ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сонце Місяць
2024.09.26 18:39
sent
теми що давно & всім від них тошно
операції в маніпуляційній о так
скидання масок демаскує тотожні
злотогінний сезоноксамит ну-да

& де-небудь у жмеринці чи в криворівні
сходить місяць сріблиста його печать
на устах тліє млість і мовчатимуть півні

Євген Федчук
2024.09.26 14:51
Андрофаги
Тихий вечір. Зорі небо всіяли, як маком.
Місяця іще немає, тож вони і сяють.
Вітер десь у очеретах сонний позіхає,
Шарудить та постіль стеле, аби було м’яко.
По балці тече потічок невеликий зовсім.
На вигині старі верби буйно розрослися,
Стоять тісн

Світлана Пирогова
2024.09.26 09:30
Любити й вірити (квартон)
Любити й вірити - є справжнє.
Усмішку дарувати іншим.
Добра надати хоч би краплю,
У серці щезнуть муки тіні.

Метеликом - в політ на світло,
Любити й вірити - є справжнє.
Очиститься від лжі повітря.

Іван Потьомкін
2024.09.26 08:31
***
Навіки батько попрощавсь зо мною,
Коли я дозрівав у материнськім лоні.
Дозволили востаннє притулитись вухом
І, що роблю я там, він хвильку слухав.
Батько живий дістався од дружини –
Тільки таким його сприймаю і донині...
...Стелилась перед хлопч

Віктор Кучерук
2024.09.26 06:15
* * *
Давай поїдемо в Карпати
На довгождані вихідні,
Бо голосисті водоспади
Вже стали снитися мені.
Сріблясті бризки на камінні,
І на обличчях наших теж, –
Побачить зможем неодмінно
Й відчуєм шкірою, авжеж.

Микола Дудар
2024.09.26 06:15
***
Ворог він є ворг… ворох
Душа в тілі лає… морок
А у небі ворон… вибач братів, вдово…
Маєм те, що маєм… скоро

Серпень ось-ось зникне… будні
Сльози перев’язки… буде
Світ вже розуміє: не цілуйтесь з Дурнем

Іван Потьомкін
2024.09.25 20:57
***
Хоч зір з літами дещо підупав,
Саме тепер поволі прозріваю:
Щось неповторне з воза впало,
Як безоглядно завтра підганяв.
«Що? Де? Коли?»-
Не знати до пуття.
Без остраху вернувся б пішки,
Якби були не коні, а воли.

Володимир Каразуб
2024.09.25 20:35
Природа
Цей хрущ, що втопився у бочці з водою
Чи голуб, що залетів під колесо автомобіля —
Ніколи б не стали жертвою таких історій,
Позаяк природа не вміє збивати бочки,
І немає автомобільного заводу,
І так далі і таке інше,
Але людина стала її частиною,

Юрко Бужанин
2024.09.25 13:41
***
Чим ти приваблюєш мене?
– Парадоксальністю своєю,
Непередбачувана ти,
наднезбагненна твоя суть...
Над виднокраями світів
зійшла надновою зорею,
Обпалюєш ти, водноча

Микола Дудар
2024.09.25 09:37
***
…безпосередньо породив
Себе з відродженої правди
Про те в житті як начудив
Напрочуд більш любого найди…

Дозволим вслухатися в щем
Котрий на вигляд не болючий
Котрий не виплаканий ще

Віктор Кучерук
2024.09.25 06:33
* * *
Усміхаючись привітно,
Раннє сонечко щодня
Ніжно будить теплим світлом
Лінькувате кошеня.
Промінцями пестить очі
Та втирає ними ніс,
А розніжений коточок
Сонцю муркає: Не лізь…

Микола Соболь
2024.09.25 05:58
Коли ви непара
Що не слово – то кара,
що не думка – так ляпас.
Ми з тобою не пара.
Я конкретно уляпавсь.
Все могло бути гірше,
але завтра субота.
Не турбуй мене більше –
остогидла робота.

