Володимире, я в захваті. Я сподіваюся, перепочинок пішов Вам на користь. Завжде потрібно зупинятися, щоб потім піти далі, враховуючи вже пройдений шлях. Це дуже сильний і зрілий вірш. І, пробачте, що таки вкажу на два недоліки, на мою думку звісно.

Оце друге "і безліч" - можна було б замінити на щось сильніше. Там би пасувало щось схоже на "ще більше". Але ж, у наступному є уже "більше". Яке мені теж не подобається. Оці два моменти відчуваються слабшими, тобто "пошуком" ліричності. Чи то розміру, чи то рими. Хоч твір і без того чудовий. А ці "недоліки" - авторство.
Пробачте, що не ставлю оцінки, ще не прочитав Ваших правил. Успіхів.

"Memento vivere", але й "Memento mori".
А вічність залишиться в словах... якщо вони її вартують. :-)

Дякую, колеги за увагу. Ось, щойно, Жорж Дикий покинув студію, уступив мені місце. Маю змогу відповісти, що згідний із баченням вашим - трохи і таємниче, трохи з "mori" і трохи з моментами недоробок. То вже завтра, на свіжу голову, і без Жоржа :)
Але на те і Vivere.

І сплив на пам`яті сержант Петренко:
Учіть "тра-та-та-та" матчасть!

Зміг таки поміняти цифру так, як хотів!

Але все одно:

Кегль маленький,
Монітор старенький
А про очі я і не кажу!!

А вірш прозорий, смачнИй...

Чи можна ще раз покритикувати, цього разу змістовно? Не певен чи одного вірша етично критикувати двічі.

Цікавить мене останній рядок:
“я зупинився тут назавжди, серед інших”.
Він говорить про зупинку, зупинку назавжди, звісно що поміж люду, тому останні два слова не є необхідними. Окрім того, вірш доволі короткий, що вимагає потужної звістовності кожного слова. Тому, мені здається, що в останньому рядку, можна було сказати ще щось. Наприклад, мені більш за все подобалась думка про те, що герой є "іншим" чи "трохи іншим" ніж люд, поміж якого він спиняється назавжди. Наприклад "Спинився назавжди між люду... Інший." Чи ще щось.

Інше питання, вірш не дає відповіді на питання "чому спинятися"? Чим зумовлена ця категорична і тривала зупинка? Хіба що "смерть" може бути відповіддю на ці питання, і тоді усе направду має доволі чіткий зміст.

Я б ще радив попрацювати над рядком "що має безліч пильних справ, багато планів", який якось таки випадає. Не по змісту а по звучанню, стилістиці. Враження "щось не так" присутнє, я думаю, Ви теж помічаєте це.

І загалом, враховуючи літературний стиль написання вірша, змістовність і чіткість його повинні бути досконалими.

Я не оцінюватиму допоки не отримаю коментаря на мій коментар. Хоч зараз це скоріше за все 5.5, як для R1. Може буде ще одна, "інша" версія?

Тим не менше, дякую. Вірш дуже подобається.

Дякую всім, хто звернув увагу на мій маленький віршик. :)
Пану Олесю Холодному особлива подяка за скрупульозність підходу. Я, щоправда, трохи здивований, бо мій текст має 7 рядків, а отримав я за нього бог-зна скільки рядків загальної уваги. Можливо навіть якийсь відносний сайтовий рекорд? :)
Пане Олесю, повинен вас дещо розчарувати, ліричний герой дуже схожий на інших, і з ним, вочевидь, сталося те саме, що і з іншими - раптове, і невблаганно неминуче :(
Отож у тексті тільки про цю стандартну ситуацію.
Щодо якогось не такого звучання рядку "що має безліч пильних справ, багато планів" - то мені важко сказати, потрібно далі в часі від текста відійти. Аби ідеї, що привели до народження віршика не впливали на мій розсуд своїм більш обсяжним звучанням. Подивимося.
Потрібно декілька нових написати, тоді швидше процес піде.
Дякую за увагу.