ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.06.21 00:44
Немає більше й сліду від бравади,
З якою в душу стукала весна.
Я п'ю ґлінтвейн, що пахне листопадом,
Дивлюсь на осінь зі свого вікна.

Самотня осінь - спогадів створіння,
Надії цукор, а на рану - сіль.
Я п'ю гіркий ґлінтвейн, напій осінній,

Володимир Ляшкевич
2024.06.20 22:09
Тебе накриє у найважчу мить
тієї пісні давньої торкання,
і всутеніле серце звеселить
її давно забуте привітання.

Посеред полум’я і самоти,
на вістрі пострілу, снаги й знемоги,
тобі відкриється, що здатен ти

Іван Потьомкін
2024.06.20 21:20
Щоб ускочить у прірву, не потрібен трамплін. *Як королі голі, то й лакеї здіймають лівреї. *Людина, як слимак, йде до себе кружним шляхом. *Великі лунатики не потребують Місяця. *Чимало хто жив не власним життям, прагнучи уникнути чужої смерті. *Не

Євген Федчук
2024.06.20 16:31
Сидять діди на колоді. Сидять, розмовляють.
А тут раптом хтось на джипі повз них пролітає.
Куряву здійняв велику, курей розполохав.
На Рябка, що зазівався, не наїхав трохи.
- Було дурне, - дід Микола промовив сердито, -
Дурним воно й залишилось, хоча

Самослав Желіба
2024.06.20 12:10
Тут були жарти,
Тут були приязності.
Добрі ми друзі,
Хоч і сварились часто,
Хоч не завжди й ладнали.

Ольга Олеандра
2024.06.20 10:37
Скажи, ти як? Я дуже хочу знати.
Прийшли, будь ласка, вісточку якусь.
Ранковим променем ти можеш обізватись
чи шепотом дощу.
Я вчусь
побаченням крізь видиму роздільність.
Пишу тобі повітряні листи.
Так хочу вірити, що це не безнадійно…

Володимир Каразуб
2024.06.20 09:21
Так звучить правда: поскрипом шафи до якої підійшла жінка.
Так звучить місто.
«Хіба не дивно, — казала вона розповідаючи про пожежу, —
Я почула голоси людей через вікно.
Вони кричали, аби я виходила, бо в домі щось загорілося».
«Виходь, Анно, пожежа

Віктор Кучерук
2024.06.20 04:36
Уже запахло розімліле літо
Густим настоєм липового цвіту,
А вітер намагається безсило
Випростувати б’уряни похилі.
Уже троянди ясним цвітом повні
Дрімають німо в тиші невимовній,
А розпашіла височінь безкрая
На хмари перламутрові чекає.

Артур Курдіновський
2024.06.20 01:50
Верлібром він ніколи не писав.
Увесь він був в рядках твердої форми.
Він вуха затуляв від крику горну,
У септимах він бачив міць октав.

Вона любила тільки вільний стиль:
По склу металом, крилами по небу.
Метафори складні - лише про себе...

Микола Соболь
2024.06.19 20:21
Цікаво Редакція майстерень желібу на місце поставить чи пальчика посмокче і зробити вигляд, що все добре?

Іван Потьомкін
2024.06.19 17:33
Голод і спрага світ за очі лиса погнали
І привели нарешті в виноградник.
Прокравсь і мало не спритомнів:
З гілок звисали соковиті грона.
Ось розігнавсь, підскочив...
На радощах навіть заплющив очі.
Був певен, що ягоди вже в роті,
Та тільки гепнувся

Самослав Желіба
2024.06.19 17:18
Я всміхнувсь тобі,
І ти мені зненацька,
На єдину мить.

Світлана Пирогова
2024.06.19 13:43
О, як же на душі буває кепсько,
Коли розчарувався у любові,
Неначе дощ химерний б'є в обличчя.
Байдужий вітер виє й гірко кличе
Туди, де загубили, ніби кепку,
Чуттєвості дарунок, ніжне слово.

Дорога вже закидана камінням,

Юрій Гундарєв
2024.06.19 09:26
Лети, мій вороне, лети крізь наш одвічний лютий. Обабіч смерті, вздовж мети. Наші гріхи спокутуй. Крізь вщент посліплих янголят, крізь згарища та хащі. Через засніжені поля, де міцно сплять найкращі… Цю сторінку мого щоденника присвячую поету з Черн

Микола Соболь
2024.06.19 06:39
Водограй струмує прохолоду.
День липневий – це суцільний пал.
Із жагою п’є голубка воду,
потяги приходять на вокзал.
Від жари зомліли геть таксисти,
ціни різко вгору поросли,
вже п’ятсот, кого везли за триста,
прибуває поїзд із Москви.

Віктор Кучерук
2024.06.19 04:42
Щоб порушити морок мовчання
Та прогнати з душі чорний сум, -
Розбуди мене світлом світання
І позбав нісенітниці дум.
Доторкнися до тіла рукою,
Опісля порожнечі розлук, -
Притулися до серця щокою,
Щоб почути тепло його й стук.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Самослав Желіба
2024.05.20

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Емі Троян
2022.05.10

Анастасія Коноваленко
2022.04.25

Ліс Броварський Ліс Броварський
2022.03.20

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Христенко (1958) / Поеми

 БРАВО

Контекст :


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-06-30 11:01:04
Переглядів сторінки твору 7154
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.317 / 6  (4.950 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.851 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.740
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2020.06.25 11:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 13:57:46 ]
Шарль Бодлер, ЛЕБІДЬ - 1857
переклад Михайла МОСКАЛЕНКА



