Дякую, пане Олесю! Рахуємо: "чорт" - 1шт., "біс" - 1шт. - на 5 куплетів. Це таки не "ледь в кожному куплеті". І можете повірити мені на слово - я рідко зловживаю цими експресемами в поезії - але тут дозволила собі, оскільки хотіла написати те, що написала. Тут мені потрібна була ця настроєвість і ці вигуки - без них вірш вийшов би набагато спокійнішим, а на меті малося інше.

Пане Василю, вірш не про заздрість чи стріляння птахів і вони тут лише задля підкреслення ефекту биття посуду, душі і т.д. І не питайте мене, чому бити те чи інше. До речі, можу Вам зізнатися, що в житті на полюванні не була і не збираюся - не те щоб це мало якесь відношення до вірша. Не хотілося б пояснювати, але ключовими вважаю-таки відчай, витривалість і вміння визнати свої помилки та виправляти їх. Можете вважати птахів із першої строфи символами тих самих помилок. Щоправда, якщо мені не вдалось нічого із вищесказаного передати у вірші, то, значить, нічого у мене не вийшло.
Дякую

А мені вірш сподобався. Експресія! Бувають у жінки такі стани, коли і посуд летить на підлогу, і птахів разом з чоловіками розстріляти хочеться... І передано цей настрій надзвичайно яскраво. Щодо "чортихання" - то, як на мене, воно цілком виправдане у даному тексті. Я попри свою вищу філологічну, та навіть попри науковий ступінь у таких ситуаціях і не таке можу сказати... Тому - вдалося. Щасти, Нато.

Ох! Мені полегшало - я вже думала, що одна така надміру експресивна і мучилася докорами сумління - "пташку шкода". Дякую, пані Ганно :)

Мені теж це дуже близько!!! справді, бувають моменти, коли "повбивав би" - усіх... Про птахів у перших строчках - найцікавіша знахідка, як на мене, бо передає отой стан - в якому все: і відчай, і злість (на світ та на самого себе за такі почуття)

чорти і біси - теж фактор життя:) то чого ж прикидатися, що їх немає?:))) жартую, але - використані вони тут дуже доречно.

Нато, Ваші вірші - як по гострому лезу - передають граничні стани, які словами описати важко. в тому й вартісність... дякую!

Дякую, пані Ірино! Чути, що комусь близько написане - це найвища похвала. Спасибі за підтримку і розуміння.

О, бачу без мене тут розгорілась битва чортів і злості з прихильниками світла! :)
Зрозуміло, жи я не можу захищати перших, хоча щось в цьому вірші є. Здається, шо Ганна добре вловила настроєвість вірша. Саме так і треба його сприймати. А все ж - спочатку було СЛОВО...

Погоджуюсь, пане Ярославе, що саме так його і треба сприймати:)
Аж дивно, що виникла така гаряча дискусія - я ж нікого ні до чого не закликаю і не пропагандую, тим більше до "битви чортів з прихильниками світла".

А ніхто й не звинувачував Вас в пропаганді, особливо я (Боронь Боже!) Просто, я мав на увазі, що СЛОВО - це ВАША ЕНЕРГЕТИКА, бо ВИ- ЙОГО ТВОРЕЦЬ, а слова різними бувають :)

Наточко, мені дуже подобається, як Ви пишете, але саме цей вірш викликав такі думки:
Гарні знахідки:
"Так просто: куплю рушницю – і піду на полювання.
І буду стріляти птáхів – літають, а я без крил"
та
"Розбиті слова, як хронометр ділять мовчання
На міцність і вись перил",
але
я би викинула другу і третю (або на вибір — четверту) строфу, а решту врівноважила б таким чином, щоби ті чорти, істерики та шаленства не заважали художнім знахідкам. Мені здається, що вірш від того виграв би.
Може, помиляюся...

Мала на увазі, що подобається ще саме "На «до» і «ніколи»".

Дякую за зауваги, пані Ларисо. Цілком можливо, що маєте рацію - мені завжди хочеться "впхати" у вірш побільше, от тільки не завжди виходить. Треба буде ще подумати і розмислити.

коли душа виривається на свободу, їй можна дозволити все, не судіть її!!!!