ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.04.21 21:35
А ти ж казав...
А ти ж казав мені: «Не плач,
не бідкайся, все добре буде...»
Та смерті чорної палаш*
встромився гостряком у груди.

Не вберегли ні Бог, ні я,
ні ті, що теж добра бажали.
Без тебе, сонечко, ніяк

Марія Дем'янюк
2026.04.21 16:09
Котилася крашанка
Покотилась крашанка до самого неба,
І яскравим місяцем дивиться на тебе.
"Віруєш? Не віруєш?" — боюся спитати,
Темнооку тишу щоби не злякати.

Сяє Луна у Всесвіті, а навколо зорі —
Крашанки яскраві в небі неозорім.
Скоро прийде раночок. В кошик В

Борис Костиря
2026.04.21 14:09
Зелений лист
Листок зелений завітав у хату,
Як стислі і спресовані слова.
Слова із чебрецю, із рути й м'яти,
В яких надія знову ожива.
І ми цінуємо цей лист зелений
Посланням у майбутнє, у світи,
В яких тополі, виноград і клени
Зазеленіють, певно, навіки.

Володимир Бойко
2026.04.21 13:50
Нетривіальні думки - 2
Людям справді великим манія величі ні до чого. Завдяки розвою філософії людство позбулося найкращих ілюзій. Не зазнавши гіркоти поразок, не відчуєш смаку перемог. Дика природа надто чутлива до диких звичаїв. Коли відчуваєш листопад у квітні –

Юрій Гундарів
2026.04.21 12:01
Рядок, що запамʼятався
Один видатний поет якось зауважив: справжній вірш це такий, де кожен рядок - вірш. Гадаю, не варто забирати літр крові, іноді досить й однієї краплі. Скажімо, достатньо 123-секундної композиції «Yesterday», щоб зрозуміти, якого рівня музикант перед вами…

Ігор Шоха
2026.04.21 11:38
За дверима вічності
Живу, не марную ні грошей, ні часу,
скорочую ради здоров’я меню –
підсовую тій, що з клюкою, свиню,
в уяві малюю пастелі, пейзажі,
а щоб економити нерви, наразі
не слухаю вісті з війни і рідню.

ІІ

Костянтин Ватульов
2026.04.21 08:53
Голуб мене
Голуб мене долонями, як вогку глину
Гончар бере та ліпить вправно груди, стегна…
Якщо колись я все-таки десь раптом зникну,
Не зможеш відчувати: як у ребрах б’ється

Сердечний ритм, відлуння, досить сильний стукіт;
Приємність рук, що зачепили кожен

Віктор Кучерук
2026.04.21 05:57
* * *
Ні людини, ні собаки,
І ніщо ні грим, ні блим, -
Тільки зрана висне мряка
Понад берегом крутим.
Всюди холодно і тьмяно
Так, що гепну сторчака
Отуди, де у тумані
Зачаїлася ріка.

Охмуд Песецький
2026.04.20 20:28
Код грудня
Бігти, наче за тобою гнались,
Щоб успіти там, де вже не встиг -
І застав би, може, сніжну навись,
Вісницю потеплень і відлиг.

Це була зима грудневих тижнів
З мороком сердечних потрясінь,
Гірша, ніж усі позаторішні,

Світлана Пирогова
2026.04.20 20:16
Хата
Під очеретом хата зустрічала
Свічу вечірню, місяць ночі.
Здавалося, доволі в неї часу,
І не лякали поторочі.

Рожеві абрикоси обіймали
Тим цвітом, що пахтів сміливо.
Пережила старенька вже чимало.

хома дідим
2026.04.20 17:51
* 48 *
усе це буде не про нас
хіба що раптом
бо час
який минає зна
не сильно фактор
ми дивні
і чого би не
десь-божевільні

Іван Потьомкін
2026.04.20 17:42
Ізраїль - це Тори сувій
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Ігор Терен
2026.04.20 17:30
Заочні проводи
Чи прислухаєшся до зір,
чи чуєш грому канонади,
а з юності і до сих пір
лягають думи на папір
і цьому вже немає ради.

