ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
Графоманія
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Цінуйте слово!
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Шлях до Мурашки
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Присмак гіркоти
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Жінка
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
***
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
* * *
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Віщунська черешня
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
Сновидіння
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
По Золотій Лихоманці (Neil Young)
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
***
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
Антоніо, танцюючий тореро
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
Три яблука (верлібр)
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
***
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
* * *
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Івано-Франківську
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Інна Ковальчук (2014) / Вірші

 Навчи
Наопаш дороги і доля,
самую уже не сама,
ні злого іржавого болю,
ні сірого смутку нема.
Нема…
Чому ж докорінно не знана,
покликана повінню літ,
вибаглива втома омани
за мною іде слід у слід?
Услід…
Вишивану острахом душу
нарешті коханню навчи,
допоки пітьму не зворушив
притаєний подих свічі.
Навчи…




Найвища оцінка Анатолій Криловець 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Мішель Платіні 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-05-30 14:49:44
Переглядів сторінки твору 5727
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.609 / 5.75  (5.243 / 5.68)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.178 / 5.69)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.831
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2015.12.09 10:59
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2013-05-30 15:10:56 ]
"самую уже не сама...." сумую?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2013-05-30 16:15:17 ]
Самувати - дієслово від самоти. Вперше побачила його у Гірника. Самую уже не сама, бо навіть наодинці з собою маю поряд рідну людину.
Підсвідомо незнана втома від колишнього болю має залишитися в минулому, не торкати ні серце, ні розум.
Дякую за цікавий відгук, любові і натхнення!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2013-05-30 16:42:49 ]
Тепер я зрозумів, звідки у Вас затертий образ свічі... У чудового поета Павла Гірника свічок у віршах ой як багато! Але якщо Вам подобаються ці джерела світла і символи вічного-невмирущого та ін., продовжуйте їх увіковічнювати... Натхнення і творчих здобутків, Інно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2013-05-30 16:55:21 ]
Це затертий символ не тільки вічного невмирущого, а ПЕРШ ЗА ВСЕ неймовірної тендітності буття...
Мабуть, будь-який символ є затертим, бо ніщо не є новим у цьому світі, новим є тільки наше сприйняття.
Дякую, пане Сергію, навзаєм!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2013-05-30 17:16:48 ]
"... бо ніщо не є новим у цьому світі, новим є тільки наше сприйняття." А ось за це я Вас, Інно, вже не люблю.Щойно полюбив, а тепер не люблю. Дивна логіка! На продовження: кілька років тому мені один віруючий чоловік(який хотів, але не вмів римувати,а тому кинув це заняття)сказав, що немає смислу писати вірші, прозу і книги взагалі, бо все вже написано у Біблії... Це, Інно, не докір, а інформація для роздумів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2013-05-30 20:23:23 ]
А я навпаки, мені ДУЖЕ з Вами цікаво, бо зустріч з людиною мислячою, творчою - це завжди подарунок долі.
Та невже мало того, що одне і те ж кожна людина сприймає по-різному? І тому це одне і те ж обростає величезною кількістю нюансів, що робить його неповторним? Шукати неповторність у повторах - хіба це не одне з проявів творчого начала?
У мене є вірш, яким я відкрила другу збірку:
У неминучості повторень
Є неповторна таїна...
Дякую Вам за все, пане Сергію!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2013-05-30 15:17:36 ]
В цілому гарний вірш, пані Інно! Але мене скоробило Ваше слово "підсвідомо " --- "Чому ж підсвідомо незнана..." Тепла хочеться, тепла...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2013-05-30 15:23:46 ]
Сподобалося! А якщо в передостанньому рядку так:
"щемливе тремтіння свічі"(?)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2013-05-30 16:22:19 ]
Дякую, пане Іване!
Хіба можна ворушити тремтіння? Воно і так ворушиться. А ворушити подихом смужечку свічі, яку нарешті запалило щастя, - то інша річ.
Щасливого Вам кохання, пане Іване!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2013-05-30 16:34:18 ]
Глибокий, мелодійний вірш. Майстерно написаний.
Мене збивають з вишуканого ритму і цим трохи дратують (чесно) повтори: нема, услід, навчи.
Рядок "Вишивану острахом душу" хотчеться змінити, бо вишиту душу, як ту сорочку, навряд, чи можна якось змінити на краще. До того ж, не впевнений у наголосі "вишИвану". Можливо, варто змінити, скажімо, на "Сполохану острахом душу".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2013-05-30 16:46:27 ]
Неймовірно цікаво виходить з цим віршем!
Дякую за такий відгук, пане Олександре!
Взагалі по жорстким правилам навіть вишИванка, а не вишивАнка. ВишИваний, вишИвана і т.д. Мене свого часу це теж здивувало, бо звикли до вишивАнка.
У тому то і річ, що не так просто забути погане, звільнитися від остраху перед новою любов'ю. Якийсь зумовлений рефлекс після колишнього болю.
І не так то вже й просто навчити знову любити, коли людина вже обпеклася...
Дай Вам Боже тільки щасливої любові, Олександре!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2013-05-30 16:54:32 ]
До речі,"Словник наголосів " М.І.Погрібного зазначає: "вишИванка і вишивАнка". Але "вишИваний, вишИвана"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2013-05-30 17:00:27 ]
Вірно. Я ніколи не зустрічала варіант вишИванка у пробуті, але мене колись виправив мовник. Першим варіантом йде вишИванка, а потім вишивАнка. Як мені пояснили, другий наголос з'явився пізніше.
Дякую, натхнення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2013-05-30 20:27:10 ]
До речі, дещо я змінила, дещо залишила... Дякую усім,
бо, як мене вчили, вірш повинен бути прозорим, а не ребусом. Щасти вам усім!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Катерина Ільїна (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-30 20:58:53 ]
Цікаво і самобутньо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2013-05-31 08:57:04 ]
Дякую, Катюшо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Криловець (М.К./М.К.) [ 2013-05-30 22:47:17 ]
Славно, Інно, славно.
...А свіча, як і доля, у кожного своя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2013-05-31 08:57:26 ]
Дякую, Анатолію, рада чути, гарного дня!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-05-31 01:28:55 ]
Справді, та тендітність душі і обережність чуттів ЛГ - відчуваються...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2013-05-31 08:57:44 ]
Дякую, люба Галинко1


