ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.10.27 23:18
* 241 *
про що було воно тоді
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей

Світлана Пирогова
2026.10.27 21:29
Сокровенності слово
Шарудить ще...знеможене листя кленове,
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.

Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св

Вячеслав Руденко
2026.10.27 17:19
В кураю вирують перші квіти
Сни стрімкі, недавні, полохливі,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.

Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,

Ігор Шоха
2026.10.27 15:53
Бумеранги апокаліпсису
Кебеті можна дорікнути
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,

Борис Костиря
2026.10.27 13:24
Самотня вишня
Самотня вишня край паркану
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.

Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни

Віктор Кучерук
2026.10.27 06:09
* * *
Прибоєм днів утомлені роки
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.

Артур Сіренко
2026.10.26 23:08
Забути про квіти
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником

Іван Потьомкін
2026.10.26 19:16
Ципріан Каміль Норвід
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.

хома дідим
2026.10.26 19:13
* 240 *
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів

Борис Костиря
2026.10.26 18:21
Від'їзд
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.

Артур Курдіновський
2026.10.26 16:51
Повішений
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.

Плювати на часи важкі, буремні!

Борис Костиря
2026.10.26 13:45
Лик безсоння
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.

Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння

Ігор Шоха
2026.10.26 08:57
Розкладене по поличках
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес

Віктор Кучерук
2026.10.26 06:35
* * *
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.

Володимир Бойко
2026.10.25 23:51
Лімерики G 1
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.

Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.

Віктор Насипаний
2026.10.25 23:05
* * *
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Микола Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олена Осінь (1979) / Вірші

 ***
...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-07-14 16:51:39
Переглядів сторінки твору 7420
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.815 / 5.25  (4.933 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.781 / 5.25  (4.976 / 5.58)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.772
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2021.11.01 11:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2009-07-14 16:54:53 ]
Чому ж ні?!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-15 10:39:27 ]
Привіт, Зоряно! Поясню. Читала Василину Верховинку з лікарняного циклу і зрозуміла, що справжні вірші завжди болять, крають, тяжіють, викликають сльози і лишаються в душі, вони не вивітрюються, вони важкі, вистраждані. Щастя ж на хвильку торкне посмішкою вуста і полетить кульбабкою, а біль проросте не в однім серці, в щасті всі однакові, а горе - різне. Крилате натхнення, але ж якою ціною! Тому і не буду, тому і не хочу. Краще вже малюватиму колібрі, райдугу, кожен день щось нове, навіть беззмістовне, ніж з натури сіре і вічне. Ось так. А може то настрій такий був. А може враження.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-14 17:07:44 ]
"ніколи не кажи "ніколи" :о)
гарна ритміка, але бажано б переглянути:
"Змиє вода, я ж небо знов" і
"Буду поеткою, але митцем" -
отут ритм трішки випада, але в цілому - дуже непогано.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-15 10:43:08 ]
То я так прошу, щоб ніколи горя, та звісно ж все в Його руках, за Його волею.

Дякую за поради. Ціную увагу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-07-14 18:01:05 ]
А де ж світлинка до композиції - в стилі осінь"ню" :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-15 11:09:18 ]
Для осені "ню" буде інша композиція. От тоді обов'язково із світлинкою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віра Шмига (М.К./М.К.) [ 2009-07-14 19:04:44 ]
Легко, прозоро йде вірш - читати хочеться!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-15 11:12:43 ]
Дякую. А знаєте, багато у вас навчилася, і за це ще більш вдячна. Поезія має жіночу душу, навіть якщо пишуть чоловіки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2009-07-14 22:30:50 ]
Молодчина, Оленочко!
А Любов - штука справді чудна :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-15 11:28:03 ]
Так-так, чудна, різнобарвна. Дивлюсь на обличчя, квіти, звуки... і кольристика сама приходить. А не вистачає кольорів - поряд стільки талановитих людей - навчаюсь.
Дякую, Ярославе! Як гарно моє ім'я з ваших вуст, попрошу, щоб мене вдома так усі називали.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-07-15 07:50:46 ]
дуже цікаво, що скажуть наші митці?

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-15 11:36:35 ]
І чи співпадуть враження з моїми поясненнями?

Здається я потроху починаю розуміти вашу поезію! Якщо раніше для мене серцем вірша був зміст, а потім рима, звучання, красиві слова, пізніше - правильний букет із всього переліченого, то зараз - це щось ефемерне, невловиме...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Сазанський (М.К./М.К.) [ 2009-07-15 09:03:23 ]
Настроєвий легкий чистий малюнок поетичної спроби ламається останньою строфою, яка знецінює по суті гарного вірша... Ту строфу можна безболісно ,для самого поетичного організму ,ампутувати...
Вітання, Пані Олено!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-15 11:04:13 ]
Радію, що завітали. Для мене все приємне, тепле, веселе, ніжне, тонке - то поезія, а те, що на все життя лишає рану - то вірші. Лаврові вінки і безсмерття... і людське горе, біль автора. Ще раз повторюсь, не хочу мистецького натхнення такою ціною!

А ви, мабуть, помітили лише осінь (але не тільки звучання, милозвучність і ритміку, дякую)? Так, вона і заплаче, і вилікує. Не будемо ампутувати, будемо лікувати.

Вловила! Я вловила ваші вітання, які ж у них барвисті блискучі крила! Краса! А тепер ловіть мої!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-07-15 10:48:59 ]
Повністю згоден із паном Анатолієм.
І остання строфа виглядає не обов'язковою.

Можливо, тоді, Оленко, і два останніх рядка передостанньої строфи можна буде згодом свіжим поглядом легко оптимізувати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-15 11:42:27 ]
Звичайно ж, час плине, все змінюється...

Сьогодні, після іменин колеги, обов'язково погляну "свіжим" поглядом.

Вже двоє людей наголосили, а де більшість, там правда, доопрацюю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-07-15 13:44:47 ]
До речі, якщо говорити про останню строфу, то мені прийшло на думку таке, - а якщо, Оленко, написати так "Невже не буду".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-07-15 13:55:17 ]
А мені здається, що в тому контексті, який вклала Оленка в цю строфу, вона доречна.
І потім поет(ка) - це вже і так самодостатньо. "Митці" - це вже щось збронзовіле :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-15 15:16:18 ]
Вдячна за підтримку, і повністю погоджуюсь. Океани повняться маленькими краплинками, хоча вони можуть бути за тисячі кілометрів одна від одної, населення планети - кожною окремою особистістю, що в основному ніколи в житті не зустрінуться, знання людства - досвідом, відкриттями і помилками кожного, але я можу й не знати саме ці тези, закони, в мільйонний раз наступити на ті ж самі граблі. А поезія кожного автора - це та сама частинка загального поняття відчуття світу і життя словом. Звичайно ж у всьому є "кити", стовбури - їм наша повага і пошана, любов. Але якщо я маю хоча б одного читача - для мене це успіх і велике досягнення.
Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-15 15:21:59 ]
Здається занадто пафосно. Та й весь останній куплет. Мені так високо не злітати, люблю над квітучими вишнями, але не вище електропроводів. Краще змінити не тільки слова, а й зміст. Дякую, гріюсь турботою.