ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Мирослава Меленчук (1983) / Вірші / Послухай, хто я...

 ***




Найвища оцінка Дмитро Дроздовський 6 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Варвара Черезова 5.5 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-09-26 14:19:07
Переглядів сторінки твору 30657
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.010 / 5.67  (4.862 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 4.856 / 5.5  (4.804 / 5.4)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.747
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2024.08.29 15:03
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Лисий (Л.П./Л.П.) [ 2007-09-28 15:39:13 ]
Цікаво, Мирославо, складається таке враження, що Ви - ну ніколи не допускаєте помилок.Це я маю на увазі Вашу відповідь щодо "посмішка"-"усмішка". Всі філологи (пан Олександр Пономарів - в тому числі, якщо Ви, звичайно, знаєте такого мовознавця) наголошують на тому, що ці слова мають дещо різну семантику, тобто зауваження Михайла було абсолютно доречним. Раджу Вам, Мирославо, читати ще дещо крім тлумачного словника. Ваша впертість абсолютно незрозуміла. "Усміхнусь" - не збиває ритм, а семантично підходить краще.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-09-28 15:47:14 ]
Сергію, а Ви ще щось вмієте, окрім, як ставити оцінки і писати коментарі іншим? Мені Ваші поради нічого не говорять. Олександр Пономарів може бути чудовим мовознавцем, але автор цього твору - я, тому аж ніяк не йому і не Вам вирішувати, що краще підходить. До того ж, "всі філологи", то вже круто Ви написали. Хтось може бути настільки ж упевненим. Думаю, що Ви не до кінця прочитали того ж таки Пономаріва. Маєте чим підтвердити? Давайте, скажу тільки спасибі, якщо пан Пономарів мене переконає.
Я допускаю помилки. Тому звертаюся до інших по допомогу, якщо трапляється така нагода. І дякую, якщо мене виправляють справедливо і підкріплено.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Лисий (Л.П./Л.П.) [ 2007-09-28 15:51:20 ]
Що Ви маєте на увазі, не до кінця прочитали? Якщо мовознавець написав, що слово має певне значення, то скільки не читай, він цю думку не заперечить.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-09-28 15:56:04 ]
А хто його мовознавцем назвав? Авторитети, погодьтеся, у кожного можуть бути свої.
Цікава штука мова, її тлумачити теж можна по різному. Я сприймаю правила перш за все.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-09-28 15:57:16 ]
Академічним словником користувалась??? чи так...
Всі знайомі мені філологи знають різницю між цими словами. А Ім'я Антоненка Давидовича тобі щось говорить? Так ось, що пан Борис пише в своїй праці "Як ми говоримо?":
Пóсмішка, пóсміх і ýсмішка, ýсміх, óсміх
На сторінках наших газет, журналів, ба навіть у художніх творах і перекладах часто не розрізняють слів "посмішка" й "усмішка", уважаючи їх за абсолютні синоніми, наприклад: «На обличчях усіх присутніх сяяли радісні посмішки»; «Він глузливо всміхнувся».

Особливо вподобали слово посмішка деякі перекладачі художньої літератури, майже забувши в своїх перекладах слово "усмішка".

Чи таки справді ці слова - абсолютні синоніми, чи між ними є якась значеннєва різниця? Подивімось, як користувались цими словами наша класика й народна мова: «Нехай мати усміхнеться, заплакана мати» (Т. Шевченко); «Я вам з того світа, любі, усміхнуся» (Т. Шевченко); «До смерті не забуду його погляду, його усмішки» (0. Стороженко); «Де той погляд молодецький, де той усміх веселий?» (Марко Вовчок); «Нічого, нічого, ні вітру буйного, ні усміху з неба, нічого не треба» (М. Вороний); «А радість уже осміхається то з одного, то з другого віконця темним червоним вогником» (С. Васильченко); «І очі сміялись, а на губах перебігав осміх» (І. Нечуй-Левицький); «А осміхнулось воно як - аж любо глянути!» (з живих уст).

