ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2024.07.18 19:19
Питаєте, чи знав я Богуна? –
Старий не став з отвітом поспішати.
Узявся по кишенях щось шукати
І, зі словами: - От же де вона! –
Дістав з кишені люльку. Взяв капшук.
Набив старанно зіллям. Затягнувся.
Тоді лиш до розмови повернувся,
Узявши люльку у

Володимир Каразуб
2024.07.18 18:30
Коли забракне чуття, і тому говоритимеш прозою,
Коли здаватиметься, що усі слова,
Мов на вітер
Нанизане листя розсипається по землі
Шелестить в цьому вихорі смутку і безнадії,
Я повторю: не смій! Убиратись у схоплений відчай,
Я повторю: не смій! П

Володимир Ляшкевич
2024.07.18 14:31
Що не так? Чи сюди не звертають з доріг?
На вустах вороння і зневажливий сміх.
Я би далі промчав - у спокійнішу ніч,
та втомився мій кінь і мете зусібіч.

- За притулок, господарю, дам дві ціни.
А одежі брудні, бо вертаю з війни,
де не те щоби виг

Микола Дудар
2024.07.18 14:16
Восьмий поверх вже під першим
А під’їзд порожній, ось
Небо згарищем підпершись,
Перекинулося в щось…
А автівочки, що поруч,
Враз позбулись коліщат
Вирва зліва і праворуч
Хтось над ними затріщав…

Світлана Пирогова
2024.07.18 12:14
Як легко можна словом обпекти
Тендітну ауру людини,
Неначе сир блакитний посікти,
Не відчувать химер провину.

Шубовснути камінням в океан
З усмішкою, бо все ж на троні.
І що Медузі до відкритих ран,

Тетяна Левицька
2024.07.18 09:30
Ти, за справжню любов, не губи,
надихай, як бувало раніше,
бо ще здатна поцілити віршем
у самісіньке серце снаги.

Вразить лагідним поглядом і
залюбити до млосної смерті.
Легше шкіру з невинного здерти

Микола Соболь
2024.07.18 07:49
Закохані у ранок ловлять мить.
На березі Дніпра рахують хвилі.
Допоки місто безпробудно спить,
князь Володимир із хрестом на схилі
тихцем зорі шепоче: «Отче наш…»
і голуби цілуються відкрито,
малиновим заходиться пейзаж,
кінь Муромця вицокує копито

Віктор Кучерук
2024.07.18 05:41
І голод нас мучив, і болі стрясали,
Але ми стерпіли й сильнішими стали, –
Не втратили пам’ять і втримали віру,
Що можем здолати підступного звіра.
Він розбрат посіяв і зроджує чвари,
Щоб дужче принизить й сильніше ударить, –
Вбиває нещадно й улещ

Козак Дума
2024.07.18 05:35
Метелик вилупився вранці,
попереду ще цілий день.
Розправив крила він у танці
і морі радісних пісень!

Приємний бриз, червоні маки,
рулади голосні цикад,
а на загал: прямі ознаки –

Артур Курдіновський
2024.07.18 01:21
Хотілося - в майбутнє, за вітрилом!
Бажалося - вперед, назустріч снам!
Надати шанс слабким терплячим крилам
Забути назавжди останній злам.

Єдиним рухом, сильним чи безсилим,
Наперекір залізним стусанам
Перетворити на квітковий килим

Микола Дудар
2024.07.17 20:11
Вечір, вечір, вечір, вечір…
Днем теж саме, в ніч також
Біль відмовився від втечі
Трохи втомлений, отож…

Ним зав’язані шнурочки…
Закінчився вихідний…
Головні у нас візочки

Іван Потьомкін
2024.07.17 16:45
Одділили тебе, синку, від снів, що дрижать метеликом,
гафтували тобі, синку, смутні очі кровію рудою,
малювали краєвиди в жовті пасма згарищ,
вишивали повішальниками дерев плинне море.
Навчили тебе, синочку, землі твоєї напам’ять,
Колись стежки її

Марія Дем'янюк
2024.07.17 14:10
Я народився! Акушер...мамуся...
Заплачу - голосом до них озвуся!

І що це? Гучно звук тривоги лине.
В очах дитяти подиву краплини.
Та крик життя долає звук сорени,
На цій землі вовік Благословенній.

Микола Соболь
2024.07.17 07:36
Маленький ліхтарик дарує обмежене світло,
але і такому радієш, якщо у пітьмі.
Коли серед ночі промінчиком доля розквітла,
назустріч людині спішать рятівні ліхтарі.
За вогником вогник засяють великі проспекти,
свіча за свічею осяє вогонь небосхил.
Па

Віктор Кучерук
2024.07.17 06:53
Земля розпечена, як деко,
Уже в тінистому садку,
Де, знемагаючи од спеки,
Ховаюсь нині в холодку.
Прибите курявою листя
Сивіє сумно на очах, -
Нема відтінків кольористих,
Але удосталь є комах.

