Мені сі так скромно видає же то мала проза, а не поетичний твір.
Але то тіко моє відзенє.

охохой, чоловіченько..це Ви за розміром визначаєте чи якоюсь загальновідомою методою?:)

Ну це файні, же Ви за розміром не судите - бо в не розмірі щастє. Нє ;)
Я й кажу же то моя скромна думка. Бо якусь, але мелодійність вірш чи то білий, чито біло-гарячкуватий повинен мати. А Ви складіт го` до купи - і файна проза до читанє є.

Ви не вірте синоптикам - у них всі пронози на 50%, а нуж і справді Ви ше надійно хворі! :)))))

Усміхніться - жартуємо ми з Зеньом :)

Так Зеню,
Хто Тобі дозволив уживати моє айді.
Ну я ти покажу як панєнками жартувати - негідник.
Все - міняю свій песворд.
Вибачте Юліє...

А я шо - я тіко сказавім шо думаю...:(

Он мені "та-ти-та-та-ти-та..." - бардзо сподобалось!
А "маломаломаломаломало" - ваабше мало не паказалось...

Я теперка, коли чую те "та-ти-та-ти-та" - то дивлюсі збудливо на звйоздочку
Іліча.

Ой, Юлію, я приголомшена, справді так написано... Справді чудово.

Тепер серйозно.
Арґументую власну оцінку (хоча 5 мо` було би і не аргументувати).
Написано багато... але це ще на значить що написано так, що щось дух запирає у серці.
Вилиті, не зовсім упорядровані, сумбурні думки - так як на голову "йшло" - так і писалось. За тією неупорядкованістю проблискують подекуди досить цікаві образи.
Я мабуть буду одним з небагатьох, кому твір не сприйнявся належно, але принаймі я це роблю щиро.
Мушу долучитись до попередніх коментарів, що Ваші твори краще звучать російською... Але пробувати необхідно.
Бажаю Вам творчих успіхів,
З повагою
Л.Ю.
П.С.
(Зара на мене шишки полетять) :)))

Юленько, а я сприяняла Ваш вірш мабуть суто по-жіночому - просто відчула, і не в розмірах, римі чи упорядкованості справа, бо можна дуже технічно написати порожню річ, а можна сумбурно вилити шквал почуттів. І, на мою думку, поезія існує для того, щоб її відчувати...

Погоджусь з Наталею. Я наприклад сприймаю поезію через призму свого життя і подій у ньому, взагалі світосприйняття. І от якщо той промінчик поезії заломлюється у тій призмі, то що мені до того що трохи порушений ритм, чи ще там щось. Хоча часом форма псує враження, але не в цьому випадку;-)

Ось це цікава дискусія, Дівчата.
Чи повинна майстерність відігравати хоч якусь роль в поезії?
Чи поезія повинна нести здоровий глузд, сенс?
Чи мо` спонтанність назвати силою слова?
На мою думку - вищого ґатунку поезія - це коли і емоційність і майстерність і мелодійність приводяться до одного знаменника.
Мо` по-жіночому - це щось інше. Але я Слава Богу - не жінка :)))

Та ну, Юрію, звідки в нашому кіберпанковому лісі оті шишки? Їх давно вже змив потік свідомості у стоячі болота підсвідомості:)) Усі зауваження сприймаю і каюся - це і не вірші, і не проза...це збій програми. Рапортую по формі: я насправді вчилася і в риму складати оті неслухняні слова, але не цього разу, нє..:) Доречі, щодо майстерності та її ролі у поезії. Я собі гадаю таке: золоте співвідношення емоційності-майстерності-іт.п. - це справляє враження, проте для мене особисто головним критерієм є певна співзвучність твору і твого власного світосприйняття. Тобто я можу пробачити деяку відсутність суто технічних моментів, проте навряд чи не почую технічно замаскованої нещирості. Але це я просто таким чином долучаюся до дискусії і висловлене аж ніяк не стосується моїх особистих рифматичних потуг чи то малої прози - сама вже заплуталась:)

Юрію, а й справді: Слава Богу Ви - не жінка, то ж може знайдете в попередньому месседжі раціональне зерно:)))))))))))))))))))))

Ой, а я вже проти-шишковий шолом надів :)
Юліє,
Я написав те що відчував перечитуючи... А Ви не слухайте мене
а пишіть, як серце це Ваше відчуває.
Творчої Вам наснаги.
Л.Ю. :)

Варю, ось я саме про те й намагаюся сказати... може я написаного й не шліфую, але ж тут "майстерні" - тобто живий процес. Через кілька місяців написане може полетіти геть на смітник, але сьогодні це - я, це фрагмент життя живого:)

Наталю, я цього саме і прагнула. ну, таке трапляється: інколи кожному з нас потрібне СПІВчуття. Вдячна.

Знайшов - буду ним засівати поле креативу. ;)