А по ночах тривожать сни
і сюр-реальні, і пророчі,

Борис Костиря
2026.04.20 15:08
Енергія
Долинають спогади тремтливі
Із туманності німих зірок.
Долинають болі нескоримі,
Як старий невивчений урок.
І, напевно, душі нелюдимі
Віднайдуть спочинок в певний строк.

Долинають образи трмвожні,

Олена Побийголод
2026.04.20 10:33
1971. Неслухняний трактор
Олександр Чуркін (1903-1971)

В дальнім полі любонька
    жде мене,
а вже сходить сонечко
    весняне,
обрій світлом сяючим
    залило...

Юрій Гундарів
2026.04.20 09:27
Моя чарівна Кльопа
Сум… Зупинилося серце чарівної жінки, знакової телеведучої, кінознавиці. Саме вона у вересні 1995 року першою оголосила: «Вітаємо вас! В ефірі — "Студія 1+1!». Ми разом вчилися на факультеті журналістики Київського університету імені Тараса Шевченк
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Огляди конкурсів):

Руслана Василькевич
2009.05.31

Редакція Майстерень
2006.12.10

Майстерень Адміністрація
2006.07.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Редакція Майстерень (1963) / Огляди конкурсів

 Тема №6 Літо 2007
Літо, пані і панове. Засмагаємо і ледацюємо :) А вірші хто писати буде? Мацуо Басьо? Отож Він, а також Йоса Бусон розпочинають, вірніше, давно вже почали, а ми закінчуємо...
Теми надаються редакторами і нашими користувачами, - пишіть, коментуйте_>>>
Архів тем: № 1 | 2 | 3 | 4 | 5
Я!
Теми №6:
з 01.07 по 01.10. 2007 р.


  • "Народна" :

    • "Ногами з себе стягую штани.
    Надворі ніч і місяць у тумані."(1779)
    (Йоса Бусон у пер.І.Бондаренка)


  • "Високочола" :

    • "Гірська дорога. Гречка не достигла,
    А квітами частуйся досхочу!" (1694)
    (Мацуо Басьо у пер.І.Бондаренка)


  • "Класична":

    • "Хоч як вдивляйся - жодної пилинки,
    На білосніжних квітах хризантем!" (1694)
    (Мацуо Басьо у пер.І.Бондаренка)


    • Всі надіслані на цю тему твори
    Поетичне дійство
    Хронологія

    15/10/07. Переможниця ВАНДА САВРАНСЬКА! Звичайно ми зробили все, аби великі класики, що першими промовили оці (тематичні) рядки, на тому світі трохи звеселилися. Причини для їхньої радості, утім, можуть бути вельми різними. Наприклад, можна легко всміхнутися від наших вдалих чи не дуже спроб, а можна широко посміхатися і самурайського меча об якусь там японську портупею точити, готуватись, так би мовити, до зустрічі з авторським колективом.
    Але ж не можна губити всіх підряд? Потрібно ж бо відділяти зерна від інших культурних включень? Зерна направо, а все інше, скажімо, наліво. Хоча і тут якось не зрозуміло. Бо якщо з того боку екрана (чи життя?) дивитися, то все якраз навпаки виходить?
    Коли з'явився Великий Самурай на захист японської класики, ми відразу, тільки глянувши йому в очі, і сповістили, що саме в цій колонці оте "ліве", і якщо воювати, то тутечки. Але легкою ця компанія не буде. Сили противників співмірні! Що спочатку Самураю доведеться здолати бойовий авангард, представлений розчарованою в коханні черепашкою-ніндзя Джорджа Лонглі. "Пружні мацаки, Сонарне бачення і панцир з кератину…" - це вам, Самурає, не жарти. І що далі, за Ленглі, буде теж не просто... Тобто, ми здали всіх, але у нас були для цього вагомі причини :(

    Лонглі Джордж
    2007.07.10 21:06
    Народна…(страшилка-смішилка)
    Ногами з себе стягую штани,
    Надворі ніч і місяць у тумані.
    Це стиль – «немає часу», - пацани,
    Коли у дівчині заплутався руками.