Олена Побийголод
2024.07.17 06:17
Жили-були на світі дві феї, Юропея та Москвошвея. Юропея була світла, а Москвошвея темна. Юропея – добра, а Москвошвея – лиха. І от якось фея Москвошвея начаклувала гніздо драконів, вогнедишних летючих зміїв. Вони вилуплювались з великих яєць, летіли до
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Самослав Желіба (2000) / Критика | Аналітика

 Прекрасна епоха в повісті Івана Франка «Перехресні стежки»
   На теренах українства, певно, явище Прекрасної епохи ніде так не виразилося, як в урбаністичній чи напівурбаністичній прозі І. Франка, зокрема в «Перехресних стежках». І йдеться тут не про шаблони щодо видатного письменника, а його реальні та практично одноосібні заслуги. Наріжним каменем тут стала не лише урбаністика самого Франка, а й політичний поділ українських земель, де міська культура та вільне письменство були ускладнені різними чинниками на території, підконтрольній Російській Імперії. Порівняно з цим становищем, Галичина була українським культурним центром, куди виїхало багато діячів зі Сходу. Саме тому передвоєнна епоха з усім її колоритом, суперечливістю та суто українським елементом і могла виражатися хіба що в прозі І. Франка, який був справжнім рупором сучасної йому передової ідейности та світоглядности.
   Отже нагадаємо, що Прекрасна епоха (або фр. Belle Époque) – це умовна назва часового проміжку кінця ХІХ – 1914 р. у Європі, що вирізнявся порівняним спокоєм, культурним і науковим підйомом, виникненням і розвитком народних партій, борінь за права найбідніших мас і зовнішнім шиком. Це був час Рембо і Верлена, перших музичних виконавців світового рівня, помпезних театральних труп і… важезних соціальних і політичних протиріч, що пізніше вилилися в Першу світову війну та низку класово-економічних революцій, виникнення ряду нових етнічних держав і падіння кількох імперій. Саме ностальгія за «втраченим часом» і стала основою для назви Прекрасної епохи, зокрема у фаранцузів, німців і англійців, які цей період так або інакше обов’язково виділяють у своїй історії окремо. Але звернемося до «Перехресних стежок» І. Франка, щоби глибше осягнути цей феномен і його відображення саме в українській музі.
   Першочергово треба відзначити, що в «Перехресних стежках», подібно до більш ранніх «Волів» П. Мирного та «Кайдашевої сім’ї» І. Нечуя-Левицького сільські картини перемежовуються з міськими, а й у значно більшій мірі з ухилом на останні. Тому це типова напівурбаністична чи навіть урбаністична література, яка й відповідала поняттю Епохи. Це не сільська ідилія, яка могла і, звісно ж, зачіпала загальнолюдські проблеми, а повість про життя інтеліґенції такої, якою її вбачають саме в європейській, американській і російській літературах. Більше того, із самої назви твору зрозуміло, що Франко намагався «перехрестити» шляхи як всередині самого beau-monde’у, так і поєднати інтеліґенцію з народом. Парадоксальна ідея, як на той час, оскільки якраз тоді розбіжності між вищим світом і «черню» особливо загострювалися, причому життя останньої лишало бажати кращого. Образ епілептика та релігійного фанатика Барана, а також неписьменних легковірних селян, що живуть пліч-о-пліч із буржуа й адвокатами в понівечених хатах чи навіть будах, показують нам якнайкраще кепськість становища економічно-соціального: старий світ гнітив і відмирав. Водночас, головний герой Євген Рафалович, русин (українець), що є вихідцем зі звичайної сім’ї, перейнятий долею простолюду. Він усіляко намагається покращити його становище та марить ідеєю створення народної партії задля подальшого звільнення трудових мас. Образ «меценаса» Рафаловича багато в чому автобіографічний, тож правдивий і реалістичний. Він дійсно уособлює собою певну частку української інтеліґенції Галичини, та й усієї Європи, як правило, маргінальну (невизнану) та революційно налаштовану частку.
   Але тим не менш, він один із небагатьох.