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-05-31 10:14:17 ]
Інночко, вірш дуже сподобався, але я б теж слово "вишивану" замінила на якесь інше. Бо вишивати і свою долю, і свою душу ми прагнемо у щось більш позитивне, веселе, ніж острах. Але це - тільки моя особиста думка. Ви як автор маєте право на власну.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2013-05-31 11:17:48 ]
Дякую, люба! То ж не я її вишиваю - життя, а воно буває жорстокіше, ніж нам би того хотілося.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мішель Платіні (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-31 22:49:53 ]
Найсильніший Ваш вірш.
Від душі...
нарешті коханню навчи,

Заворожують повтори...
ні сірого смутку нема.
Нема…

за мною іде слід у слід?
Услід…

Вишивану острахом душу
нарешті коханню навчи,
допоки пітьму не зворушив
притаєний подих свічі.
Навчи…
Читається на одному подиху.
Я б нічого не додавав і не забирав.
Як є...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2013-06-01 08:58:28 ]
Дякую, Мішелю! Вірш цікавий вже тим, що скільки людей, стільки і суджень про нього, майже у всіх по-різному. Очевидно, він таки торкає.
Гарного дня!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-06-01 12:11:54 ]
Низовий би відзначив цей вірш... І чому, знаю...
Думки й почуття...але від жінки...
Думаю, Ви мене, Інно, зрозуміли.

Класний вірш!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2013-06-02 17:45:25 ]
Дякую, люба!