Шановний Валерію. Я особисто вважаю, що поки автор не відчув, що вже якимсь чином дає раду своєму надзавданню в поезії, доти йому не варто випускати книжок - хіба лише декілька збірочок, на випадок самознищення інтернету...

Словом, у більшості випадків напевно і не думають автори про якісь там надзавдання. А папір - це, все таки, порубані дерева, і більшість збірок не варта життя хоча б одного дерева. Думаю, краще такі збірки видавати на шкірі їх авторів, тоді все стане на свої місця...

Вітаю, Валерію. Я ще не маю досвіду випуску справжніх видавничих збірок, оскільки сама знаходжусь якраз у стадії підготовки першої. Поділюсь тільки критеріями підбору того, що вважаю доцільним опублікувати: 1) ті поезії, які пройшли горнило ПМ і 2) ті,щодо яких мій внутрішній голос дає зелене світло, навіть, якщо вони ще не пройшли ПМ. Якщо вважаєте свої раніші ПМівські публікації вартими переробки до паперового видання - краще переробіть, "чтоб не было мучительно больно..." потім :))
Щодо інших Ваших запитань - мені теж це цікаво почути рекомендації від досвідченіших колег.

Пане Валерію, я думаю, при виданні збірки слід зважити економічну доцільність. Якщо ви відчуваєте, що її купуватимуть й читатимуть, або, принаймні, з радістю куплять заради сувеніру на пам’ять про знайомство з автором, то чому ні. Проведіть опитування серед своїх знайомих, тільки серед тих, що говорять правду, хто готовий купити, а не отримати в подарунок. Якщо наберться сотня, можна сміливо видати 200 примірників. Ну і т.д. Але треба ще зважати на наявність часу й душевних сил для промоуції своєї книжки. Якщо це вам цікаво й є люди, готові співпрацювати - чому ні. А щодо морального права видати збірку... Я не знаю. Але якщо в ній буде хоча б одне слово, яке підніме настрій комусь, або зупунить від хибного кроку, або просто зробить теплішим вечір, то я думаю, це дає моральне право. Навіть якщо вийде негативний досвід у вас, то це все рівно досвід і ви зможете наступну збірку зробити іншою, кращою. Хто нічого не робить, той і не помиляється.

Усі, хто повертається до старих віршів. .... сприймають своє письмо подібно( мтак по собі суджу)Ніколи не видавала, вважаючи... розумієте, що...
Тепер жалкую...А ще, всівіршіварто видавати вчасно, коли вони не перегорають в середині нас. Одначе, це не означає, що Ваш читач, Валерію, можливо, хотів би, аби Ви змінювали.... Бо це Ви змінилися, а вірші належать Вашому іншому "я"

Вважаю, Що ми прийшли у цей світ не для "хочеш слави?", а для того, щоби пізнати себе, світ і Бога. Засобів для того предостатньо, кожному по душі:слово, пісня, малюнок, подорожі, спілкування, праця.

Видавайте збірку для того, щоби пізнати себе, світ і Бога.

Валерію, я недавно випустив збірочку поезій "Наодинці зі словом". Найперше я знайшов спонсорів. Вірші у мене вже "пройшли горнило", тому звернувся у Тернопільске видання "Вектор" і вони мені з тведою палітуркою видали 160 примірників на 160 сторінок. Це задоволення коштує 4700 грн. Гроші не мої, тому подарував уже третю частину. Продавати не збираюся. Відносно того чи випускати, чи ні, то зауважу таке - ніхто вам не дасть відповіді на це запитання. Це ваш вибір. Тому вдалого вам рішення!!! З повагою Володимир.

Роздавання порад у комунікативному сенсі є злом, бо існує великий ризик небажаного розвитку подій, адже ніхто не може охопити всі можливі нюанси життя. Але, оскільки Ви, Валерію, заявляєте про бажання отримати пораду (а насправді підтримку, правда ж?), я спробую її дати (пораду, але не підтримку, не хочу бути винною у разі чого: ))
Отже, Вас турбує, чи не буде потім соромно перед читачем за недосконалі вірші? Тоді спробуйте знайти злого критика і змотивувати його на нищівний аналіз Ваших творів. Оскільки він отримає завдання нищити, частина його аргументів буде притягнута за вуха(Ви ж помічали кількість виссаних з пальця «компліментів» у похвально-цукерково-позитивних критичних статтях? Тут те ж саме, тільки з протилежною метою). Ви отримаєте уявлення про можливі удари недоброзичливців (частково, у життя завжди більша палітра можливостей)і , що важливо, уявлення про справжні недоліки, на котрі друзі не насмілюються Вам вказувати, аби не втратити хороші стосунки. Важливо тільки враховувати той факт, що Ви самі замовляєте «знищення» і не сприймати результат серцем. Відведіть собі роль критика над критиком, бо аналізувати рівень майстерності і слабкі місця критика не менш приємно, аніж створювати пародії. Принаймні, у Вас буде можливість виправити деякі недоліки до того, як вони потраплять у очі читача.:)
: ))Ви тільки враховуйте той факт, Валерію, що я сама так ніколи не робила…
P.S. Якщо у Вас є ворог, замовте цю роботу йому (анонімно, звичайно).:)І є одна небезпека: кому б Ви не замовили цю роботу, у неї раптово може виникнути власне життя…

Я оце подивився на твою головну сторінку, а на ній перелічено стільки публікацій у пресі, що "мама мая дарагая". То нащо книжки? Чому не зібрати докупи ті альманахи, дайджести та фестивалі? Може, варто прописатись у "однокласниках" (це як приклад), і там оголосити конкурс на яку-небудь номінацію? Титул можна вигадати. Наприклад, "поет року". Технічно це виглядатиме у такий спосіб "нажмі класс". І ти станеш народним поетом року. І нащо ті книжки?

Я далекий від думки про увіковічнення. Щонайбільше, книжки читатимуть діти-онуки. Нині така міграція (село-місто, область-місто, село-місто-котеджні міста та села), що хто чужі книжки за собою возитиме? Підуть вони на смітник, бомжам, а згодом - на вторсировину. Тім щасливцям, які матимуть твою книгу чи книжки, своє б перевезти - LCD-panels, м'ясорубки, елітних собак etc. Уявляєш свою книжку на сміттєзвалищі? Отож.

Я не соціолог, а чесний спостерігач (навіть за собою - для розвитку самокритики та саморозкомплексування), і я можу поділитись результатами спостережень (не стосовно себе - це, нмсдд, нескромно). Для слави та пихи друкується безліч авторів. Потім починаються переклади. Ти моє, я - твоє. Ти у Львові, я, наприклад, у Пшемислі. Потім ти в Африці, я в Осако. І т.д. "Я" у даному випадку є гіпотетичним припущенням. То можуть бути будь-який інший автор. Перехресне опилення, так би мовити. Промоція, лукава технологія. І це не вигадка.

Валерій - пізненько я із своїми порадами... але краще, ніж ніколи. Я друкуюсь самвидавом. Є така програмка Word Bok - здається...
Сам набираю,друкую, монтую без проблем...якщо цікавлять деталі того дійства - звертайся, допоможу...