   Йому супротистоять як класові, так і етнічні сили консервативного світу. Суспільство, в якому живе адвокат, внутрішньо прогнило та законсервувалося. Чільні посади в ньому займають дурні, некомпетентні, дорстокі, але вигідні люди, причому, серед них багато поляків, незважаючи на те, що сама територія етнічно руська (українська). Невелике містечко має назви вулиць суто польські на честь польських героїв; його євреї полячаться, а не українізуються, мають місце відверті польські шовіністи та шляхтичі старої школи «Пана Тадеуша», що аж доти не відтанцювали свій «останній полонез». А діється це все через те, що в порівнянні з русинами-українцями тамтешні поляки, нащадки багатих мужів, багатші, впливовіші, родовитіші. Тут прослідковується етнічно-класова проблема всієї епохи. Це доба «майстерень світу», «законодавців моди» та колонізаторів, і тодішнє суспільство, переважно, не бачить у цьому нічого дивного. Це для нього звичне та природнє явище: домінування сильнішого та багатшого, але далеко не розумнішого, тобто самого Рафаловича-Франка. Отже розкішні фасади та витончені тони приховують за собою лихі очі та лихі серця суспільних паразитів і вигідних нездар, які, тим не менш, мають владу та пригнічують ширші та бідніші кола громадськости. Але й у цьому колі соціальних верхів знаходяться тріщини. Не тільки виходець із соціальних низів Є. Рафалович, а і його кохана Реґіна Твардовська, що є полькою (у неї був реальний прототип), співчуває знедоленим верствам. Вона вирішує попри скрутність власної долі зробити все можливе не лише заради кохання, а й заради людства, що виражено у сцені її пожертви всіх власних цінностей Рафаловичу та в інших моментах, де вона підтримує його ідеї словесно чи менш радикальними діями.
   Сама ж Реґіна, на жаль, була жертвою Прекрасної епохи. Вона гарно одягнена, має витончені манери, вчиться грати на фортепіано, але силою одружена не просто з нелюбом, а з моральним виродком, який потребував собі соціальної амністії та досягнув її шляхом «зразкового сімейного життя». Це була доба, коли модерне (в нашому розумінні) боролася із пережитками старого, серед якого і важливість соціального статусу сім’янина, і шлюб за розрахунком і неволя жінки як така. Усе це відображене в «Перехресних стежках» на вітчизняному, єврейському та польському етнічних ґрунтах. Важливо, що єврейська діаспора тут також включена у боротьбу за соціальні права, а подеколи й колаборує з іншими народностями, оскільки непересічний єврей-лихвар і полонізований єврей-шляхтич також несподівано стають на бік Рафаловича у боротьбі за свої власні та загальнолюдські цінності.
   Червоною ниткою через усю повість проходить діалектика суперечностей Прекрасної епохи: зовнішня краса і внутрішня гнилість, багатство та крайній ступінь зубожіння, войовнича, та практично безправна інтеліґенція, і лінива нездарна шляхта – усе це створює неповторний колорит не лише самої епохи, а й України тих часів, яку І. Франко вміло відображає на письмі без прикрас і перебільшень. Саме тому такий кут зору на цю повість, а також на всю загалом урбаністичну творчість письменника є важливим для якісного розуміння історії без рожевих окулярів чи, навпаки, надмірної демонізації. Так, ми бачимо багато актуальних і гострих проблем, які пізніше виразяться і у війнах, і в революціях, і в геноцидах. Але з іншого боку, ми бачимо й надію на просвіту як бідних, так і панівних мас. І звісно ж, ми бачимо непідробну красу, яка є безумовною принадою тієї незрозумілої для нас Прекрасної епохи, що стала крутозламом всього Західного світу.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-06-28 13:01:40
Переглядів сторінки твору 79
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.783 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.779
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРСОНИ
ЛІТПРОЦЕСИ
ПРО МИСТЕЦТВО
Чоловічий клуб, аналітика
Автор востаннє на сайті 2024.07.16 08:14
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2024-06-28 21:02:24 ]
Дякую за змістовну розповідь про те, що досі не знав.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Самослав Желіба (М.К./Л.П.) [ 2024-06-28 21:49:54 ]
А Вам дякую за прочитання і відгук, пане!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоя Бідило (Л.П./Л.П.) [ 2024-06-28 21:28:56 ]
Повість прочитана у ранньому юнацькому віці. Стала світоглядною. Голосно прозвучала тема відповідальності інтелігенції за затурканість, безправність народу. Від Франка минуло мало часу, прірва між освіченими і неосвіченими не зменшилася. Зневага вищих суспільних прошарків до нижчих та ж сама. Конфлікт між ними став однією з причин війни як тоді, так і зараз.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Самослав Желіба (М.К./Л.П.) [ 2024-06-28 21:51:21 ]
Дякую Вам за відгук, пані Бідило. Це моя чергова публікація в науковому часописі. Сподіваюся, Вам сподобалося


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоя Бідило (Л.П./Л.П.) [ 2024-06-28 22:51:11 ]
Так, дуже сподобалося. Сподіваюся на продовження публікацій.