дякую, Богдане! справді - я неймовірно рада вашому відгуку, бо значить, що я хоч трохи виразно зуміла передати цю ідею - про те, що нас всіх об'єднує :))
дякую!

дуже-дуже дякую, Уляно!

Дякую, Роксолано! Я про яйце-райце дуже люблю думати :)) Колись мені попалася в руки книга Юнга "Душа і міф, шість архетипів" - там казкові образи розглядаються як віддзеркалення якоїсь великої недосяжної нам реальності. Було дуже цікаво, я захопилася.

ого… я й не звернула уваги на цю паралель :)) це ж треба…
дякую, Оксано!

Іване, як ще щось таке підмітите, кажіть мені зразу :)) бо я іноді як Гандальф бачу те, що далеко і не помічаю того, що під носом :)) я вже підправила назву - бо спочатку була "Взаємозалежність" а потім я її трохи спростила.

Про осколки… знаєте, я ще якось дуже співвідношу ці слова з тим, що розбилося. Чомусь видається, що на уламки б'ється щебінь, а кришталева люстра чи сфера - на щось інше… гммм… буду думати. Дякую!

о, точно, пані Любо! я думала - ну невже то лиш я щось таке собі придумала? :)) Дякую!

З Незалежністю!
ехххх… сподіваюся, вистоїмо...

дякую, Таню :)

дякую, Сін, мені дуже приємно :)

дякую, Редакціє.
якщо ви хочете - я можу стерти цей твір.

Я звичайно дуже прислухаюся до мелодики слів, якими вимовляю вірш, вони мені домальовують загальну картинку. Іноді мені потрібні ці яскраві сплески у вигляді шиплячих, іноді потрібна нарочита твердість д-в.
Але все-таки головне - зміст. І якщо мені вдається хоч якось ввести в образи, я вважаю це великою удачею.

Та навіщо видаляти?
Просто задумуємося над спільними питаннями...

А щодо - "головне - зміст" - то він, його присутність має бути, як на мою найскромнішу думку, підкріплена красою, найвищою красою рядка. Тобто, нмсд, змісту не буває без краси, як наповнення без форми...

ви праві :)) так і має бути,
дякую вам за небайдужість, я буду працювати.

Ми, Олю, тому, я так розумію, тут і публікуємось, аби щось виправити - і в собі, і в текстах. Тобто знайти спочатку потрібну точку бачення, а потім точніше побачити і свою творчість.
Можливо вся наша порадна діяльність мала би торкатися передусім етики-естетики авторських вирішень, якщо йдеться про більшість стилів... Хоча існують, ясно, і стильові винятки...

так, ПМ мені в цьому плані багато допомагають - я намагаюся активно вчитися. І в першу чергу, це робота над формою, бо естетика як наука про прекрасне більше шліфується досвідом. Але тут і парадокс – чим більше дізнаюся, тим більше розумію, що нічого не знаю :))

Мій внутрішній орієнтир у поезії - це вміння сказати так, щоб запам'ятовувалося з першого разу. Може не повірите, але вірш "ти знаєш, що ти – людина" я запам'ятала з першого прочитання. Добре, що такі вірші є, вони допомагають жити. От би так змогти! :)) але то лиш мрія...