    Бровами свій я поправляю чуб,
    І на потилицю закидую вухами.
    На дворі ранок – сонечко встає…
    Ми й досі тремося лише… носами.

    А ще я маю пружні мацаки,
    Сонарне бачення і панцир з кератину…
    Чому зомліла миленькая ти ?
    Сама ж казала – «скинь усе…і я все скину…»
    10.07.2007

    "Мацаки", як на мене, просто чудо. Захотілося і самому щось таке високе і інтелектуальне сотворити, продовжуючи у вказаному Ленглі напрямку:
    "Проникати пружнім м'язом,
    відчувати, що ми разом..."

    Але ось і Самурай, видимо таки стявши голову Ленглі із вельми грізним виглядом скаче на бойовому коні далі. До химерного межигірр'я на прізвище Кока Черкаський. Мариво і тумани клубочаться у цих підступних місцях, підступні голоси навіюють бентежні сни, такі схожі на омріяні стомленими і зраненими воїнами інші реальності.


    Кока Черкаський
    - [ 2007.09.30 00:03 ]
    * * *
    Гірська дорога. Гречка не достигла,
    А квітами частуйся досхочу!
    Як не достигла – то й нема в що плигать.
    Частуюсь квітами : дрочу, дрочу, дрочу...

    А от якби уже достигла гречка,
    То можна було б плигать, тільки ж – з ким ?
    В умі перебираю всіх знайомих :
    Іван ? Петро Сергійович ? Максим ?

    Це є біда, це є стихійне лихо ,
    Що нині гречка так повільно достига,
    Достигнути їй заважає клімат :
    То злива, то гроза, то ураган !

    А як же нам , скажіть , вітці народу,
    Без гречки вижити, продовжити свій рід ?
    Ми ж не попремо проти голосу природи,
    У гречку ж плигав батько мій ! І дід !!

    Це є розмноження таке. Вегетативне.
    Нічого в тім поганого нема.
    Як гречка врешті-решт уже достигне –
    Ти спробуй стрибнуть в гречку крадькома.

    Нехай тебе , припустим, звать Іванком.
    То ти, Іванку, не гнітись, не комплексуй.
    Приходь на поле десь о шостій ранку
    Й стрибай у гречку, часу не марнуй.

    Ти там, у гречці , поваляйся добре,
    Немов ото шиншила у піску,
    Поповзай, як гадюка чи як кобра....
    Зробив роботу цю некопітку ? -

    Тепер дивись та не втрачай свідомість !
    У гречку ти стрибав зовсім один ?
    А з гречки ви виходите натомість
    Удвох : ти й твій вегетативний син.

    Звичайно, спосіб цей не всім доступний,
    Лиш справжні українці можуть так,
    У цьому – наша сила і могутність,
    Й без гречки нам не вижити ніяк !

    Й тому при кожнім хуторі, містечку,
    І при великих мегаполісах-містах
    Вкраїнські гречкосії сіють гречку,
    І наш народ – незнищенний в віках !

    Хто з ким стрибав, чи повинен стрибати у гречку, яка ще не виросла - здається так і залишилося загадкою. Ось так Самурає, у нас скільки мечом не махай, часто-густо жодної голови не зустрінеш, тому допоки "гречкосії сіють гречку, - наш народ – незнищенний в віках"! А щоби ти не відійшов від попереднього, маєш наступне - із забобонних химер підступних гречкосіїв випадаєш у їхнє ж глибоке мудрування, основане на
    явно аморальних, і тому антинародних спостереженнях, завбачливо підсунутих кимсь під псевдонімом Куртуазного Маньєриста. Рубати голови псевдонімам звичайно марудна справа, але велика японська класика того варта! Вперед нещасний Самурає!


    Куртуазний Маньєрист
    - [ 2007.09.30 19:46 ]
    Про мораль
    "Дитяча казочка"
    „Ногами з себе стягую штани.
    Надворі ніч і місяць у тумані,”
    і цей бичок з солом’яної дряні!..
    Мораль: Впіймали, Лисонько? Стогни.

