколи важливі всі розмови. Без їх різноманіття (в сфері чоловічого логосу, звісно, в цьому випадку) важко відчути творчі надзавдання, які завше віддалік від оплесків...

Вітаю, Жозе! Трактувати і класифікувати пародію можна по-різному, чітких граней між трьома (за Івановим) видами пародій не існує. Я ж пишу в основному в третьому(знову ж за Івановим) виді пародії, так званій комедійній пародії, де пародіюються не окремі "ляпи" чи невідповідності оригінального твору, а в основному цілий сюжет.
Тут Чорі на ПМ колись посилання давала на цю статтю Іванова. Вона (ця стаття) проливає світло на мотивацію пародіювання висококласних творів, принаймні для мене. В даному випадку оригінал зовсім не потребував привертання уваги, твір достатньо давно опублікований на Майстернях і відвідуваність сторінки, де опублікований оригінал (а також оцінки і коменти) - дай Бог кожному! Вдячний глибоко автору! І вдячний тобі за комент!
Дяка, Жозе!

Мені не важливо, я там якийсь Іванов класифікує пародії. Пародія - жанр вторинний. В самому слові "пародія" є негативна коннотація щодо оригіналу. Твій вірш - гарний. І те, що він сподобався авторці тексту, який ти спародіював незайва прикмета. Аби ти опублікував його під грифом "за мотивами", не було б оцього дещо гіркого присмаку у декого з читачів. Мені здається ти гарний автор, але в ряди годи попадаєш в пастку такого собі образу "доброго блазня". Вибач за відвертість)

Як би тобі поделікатніше відповісти, Жозе... В кожному жанрі є свої признані авторитети і корифеї, в жанрі літературної пародії якраз таким і був "якийсь" Олександр Іванов. Фактично перший професійний визнаний поет-пародист. Це мало би тобі щось сказати. Щодо пародії, як жанру, в тебе, схоже, надто поверхневі уявлення, хоча категоричність твоїх тверджень мала би якраз свідчити про зворотнє. Дуже ціную твою дипломатичність "про гіркий присмак у декого з читачів" - таких тут на сторінці було зовсім небагато... Щодо "пастки такого собі образу" - то таки направду тобі просто здається. А за відвертість дякую - вона завжди в ціні. То звідки дує Вітер Сахари?

Не обов'язково делікатно, Іване! То зайве. Краще писати те, що думаєш. Не знаю, яке реноме зараз у покійного О.Іванова. В жанрі пародії він був профі. Звичайно мій вік завадив стати його прижиттєвою прихильницею, але я визнаю його сатиричний талант. Звідки дме (дує) вітер Сахари? ))) Мабуть з того боку, де тобі хочеться лаврів українського Іванова. ;-) Як на мене пародія чи сатирична, чи така гумористична, як у твоєму випадку все одно вторинний жанр, який паразитує або на графоманії, або на підсвідомому бажанні посміятися над гарним твором. У будь-якому випадку витрачати час на прокурорський чи блазнівський жанр у поезії, я би нікому не радила. Хіба що часу багато, оригінальні твори не йдуть, а перо гостре, чому б не писати, тоді зрозуміло...))) І ще, я не знаю тебе, як пародиста, мої судження обмежуються цим віршем, він гарний. Але хай тебе на дифірамби твоїх шанувальників не тішать. При всій дотепності твоєї пародії, до оригіналу їй далеко. Але привід почитати оригінал ти надав. Майстерність свою показав. Ще раз дякую! :-)

О, Жозе, ми вже з тобою на "коротку ногу"? Так видається з тої тональності, в якій ти коментуєш. Я би порадив трохи більше толерантності у висловлюваннях - це тільки прикрасить молоду поетку.
Щодо "лаврів" - припущення твоє цікаве, але в силу величезної кількості причин невірне. Щодо "паразитування жанру пародії" як такої - просто примітив (в свою чергу пробач за відвертісь). На цю тему я диспутувати з тобою не маю ні найменшого бажання, при потребі ти легко знайдеш дуже авторитетних однодумців на ПМ, що думають так само, як і ти. Тим більше, що далеко й ходити не треба. Трішки побажав би тобі скромності - щоб радити такі речі комусь на повний голос, треба напевно в першу чергу самій (чи самому) "відбутися" як поет (чи поетка). Щодо дефирамбів - дорога моя, я в пародії вже наслухався всього, як доброго, так і не дуже. Але гарні коменти читачів тішать завжди і надихають. Це природньо, і стосується не тільки пародії, еге ж?
А за "майстерність" дяка, це тішить. Уклін і натхнення!

Тю! :) А чого так занервував? Не подобається на "ти", так ти ж першим перейшов ))) Мені ж однаково скільки чоловікові років, як він на ти, то і я так відповідаю. Ти знаєш, дискутувати також не маю особливого натхнення. В будь-якій суперечці кожен залишається на своєму. Я просто хотіла тобі фідбек незаангажований дати. Ти мені ні брат, ні сват, ні пародист, на якого мала б зуба, тому судження моя не мають особистісних підтекстів. Хочеш плодити одноденки, плоди. Бо пародії все одно довго не живуть.Хто крім пародистів пам'ятає твого Іванова та його гострі пародії? А мій статус молодої чи немолодої, поетки чи ні хіба має якесь відношення до нашої комунікації? Всі ці "ти ще молода аби вчити мене жити" якимось нафталіном тхнуть, пробач знову за відвертість. :-) Вибач, якщо образила. Зауважила, що на цьому сайті автори якісь надто вразливі та чутливі до критики. Це тут така мабуть субкультура така вже склалася? ;-)

Вітаю, Роксолан! Радий - якщо хороший настрій - то ціль "творіння" досягнута! Тішуся з того і з твого коменту! Дяка!

Вітаю, Оленко! Радий, що настрій припіднятий! То все танго... А танго - сила!
За "вдалося" - дяка!!!

"Что я могу еще сказать"?
Хіба що "Я стою изумлённый,от нахлынувшего счастья..."
Звісно, від твого коменту, Полковнику!
До слова - не мені тобі пояснювати - для параду лід не тільки натирають, але і фарбують. Забув ти - тре позачерговий парад до Жіночого Свята провести. Тут (ти ж розумієш) йшлося про дзеркальний блиск, як у льоду. Дяка, Полковнику!

Вітаю, Ігоре! Дяка за комент! І ще раз - за "браво"!

Дяка, Люб, за такий надзвичайно теплий і надихаючий комент! Уклін!

Дякую, Тетяно! Радий, що сподобалося! Натхнення!