ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.06.27 16:29
Сливовій
Настане скоро місяць – сливовій,
він найкоротший на задвірках літа.
Час дозрівання потаємних мрій,
які до жару нами розігріті.
Хай зачекає божевільний світ,
а небо розсипає оксамити.
Плоди злітають з обважнілих віт
і ми тому радіємо, як діти.

Іван Потьомкін
2024.06.27 14:22
***
Випадають з обойми живих.
Наче кулі, свистять імена
І лягають на серце болем.
Нам з тим болем судилось ходить,
Доки безбіль не стане і нашою долею.
Якщо хтось там і грався в життя,
То не ми це були, друже,
І не тому, що відти нема вороття.

Світлана Пирогова
2024.06.27 12:21
Не жало - постріл з арбалета
З*явився із моїх фантазій літніх,
Коли самотність допікала.
Пелюстки облітали з в*ялих квітів,
Уп*ялось в душу, ніби жало

Бджолине, навіть в снах ятрило гостро,
(Оце трясовина-омана...).
Проймав мене якийсь солодкий острах,

Тетяна Левицька
2024.06.27 10:10
Зі сльозами на віях
Пробач мені, доню, і сину, прости,
за те, що я стала нестримна, нервова.
Нелегко знести на Голгофу хрести,
коли до страждання іще не готова;

Навкруг матіола пахуча цвіте,
шпаки шаленіють в смарагдовім листі,
а сонце, в блаваті небес, золоте

Віктор Кучерук
2024.06.27 05:56
* * *
Паленіє сонце за прозорим мевом,
Барвою жовтавою збризкані поля, –
Обгоріле листя струшують дерева
І в дрімливій тиші ціпенію я.
Мов кипуча домна, день пече і сліпить,
І уперто змінює сталий мій режим, –
Поміж буряками вичахла свиріпа
І пирій з о

Артур Курдіновський
2024.06.27 00:17
Площа Поезії
Квіти ніжності, сині гортензії,
Прикрашають казкове мовчання.
Є у Харкові Площа Поезії -
Площа мрії, розради, кохання.

З-за дерев із відтінками синіми
Посміхалося літо спекотне.
Я, натхненний осінніми римами,

Володимир Каразуб
2024.06.26 20:15
Корона
— Ти, ти, ти, — говорить вона
Так немов би вимірює павзи свого мовчання
І торкається поглядом обрію з чорних дерев і домів.
І він, думає, що вона намагається утекти,
А насправді вона й не дивиться у вразливу цезуру його рядків,
Вона не тікає, а не

Самослав Желіба
2024.06.26 19:03
Зумовленість Бога в беркліанській філософії: емпірична суперечливість соліпсизму
   Серед радянських дослідників традиційно панувала іще ленінська думка про те, що Бог у філософії Дж. Берклі є суто декоративним елементом, що буцімто лише маскує соліпсизм, тоді як це не відповідає дійсности. Це було підтверджено ще роздумами І. Канта п

Микола Соболь
2024.06.26 17:05
Летять слони – 3
Історію розповідали люди,
було давно, у Реп’яховій балці,
прихильники таланту Робін Гунда
чекали від кумира публікацій.
Цей славний хлоп собі не має рівних,
він у дуелях, наче Саша Пушкін,
вчитаєшся суцільне марнослів’я,
така, натомість, поетична т

Леся Горова
2024.06.26 14:08
Сталяться нерви
Сталяться нерви, як приходить злість,
Як вовкулака завиває в північ,
І мчить біда у хмарах білопінних,
Бо він у сонне місто смерть поніс.

Що - ненависть? Чи людяності крах,
Що прирікає на пекучий відчай.
Перевертень ожив середньовічний,

М Менянин
2024.06.26 12:27
За лють – будьмо й будь!
Якщо українець – чини як Отець,
сприймай як гостинець привітність сердець.
Ми зрощені Богом, на захист нам лють,
творім перемогу і кожен тут будь!

