ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.10.27 23:18
* 241 *
про що було воно тоді
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей

Світлана Пирогова
2026.10.27 21:29
Сокровенності слово
Шарудить ще...знеможене листя кленове,
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.

Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св

Вячеслав Руденко
2026.10.27 17:19
В кураю вирують перші квіти
Сни стрімкі, недавні, полохливі,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.

Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,

Ігор Шоха
2026.10.27 15:53
Бумеранги апокаліпсису
Кебеті можна дорікнути
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,

Борис Костиря
2026.10.27 13:24
Самотня вишня
Самотня вишня край паркану
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.

Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни

Віктор Кучерук
2026.10.27 06:09
* * *
Прибоєм днів утомлені роки
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.

Артур Сіренко
2026.10.26 23:08
Забути про квіти
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником

Іван Потьомкін
2026.10.26 19:16
Ципріан Каміль Норвід
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.

хома дідим
2026.10.26 19:13
* 240 *
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів

Борис Костиря
2026.10.26 18:21
Від'їзд
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.

Артур Курдіновський
2026.10.26 16:51
Повішений
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.

Плювати на часи важкі, буремні!

Борис Костиря
2026.10.26 13:45
Лик безсоння
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.

Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння

Ігор Шоха
2026.10.26 08:57
Розкладене по поличках
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес

Віктор Кучерук
2026.10.26 06:35
* * *
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.

Володимир Бойко
2026.10.25 23:51
Лімерики G 1
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.

Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.

Віктор Насипаний
2026.10.25 23:05
* * *
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Микола Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Григорій Лютий (1949) / Вірші

 Соняхи
...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2008-01-12 21:48:15
Переглядів сторінки твору 11795
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.271 / 6  (5.035 / 5.62)
* Рейтинг "Майстерень" 5.237 / 6  (4.961 / 5.57)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.751
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2008.10.09 20:54
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Забава (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-12 21:56:01 ]
Немає слів, щоб передати те що відчуваю.
Кожен рік вибиваю соняхи у дворі... як точно, як влучно передано все тут: і відчуття свята, і жаль, і смерть:
Од соняхів одсахуються тіні,
Збираються тремтячі на межі…
І почалось. І різали – як півнів…
Горлали в небо шиї без голів.

Тут щоб процитувати... Легше заново переписати вірш...
За що не зачепишся - і все відгукується у пам"яті, душа підспівує.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-01-12 22:06:08 ]
Хоч все ще перебуваю під враженням від Вашого вірша, пане Григорію, та вже маю нахабство зауважити, що у стовпчику:
"Жеровник-стіл кривавився під вечір.
Коржів просили з маком хлопчаки,
І Настя розстаралась для малечі.
Богдан приніс медові стільники."
ви певно мали наувазі "ЖерТовник-стіл"? Та то, звісно ж, помилка стенографа)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-12 22:26:20 ]
Зроблено майстерно, вміло передано сімейну ідилію і сімейну роботу. Але цікавить мене, що ті роботящі люди мали з тієї роботи? Чи вони скористалися плодами своєї азартної, заповзятої, навіть веселої праці? Чи їм залишився лише пянкий спогад від утоми та пейзажів? Сподіваюся про це прочитати у наступній главі вашої поеми. Втомлює трохи одноманітність. Лише в одному катрені відчув передих від зміни ритму. Щиро, В.Бендюг.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Клименко (Л.П./М.К.) [ 2008-01-12 22:59:06 ]
Читала з насолодою. Навіть не коментується якось... Більше б таких дивовижних, майстерних, теплих і світлих творів... Щира вам дяка і поклін доземний...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Григорій Лютий (М.К./М.К.) [ 2008-01-12 23:15:27 ]
Ніна Новікова:
Дякую за поправку, роман займає більше 200 сторінок, вичитували, та як бачте, помилки ще водяться. Ви уважний читач, дякую за це.
Валентин Бендюг:
Вибили їх, як оте насіння з соняха. З одного боку красні, з іншого - білі.За те, що хотіли на своїй землі свої порядки заводити.
А спогади нам з вами залишли.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Я Велес (М.К./М.К.) [ 2008-01-13 16:25:01 ]
МАйстерно. Переписав собі на комп. Треба ще почитати. Але не зрозумів, яка потреба збивати ритм. Наче спотикаєшся в ритмомелодиці твору. Але слова які Вами знайдемі - просто на заздрість усім писарчукам і піїтам. З Новим роком Вас за старим стилем!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2008-01-13 16:36:48 ]
А скажіть мені, будь-ласка, пане Велесу, при чому тут заздрість і натяки на піїтство?
Поетичні майстерні - це своєрідний навчальний клас, аудиторія. Не ярмарковий стовп з чоботами на самому кінці.
Мені теж сподобався вірш. Не весь. Довгий занадто, утомлює. Але я можу чогось не розуміти, бо я не майстер поетичного слова, тому я тільки ділюсь своїми сумнівами щодо довжини, масштабності.
Мені здається, що повинні бути дві коми у четвертому рядку другої строфи. З обох строін прикметника "тремтячі". Якщо його не зробили іменником.
Дуже не люблю заздрощів. Люблю радіти. А якщо і сумую, то це від теплих почуттів. Їм так важко у нашому скаженому житті проявляти себе щосекундно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-13 19:07:43 ]
I apologize, but my translit doesn’t work and I hate to write Ukrainian words with Latin characters. I think that the era of Shevchenko style passed, so any verse written in the same manner, in my modest opinion, can’t match the level of our genius. I’m not a fan of long-size poetry as well. My ear is to sanative to shorten form of verbs, such as:
“вигукувать”, ”Покуштувать”, ”вмирать” ect…
Other then that – it’s a wonderful verse…
Again, may apology, for the language usage.
With all my respect,
Iouri


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Я Велес (М.К./М.К.) [ 2008-01-25 22:20:51 ]
Олександре Де, а чому мій закид щодо писарчуків Вас розгнівав? Це ж бо Вас не стосується. До речі, клична форма мого псевдо - Велесе

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2008-02-13 23:19:27 ]
То була друкарська помилка моєї клавіатури, пане Велесе. Я завжди до Вас так і звертався. Пане Велесе.
Слова "на заздрість усім писарчукам" мені не подобаються і зараз - бо вони ділять людей на автора та інших. Ось і вся правда коментаря.