Напевно, Любо, потрібно нам організувати суто чоловічий конкурс на тему вашого можливого фотопортрету? (Всім охочим відсилати на мою скриньку) :)
Цікаво, як далеко був би переможець від істини? Маю на увазі тільки те, що жінки завжди інші, аніж ми, чоловіки, про них думаємо. :)
Ось які асоціації викликала ваша композиція.
Гарний вірш.
А ще мені здалося, що непоганим продовженням (подумки) вашого образного ряду "любити – не значить карати" є і "любити – не значить
кохати"? :)

Філософсько-спокійний, та чомусь надривний текст. "Любити - не значить карати" - таки так... Сподобалося:)

Коли людина звертається до Бога - то це молитва. А що це, коли Бог їй відповідає?.. Щоправда, Бог може деяким людям віддавти накази і вони можуть їх чути. Таких свідчень є досить. Але щоб брати у нього інтервю - це щось виняткове, або, як кажуть журналісти, ексклюзивне...

Ага-ага, Валентине, ви ще скажіть, що коли людина говорить з Богом - це молитва, а коли Бог з людиною - це шизофренія:)))
У будь-якій розмові - і з Богом насамперед - є діалог. І Бог відповідає, ще й як відповідає! Лишень треба вміти слухати - серцем:)))

Не всякому дано... Я ж кажу, що це щось ексклюзивне. Мені довелося брати інтерв*ю у багатьх знаменитстей, навіть у одного з теперішніх патріархів, але щоб отак запросто з Ним? Такого, слава Богу, ще не траплялося. Амінь!

Так, мила РМ, наполегливості Вам не позичати :)) Мрії збуваються... коли-небудь :))

Ну, "любити - не значить кохати" це ж очевидно й так...

Дякую, Аню, за розуміння...

Валентине, взагалі-то в останніх рядках малося на увазі, що до Бога звертається Син і саме йому Отець і відповідає.
Не переймайтеся, зі мною все в порядку, голосів я не чую і наказів мені ніхто не віддає :))
Просто колись пошуки вінчаються знахідкою, якщо цього насправді хотіти...

Я не проти, коли так. Але знайдіть хоч натяк у Євангелії на можливість такого діалогу між Отцем і Сином. Ви там, якщо пригадуєте, знайдете молитву Сина до Отця: Нехай обмине мене чаша сія, але не як я хочу, а як ти. (Не ручаюся за дослівність цитати, бо не цитую, а пригадую). Може, я помиляюся, і якщо так, то радий за вас.

А хіба діалог - це лише слова? А птах - хіба то не відповідь? Знаки іноді бувають відчутнішими за слова... І потім, нащо шукати у віршах довідникової точності? :))
А Ви - журналіст? Тобто, мій колишній колега :))

У вашому вірші голубів не було, а були слова. І знову ж, той голуб прилетів не на прохання Сина, а за волею Отця, про що свідчив голос, як грім. Тут точність не довідникова, а світоглядна: коли ви беретеся про щось розповісти людям, то маєте спочатку зрозуміти сама, про що саме і якими словами чи знаками про те розповісти. Тим паче, коли йдеться про ду-у-же високі матерії. Мова ж тут не про мене і не про вас. Я до вас ставлюся дуже доброзичливо і прошу мій скепсис віднести на твір, а не на себе як колишню журналістку.

Валентине, Ви це серйозно чи по приколу? Це ж не "хроніка пикируючого бомбардувальника" і не репортаж з мыста події... А мій світогляд і уява дозволяють почути такий можливий діалог, і людям, як Ви кажете, (а скоріше, самій собі) я намагалася донести своє відчуття.
Тому я не дуже розумію істинну причину Вашого скепсису. І журналістика тут зховсім ні до чого :))

Дякую, Юлю! Дійсно, олівець не винний. І гір багато, це точно :))

Давно від тебе не було ніц чути, а тут одразу і так файно! Мої вітання, Чорнявко!
З теплом, Варця!;)-

Сподобалось, Чорнявко,
Переймає!

І те й інше. Переконаний, що ви після таких заглиблень у теологію не станете більше брати інтервю ні в Отця, ні в Сина, а будете виконувати їхні заповіді, зокрема: не поминай імені...

"#3 Не згадуй імені Господа Бога твого надаремно!" - там є ще "надаремно", а во славу - можна.

То не "конкуренти" - бо "абсолют" за власною дефіницією "монополіст".
Це його творіння - а який майстер хотів би, щоби творіння вивищували себе над творцем...

Любо,
твір - сильний, щоб там не говорили теологи, якось ти вмієш доторкнутися до чогось потаємного.
Успіхів тобі і всіляких гараздів!!!

Тут я з вами повністью погоджуюся. Але були такі, що намагалися з Ним зрівнятися, бунтували проти Нього, а коли були повергнуті на Землю, то опанували нею та творять всякі неподобства! А кумири, ідоли - це ж конкуренти Бога! Він їх знищує! Пригадуєте, як Він повівся з Перуном? То - дуже довгий ряд "кістяків у шафі". Абсолют тому й абсолют, що знищив конкурентів!