Так, лють це не лютня – це велетня рик,
хоч ним користатись ніхто з нас не звик.
Але коли доля віщує

Іван Потьомкін
2024.06.26 08:49
Юліуш Словацький «В альбомі Зоф’ї Бобрувни»
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві кві

Юрій Гундарєв
2024.06.26 08:47
Юркодар - 109
Летять слони-2
 

Читаю не так давно опублікований вірш еротичного сатирика Олександра Сушка «Летять слони»:

Пора ув ирій. Засинають мухи,
Сніжок подвір'я пухом побілив.
Летять слони. За крила правлять вуха,

Микола Соболь
2024.06.26 08:17
Жито
Вклонюся житу, жито – це життя,
у колоску початок родоводу,
рятує хліб людей в лиху негоду,
а ми його жбурляєм, як сміття.
Шукаєм Бога згублені сліди,
хто йде у церкву, хто до синагоги
у кожного свої шляхи-дороги
та кожен просить Господа: «Прийди!»

Віктор Кучерук
2024.06.26 05:38
Заробітчанці
За межею небокраю
В сутінь вкутані світи, –
Там дрімотно поглядаєш
Вже на перші зорі ти.
Темна ніч постала німо
І навіяла жалі,
Мов пожовклий фотознімок
На журнальному столі.

Артур Курдіновський
2024.06.26 01:32
Зимовий вінок
Римуються почуття.
Відгукуються світанки.
Можливо, то був не я.
Повірити чи піти?
Постарівся та помер
Закоханий щирий Янко,
А замість палких троянд -
Високі стоять хрести.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

рута птаха
2024.06.26

Олекса Скрипник
2024.06.20

Самослав Желіба
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юляна Галич (1985) / Вірші

 Останній вершник
Образ твору ...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-12-29 23:19:28
Переглядів сторінки твору 19321
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.764 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.603 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.713
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2012.10.30 13:37
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юляна Галич (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 02:24:21 ]
Ну це ж не конкретно мається на увазі Понтій Пилат, це абстрактний намісник ))) Поза часом і простором, так би мовити.
Крім того, ви, пане Володимире, просуваєтесь у апокрифічності ще далі за мене - як же тоді цілком чіткі слова Євангеліє про вмивання рук? Щодо звички, - зізнаюсь, не певна, проте цей ритуал радше символічний, цілком можливо, що прокуратор у буквальному сенсі не мив рук, просто переклав відповідальність на інших... Гадаю, достеменно ми ніколи не дізнаємось, що саме відбулось тоді в Єрусалимі.
Та вірш, загалом, був не про це.
Щодо коми - дякую за пораду. Поміркую))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2009-12-30 10:24:18 ]
Звичайно, не йдеться про сперечання із Євангеліє, Понтій у тому випадку вмивав руки, просто я кажу, що таке промовисте вмивання рук не було в традиції римлян. А в контексті вашого вірша, коли йдеться про бачення оцих частих, наче повторів, то саме по собі "завше" трохи підозріле, бо якщо йдеться про Христа (і цікаво, кого з ним поруч можна поставити?), то "завше" ніби не годиться,
якщо в ширшому сенсі (діянь намісників), то "завше скривавлені", ніби, не суперечне...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юляна Галич (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 10:53:06 ]
Пане Володимире, приємна ваша увага до мого скромного опусу. Так глибоко замислилась над вашими словами, що остаточно розгубилась. мабуть, більшою мірою вірш - всього-лиш метафора, без претензій на глибокий історично-релігійний контекст.
Та, врешті, ці питання - про вмивання рук, Христа і намісника - занадто вічні і занадто всеохопні, аби на них можна було дати пряму і викінчену відповідь...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2009-12-30 11:18:57 ]
Так, пані Юляно, відповідей (загальних) ніби і не має. Тим більше розуму :)
Ось теплота в серці, радість - речі в таких випадках очевидні для мене. Себто потрібні відповіді таки надходять, не даремно древні виходили на мури і зважали на прикмети? :)

До речі, "Світ опісля всього, – всезагальний такий постмодерн" теж цікаве - особливо використанням оцього "постмодерн" - який найближче таки до "опісля модерну", де "модерн" - зовсім не "модернізм", так? А ледь не головним символом "модерну" є ота хвилясто згасаюча лінія, наче сліду від батога, і не тільки, звісно, вона... Багато різних асоціацій.

