ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

С М
2026.07.28 20:51
Кажи усім, кого зустрів
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так

Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &

Артур Курдіновський
2026.07.28 19:35
У світі, бездонному морі скорботи,
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.

Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя

Вячеслав Руденко
2026.07.28 19:02
Вже раки червоні і стало здаватись
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.

Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,

Світлана Пирогова
2026.07.28 15:01
Легкий гуляє між кущами вітер,
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.

Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.

Борис Костиря
2026.07.28 12:21
Колись ми повернемось знову
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.

Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі

хома дідим
2026.07.28 11:58
стоять миряни
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось

Тетяна Левицька
2026.07.28 10:01
Невтішна осінь п'є дощі
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.

Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,

Віктор Кучерук
2026.07.28 07:46
Як ти, мамо, там, де тихий
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?

Ірина Вовк
2026.07.28 07:35
Штрих III: Жозефіна. Ніжність проти закону Музичний супровід: Франц Ксавер Моцарт. Фортепіанний концерт № 2 мі-бемоль мажор, ор. 25 (II. Andante espressivo) «У присмерку лемберзьких салонів Жозефіна Кавалькабо з’являлася як тонка струна, що чекає

Володимир Бойко
2026.07.28 00:35
Традиційно графині з Ессексу
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.

Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.

Віктор Насипаний
2026.07.27 22:06
Нас день на дощик нині множить легко.
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.

А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран

Тетяна Левицька
2026.07.27 21:12
Боже, як страшно, нестерпно, смертельно
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе

В Горова Леся
2026.07.27 17:11
Гупають яблука гулко, і котяться шелестно,
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.

Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос

Ольга Садкова
2026.07.27 16:21
Випадаю з життя, випадаю.
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.

Піднеси на руках свою мрію

Сергій Губерначук
2026.07.27 14:34
Закінчується двадцять п’ятий рік пошуків.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.

Борис Костиря
2026.07.27 13:16
Не знав я, що колись у цьому місті
Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.

Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Осінь (1979) / Вірші

 Особиста тактика бою із часом




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-07-08 16:14:27
Переглядів сторінки твору 10642
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.137 / 5.5  (4.933 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.102 / 5.5  (4.976 / 5.58)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2021.11.01 11:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-08 16:17:55 ]
Вибачте за прозору риму. З часом вона не зникне, а набереться кольору, розфарбується.
Вистачило терпіння дочитати до кінця? - Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-07-08 16:44:46 ]
Гарно, тепло, душевно і водночас - мудро!
Молодчина, Олю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-08 16:50:36 ]
Дякую, щиросердно і з відкритою душею дякую, Олександре. Мудрість - то здобуток часу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-08 16:52:56 ]
Рима - річ необов`язкова.
Цікаво читається, як спостержливо-хронологічна оповідка.
Час не може бути лише "добрим", бо давно би уже не стало місця на цій грішній землі усім.
Але ніщо ж не зникає - просто міняє форми, хіба ні?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-09 09:12:10 ]
Як спіраль? Один виточок - лінія життя, інший - нове життя, інший... і в розвитку все повторюється, але постійний рух вперед накопичує на майбутнє спогади, знання, досвід, мудрість... Спіраль - це найбільш стисла, але водночас і найдовша, форма існування. А якщо спіраль по спіралі, то ж який довжелезний вимір виходить! Сидимо ми на краєчку свого витка, звісили ноги, гойдаємо ними, а внизу, на кілька закрутасиків нижче бігають за мамонтами голопопенки - предки, агов, родичі, вітаємо! Можливо і з нами так привітаються через віка нащадки?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Фульмес (Л.П./М.К.) [ 2009-07-08 16:55:43 ]
Вистачило! І не терпіння, а твір твій приніс насолоду, аткий трепетний, щирий як дитинство. Та хай подавиться той Час! Оленко, мислю, якщо допрацювати то буде просто супер.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-09 09:16:48 ]
Дякую, Юлечко. Як добре, що ця безцінна коштовність - дитинство завжди з нами, біля серця, в спогадах.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-08 17:15:31 ]
Щемливо-ностальгічно...
От 100% кожен, хто читає - згадує своє аналогічне. Як інколи боляче втрачати навіть якесь дрібненьке, але своє, бо це ж було часткою твого життя, часткою тебе.
"Зелений велик"... Ехххххх... :о)
Берегти те , що маєш... Так. Потрібно берегти і по можливості не втрачати... а особливо самих близьких і дорогих тобі людей.
Вартісний твір.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-09 09:30:10 ]
Мені зелений з рамою, вам синій з багажником, от ми б польотали! А ще можна взяти велику білу хустку, за один кінець ви, за інший я, і якнайшвидше! Так можна почути пісню вітрил, голос пригод.
Усе збережене у пам'яті - існує, всі близькі люди - живі. Це точно, як наукові ствердження, як закон.
І ще, щоб дитячі спогади не гасли, інколи можна дозволяти собі веселощі, витівки, вигадки. І нехай їнші говорять - змалилися, а ми знаємо секрет щастя!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-14 15:44:12 ]
На великах з хустинкою..? :о) Цікавезно. Ніколи так не їздив і навіть не бачив подібного (погоджуюсь, шось від цього втратив, еххххх...)
Я - тілько "за" (краще пізніше, чим ніколи) :о))))
А прислухатися при цьому до точки зору інших - то невдячна справа. Забагато людей у всі часи намагалися і намагаються здаватись кращими , не такими, якими є насправді, а тому потрібно цінувати ті моменти, коли можеш побути "смамим собою" без огляду на "когось за спиною" :о))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Корендюк (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-08 19:04:54 ]
дуже гарно, хоч і банальний сюжет..по-хорошому банальний..відсутність рими - великий плюс цьому твору! трохи не вистачило образів, але головний образ,- образ часу,- то сила)))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-09 09:42:48 ]
Дякую, Олю. Намагалася не тільки познайомити читачів зі сторінками свого життя, а налаштувати на лад власних дитячих спогадів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-07-08 19:10:07 ]
"ВІН цього не любить!" (с) Л. Керрол "Аліса в. кр. Чудес"

