Давно Вас не було тут "чути". Дуже цікава композиція. Вітаю!

БОМБА!!!
привіт,Олежку! слухай, я не встигла записати твій диск. як би це можна було зробити?

Привіт, Богданко!
Диск можу переслати, скинь свою адресу.

Олеже, приємно було прочитати щось новеньке. Можливо, стильово тільки "з" лишнє у "згадаю"?

Гадати пісні? Можливо :) Мені "з"далося, :)що пісні і вірші, якщо вони дійсно хороші, існують і існували завжди незалежно від того хто їх написав.
Людина не творить - вона згадує :)
Ну це так, як варіант :)

Привіт, «трансцендентне моє»:)) ти просто співак цигаркового культу – добре, що на цигаркові пачки нині ліплять не цитати з твоїх віршів, а попередження мінздраву:)

З безлічі спірних питань зацікавили наступні:
а) я, можливо, когось розчарую, якщо повідомлю, що навіть якби ти був не ссавцем, а птахом, плазуном чи рибою – мусив би спати, як і всі інші представники цих класів:)
б) ) з ідентифікаційним «він» сперечатись буде хіба що сліпий, а чого це раптом ти - «воно» і де в такому разі поділась «вона»?:)
в) куди впав наголос в слові «сміття»?

ну, а загалом – жарти-жартами, а від віршів (я не тільки цей маю на увазі) залишається якесь болісне відчуття і це зовсім не смішно:(

Супер комплімент :)
Насолоджусь повтором. Юлія Бро: "Привіт, «трансцендентне моє»:)) ти просто співак цигаркового культу – добре, що на цигаркові пачки нині ліплять не цитати з твоїх віршів, а попередження мінздраву:)"

Юлія, зі сміттям все ок! А "воно" - виглядає класним подальшим розширенням образу, що вельми цікаво.

Щодо моєї жартівливої пропозиції стосовно зайвої букви "з" :) То я виходив чисто із міркувань красивого рядка. Погоджуюсь із твоїм, Олеже, трактуванням "згадати". Наприклад, згадати все, що Господь в нас вклав.

Олеже, де обіцяний сольний альбом - вибори вже закінчилися, пора братися за серйозні справи!

Юлю, привіт!
Згоден про цигарки, хоча я деякі свої вірші і не рекомендую читати неповнолітнім :)

а)"Сон" - это Великий дар "знания", где отмечается будущее как Вечность и бесконечность развития... Ко "сну" надо готовиться, ибо надо войти в тот ритм, где и открываются все знания обо Всем... :)
б)у чоловіків чомусь так повелося, що тільки прокидається "Воно" - відразу виникає потреба у "Вона" :)
в) Доповню Володимира: "Орфографічний словник української мови", 3-е видання (К.: Довіра, 2002)
дозволяє наголос у слові сміття на першому або на другому складі :)

А тут я повністю, Юлю, згоден з тобою - поезія, на відміну від буріме - це завжди болісно...

Володимире, лишилося ще кілька штрихів у сольному альбомі. Скоро-скоро...
На сайті Майстерень щось останнім часом скільки віршів про осінь, що сайт став нагадувати сторінку Гідрометеоцентру :)

Олеже, орфографічний словник, звичайно, файна річ - подаруй мені якось на День Сапера чи що?.. а то набридло вже читати телефонний довідник, а інших книжок неповнолітнім не рекомендують:)

"все знания обо всём"?? - то був не сон, то енциклопедія Брокгауза та Єфрона.

щодо віршів, я мала на увазі не всю поезію загалом, а конкретно твої вірші. бо в своєму перманентному стані я черства холодна егоїстка і щось, узагальнене як "поезія", мене не торкає:)

привіт ще раз! а ти в Києві буваєш? може, так швидше буде з диском?

Шановна Індрик Звірик!
Уявіть, що ви трохи поет і трохи філолог.
Тоді може іноді так здатися, що конструкції типу "думати про дилеми", "писати про дилеми" можна уявити, як "жити про дилеми"...
Сприймайте це не як філологічний ляпсус, а як філософську категорію :)
Якщо хочете, звичайно.. :)

:)
"Якщо потрібно пояснювати, то не потрібно пояснювати..." :)

Цікаво задумано: отак на рівні здорової шизофренії - отаке парадоксальне поєднання стану і діагнозу.

Дуже сподобався вірш, тому пишу саме тут.
Олеже, чи відомий Вам стан, коли кран віршів немов перекрито, і хочеться вдихнути чужого гарного поетичного слова? По молодості здається, що вірші литимуться завжди, а це не так.
Не женіть мене із сайту, я тут не для того, щоб прикидатися тим, ким я не є. Я тут дихаю поезією. І вона пишеться. Більшість опублікованого написана зараз, протягом останнього місяця, вірші Жанни - всі нові. У мене - коротка пауза між двома романами, кожен новий вірш - радість. Потім знову буде проза, може, на роки. А може, не треба Вам це писати...