Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.02
19:44
І раніш, коли розлунювалась сирена «швидкої»,
Серце стискалось і шептало: «Допоможи, Боже!
Зглянься на того, хто лежить недугом прикутий.
Байдуже – чи вірить він в Тебе, чи збайдужів».
І раніш, коли, бува, зачую муркотливий наспів гелікоптера,
Вдивл
Серце стискалось і шептало: «Допоможи, Боже!
Зглянься на того, хто лежить недугом прикутий.
Байдуже – чи вірить він в Тебе, чи збайдужів».
І раніш, коли, бува, зачую муркотливий наспів гелікоптера,
Вдивл
2026.09.02
16:01
Долонi заховали вiд думок,
А лiто простягає руки з квiтiв.
По тiлу пролетiв нервовий шок:
Чому нiхто їх досi не помiтив?
Пiрнувши в теплi хвилi почуттiв,
Порозкидавши каменi спокою,
День лимонадом на столi розлив -
А лiто простягає руки з квiтiв.
По тiлу пролетiв нервовий шок:
Чому нiхто їх досi не помiтив?
Пiрнувши в теплi хвилi почуттiв,
Порозкидавши каменi спокою,
День лимонадом на столi розлив -
2026.09.02
15:32
Скоро осінь. І я у дорозі
на своїй самочинній війні.
На всі боки – зелені вогні,
де душа почиває у Бозі,
що курсивами у некролозі
накувала зозуля мені.
ІІ
на своїй самочинній війні.
На всі боки – зелені вогні,
де душа почиває у Бозі,
що курсивами у некролозі
накувала зозуля мені.
ІІ
2026.09.02
14:52
Зимова казка швидко закінчилась.
Розтанув сніг, як неповторність мрій.
Природа творить святість і безчинство,
Даруючи пророків і повій.
Розтанули минулого скульптури,
Картини, фрески, видива століть.
Там часу нищівна мускулатура
Розтанув сніг, як неповторність мрій.
Природа творить святість і безчинство,
Даруючи пророків і повій.
Розтанули минулого скульптури,
Картини, фрески, видива століть.
Там часу нищівна мускулатура
2026.09.02
13:21
Крихти чорних черепашок,
Лал, немеркнучі ланіти,
Гарбузи і Попелюшки,
Єзуїти чи шиїти,
Довге, радісне затишшя,
Масала зелена, дивна,
Чорні вишні над узвишшям,
Далечінь масна й чарівна...
Лал, немеркнучі ланіти,
Гарбузи і Попелюшки,
Єзуїти чи шиїти,
Довге, радісне затишшя,
Масала зелена, дивна,
Чорні вишні над узвишшям,
Далечінь масна й чарівна...
2026.09.02
12:34
Часто згадую, любий, як той листопад
поєднав у гучнім ресторані
нас з тобою тоді, після болісних зрад,
в дощовий вечір фортепіанний.
Музикант віртуозно танок вигравав,
готував капучино бариста.
Танцювали красуні під пристрасний драйв
у зваблив
поєднав у гучнім ресторані
нас з тобою тоді, після болісних зрад,
в дощовий вечір фортепіанний.
Музикант віртуозно танок вигравав,
готував капучино бариста.
Танцювали красуні під пристрасний драйв
у зваблив
2026.09.02
07:00
Краплинки холодні, прозорі і чисті
Розваги собі влаштували у місті, -
Стукочуть, дзюркочуть на плитках, асфальті,
Заводять сопрано, продовжують альтом, -
Всю землю вмиває навала дзвеняча,
З ознаками жвавої й щедрої вдачі.
Тіснява калюж і струмочків
Розваги собі влаштували у місті, -
Стукочуть, дзюркочуть на плитках, асфальті,
Заводять сопрано, продовжують альтом, -
Всю землю вмиває навала дзвеняча,
З ознаками жвавої й щедрої вдачі.
Тіснява калюж і струмочків
2026.09.01
22:13
Я нікуди не хочу іти.
Я побуду сьогодні удома.
Подивлюсь я на все з висоти
Чи із попелу й диму Содома.
Подивлюсь я із храму хмарин
Чи з боліт, із низини Аїда.
Не пізнаю я більших вершин,
Я побуду сьогодні удома.
Подивлюсь я на все з висоти
Чи із попелу й диму Содома.
Подивлюсь я із храму хмарин
Чи з боліт, із низини Аїда.
Не пізнаю я більших вершин,
2026.09.01
21:07
— Літо, літечко барвисте,
ти куди втікаєш з міста?