Це я про перспективи віршування взагалі - коли намагаєшся точно ставати на свої місця означення (а у видатних майстрів ці "попадання" просто неймовірні) тоді відкривається дуже багато - і не надто важливий характер композиції. Але це вже тема інтелектуальної чутливості чоловіків і надбудов навколо оцих інтелектуальних чутливостей безкінечних жіночих чарівностей...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юляна Галич (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 11:45:05 ]
Пане Володимире, ну не відмовляйте вже зовсім жінкам у інтелектуальній чуттєвості)))
Щоправда, я ще не зовсім осмислила всю глибину вашої критичної думки, але завжди залишається надія))))
Принаймні, помирає вона точно останньою...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юляна Галич (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 00:48:51 ]
Уникаєте ви прямої відповіді))
А мені просто хотілося знати - це ви мене вважаєте міщанською кобітою? Мушу розчарувати - я корінний аграрій, лиш трохи урбанізований. А міщанство - воно у генах...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юляна Галич (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 00:51:10 ]
То було до Сонця з Місяцем :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 00:53:41 ]
психологія це ще гірше іронії, Юляно
я розчарований

ні, я не мав на увазі Вас. не мав честі
якщо справді незрозуміло про спілкування двох абсолютно незнайомих людей, то вибачте

у кожного є власні пружини болю. я знаю


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юляна Галич (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 00:59:14 ]
Вибачте й мені - непорозуміння вийшло)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2009-12-30 01:26:45 ]
І останні три рядки, навіть в сенсі композиційного неомодернізму, від мене сенсово тікають. Звичайно, сенс не головне, але хотіллося би, Юляно, зрозуміти ось що ( чоловіки завжди хочуть щось зрозуміти) - "Діставай вже те срібло" - це кому сказано? Певні підозри є, але вони, мої підозри не в'яжуться тоді із двома заключними рядками.
Були би розділові знаки - сенс був би очевидніший, і з'явилася би глибина, бо знаки пунктуації саме для цього, ніби? І ми, чоловіки у тій глибині би плюскалися із задоволенням. А так - безкрайність і безмежність багряно-сяйної поверхні?

Юляно, не приймайте все надто серйозно, я просто так, на ніч взираючи.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-12-30 01:37:53 ]
Ех, чоловіки-чоловіки... Невже глибина ванни краще за безкрайність космосу? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юляна Галич (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 02:06:36 ]
Пане Володимире, дяка, що читали)) Скажімо так, два останні рядки звернені до умовного співрозмовника Верщника (чиїм монологом, по ідеї, мав би бути вірш) оте "Чуєш?" - теж до нього... Срібло - то не 30 срібних - а срібло, яким знищують нечисть))) Адже вершник - демон, і його так дістали вибрики людства, що він квапиться покінчити з своєю апокаліптично невдалою мандрівкою тутешніми околицями :))))

Отак - зовсім несерйозно - про зміст, який міг би мати цей вірш. Проти ночі, еге ж)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Осока (М.К./М.К.) [ 2009-12-30 04:36:14 ]
Юляно, я не дозволю собі давати Вам поради теоретичного характеру, бо Ви, як на мене, вже мудрий автор. Проте согрішу умовним способом дієслів))), і скажу, що тлумачити власний текст - справа невдячна, і, гадаю, непотрібна. Ось чому...

Георг Гадамер (філософ герменевтики) вважає, що (майже цитата): "кожне прочитання тексту є екзистенційною подією в житті тексту". Себто - того, що Ви пишете чи говорите, на 100% не зможе зрозуміти ніхто, навіть Ви самі. Особливо якщо це стосується мистецтва поезії, де часто сумнівно - хто ж саме за Вас от зараз пише - Ви самі, Господь Бог, чи якась із безлічі частинок Вашого "Я". Тому хтозна навіть чи Ви самі првильно тлумачите закодовані послання з "нізвідки".