У цих прикладах слова "усмішка", "усміхатися", "усміх", "осміх", "осміхатися" стоять там, де мовиться, що людині весело, приємно, гарно.

Наведемо тепер приклади з словом "посмішка": «Ходили в поле, жали собі хліб і посміхалися злорадно» (М. Коцюбинський); «Раптом Ляля обернулася до рідних і якось криво, не по-своєму посмiхнулась» (О. Гончар); «Це... посмішка з мене» (Словник Б. Грінченка).

Не важко помітити, що тут слова "посмішка", "посміх", "посміхатися" передають відтінок іронії, сарказму, кепкування чи глузування з когось. У Словнику української мови П. Білецького-Носенка слово "посміх", що є синонімом до слова "посмішка", перекладено тільки словами "насмешка", "шутка". Подібне бачимо й у Словнику мови Т. Шевченка Інституту мовознавства АН УРСР, де слово "посміх" стоїть у тім же значенні. Слова "посмішка" нема в цих двох словниках. Тим часом у Т. Шевченка та в інших письменників є похідні іменники від дієслова "посміхатися": "посмішище" («Бо на посмішище ведуть старого дурня научати». - Т. Шевченко), "посміховисько" («Робила мій дім посміховиськом та метою всяких дотепів». - М. Коцюбинський).

Якщо вже шукати синонімів до слів "посмішка", "посміхатися", то це будуть "насмішка", "насміхатися". Проте слід зазначити, що в словах "насмішка", "насміхатися" мовиться не стільки про глузливий вираз обличчя або очей, скільки про глузливий зміст того, що каже смішко або насмішник: «Із матки старенької насміхається» («Українські пісні» М. Максимовича); «Ой іде багач, ой іде дукач, насміхається - ой за що, за що бідна голота напивається?» (народна пісня); «Не пущу я, дитя моє, в ліски по горішки, бо вже мені надоїли хлоп'ячі насмішки» (народна пісня).

лінк: http://uk.wikibooks.org/wiki/Б._Д._Антоненко-Давидович._Як_ми_говоримо

Дякую за ознайомлення)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Лисий (Л.П./Л.П.) [ 2007-09-28 16:01:49 ]
Мирославо, я бачу, що Ви дуже розумна, впевнена в своїх знаннях (дещо уперта) жінка, у Вас чудові твори. Я не хочу з Вами сперечатися і щось доводити, але іноді варто дослухатися до інших. :-)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Лисий (Л.П./Л.П.) [ 2007-09-28 16:03:21 ]
Мирославо, я бачу, що Ви дуже розумна, впевнена в своїх знаннях (дещо уперта) жінка, у Вас чудові твори. Я не хочу з Вами сперечатися і щось доводити, але іноді варто дослухатися до інших. :-)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Лисий (Л.П./Л.П.) [ 2007-09-28 16:04:45 ]
Михайло, моє шанування!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-09-29 20:33:29 ]
Привіт усім :)
Ти ба, які тут мовознавчі курси! :)

Миросю, вірш, просто, надзвичайний!!!
Такий ніжний, ностальгічно-оптимістичний, за яблука окрема подяка, а, особливо, мені сподобалася друга строфа :)
(здається я переборщила з комами, але я дуже старалася :) )
І ще. У симпатичному товстенькому орфографічному словнику української мови (ред. В.М. Русанівського.-Київ:Довіра, 2006 рік) є слово "стезя". В "Новому тлумачному словнику української мови", том 4, слово "стезя" означає: 1. стежка, 2. життєвий шлях, напрям діяльності, розвитку кого-, чого-небудь.
У 3 томі того ж словникапосмішка - 1. Особливий вираз обличчя (губ, очей), що відбиває глузування, кепкування, іронічне ставлення до кого-, чого-небудь; 2. Усмішка. Причому значення "Усмішка" виділене жирним шрифтом.

