ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2026.02.01 21:27
На берегах межиріччя
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига

Іван Потьомкін
2026.02.01 21:08
Заворожені велети
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?

Світлана Пирогова
2026.02.01 16:33
Не в кожного
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.

Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.

С М
2026.02.01 13:31
Біла спальня (Cream)
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство

немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль

Вероніка В
2026.02.01 13:03
Учілка
колись в мене в школі була учілка
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка

така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості

Євген Федчук
2026.02.01 12:19
Остання спроба або Похід Пилипа Орлика на Україну в 1711 році
Старий козак Степан, нарешті помирав.
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш

Ірина Вірна
2026.02.01 11:43
Знову (із неопублікованого, 1999 р.)
Знову вітер холодний сніг тремтливий мете.
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.

І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти

Борис Костиря
2026.02.01 11:29
Бажання
Я хочу, щоб розверзлася долина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.

Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,

Тетяна Левицька
2026.02.01 08:16
Останні слова
Не можна без світла й опалення
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.

Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,

Олена Побийголод
2026.01.31 16:05
1978. Шахи (опера-буфа)
Із Леоніда Сергєєва

Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте

Артур Курдіновський
2026.01.31 14:26
***
Я на старому цвинтарі заритий,
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"

Борис Костиря
2026.01.31 12:07
Сирена
Ця вічна сирена просвердлює мозок
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.

У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.

Володимир Бойко
2026.01.30 23:35
Словосплетіння
Недосить обрати вірний напрямок, важливо не збитися з курсу. Меншовартість занадто вартує. Якщо люди метають ікру, лососі відпочивають. Хто править бал, тому правила зайві. У кожного історика свої історичні паралелі і своя паралельна історія.

Іван Потьомкін
2026.01.30 21:35
***
Найбільше бійсь фанатиків і вбивць,
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як

Тетяна Левицька
2026.01.30 21:03
Лоскотливий
Сердечний, що далі, та як
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?

А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,

Артур Курдіновський
2026.01.30 16:17
Його Величність Примітив (сонет/онєгінська строфа)
Доводити - немає часу,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.

Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Оля Лахоцька / Вірші

 Дощ
дорога в літо проростає з буднів –
дзвіночок на коромислі дощу.
побудь мені ще трішки незабутнім,
коротку мить – я казку допишу.

і стільки б тих турбот – вологе плаття,
дощинки не обсохлі на руках,
є в олівця призначення – писати
просте письмо на вицвілих листках

літопису життєвої негоди,
кришталю необійдених калюж.
цю найжурнішу із земних мелодій,
мов усмішку у відчаї – люблю ж –

таку підступну і таку мінливу!
а збережу надовго тільки це –
як ти моїм легким весняним зливам
колись щасливо підставляв лице.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-05-19 22:53:12
Переглядів сторінки твору 8002
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.726 / 5.5  (5.008 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.784 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.718
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.06.17 15:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2012-05-19 23:02:44 ]
Олю, зачарована твоjiм дощем! ти завжди неповторна. а можна пiдказочку?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-19 23:04:01 ]
дякую :) давай


