1. Н. Ванда
2. Шацька Богдана
3. Король Олег
4. Нечуйвітер Ярослав

Отож, це мій міні-рейтинг номінованих авторів, інакше кажучи – моя пропозиція щодо визначення наших новітніх переможців. Якщо відверто, перечитуючи останнім часом твори нинішніх конкурсантів, я і відверто раділа, і відчувала нотки невеличкої депресії в душі (останнє – не через брак сонця за вікнами комп’ютерної чи типово- зимовий-фактично-загальнолюдський авітаміноз). Річ у тім, що (по-перше) такого буяння талановитої поезії у виконанні сучасної української молоді – та ще й у такому оригінальному букеті – мені не доводилось спостерігати давно. Тут, гадаю, відпочиватимуть навіть деякі вже класичні сучукрлітівські молодіжні альманахи... А от сумним виявилось те, що з 16-ти, здається, імен, котрі являють собою верхівку рейтингу, за нашим „майстернівським” законом, необхідно обрати лише чотирьох. Отже, я, чесно кажучи, спочатку просто розгубилась. Знову і знову перечитувала вірші цих молоденьких митців, „забувала” їх, аби (за внутрішнім голосом) почути, чиї ж рядки звучать у душі голосніше, чия харизма найбільше приваблює, енергетика – надихає... Будучи переконаною в тому, що інтуїтивне, чуттєве знання є найбільш об’єктивним, я саме цих авторів (див. на початок) і саме в такій послідовності запропонувала. Чому?
Якщо говорити по іменах:
1. Н. Ванда.
Перечитавши вірші всіх конкурсантів, я збагнула, що (це як писав Андрухович – але не дослівно і не про Ванду) в поезії цієї авторки фактично немає зайвих слів чи образів, кожен її порух майстерний і точний, як хода професійного канатохідця під куполом цирку. Н. Ванда, як на мене, - це Поетка з великої літери вже нині. І тут мої подальші коментарі зайві.
2. Шацька Богдана.
Наскільки не помиляюсь, дівчина зізнається, що писала весь час „для себе”, тобто, як я розумію, - в щоденник чи шухлядку. Якщо це дійсно так – тоді приємно напрочуд, адже лірична героїня Богдани на стрінках своїх записників виросла у цілком сформовану - в художньо-ідейному сенсі - особистість, звідки сама Богдана – у доволі оригінальну поетесу. Її поетичний голос (даруйте за часткову тавтологію) не почути просто не можливо, бо в ньому – наше з вами життя, його найвразливіші і найвиразніші інтонації як голосу, так і жестів, міміки, загального руху. Богдана Шацька видається мені доволі харизматичною поеткою. Богданочко, так тримати!
3. Король Олег.
Сподобались майже всі вірші. Прекрасна чоловіча поезія. Актуальна і правдива.
4. Нечуйвітер Ярослав.
Цю людину варто відзначити хоча б тому, що такого світла, такої духовної чистоти від сучасних поетичних рядків практично не дочекатися. І не дошукатися. Хоча б тому, що ідейний акцент КОЖНОГО Яросиного (можна лагідно?) тексту – то заклик до духовного очищення як окремої особистості, так і світу в цілому. Принаймні мені така поезія асоціюється з катарсисом. І вможливлює його. А ваш, Ярославе, манюсінькій шедеврик „Вже вечір. Збираю квіти...” я встигла перечитати багатьом своїм знайомим. Переконана, усі вони з першого прослуховування вивчили його напам’ять. І зовсім не тому, що він коротенький, - просто такі рядки не забуваються.

Окремо хочу відзначити (вже, здається, вдруге) творчість Тараса Креміня. Так математично в нас насьогодні склалася ситуація, що він замикає верхівку номінантів. Утім, мені дуже імпонує його лірика. Бачу, що вона високо поцінована й іншими шанувальниками молодої поезії, котрі презентують свої твори на сторінках „ПМ”. Вірю, що до наступного визначення переможців рейтинг Тарасових творів (хочеться сподіватись, що нових) значно підвищиться, і ці тексти не лише я, але й більшість рецензентів визнають переможними.
Із відносно незнаних (якщо довіряти виключно псевдонімові), як на мене, досить виразно виокремлюється й творча особистість Я Велеса (далі – аналогічно ремарці до текстів Тараса Креміня).
Отож, шановні колеги, така моя думка-позиція щодо сучасних конкурсантів „ПМ”. Зі святами!