Наснаги!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-09-30 13:24:57 ]
Дякую, Оксано! Схоже, ти без словника тепер нікуди не виходиш. ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-10-01 14:43:37 ]
Отакої! Розбили вщент усі аргументи! Ну добренько, па-па, наснаги! Успіхів... Але краще - "усмішка"!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-10-01 19:39:59 ]
Повертаючись, до теє клятої "стезі" Слово це є церковнословянське. Спочатку воно попало в російську мову. Ще в 30-40 роках ХХ століття його в українській мові як і в словниках українських не було і близько. З'являється це слово в пору сумнозвісного "зближення" російської та української мов, коли з української насильно витиралися питомо українські слова натомість зявлялися різні покручі-кальки російських слів та фразеолоґізмів. Ваші посилання на словник під ред. пана Русанівського, пані Оксано, некоректні лише з одної причини - якраз цей саме пан і був у аванґарді того русифікаторства. Сумно, що такі словники перевидаються в Україні і стають арґументами в наших диспутах. Взагалі то варто все ж читати твори Антоненка Давидовича, Караванського з його чудовим словником синонімів української мови. І в той же час апелювання до русифікаторської літератури не робить нікому честі, особливо авторам, які прагнуть вдосконалюватися.
До речі, ні в словнику Шумлянського, Іваницького, ні в етимолоґічному словнику Фасмера слова "стезя" в українській мові немає. Це стосовно авторитетності джерел.

З повагою до всіх учасників диспуту.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-10-02 10:31:34 ]
Спасибі, Святославе, за інформацію.
І не потрібно так брутально виражатися про стезю. Нічого поганого у використанні цього слова в моєму тексті не бачу. Я підсвідомо використала саме це слово у своєму тексті, що, як на мене, додало душевності. Я весь час сповідувала християнство старослов'янською мовою, "Отче Наш" і той не знаю українською, а старослов'янською. І взагалі я не вважаю, що вживання таких слів є гріхом в плані української літератури. І Ви, Святославе, помиляєтеся, говорячи про авторитетність джерел. Не розумію, чому інші хочуть заперечувати діалекти, адже це багатство мови, що пов'язано з історією того чи іншого краю нашої батьківщини. Скільки людей - стільки думок. Не так важливо, коріння слова росте з української чи російської землі, але якщо воно прижилося в іншій мові, то чому потрібно його викорінювати? Невже нецікаво читати автора і знати за його подачею і його мовою, звідки автор, не заглядуючи до його біографії? Головне, аби всі ці слова вживалися згідно правил української мови, адже і на прикладі "стезі" ми можемо відчути, що вживаємо не пом'якшено "є", а твердо "е", як і належить українській. Мене взагалі бунтує, коли мову, якою розмовляють мої знайомі і я називають покручами-кальками російських слів. А як же тоді бути з іменами, що зазвичай іншомовного походження? А інші запозичені слова? Що з ними? Якщо вони прийшли не з російської, то нічого страшного - користуйтеся? То хто все-таки більш авторитетний у визначенні українських слів? Кожен правий і має для цього підгрунтя, чи навіть уподобання кожного мають право на життя. А сперечатися можна до безкінечності.
І мене дуже цікавить, Святославе, чому Ви при написанні буває нехтуєте апострофом? А про літеру "ґ" також чіткого правила у правописі немає, а Ви його використовуєте за власним розсудом, що я не сумніваюся, підкріплено правописом інших років. Авторитет кожен для себе визначає сам?
До речі, натрапила на цікаві словники і не тільки http://www2.maidan.org.ua/news/index.php3?bn=maidan_mova&key=1111857485&action=view
Голова обертом. ;) Хто правий? Або всі, або ніхто. ;) Думаю, кожен нехай для себе обирає. І до всього існує поняття літературної мови.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-10-02 13:36:20 ]
Мирославо,
трішечки почуття гумору Вам не завадить. Брутальність моя щодо слова "стезя" була абсолютна гумористичною. Я цілком толерую це слово. Моя позиція така: залучай будь-яке слово аби воно було виправдане стилістично, а міняти слово стежка на стезю ("По стезі між дерев") і говорити що це синоніми вважаю неправильним, бо таке слово введено в словники української мови в період її нищення. В цьому власне мій акцент. Я не проти використання діалектизмів, сам охоче ними користуюся. Люблю іншомовні слова, з пошаною ставлюся до російської мови, залюбки нею користуюся при нагоді (дуже люблю імітувати петербуржський акцент).
Апострофи іноді лінуюся ставити, коли пишу швидко, бо потрібно перемикатися на латинську клаву. Літеру "ґ" ставлю виключно за правилами так, як мене навчили мої київські вчителі.
Ця літера ставиться у всіх, за рідкісними винятками, словах іншомовного походження, де в оригіналах слів є g літеру h передає наша літера г. Сподіваюся Ви маєте знати це нехитре правило.