    "Ілюзія"
    „Хоч як вдивляйся - жодної пилинки,
    На білосніжних квітах хризантем.”
    Пилок і мед зібрали? Без дилем
    мораль: Принади, то не власність жінки.

    "Істина"
    „Гірська дорога. Гречка не достигла,
    А квітами частуйся досхочу!”
    Японський Боже, грішного хочу!
    Мораль (вершин, низин): Квітуча піхва.

    Ось вже дві голови на поясі смертельно втомленого японського месника - Ленглі і Маньєрист, - і ще оселедець від Коки в зубах. "Виходи Кока на бій чесний! Або помри в ганьбі". І знову вийшов Кока...

    Кока Черкаський - [ 2007.09.29 23:50 ]
    На білосніжні квіти хризантем...

    Хоч як вдивлявся - жодної пилинки,
    На білосніжних квітах хризантем!
    Я знову пропустив свою зупинку,
    Коли ж уже з тобою ми зійдем ?

    А я ж зійти уже давно би мусив,
    Бо я живу зупинок три назад,
    Та в мене настовбурчилися навіть вуса,
    Коли побачив твій я пишний зад !

    Ти їдеш , швидше всього, із базару,
    Мабуть, ти там купила квіти ці ?
    Ти з цими хризантемами – чудова пара,
    Що їх букет тримаєш у руці.

    А я ж також кохаю хризантеми,
    Від їхнього я запаху торчу !
    На тебе лиш дивлюся, і не знаю, де ми ,
    Чи то вже „Полярон”, чи тільки „Слава Іллічу” ?

    Тролейбус вгору сунеться поволі,
    Водій тролейбусу не поспіша,
    Я уявив собі твої сідниці голі,
    І в мене настовбурчилась душа !

    А я ж тебе , щоб знала ти, кохаю
    Вже майже цілих двадцять п”ять хвилин !
    Й тихенько так тебе до себе пригортаю,
    Повір, я буду гарний сім”янин !

    В тролейбуса злетіли з дротів роги,
    Аж іскри полетіли доокіль,
    Своїми я ногами відчуваю твої ноги,
    І в мене настовбурчується кіль.

    А я ж тобі щось мушу говорити,
    Щоб ти мене не копнула під дих,
    Й кажу : Ах-ах, які чудові ваші квіти ,
    Й прикиньте – ні пилиночки на них !

    Тролейбус знов завівся , смикнувся й поїхав,
    Я ледь на твою ногу ну їй-богу не скінчив,
    А ти мені відповідаєш зовсім тихо :
    - Мнє еті хрізантЄми мой любімий подарив...

    А я ж іще хотів щось говорити,
    Та раптом від твоїх цих дивних слів
    У мене розстовбурчилося все на світі,
    І все, що я хотів - я розхотів !

    Нехай дурний тролейбус їде собі далі,
    А в ньому – ти із оберемком білосніжних хризантем,
    Й мораль така, якщо ніяк уже не можна без моралі :
    Вдивлятись краще треба – і тоді ми щось знайдем !

    З останніх сил відмахнувся мечем своїм месник Самурай і поцілив. Скотилася голова Коки з високого горба і розтануло густе мариво, і засяяло все довкола красою небесною, красою жіночою. І хіба міг у цей момент Самурай дотумкати, що це не обіцяна долею нагорода перед ним постала, а найгрізніша "ліва" сила Золотою Жінкою пригорнулася, на вушко улесливо зашипотіла!


    Золота Жінка
    - [ 2007.07.12 11:46 ]
    Кохання в кавунах...
    Ногами з себе стягую штани.
    Надворі ніч і місяць у тумані...
    О, ці таємні ночі на баштані,
    Де ми з тобою - молоді та п"яні
    Чергуємо любов і кавуни.

    Таємний гріх, солодкі, теплі губи...
    Тихіше, милий, сторож ще не спить...
    Під головою светрика блакить...
    Стисни сильніше... Чуєш, як рипить?
    Кавун дозрів.
    І я дозріла, любий...