Артур Сіренко
2024.09.24 23:55
Майстер слова і темні часи
У сутінках писати важко, особливо коли немає палаючого світильника і годі його шукати. І все таки в сутінкові епохи (а такі епохи настають частенько, нам навіть не в дивовижку) завжди знаходяться люди, що продовжують писати, іноді навіть самі не розбираюч

Іван Потьомкін
2024.09.24 23:11
***
Затісно в суєтному сьогоденні…
Кривавицею мерехтить майбутнє…
Невже таким задумано наш світ?
«А ти в минувшину занурся!
Між слів і дій тамтешніх віднайди
Наміри й помисли, далекі сьогоденню.
Чи хоч на гріх бодай один поменшало?»-
Не знати чий щораз

Артур Сіренко
2024.09.24 22:37
Дівчата з Бедьведерської
У містичному і в міру готичному місті Станіславі різними його старовинними вуличками гуляють різні типажі. І вміють вони якось не перетинатися, створювати на кожній вуличці свій мікросвіт. Особливо це стосується жінок. Я не маю на увазі часи, коли одна з

Олена Побийголод
2024.09.24 21:55
1928. Кіннота
Із Олексія Ейснера

По юрмі пройде вдих глибокий,
й урветься враз жіночий плач,
коли, надувши люто щоки,
«похід» зіграє штаб–трубач.

Устромляться у небо піки;
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поеми):

Самослав Желіба
2024.05.20

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Емі Троян
2022.05.10

Анастасія Коноваленко
2022.04.25

Ліс Броварський Ліс Броварський
2022.03.20

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олександр Христенко (1958) / Поеми

 БРАВО
...
перейти до тексту твору

Контекст :


    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-06-30 11:01:04
Переглядів сторінки твору 7274
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.317 / 6  (4.950 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.851 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.740
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2020.06.25 11:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 13:57:46 ]
Шарль Бодлер, ЛЕБІДЬ - 1857
переклад Михайла МОСКАЛЕНКА



Вікторові Гюго

І
Я нині думаю про тебе, Андромахо!
Новітній Сімоент, цей повен сліз ручай,
Свічадо плинне, де не стала й досі прахом
Гірка твоя судьба,
вдовиний гордий пай,—

Раптово спомини в мені збудив дитинні,
Як площі Карузель доходив я кінця.
Вже давнього нема Парижа (місто нині
Прудкіше міниться, аніж людські серця);

Ще й досі згадую: бараки, пустирища
Із купами жорстви й поламаних барил,
І груддя цегляне, й трава дедалі вища,
В калюжах — пліснява і цвіль камінних брил;

Колись там був міський звіринець. Пам'ятаю,
У час, коли пітьму світання геть жене,
Коли пробуджений уранці Труд здіймає
Похмурий ураган у небо мовчазне,

Я бачив лебедя, який утік із кліті
І сіпав лапами нестямно, й ледве тяг
Крило по каменю та по бруківці збитій.
Над висохлим струмком
розкривши дзьоба, птах

Всю білину пір'їн занурював жаждиво
У порох, мріючи про чисту гладь ставів:
«Коли ж ти вдариш, грім? Коли проллєшся, зливо?»
Здавалося, герой Овідіїв ожив, —
Так поривався він туди, де в сяйві деннім
Блакиті вбивчої прозориться краса,
Здіймаючи увись вуста свої стражденні,
Немов творцеві слав докір у небеса!

II
Не той тепер Париж! Та я в печалі й горі
Незмінний, адже все: риштовання осель,
Нових палаців блиск, як низка алегорій,
А спомини мої важезніші від скель.

Я знову думаю край луврського порога
Про втечу лебедя й отой безумний дрож
Вигнанця-страдника, величного й смішного
В огні гризьких жадань! Про твій уділ також,—

Твій, Андромахо, бран і скніння невеселе
У Пірровім ярмі, царице осяйна;
Біля порожньої стоїш могили, леле!
Ти, вдово Гектора, Геленова жона!