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2012-05-19 23:07:54 ]
це стосуеться посмiшки. краще написати усмiшка. бо iменник посмiшка вживаемо тодi, коли хочемо показати свое зневажливе ставлення, ехиднiсть, "кривляння". натомiсть "усмiшка" - коли йдеться про доброзичливiсть, щастя...гарний настрiй.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-19 23:10:30 ]
так? я й не знала :))) добре, Маріанночко, дякую, що підказала. міняю. хоча я люблю це слово - посмішка, воно в моєму сприйнятті якесь наче тепліше, ніж усмішка :) але то несуттєво.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2012-05-20 00:20:06 ]
посмішка хіба не може бути ласкавою? гарно, Олю)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-20 11:51:18 ]
бачиш, я завжди думала, що посмішка - це просто щось тихіше, лагідніше за рвучку і яскраву усмішку :))) схоже, я трохи неправа.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2012-05-20 12:24:43 ]
бачиш,у нас говорять посмішка як про ласкаву) усмішка щось менше... словники,це словники...
сумно:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-20 12:29:44 ]
ага, мені усмішка теж здається якоюсь… трохи голою :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2012-05-20 00:21:43 ]
Я теж про різницю між усмішкою і посмішкою не так давно довідалася. Ми просто не надаємо значення синонімам - а якщо про них згадати, то й дійсно, забарвлення негативне: посміховисько, посмішище, посміх ( пам'ятаєте пісню: "Ти покинув мене, сиротину, на посміх, поговір для людей").
Гарний у вас дощик. І дзвіночок на коромислі :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-20 11:55:10 ]
дякую, Грені! :) недавно довідалася, що один з моїх друзів, читаючи художній текст, часто неправильно, по-своєму, наголошує слова. Я дуже дивувалася, а він каже - але ж якщо я наголошу інакше, то і зміст буде інакший! :))) можливо, я теж десь так само вкладаю власні відчуття у слова - такі, яких можливо там і нема...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2012-05-20 00:49:03 ]
...як було неодноразово сказано,
світлі мінори це (наше) усе

хоч природна глибина насправді не буває
стовідстоково світлою
завжди має місце ефект притемнення
чим глибше тим начебто тьмяніше

хоча (ми) мабуть трохи
претендуємо на якесь мистецтво, а отже
вихід за браму природності

& порівнювати ці всі матерії
чи обдумувати неспішно, завжди інтересно

щодо теми )

із найяснішими уклінними враженнями
ти звісними побажаннями
тими & іншими


С*




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-20 12:07:04 ]
о, Сонце-Місяцю, цей мінор - це максимальний мажор, на який я здатна :)) серйозно-серйозно… так хотілося написати щось світло-відкрите, безтурботне :)
Ось і з'явилася єретична думка, що рай не закінчується пеклом - він з нього виростає…
/крадькома оглядається в пошуках крейди, щоб замалювати останню єресь… :)))/

щодо виходу за браму природності - недавно прийшла думка, що у нас чуттєві (емоційні) образи часто ототожнюються з більш високими, якщо можна було б так сказати, духовними. Весь "Апокаліпсис" написаний надзвичайно образно, але там немає жодного чуттєво-пристрастного образу… Колосальна тема! з самого ранку ходжу під цим враженням :)
/дякую - з найтеплішими, дуже приязними поклонами.../


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2012-05-20 06:20:47 ]
"побудь мені ще трішки незабутнім" - це так неперевершено промовлене. Гарний вірш!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-20 12:08:41 ]
уклін, Роксолано :) буває, щось таке незабутнє скажеться...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2012-05-20 07:22:51 ]
:)) мокроє дєло шйош, началник!!

Гарний "дощик"... Головне, закоханий у ЛГ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-20 12:10:08 ]
душик теж непоганий :)) це той, що від слова "душа" :)))
дякую, Михайле!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2012-05-20 07:32:34 ]
Гарно, Олю! На цей раз потішила дядька добротними римами!) Єдине, що оці два епітети підряд "підступний" і "зрадливий" нмсд звучать занадто банально. Особисто я поміняв би перший на якийсь більш несподіваний і вишуканіший.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-20 12:13:22 ]
о, Слав, тепер точно знаю, чим тебе можна потішити :)))
я вагалася в тому місці - можна сказати "таку підступну і таку мінливу" - тобто життя, як і погода, непередбачуване і часто не дуже ласкаве. Але повелася на яскравіше "зрадливу" :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2012-05-20 16:13:17 ]
Воно може і яскравіше, але занадто близьке до попереднього за змістом, а тому ще й створює відчуття якоїсь водянистості. Тому, мені здається, "мінливу", "вабливу", чи ще якусь іншу "-иву" наповнило б цей рядок більшим змістом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-05-20 09:01:16 ]
Щодо різниці між посмішкою і усмішкою - таки так...
Але в даному контексті - нмд, посмішка - вдаліший варіант. Якщо я вірно відчула той нюанс, що звучить між рядків... Тут та усмішка гірка, більше схожа на посмішку (у відчаї... підступну і зрадливу)
Тому, Олю, прислухайтесь до себе - що саме Ви хотіли передати читачеві, а тоді виберете )