    Поміж вагітних ягід дикий тан
    Двох спраглих тіл, котрі забули втому...
    Чекає чоловік.
    Піду додому
    Удосвіта...
    Посічкану солому
    Везли з гармана - даленів гарман...

    Народний рейтинг 5.5 | Рейтинг "Майстерень" 5.5
    Коментарі: (73)

    Що далі сталося - невідомо, але, щонайменше, два варіанти можливі:
    а) відрубали після пестощів-любощів голову і Золотій Жінці, бо честь японської поетичної класики понад усе;
    б) скинули після пестощів-любощів бездихане тіло невдахи-Воїна у глибоке провалля, а відтяті голови повернули відповідним осиротілим тілам.
    Але подейкують, що Золота Жінка після цієї історії вже десь з'являлася, чого не скажеш про інших учасників дійства.
    Тут ж бо до Японської класики цілковита повага, не потрібно жодних караючих мечів - твори серйозні, без моральних вад. І чим далі, тим кращі!


    Андрій Хорсун
    - [ 2007.07.29 08:32 ]
    ***
    Гірська дорога...
    Водоспад біжить,але не так,
    Як ниций поспіх людства.

    Лонглі Джордж
    - [ 2007.07.28 23:03 ]
    ---
    На старім ставку
    жаба в воду плюснула —
    чули ви таку?
    Мацуо Басьо (Перекладач: Микола Лукаш)

    Вдивляйся ?.. Бачиш ?..
    Хоч як вдивляйся - у красу багатства,
    Не видно бруду й смертного гріха.
    Чарівністю розпусти – успіх квітне,
    А заздрісною хіттю - слава пророста…

    Мас-медія розпацькує болото наших душ,
    Навкруг таланти тліні і гнилих калюж.
    Все заяложено-нудне – і торжествує гидь,
    Фанфар реве ієрихонська мідь…

    "Хоч як вдивляйся - жодної пилинки,
    На білосніжних квітах хризантем!"
    Хоча існують тисячі нечем,
    Які цю цноту зрізують ножем.

    Квітам ?..
    Хоч як вдивляйся - жодної пилинки,
    На білосніжних квітах хризантем!,
    У росах скупаних,
    напоєних дощем.

    Хитрющі павучки ховаються в траві,
    Мереживом іскристим хихотять собі,
    Нещасні мушки - наче юзер в Інтернет,
    Пішов і не вернувся… ВСЕ – ПРІВЕД…

    Прекрасна юність і відверта чистота,
    Лякає багатьох страшніше чорного кота.


    Оксана Роженко
    - [ 2007.07.26 23:22 ]
    ***
    Хоч як вдивляйся - жодної пилинки,
    На білосніжних квітах хризантем!"
    вже підвелось життя нове навшпиньки -
    прощай, мій раю, дорогий, бувай, Едем.

    В зіницях знову розпочався відлік болю -
    це пристрасть, ніби смерч, зірвала дах.
    Не плач, коханий, – то данина блудній долі,
    що нас розпачливо пустила по руках.

    Чужі і рідні стали – скажуть: вражі діти!
    Чуже усе - на двох лишився спільний гріх,
    зів’янем скоро як оці безсилі квіти,
    впадемо краплями дощу з осінніх стріх.

    І не настане день новий, і вже не варто
    латати рід, що свій давно забув тотем…
    Ціну і правду - все поставити на карту
    й солóдко вмерти серед раю хризантем

    Народний рейтинг 5 | Рейтинг "Майстерень" 5

    Тарас Плахтій
    - [ 2007.07.12 14:42 ]
    Хризантеми...

    Хоч як вдивляйся - жодної пилинки,
    На білосніжних квітах хризантем!
    Ти закохався в світлий образ жінки,
    Очищений юнацьких мрій дощем.

    Думками в небі радісно літаєш,
    У грудях б'ється серце молотком.
    Пройдуть роки. І ти себе спитаєш:
    "Пилинки... під прозорим ковпаком?"