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-09 09:53:53 ]
Так-так, час не любить, щоб його вбивали. Погляньте, ще один доказ того, що все повторюється. "Агов, містер Доджсон, мої шанування!"

З золотавого виточку спіралі зникли спочатку ноги, потім все тіло, вуста, думки. Та тільки довгенько ще іскрилися великі очі, сповнені шпоришової прохолоди і кропив'яного щему, потім і вони розтанули.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-07-09 22:10:30 ]
містер Доджсон роздвоївся на д-ра Джекіла та м-ра Гайда, налетів строкатий вітер, птахи співали De Profundi, іманація одного-єдиного зусилля Імануїла Канта відокремилася від старої пережовклої книги в економному пергаменті..

усі вийшли на іншу вулицю та стали інакшими....

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-10 08:54:53 ]
Гора двигтіла, небо прорвалося на землю крізь роздерті блискавкою дірки, все сповнилося скреготом, плачем, реготом, зойками… почався шабаш… Невидані до цього чудовиська повилазили з підземних глибин і сліпими очима намагалися розгледіти гірке питво, що стояло в червоних кров’яних глеках на галяві, відьми чесали собі коси, діти-мутанти, що народилися у професора Доуеля і друкарок знавців анатомії тільки-но повернулися із вирію і розпаковували чемодани, д-р Джекіл з м-ром Гайдом грали в карти на стусани, Ейнштейн витяг з дванадцяти баночок з формаліном дванадцять шматків свого мозку і намагався скласти їх як пазли в єдине ціле, а крізь щілину в його черепі просвічував чи то Місяць, чи то Сонце, яке подумало: «А може вже досить хаосу? Наведу порядок!», і склало сірі желейні шматочки докупи. Народжувався новий день.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-07-11 00:12:02 ]
Місяць замучився і прихилився на підвіконня, оглядаючи хаотичне звалище, в якому більше ніхто не бажав пива, не гамселив власними кістками об ґрати, все привезене братами Джекілом-Гайдом пішло в оборот і давно висохло пастельними розводами на прозорих стінках спогадів, в один сміттєвий мішок разом з пляшками, сутінкові химери розкидані кубиками в загадкових комбінаціях разом з баночками, дощиком і прогнозами погоди на кленових листках в інший мішок на радість вуличним художникам, плями від тантричних танців присипані зубним асбестом, ранкова пилюга, пір'я колібрі та відьмівські вузлики на пам'ять - до третього мішку, а що лишилося - скульптурно нагромадити по куткам.. от і добрий вечір

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-13 09:15:18 ]
Нарешті, нарешті все прибрано! І підлога виблискує!

Ой, залишився один кленовий листочок, а на ньому - дощі... Зустрінемося під парасолькою. Здивуйте мене не звичним кольоровим екстравагантним одягом, а класичним, сірим, спокійним. Але здивуйте.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-07-15 08:21:49 ]

оскільки тут вже всіх вбито і прибрано, запрошую продовжити у мене в гостях: http://maysterni.com/publication.php?id=35070

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-07-13 15:04:36 ]
Дорога Оленко, цей твір заворожує м’якою іронічно-болючою гіркотою, викликає зажурену, начебто всерозуміючу, але безпорадну посмішку...
особливо мені сподобався образ Юрка :)
Ваше поетичне слово – майстерне. Хіба що кілька малюсіньких штрихів поправити, як зауважила Ю. Ф.