У читача ж мають бути асоціації. Свої, особисті, такі ж некеровані і стихійні. Саме вони і вирішуватимуть долю такого умовного в поезії поняття як зміст, розуміння. Мені взагалі здається, що категорії "зрозумів - не зрозумів" є визначальними для вірша. Йому ближчі "відчув - не відчув".

Безумовно, деякі тексти мабуть потребують тлумачень (читайте "виправлень"), але тоді, коли йдеться про вірш не-стрункий метафорично, невиважений емоційно, нецілісний. Ваш же текст - закінчена розгорнута метафора, написана на одному диханні (знову ж таки - чи тільки Вами написана?). Розумієте, вона дуже ціла, вона навіть... неподільна і вже-більше-не-розривна. Ця метафора не дасться до повноцінного осягнення, розуміння, її повністю неможливо збагнути - надто багато потайних дверей, гвинтових сходів, дзеркал, що відбиваються в дзеркалах, свічок, що ці дзеркала освітлюють. Дуже легко загубитися!

А намагаючись тлумачити такий досконалий твір, Ви тільки обмежуєте творчий порив читача, який намагається написати - собі - Ваш вірш удруге, а Ви йому ставите, так би мовити, залізний заслін своєї волі.

Існує думка, що для надточного сприйняття якогось художнього твору (роману, приміром) варто послуговуватися лише абсолютно новим екземпляром книжки, яку до цього не тримали жлдні руки. Згідно цієї теорії - думки й переживання читачів залишаються на книзі невидимим енергетичним шаром і певним чином можуть впливати на прочитання.

Так само й вірш. Якщо Ви самі вважаєте, що він потребує коментарів, - зробіть так, щоб він став самостійним і жив незалежно від них. Якщо ж він їх не потребує - уникайте зауваг і тлумачень.

Здається, я відійшов від умовного способу дієслів дуже далеко))))... Сподіваюся, що Ви пробачите мені такий довгий і повчальний)))))) коментар. Каюся)))...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юляна Галич (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 08:24:18 ]
Сергію, щиро дякую вам (тобі? :)) за "такий довгий і повчальний коментар". І, мабуть, я стовідсотково згідна з твоїми словами, - одначе, коли у відповідь на закиди "а отута у вас щось недопойнятно" мені траплялося казати, мовляв, я й сама не розумію, що написалося, - боюсь, це часто сприймається як поза чи просто лінь, (принаймні може таким здаватись)
Тож, коментуючи, сама спробувала розібратись - а про що це, власне, я о такій пізній порі тут розводжуся? )))))І, знаєш, відчула, що це тлумачення не принесло мені моральної сатисфакції)).
Тобто, логічний умовивод -пояснювати зміст вірша не варто. Читач усе, що йому потрібно, сам відчує і осягне. Тут мені згадався нетлінний Шерлок Холмс, який завжди говорив Ватсону, що, пояснюючи методику своїх розслідувань, тим самим упосліджує себе в очах публіки з Генія до звичайного нишпорки. Ну це так, зовсім вже оф-топ.
Дяка, що читав і коментував. І окремо - за те, що відчуваєш смак, не потребуючи рецепту приготування :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2009-12-30 09:46:53 ]
О, Сергію, скільки списів на цю тему вже тут було зламано.
І без жодного результату, особливо для тих, хто виключає розуміння.
Ваші слова цікаві, і в першу чергу тому, що вони говорять саме про вас. Та й ви вмієте писати вірші.
А мене мій скромний досвід навчив не опиратися на висновки, наприклад, про поезію отих, можливо і відомих особистостей, які не писали самі віршів. Я не знаю, писав поезію Гадемер, чи ні, чи він обмежився просто філософськими трактатами, які самі по собі мистецтвом аж ніяк не є.
Але якщо точно говорити про думки професора з приводу, то ось що каже Вікіпедія -
"У творі «Істина і метод» Гадамер показує, що науковий спосіб пізнання — не єдиний, і тим більше не універсальний..."
Тобто, звісно, не йдеться про відкидання розуміння.