А мені, виходить, час
повертатися у клас?
Знов за партою сидіти
і все вчити, вчити, вчити?
Зачекай іще хоч трішки.
Не втомились мої ніжки
ти куди втікаєш з міста?
А мені, виходить, час
повертатися у клас?
Знов за партою сидіти
і все вчити, вчити, вчити?
Зачекай іще хоч трішки.
Не втомились мої ніжки
2026.09.01
20:27
щось було у цім
нічого у цім не лишилось
невідомо чиє глузування
постскриптуму замість
ми заходимо в осінь
так ніби нам доручили
не то щоби сильно хотілося
але звичайно як скажеш
нічого у цім не лишилось
невідомо чиє глузування
постскриптуму замість
ми заходимо в осінь
так ніби нам доручили
не то щоби сильно хотілося
але звичайно як скажеш
2026.09.01
17:45
Відгоріло в стерні —
Відцвіли землероби,
Жебраки уночі
Вже шукають ропух.
Мемуаровий* біль,
Наче кінь клишоногий,
У канаві йдучи,
Знов прискорює рух…
Відцвіли землероби,
Жебраки уночі
Вже шукають ропух.
Мемуаровий* біль,
Наче кінь клишоногий,
У канаві йдучи,
Знов прискорює рух…
2026.09.01
10:10
САЛОМЕЯ: ТАНЕЦЬ СЕМИ ПОКРИВАЛ"
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви,
в містичному стилі біблійної «Пісні Пісень»)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ірод Антипа – тетрарх Галілеї, цар, чиє серце повне безумства та гріховної пристрасті.
Саломея – юн
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви,
в містичному стилі біблійної «Пісні Пісень»)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ірод Антипа – тетрарх Галілеї, цар, чиє серце повне безумства та гріховної пристрасті.
Саломея – юн
2026.09.01
07:40
Самотність крижана вчувається сильніше,
Коли на заході згасає тихо день, -
Коли мене уже не радують ні вірші,
Ні звуки в клітці соловейкових пісень.
Знедавна самоту ніяк не втихомирю,
Хоча тепер собі це ставлю за мету,
Бо не скоривсь біді та не утр
Коли на заході згасає тихо день, -
Коли мене уже не радують ні вірші,
Ні звуки в клітці соловейкових пісень.
Знедавна самоту ніяк не втихомирю,
Хоча тепер собі це ставлю за мету,
Бо не скоривсь біді та не утр
2026.08.31
21:18
сонцезаходом палає
сатурнічний небозвід
падає в ще справну память
літа перезрілий плід
різноквіття на осоннях
липоцвіт джмелиний літ
поле рапсове і сонях
хмароплин і живопліт
сатурнічний небозвід
падає в ще справну память
літа перезрілий плід
різноквіття на осоннях
липоцвіт джмелиний літ
поле рапсове і сонях
хмароплин і живопліт
2026.08.31
20:40
Давно живу, та не збагну і досі
в природі перетворень весняних.
Дедалі краще розумію осінь.
А паростки? Що знаю я про них...?
Із нежиття вони в життя приходять,
крізь мокрі випинаються сніги,
а ми, панове, в гумових чоботях,
в природі перетворень весняних.
Дедалі краще розумію осінь.
А паростки? Що знаю я про них...?
Із нежиття вони в життя приходять,
крізь мокрі випинаються сніги,
а ми, панове, в гумових чоботях,
2026.08.31
14:55
Рай балачок бринить у грушах,
Рай чумаковий — без плачу.
У кошиках ховають душі
Себе від довгого дощу.
А ми пливем до монплезірів,
Торуєм шлях між сарани,
Легкі зазвичай, як порфіри,
Як кучми, сховані в чалми.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Рай чумаковий — без плачу.
У кошиках ховають душі
Себе від довгого дощу.
А ми пливем до монплезірів,
Торуєм шлях між сарани,
Легкі зазвичай, як порфіри,
Як кучми, сховані в чалми.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Редакція Майстерень (1963) /
Критика | Аналітика
/
Мистецтвознавчі розшуки
Поезія блюзу
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Поезія блюзу
"Старожитній світ не уявляв собі композитора, котрий не був одночасно поетом або виконавцем.., і не було тих явних розбіжностей між громадянином і професіоналом, між теорією і практикою, від яких Європа страждає й досі..."