Вікторові Гюго

І
Я нині думаю про тебе, Андромахо!
Новітній Сімоент, цей повен сліз ручай,
Свічадо плинне, де не стала й досі прахом
Гірка твоя судьба,
вдовиний гордий пай,—

Раптово спомини в мені збудив дитинні,
Як площі Карузель доходив я кінця.
Вже давнього нема Парижа (місто нині
Прудкіше міниться, аніж людські серця);

Ще й досі згадую: бараки, пустирища
Із купами жорстви й поламаних барил,
І груддя цегляне, й трава дедалі вища,
В калюжах — пліснява і цвіль камінних брил;

Колись там був міський звіринець. Пам'ятаю,
У час, коли пітьму світання геть жене,
Коли пробуджений уранці Труд здіймає
Похмурий ураган у небо мовчазне,

Я бачив лебедя, який утік із кліті
І сіпав лапами нестямно, й ледве тяг
Крило по каменю та по бруківці збитій.
Над висохлим струмком
розкривши дзьоба, птах

Всю білину пір'їн занурював жаждиво
У порох, мріючи про чисту гладь ставів:
«Коли ж ти вдариш, грім? Коли проллєшся, зливо?»
Здавалося, герой Овідіїв ожив, —
Так поривався він туди, де в сяйві деннім
Блакиті вбивчої прозориться краса,
Здіймаючи увись вуста свої стражденні,
Немов творцеві слав докір у небеса!

II
Не той тепер Париж! Та я в печалі й горі
Незмінний, адже все: риштовання осель,
Нових палаців блиск, як низка алегорій,
А спомини мої важезніші від скель.

Я знову думаю край луврського порога
Про втечу лебедя й отой безумний дрож
Вигнанця-страдника, величного й смішного
В огні гризьких жадань! Про твій уділ також,—

Твій, Андромахо, бран і скніння невеселе
У Пірровім ярмі, царице осяйна;
Біля порожньої стоїш могили, леле!
Ти, вдово Гектора, Геленова жона!

В думках я бачу знов сухотну негритянку,
Що по грязюці йде, чекаючи, коли
їй пальми Африки проблиснуть наостанку
Крізь непрозорий мур паризької імли.

Я думаю про тих, що втратили в житті цім
Усе — і назавжди! Кого зневажив світ,
Про тих, що ссали Біль, як молоко вовчиці!
Про змучених сиріт, що в'януть, наче квіт!

Блукаю духом я по місцині суворій,
Де сурми Споминів скликають рій тривог!

Я думаю про тих, що потерпіли в морі;
Про всіх подоланих!.. Про інших багатьох!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-06-30 14:36:04 ]
Дякую Сонце Місяць
за те, що ще раз долучили мене і тих, хто прочитає Ваш коментар, до творчості Шарля Бодлера і Віктора Гюго!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 14:45:57 ]
хіба це була не вдала паралель?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-06-30 14:49:54 ]
Та класна паралель!
Тому і дякую))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 14:50:43 ]
:-)

пішов читати Бодлера..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2009-07-01 16:18:06 ]
Цікаааааааааааво))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-07-01 16:29:55 ]
А сльози, Варю, не навернулися?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-01 16:41:03 ]
Саш, важко щось сказати, бо уся ще в твоїй поемі... К своему стыду я не чула ніколи про цього музиканта, але, коли дізнаєшся про таких людей, підсвідомо хочеться бути кращою... Дякую!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-07-01 16:55:11 ]
Патарочко!
Не соромся:)
Цей музикант грає в стилі "важкий рок", то не дивно, що ти його не знаєш.Думаю, ця історія для багатьох музикально-продвинутих невідома.
Тому і хотів розповісти про цю дивну історію:)
Бережи себе))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-07-01 17:03:58 ]
Ви ще забули додати, що важкий метал - одна з небагатьох чистих радісних речей в цім втомленім світі, пане Христенко..

peace Вам..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-07-01 17:09:56 ]
Ой Сонце Місяць:)
З такими уважними колегами, як ви - можна дозволити собі трохи розслабитись.
Ви завжди допоможете))))
Дякую:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-07-01 17:14:28 ]
я ж Вас люблю і поважаю

будь ласка

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-07-01 17:17:48 ]
Та я Вас так само:)
Ми трохи різні. Тому не відразу одне одного розуміємо. Але взаєморозуміння - то наживне:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Белла Донна (М.К./М.К.) [ 2009-07-01 17:38:27 ]
скільки років вам було, коли це писали?)) хоч факти біографії музиканта вражають, але форма подачі...таке пишуть дівчата-меломанки в школі у свої анкети-альбоми
не ображайтесь

А Він – замріяний хлопчина, –
...
Носив давно, немов дитину,

він же хлопчина?! як же міг *носити дитину* хай і в метафорі?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-07-01 17:49:04 ]
Років багато:)
Та хіба в цьому річ.
Просто я романтик і , як не дивно, мабуть таким буду завжди:)
Що до цієї метафори - можливо Ви і праві.
Звісно, він не міг носити дитину, але щось споріднене між дитиною і великою мрією всеж є, як на мене.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Белла Донна (М.К./М.К.) [ 2009-07-01 17:57:51 ]
романтик - це чесна відповідь)) бажаю не розчаруватись)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-02 10:17:12 ]
Маресьєви національності не мають!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-07-02 11:02:42 ]
Мабуть, що так!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Владислав Молодід (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-07 20:47:10 ]
Велику роботу виконав, Олександре.
Я такого факту не знав, дякую не лише за поетичне задоволення, але ще й за інформативне.
Як кажуть на олбанській мові
"пеши исчо"

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-07-08 10:22:06 ]
Така робота - одне задоволення:)
Самореалізація!