Дівчинко, не бійтесь зазирати у словник, це пишний сад, а не сумне провалля, як писав класик. Тому - насамперед - русизми. Ласки - це такі тваринки, які, відповідно, аж ніяк не можуть бути розтрачені на повій. Звісно, в українській мові є слово "ласка" у значенні "пестощі", "ніжність", "любощі", та у множині це буде не "ласок", а "ласк". Та й попахує вона калькою з російської, погодьтеся. Наступне - "шорохи". Теж русизм. "Шурхіт","шерех", "шурхотіння" і т.д. "Схиблений зойк" - чому? навіщо? "Безміжжя" - немає такого слова. Шкода, що вірші про кохання (адже ж про кохання?) пишуть такою мовою...

Оленко, гарний вірш. Молодчинка, що прислухалася до порад Ганни і виправила помилки :) Ганна має гарне чуття мови і творить світлі чудо-поезії ;) Можу порадити "І у шорохах ночі лиш чути мій" - "шорохах" замінити на "шелестах" - не постраждає ні ритм, ні рима. А перечитувати треба те, що написала :) Ми усі змінюємося і наші звички також. Про зойки розумію. Сама зойкаю часом :)

«Я бажаю собі лиш болю - лиш болю від тебе». Як на мене то зайві рядки. Просто біль – то не той гість, якому спеціальне запрошення треба. Усе решта - прекрасні бажання!

Красивий вірш, Олено, живий... Відчуваються бажання і сила життя.

Перечитала ще раз... вірш сприйнявся по-іншому... якось казково дуже.

"Щоби вогник довіри
здіймався й ніколи не чах"
Повністю довіряти іншій людині - велике щастя...