Володимире, не ображайтесь на Тетяну, просто у нас тут не так давно "відгримів" фронт довколоверлібрових бойових дій. Наскільки я зрозумів, одна частина верлібрів "прийнята" головним цербером до сайтової поезії, інша, що зовсім позбавлена видимого ритму у темперуванні, не прийнята.
У цьому вірші, як на мене, архітектурна конструкція, а також темперування очевидні. Але яка гарна думка, яке хороше порівняння! Особливо промовисто все це виглядає, коли прочитаєш всі попередні вірші пана Петра, що тут розміщені.
Шановний Петро, невже кохання і вашого героя закінчилося таким чином?

Поезія - це не тільки рими та розмір. Не претендую на оригінальність, але для мене поезія в усьому: у посмішці дитини чи коханої, у сонці, у вітрі, у собаці, що біжить по вулиці. Її не зв'яжеш вірьовкою і не затиснеш в лещата.

Завдання... Та це просто як у школі: твір на задану тему - нічого спільного із поезією у тім не бачу. А особливо мені сподобалась ваша "ретрансляція" - поет - це такий собі транзистор:)))))

Ви сумнівєтесь у моїй щирості?.. Абсолютно даремно;)

Дозвольте і мені слово сказати. В мене таких сумнівів нема. На мою думку поезія то щось таке, що розуміє ЧИТАЧ. Пишучій повинен своїми мудрими думками увійти в душу читача так, щоб він його зрозумів. Кому потрібна мудрість незрозуміла або зрозуміла тільки втаємниченим? Пане Петре, Вас розуміють!

Дякую. Я радий, що можу виразити себе і що це може знайти відгук у чужій душі.