Оце, пане Сергію, те, про що я і казав минулого разу. Наше осягання - це поєднання містерійного і логічного, і погано, якщо чогось одного не має взагалі. Але у кожного свої пропорції "ширини і пропускної здатності інформативних каналів". А ще є суттєва різниця між чоловіками і жінками. І це нормально. Не нормально тільки вважати чуже завідомо гіршим за своє. Але цього в нас, безумовно, не має.

Як абсолютно нормальне вважаю і звичне запитання до автора, чи він сам, і як саме розуміє деякі моменти з написаного, бо це таки допомагає і авторові, в основному в майбутньому, писати краще, виразніше. І приємно, що Юляна доповнила моє розуміння коментуванням.

Утім, цікаво, що вас, Сергію, це так зачепило. :)

До речі, якби розуміння, наприклад, філософських трактатів не вимагалося, а тільки їх відчуття, то їх би виконували музикально, зображували на полотні, втирали в шкіру, вдували... Та й у цих випадках говорили би про розуміння. :)

Словом існує багато поглядів, але дуже важливо розрізняти вмируще і невмируще, живе і смертне - Мистецтво живе і тому воно лише в нас, а вірші - це лише сліди нашого Мистецтва, і який там вплив роблять наші сліди можливо і важливо, але це не співмірні із автором явища. Головний вплив саме від автора.
Тут про мої погляди на Мистецтво докладніше
http://maysterni.com/publication.php?id=25637

І, особисто я, б не надавав поволі танучим слідам аж такого великого значення, бо призвані ми стати Людиною тут, за Образом і Подібністю, а не писати так звані "геніальні" вірші, будучи нелюдом (та таке і не можливе)...

А щодо артефактів, то про них можна говорити дуууже довго, бо їх значно більше, аніж людей...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Осока (М.К./М.К.) [ 2009-12-30 04:37:41 ]
Уточнення:

Мені взагалі НЕ здається, що категорії "зрозумів - не зрозумів" є визначальними для вірша. Йому ближчі "відчув - не відчув".

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-12-30 06:21:31 ]
"...Я – дорога з Нізвідки в Нікуди
Діставай вже те срібло
Благаю лише про одне
Не стріляй мені в спину, – стріляй мені просто у груди..."

Це по останніх главах "Майстра та Маргарити"?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юляна Галич (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 08:30:13 ]
Дяка за читання, пані Іро. Ну не те щоб зовсім по змісту, але, звичайно ж, без пливу Булгакова тут не обійшлось. "Майстер і Маргарита" - один із моїх улюблених творів, тут без питань))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 07:14:27 ]
Нехай пробачить мене великий Гадамер, але поправки робили всі великі поети і письменники.
Скажімо той же Whitman (далеко ходити не треба) перевидавав з поправками свою книгу все своє життя. Тобто людина шліфувала свої тексти до взірця. То він був геній, а про що нам грішним недолугим говорити?
Слухати треба лише свого серця - воно точно знає що треба робити. А все і всі решта - фон для роздумів.
First appearing in 1855 when he was thirty-six years of age, Leaves of Grass was Whitman’s self-published collection of twelve poems that he would revise and add to many times during his life. Though at first it stirred little interest in the literary world, Ralph Waldo Emerson wrote of it as “the most extraordinary piece of wit and wisdom that America has yet produced”


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юляна Галич (Л.П./М.К.) [ 2009-12-30 08:28:25 ]
Пане Юрію, ціную вашу думку, проте чи не здається вам, що вище йшлося не про граматично-стилістичні правки, а про щось зовсім інше? Якщо у Вітмена на певному етапі життя виникало нове бачення власної творчості - він мав право перевидавати свої книги, скільки йому було завгодно. Врешті, талант дозволяв йому робити багато чого, недосяжного для простих смертних))
А зміст конкретно взятої віршованої одиниці - погодьтесь, якщо його змінити, то це вже буде зовсім інший вірш... І, мабуть, написаний уже ІНШИМ автором. Дяка за увагу))


1   2   3   Переглянути все