Чудовий вірш!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-20 12:17:37 ]
я й сама не дуже впевнена, пані Любо. Логічно справді більше підходить посмішка. Але коли вірш писався, то я "бачила" все-таки усмішку - яскраву і світлу, як сонячна погода. Любиш те сонечко, хоч ніколи не знаєш, чи надовго його стане :)))
дякую дуже!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-05-20 09:04:37 ]
Але якщо малось на увазі, що це якийсь промінчик у безнадії і відчаї - "таки любллю" - то тоді, безумовно, усмішка )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-20 12:19:06 ]
все тримається на контрастах! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-05-20 11:34:12 ]
Посмішка - особливий вираз обличчя, який означає глузування, кепкування (Великий тлумачний словник), але одним із тлумачень усмішки є: такий порух, як вираз глузування (з цього ж словника). Олю, вірш чудовий і дуже гарно сприймається.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-20 12:26:53 ]
ну ось і розгорнувся ледь не космос :))
дякую, пане Богдане! здається, в нашій мові нема прямого відповіника російської "ухмылки" - тут вже справді глузування і насмішка. Я не стала б прямо звязувати "посмішку" і "посміх" - етимологічно вони, як на мій погляд, різні. Хоча… мова - все-таки явище колективне і має право бути, як і ми всі, трохи нелогічним :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
віарвілгвсим вловмивоапв (Л.П./М.К.) [ 2012-05-20 11:48:48 ]
кришталь необійдених калюж... і на звук, і на блиск мені подобається... як та ворона поцупила і фіть...
:о))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-20 12:28:05 ]
бери мене за руцю і удвох - по дну… :))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2012-05-20 12:56:01 ]
Такий гармонійний, світлий і оптимістичний вірш - ніби справжній жаданий літній дощ. Дякую за дуже вдалі рими!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-21 09:21:07 ]
і вам дуже дякую! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2012-05-20 14:24:39 ]
Казково гарно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-21 09:21:37 ]
дякую! :) казка ще в дорозі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-05-22 00:13:39 ]
"побудь мені ще трішки незабутнім" - трепетний такий рядок :)

а останні чотири нагадали мені фільм "Сияние чистого разума". Не бачила? Ідея така ж: чим більше часу минає, чим менше ми пам"ятаємо, тим більше залишається чистого відчуття_чуття_почуття.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-23 22:32:06 ]
дякую :) вчора ще раз прокрутила той фільм. Так дивно - лиш пару років тому його дивилася, а все сприймається зовсім інакше... :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2012-05-22 14:31:17 ]
Привіт, Олю!
У А.Содомори у книзі "Наодинці зі словом" є розділи глибоких (глибинних) роздумів про "усмішку-посмішку-насмішку"...
Останні рядки Вашого казкового вірша повернули мене у минуле століття.
Знаменитий легкоатлет Боб Бімон (у першій спробі) встановив світовий рекорд у стрибках у довжину (8метрів 90 сантиметрів), який протримався 23 роки. Пам'ятливий стоп-кадр після стрибка: почалася злива, атлет упав на коліна, поцілував бігову доріжку і підставив щасливе лице стихії дощу...
Видається мені, що та віртуальна поетична планка, яку Ви встановлюєте і долаєте(!) - все вище і вище. І я цьому врадуваний! :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-05-23 22:37:52 ]
дякую, Василю :)
я сама дуже люблю мокнути, майже ніколи не беру з собою парасольки. Всі розбігаються - а я собі йду, ніби то моя стихія… Можливо тому, що моя батьківщина - дощове Прикарпаття, я так люблю дощі і тумани :)))