В думках я бачу знов сухотну негритянку,
Що по грязюці йде, чекаючи, коли
їй пальми Африки проблиснуть наостанку
Крізь непрозорий мур паризької імли.

Я думаю про тих, що втратили в житті цім
Усе — і назавжди! Кого зневажив світ,
Про тих, що ссали Біль, як молоко вовчиці!
Про змучених сиріт, що в'януть, наче квіт!

Блукаю духом я по місцині суворій,
Де сурми Споминів скликають рій тривог!

Я думаю про тих, що потерпіли в морі;
Про всіх подоланих!.. Про інших багатьох!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-06-30 14:36:04 ]
Дякую Сонце Місяць
за те, що ще раз долучили мене і тих, хто прочитає Ваш коментар, до творчості Шарля Бодлера і Віктора Гюго!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 14:45:57 ]
хіба це була не вдала паралель?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-06-30 14:49:54 ]
Та класна паралель!
Тому і дякую))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 14:50:43 ]
:-)

пішов читати Бодлера..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2009-07-01 16:18:06 ]
Цікаааааааааааво))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-07-01 16:29:55 ]
А сльози, Варю, не навернулися?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-01 16:41:03 ]
Саш, важко щось сказати, бо уся ще в твоїй поемі... К своему стыду я не чула ніколи про цього музиканта, але, коли дізнаєшся про таких людей, підсвідомо хочеться бути кращою... Дякую!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-07-01 16:55:11 ]
Патарочко!
Не соромся:)
Цей музикант грає в стилі "важкий рок", то не дивно, що ти його не знаєш.Думаю, ця історія для багатьох музикально-продвинутих невідома.
Тому і хотів розповісти про цю дивну історію:)
Бережи себе))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-07-01 17:03:58 ]
Ви ще забули додати, що важкий метал - одна з небагатьох чистих радісних речей в цім втомленім світі, пане Христенко..

peace Вам..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-07-01 17:09:56 ]
Ой Сонце Місяць:)
З такими уважними колегами, як ви - можна дозволити собі трохи розслабитись.
Ви завжди допоможете))))
Дякую:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-07-01 17:14:28 ]
я ж Вас люблю і поважаю

будь ласка

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-07-01 17:17:48 ]
Та я Вас так само:)
Ми трохи різні. Тому не відразу одне одного розуміємо. Але взаєморозуміння - то наживне:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Белла Донна (М.К./М.К.) [ 2009-07-01 17:38:27 ]
скільки років вам було, коли це писали?)) хоч факти біографії музиканта вражають, але форма подачі...таке пишуть дівчата-меломанки в школі у свої анкети-альбоми
не ображайтесь

А Він – замріяний хлопчина, –
...
Носив давно, немов дитину,

він же хлопчина?! як же міг *носити дитину* хай і в метафорі?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-07-01 17:49:04 ]
Років багато:)
Та хіба в цьому річ.
Просто я романтик і , як не дивно, мабуть таким буду завжди:)
Що до цієї метафори - можливо Ви і праві.
Звісно, він не міг носити дитину, але щось споріднене між дитиною і великою мрією всеж є, як на мене.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Белла Донна (М.К./М.К.) [ 2009-07-01 17:57:51 ]
романтик - це чесна відповідь)) бажаю не розчаруватись)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-02 10:17:12 ]
Маресьєви національності не мають!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-07-02 11:02:42 ]
Мабуть, що так!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Владислав Молодід (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-07 20:47:10 ]
Велику роботу виконав, Олександре.
Я такого факту не знав, дякую не лише за поетичне задоволення, але ще й за інформативне.
Як кажуть на олбанській мові
"пеши исчо"

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-07-08 10:22:06 ]
Така робота - одне задоволення:)
Самореалізація!