    Народний рейтинг 5.25 | Рейтинг "Майстерень" 5.25
    Коментарі: (15)

    Мрія Весна
    - [ 2007.07.11 15:52 ]
    Хризантеми

    "Хоч як вдивляйся - жодної пилинки,
    На білосніжних квітах хризантем!"
    В них залишив себе. Свою частинку
    І тайну всіх, несказаних ще тем.

    Недоторкáнних і кристально чистих,
    У завитку думок і почуттів,
    Ти залишив їх на вікні навмисно,
    Так й не сказавши, що давно хотів.

    А я погляну на красу ранкову
    І вичитаю в квітах слід вагань.
    У поцілунок (відповідь – без слова)
    Вкладу єднання наших сподівань.

    Народний рейтинг 4.67 | Рейтинг "Майстерень" 5.5

    Лонглі Джордж
    - [ 2007.07.12 22:29 ]
    Басьоконик
    Гірська дорога. Гречка не достигла,
    А квітами частуйся досхочу !
    Хоча на жаль,
    Зазвичай їх топчу.

    Дорога вниз – стікає серпантином,
    Цикорій обійнявся з диким тмином,
    Мацуо Басьо скаче на мені,
    Самотній мандрівник – на вірному коні…

    «Дорога в нікуди – про все і ні про що,
    Бо все важливо – і усе ніщо,
    Є в хокках вічність, смерть і пустота…»

    «Чого замріявся», - і в бік мене штовха,
    Отак завжди – він пан , а я – слуга –
    Це Дивно…
    Значно більша в мене голова…

    Народний рейтинг 5.5 | Рейтинг "Майстерень" 5.5

    Тарас Плахтій
    - [ 2007.07.16 00:50 ]
    Народна
    Ногами з себе стягую штани.
    Надворі ніч і місяць у тумані.
    Вода як борщ. А десь із глибини
    Повиростали лілії духм'яні.

    Нога ступає тихо у пісок.
    Я по ставку ходив би аж до ранку,
    Та короп - в очерет... й зірвав гачок...
    Чи може то була консервна банка?

    Народний рейтинг 5 | Рейтинг "Майстерень" 5


    Тарас Плахтій
    - [ 2007.07.21 18:38 ]
    * * *
    Гірська дорога. Гречка не достигла,
    А квітами частуйся досхочу!
    Пригадую - ти по дорозі бігла...
    Щоночі в наші гори я лечу
    Й біжу, мов навіжений, за тобою...
    Не можу наздогнати. Зупинись!
    Згадай, як ми кохались під горою.
    Згадай усе! До скронь моїх торкнись,
    Щоб знову пережити щастя миті,
    Коли шалено пульсувала кров...
    З дороги падав камінь - прямо в квіти,
    котрими частувала нас любов.

    Старий Сірко
    - [ 2007.07.16 15:25 ]
    Шкода, і Ви не ідеальні...
    Ногами з себе стягую штани.
    Надворі ніч і місяць у тумані,
    А я напівпритомний на дивані
    Ковтаю пиво з почуттям вини.
    Ще мить тому торкався Ваших рук
    І потопав у повені волосся,
    І сам не вірив - думав, то здалося,
    Що в грудях Ваших почастішав стук.
    І обпікав шалено серця жар,
    Бо Ви - така жадана і зваблива...
    Скажіть, чому ж Вам ненависне пиво
    І байдуже, чи виграє "Шахтар"?!

    Народний рейтинг 5.67 | Рейтинг "Майстерень" 5.5

    Ольга Люта
    - [ 2007.07.15 19:58 ]
    "Народна" від Лютої
    Ногами з себе зтягую штани.
    Надворі ніч і місяць у тумані,
    І зорі у червоному вині,
    І море якесь темне, нереальне...
    Я голою лягаю на пісок,
    Мій місяць "інь", не треба чоловіка!
    Туман розвіється і випустить зірок
    І ніч таки зцілить мене, каліку!
    Мені насниться те, чого нема
    (Пісок та гострі мушлі - гарне ліжко!)
    Насниться, як гулятиму сама
    По золотій від місяця доріжці!
    На ранок збудять чайки голосні.
    Я трохи змерзла, але знов щаслива!
    Ой, голова... І де мої штани?
    Чи є в кишені гроші ще на пиво?