Усі опубліковані на тему Блюзу твори Деякі умови публікацій
Гармонії, що ми їх собі вибираємо з оточуючої нас природи речей, практики людських стосунків, чи із особистого інтуїтивного, підсвідомого - у творчих цілях - частіше за все невидимі, початково слабо означені для наших п'яти органів відчуття. Ці гармонії плинуть звідкись із середини нас, так? І ми поволі "одягаємо" їх під час творчого процесу у "відповідні відчуття"? Часто це все виглядає, і як внутрішня музика. Та й сама початкова творча неозначеність видається близькою до музики. Хоча з нею, із внутрішньою музикою, першим таки починає працювати слух, "обробляючи" це музикальне, не означене конкретними образами, інше звучання життя у щось таке, що ми можемо потім виразити. Утім, говорячи про музику, маємо справу із характерним звучанням - звучанням добре відомим, описаним і майже опанованим.
Музика "породила" багато різних напрямків музичної творчості. І якщо ми вже говоримо про блюз, то звертаємо увагу на певну ритмічність, певну мелодійність, наявність пауз і вишуканість виконання, і, в першу чергу, на якесь вкрай індивідуальне звучання, так? І, якщо намагатися відтворити напрямок "блюзу" поетично, то варто спробувати перевести характерне звучання цієї музики у обсяг вербально означених образів, зберігаючи при цьому основні гармонії, які формують своєрідний характер блюзової музики.
Висунемо ряд відомих і не дуже ідей, наприклад:
1) блюз приходить, коли проходить-зникає кохання ( у автора блюзу), тобто глибокі розсудливі подихи опісля всього, певна, трохи втомлена розсудливість на тлі ще не забутих емоцій?
2) блюз - це, передусім висока самотність, - стильна, бездіяльна, трохи філософічна самотність?
3) блюз - це, в основному, не роздуми, а бачення?
4) блюз потребує майстерного виконання, соло і тільки соло?
5) Як висновок - хороший поетичний блюз не обов'язково може бути легко покладений на музику, бо може комплексно вже нести її у собі?
Зрозуміло, що для відтворення блюзу, краще таки підходить нотний ряд. Але зупинимося поки на поезії. :) Сподіваюся, що ви підкажете ще багато нового, а також обсудите наші та ваші ідеї.
Усі опубліковані на тему Блюзу твори Деякі умови публікацій
Гармонії, що ми їх собі вибираємо з оточуючої нас природи речей, практики людських стосунків, чи із особистого інтуїтивного, підсвідомого - у творчих цілях - частіше за все невидимі, початково слабо означені для наших п'яти органів відчуття. Ці гармонії плинуть звідкись із середини нас, так? І ми поволі "одягаємо" їх під час творчого процесу у "відповідні відчуття"? Часто це все виглядає, і як внутрішня музика. Та й сама початкова творча неозначеність видається близькою до музики. Хоча з нею, із внутрішньою музикою, першим таки починає працювати слух, "обробляючи" це музикальне, не означене конкретними образами, інше звучання життя у щось таке, що ми можемо потім виразити. Утім, говорячи про музику, маємо справу із характерним звучанням - звучанням добре відомим, описаним і майже опанованим.
Музика "породила" багато різних напрямків музичної творчості. І якщо ми вже говоримо про блюз, то звертаємо увагу на певну ритмічність, певну мелодійність, наявність пауз і вишуканість виконання, і, в першу чергу, на якесь вкрай індивідуальне звучання, так? І, якщо намагатися відтворити напрямок "блюзу" поетично, то варто спробувати перевести характерне звучання цієї музики у обсяг вербально означених образів, зберігаючи при цьому основні гармонії, які формують своєрідний характер блюзової музики.
Висунемо ряд відомих і не дуже ідей, наприклад:
1) блюз приходить, коли проходить-зникає кохання ( у автора блюзу), тобто глибокі розсудливі подихи опісля всього, певна, трохи втомлена розсудливість на тлі ще не забутих емоцій?
2) блюз - це, передусім висока самотність, - стильна, бездіяльна, трохи філософічна самотність?
3) блюз - це, в основному, не роздуми, а бачення?
4) блюз потребує майстерного виконання, соло і тільки соло?
5) Як висновок - хороший поетичний блюз не обов'язково може бути легко покладений на музику, бо може комплексно вже нести її у собі?
Зрозуміло, що для відтворення блюзу, краще таки підходить нотний ряд. Але зупинимося поки на поезії. :) Сподіваюся, що ви підкажете ще багато нового, а також обсудите наші та ваші ідеї.
Приклади блюзів:
(Йдеться не про тексти, а про мелодику, гармонію, про які говорилося вище...)
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Деякі умови публікаційДивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