В розумінні чистоти української мови, на мою думку, потрібно опиратися на думки тих фахівців чий авторитет є дуже високим: такими вважаю Антоненка Давидовича, Григорія Кочура,Святослав Караванський,Микола Лукаш, Євген Плужник(до речі, його словник Ділової української мови пережив усі лихоліття і є актуальним до сих пір).

А псевдотлумачні словники (великі та малі) рано чи пізно потрібно буде викинути на смітник...

З подякою за спілкування,


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-10-02 16:42:46 ]
Я думаю Миросе,
Що Славцьо більше переживає за чистоту мови.
Іншомовні слова - це добре. Але Ти ж бачиш до чого
приводить "засмічення". Мені би не хотілось щоби згодом
наша мова перейшла суто на суржик, а потім сказали "да етож
какой-то странний діалєкт - а язика как такаво нєту".
"Пасматрітє все слава пачті что такіє же - нікакой разніци
разве что праізношеніє деревенское!"
Або почалось щось на взірець:
"Запаркуй кару на корнері біля ґарбіча." :)
Французи плекають свою - то ж і ми повинні.
Хто як не "писаки" повинні оберігати і нести в народ
його ж мову, підтримувати цю мовну ватру, осміювати прояви
занечищення і т.д.
Чи не поезія повинна стати для читача джерелом очищення?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-10-02 17:09:59 ]
Варцю, то ми з тобою колєґи!!!
Я хоч і не з Росії, але як більшість киян був у свій час зрусифікований і тільки завдяки своїй старшій подрузі у 17 літньому віці прилучився до вивчення української мови. Тоді зявилися вчителі, деяких нажаль вже немає з нами.

Мирославо,
я не ретроград і не хочу щоб мова стояла на місці. Але рухаючись вперед, треба не забувати озиратися назад і вичищати мову від не властивих їй нашарувань. Я наприклад дуже тішуся гарними неолоґізмами або діалектизмами.

А від творі Зеня Збитого я, взагалі, в захваті!!!
;-)
Юрцю,
дякую за розуміння і дружню підтримку!!!
;-)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-10-02 17:14:30 ]
Привіт усім.
Мені дуже прикро, пане Святославе, що зацитований мною словник, написаний русифікатором Русанівським, - чесно, я не знала цього.
Вже вкотре мої втручання є марними, бо використовую не ту літературу чи не те джерело.
Осінь...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2007-10-02 17:23:55 ]
Оксанцю, не кажіть такого! Ви шукали і то ж чудово! А як відомо - хто шукає, той знайде;-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2007-10-02 17:29:38 ]
Так, Славцю, розумію тебе. Тепер, смію сподіватись, що українською володію так само вільно як і українською, але ж як цікаво збагачувати лексикон за рахунок українських слів, а не іншомовних, наприклад страшенно ріже вухо коли працівники мас-медіа, або політики використовують такі слова як меседж і ще щось таке, таке згодиться лише для сленгу. Уявіть яким було моє здивування, коли я почула з уст одного політика таку фразу: "Не егзажіріюйте" - себто не перебільшуйте. Жах! Для тих, хто хоч трохи петрає англ. то дрібниці. Але наприклад моя бабусь не зрозуміла того!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2007-10-02 17:30:29 ]
Тобто так само як російською;-)


1   2   3   4   Переглянути все