    Народний рейтинг 5 | Рейтинг "Майстерень" 5

    І нарешті наша переможниця

  • Ванда Савранська - [ 2007.07.09 00:53 ]

    Про класичну тему
    "Хоч як вдивляйся - жодної пилинки
    На білосніжних квітах хризантем!" -
    Немов немає інших гарних тем,
    Лише японських віршів намистинки.

    Немов немає інших трав і квітів,
    Людських проблем і клопоту в житті,
    Лише ці вірші, вічні і прості...
    (А я ж люблю їх, наче подих вітру:

    Двома рядками – про кохання диво,
    Одним рядком – про вічність і буття –
    За сотні літ до нас, і де знаття,
    Що після нас не скажуть так цнотливо?

    І хризантем – боюсь, що заяложу –
    Тендітні стрілки з запахом терпким,
    Вони мої: на іменини в дім
    Заносила їх мама... Ні, не можу.

    В морози гріло нас квітіння літа,
    Осяйність Сходу – у відрі, в піску –
    Зродитися б в пелюстці і в листку,
    Щоб найтемніші дні перетерпіти...

    Ось що в собі ця квітка-символ носить,
    Ось що ті вірші – перли, послання
    До нас – і просто в вічність, навмання.
    Але про це не вголос. Досить, досить.)

    Немов би знову, у школярськім дусі,
    Вивчаємо майстрів прадавніх злет.
    Чи скаже краще хто, аніж поет,
    Якщо поет - Мацуо Мунефусі?
    09.07.2007

    Народний рейтинг 5.5| Рейтинг "Майстерень" 5.5
    Коментарі: (15)


    • • Текст твору редагувався.
    Дивитись першу версію.



        •   Можлива допомога "Майстерням"


    • Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
      видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
    • Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

      Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
    не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



    Про публікацію
    Дата публікації 2007-07-08 14:20:30
    Переглядів сторінки твору 6355
    * Творчий вибір автора: Любитель поезії
    * Статус від Майстерень: R2
    * Народний рейтинг 0 / --  (4.489 / 5.44)
    * Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.497 / 5.25)
    Оцінка твору автором -
    * Коефіцієнт прозорості: 0.761
    Потреба в критиці щиро конструктивній
    Потреба в оцінюванні
    Конкурси. Теми Вірші на задану тему. Огляди
    Автор востаннє на сайті 2026.04.21 19:12
    Автор у цю хвилину відсутній

    Коментарі

    Коментарі видаляються власником авторської сторінки
    Епіграми, Наслідування Пародії, (Л.П./Л.П.) [ 2007-07-14 20:11:27 ]
    Ліниві поетичні вареники
    або потрійне хокку.

    Ногами з себе стягую штани -
    хоч як вдивляйся - жодної пилинки
    надворі, ніч і місяць у тумані,
    гірська дорога.
    Гречка не достигла!!! -
    на білосніжних квітах хризантем!
    А квітами частуйся досхочу!
    Японський Боже! Грішницю хочу!!


    Коментарі видаляються власником авторської сторінки
    Тарас Плахтій (Л.П./Л.П.) [ 2007-07-21 22:04:35 ]
    Супер!!!


    Коментарі видаляються власником авторської сторінки
    Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-10-16 11:53:01 ]
    Переможниця ВАНДА САВРАНСЬКА! Звичайно ми зробили все, аби великі класики, що першими промовили оці (тематичні) рядки, на тому світі трохи звеселилися. Причини для їхньої радості, утім, можуть бути вельми різними. Наприклад, можна легко всміхнутися від наших вдалих чи не дуже спроб, а можна широко посміхатися і самурайського меча об якусь там японську портупею точити, готуватись, так би мовити, до зустрічі з авторським колективом...