Перепрошую, але це беспрєдєл!!! Цих псевдовіршомазів треба судити і ніде не друкувати. На артвертеп треба кинути якусь аналітику, інліт та інші сайти. А судитися треба пробувати у будь-якому випадку, бо якщо голосно не крикнути, то таким горе поетам усе з рук піде! Вони ще вас звинуватять у плагіаті. Це не люди, а людці. Підтримую вас!!! справедливість має торжествувати!

Мене це так обурило, що я забув і написав від імені М. Семенка.

Оленко, повністю підтримую, треба боротися за свої права (сама недавно пережила схожу ситуацію).
Це усе вирішується доволі просто. Чекайте листа, тай побачимося ж скоро )

Оленко, повністю підтримую, треба боротися за свої права (сама недавно пережила схожу ситуацію).
Це усе вирішується доволі просто. Чекайте листа, тай побачимося ж скоро )

Я теж давно знайомий з творчістю Олени Пашук, її образи - завжди унікальні і виключно ЇЇ. І не з тих вона людей, які чіплятимуться за чиєсь слово, щоб "попіаритись". Справа ж у тому, що наведено для прикладу не одне слово, і не один образ - ось що викликає занепокоєння. Хоча для всіх крапок над "і" варто почути Надію. Якщо Ви з нею знайомі, Артуре, - запросіть до Майстерень.

Чорі, Віталію, дякую за підтримку

Ось як Надія Гармазій пояснює всю ситуацію:
"Спочатку було СЛОВО... І мене просто звинуватили в тому, до чого не маю стосунку.Ознайомилася з віршами Олени Пашук. Мені прикро, бо ж я не можу ніяк пояснити ЦІ збіги, тим паче дослівні. Читала на сторінці "Майстерні" запис згаданої авторки, в яком вона наводить рядки зі своїх поезій, порівнюючи їх з моїми. Опинившись на її місці, я діяла б аналогічно.Але, запевняю, що раніше ніколи ніде й ні за жодних обставин не чула про Олену Пашук, і тим паче не мала змоги споглядати її творчість. На свій захист хочу сказати, що мої поезії друкуються в періодиці з 2000 року+ збірки 2005, 2008, 2009 років+ колективні альманахи. З моїми творами не можна озанйомитися в інтернеті, але у біблІотеці все є. І я вважаю, що доводити тут потрібно щось інше, а не плагіат. Я з усією повагою ставлюся до авторки, що звинувачує мене не тільки у плагіаті на її власні твори, а й закликає всіх читачів звернутись до моєї творчості як до засобу саморозшуку. Кажуть, у поезії кожен з нас впізнає себе. Хто вважає мене божевільною, киньте камінь. Бо ж невже треба говорити про Надійчину безсовість, чи про те, що Надійка не віддає собі звіт у тому , що робить? І попри всі достету серйозні звинувачення на мою адресу, моя Спілка в мені не помилилась!Не крала я слова, люди!Схаменіться, що говорите!І хай Бог вас наставляє на той ШЛЯХ, з якого не так просто ЗРУЛИТИ."

Відповідаю:
Надіє, я в жодному разі не вірю у такі збіги. Ще можна зрозуміти, коли співпадає якийсь один образ, але коли це майже такий самий вірш, то тут вже щось не те. Особисто я ніяк не могла ознайомитися з Вашими віршами, оскільки жодного разу не була в Кіровограді, а тим паче не шукала Ваші вірші у Кіровоградських бібліотеках.
По-друге, Надіє, я ніколи не говорила того, в чому не була впевнена. Отож, коли я закликала інших авторів уважно придивитися до Вашої творчості, то мала на це усі підстави. Я не знаю дослівно творчість усіх поетів, але я добре знаю поезію літстудійців „Лесиного кадуба”. І якщо ви вірите у спорідненість наших душ і думок, то, як ви можете пояснити і Вашу спорідненість із Олею Ляснюк? Я завжди оперую фактами, тому наводжу Ваш вірш із тієї ж збірки „Тройзілля” і твір Ольги Ляснюк (в скороченому варіанті):

Надія Гар мазій

Не став мені діагноз: не поет.
не треба крапельниць, ін’єкцій...
з наголосом, з римою.
о, як дратують хрестики червоні
на верліброво-білих одежинах
людей,
що одягають окуляри,
аби розгледіти мікроб мого натхнення...
і вимикають пальці,
щоб не вимагали
себе у літерах безликих сторінок.
не став мені діагноз: не поет.
хай пахне й далі моє ліжко фарбою
друкарських пристроїв
для штучного підтримання в мені того,
чого не буде в моїх віршах.



Ольга Ляснюк
поставили діагноз не-поет не буде крапельниць із вприскуванням точних рим нарешті відпочинуть сідниці від болючих аж до виття ін’єкцій Музи не треба більше лікарняно-верлібрових простирадл із запахом свіжої фарби для друкарських машин можете вимикати усі апарати штучного підтримування в мені поета....
хоч не весілля постеліть мені під ноги вишитого рушника на щастя на долю я старанно перерахую на ньому хрестики раптом червоних виявиться більше хоча б на один живу в очікуванні зими вона вже на носі але ніяк не почне наступати на п’яти а осінь викреслює мене занадто поетична пора от і живу спиною до світу може передчасно справити день народження (?) приходьте буде гарячий лід і консервовані квіти
подаруйте мені гамівну сорочку на ніч щоб не снилося що вмію писати
2005
м.Луцьк

Я зовсім не конфліктна людина. Але я за справедливість.Отож, я думаю, що Надії краще признати той факт, що вона читала мої поезії і Ольги Ляснюк і, можливо, на підсвідому рівні вони відклалися в її голові. Бог все бачить.