Цікаві зауваження, Володимире, втім давайте послухаємо Ваших опонентів. Якщо можна, то я розпочну, адже напевно є одним з них.

"паралелі з музикою видаються мені тут оправданими і показовими"
Абсолютно так. Тож, поважайте мій "Aphex Twin" та "Radiohead" так, як я шаную Ваші класичні твори. Бйорк ні на крапельку не поступається в таланті, скажімо, Едіт Піаф, тож давайте шукати суть її творчості, а не відвертати носа від незрозумілих музичних конструкцій.
Це стосується і літератури.

"тексти в криво збиті рядки, для краси напевно, зовнішньої..."
Загалом, Володимире, в цьому фрагменті міркувань дуже погано приховується негативне емоційне забарвлення Вашої особистої позиції.
Тож, оскільки в деяких моїх творах, дійсно використовується подібний формат, спробую пояснити свій особистий вибір на прикладі останньої роботи "Поки вік дівочий твій".
"Криві рядки" - не для краси, Володимире. Це спроба внести в поезію щось із музики, щось невербальне. Майбутнє за синтетичним мистецтвом, гадаю, проте поясню конкретніше.
Цей твір спробуйте розділити на чотири семантичних блоки.
1. Сон автора.
Мішанина негативних переживань року виявляється у сюрреалістичній ворожнечі Місяців.
2. Стан за хвилину до пробудження.
Пульсують однакові перші літери кожної нової строфи "к", "в", "н"
3. Перший та другий етапи прокидання.
4. Авторська рефлексія.
Кожен з цих етапів просто НЕ МОЖЕ бути описаний однаково. Бо на кожному етапі ЧАС рухається з іншою швидкістю, його концентрація постійно змінюється, також як звужується та розширюється свідомість оповідача. Інакше - це всьо забавки у віршики. Саме для максимального наближення читача до реальних авторських відчуттів, тривоги, фрустрованості, до його особистого мікрокосму загалом й використані означені сугесторні форми.
Ненавиджу, що роблю зараз. Адже, немов зняв шкіру й практично роз*ясняю будову тіла та комунікації внутрішніх органів. Обіцяю більше ніколи цього не робити.
Ще таке.
Уявіть, Володимире, що Ви забули ключі, а Ваша шановна дружина трохи заспала і Ви стоїте перед зачиненими дверями. Вам необхідно її трохи розтуркати. Але якщо Ви будете з однаковим інтервалом часу ритмічно тиснути на дзвоник - вона не прокинеться. Втім, застосувавши техніку аритмічних рвучких сигналів, Ви миттю дістанете її з трясовини сна.
Головне завдання поета сьогодні - це вирвати душу людини з її одвічного сну. Світосприйняття сучасної людини, що завалена гігабайтами інформації, звужується до постійної фільтрації та селекції. Тож, наше завдання не копирсатися в комфортному болотці філологічних забавок, натомість - вийти на люди та вигризати Душу зубами з гімна їхньої буденності. Зубами пульсуючої, аритмічної форми. Новий час потребує нових форм, а суть, звісно, завжди однакова. Будь-ласка, оцінюйте надалі семантичну сірість, якої вистачає на сайті, а не важкі форматні конструкції.
Володимире, згадайте барона Мюнхаузена та проведіть первинний аутотренінг на собі - спробуйте витягти себе самостійно з багнюки Ваших сталих установок та визначених меж.
Це неможливо? Спробуйте посміхнутися спочатку, далі справа піде жвавіше :)
Володимире, ніхто на Нобелівські та Шевченківські премії не зазіхає, нехай вони зостануться нашим Шановним Сивим Тиражованим.
Колись Ви сказали дуже розумну річ: "На те й молодість". Я відповім Вам: "На те й зрілість, щоб зберігти рештки класичних поетичних фортець з піску від навали морського юнацького нонконформізму та зухвалості". Те, що відбувається зараз - нормальна, визначена часом коректура сплайнових форм мистецтва класичної та нової формації. Звісно, істина десь посередині.
Закликаю всіх висловлюватися.
Люблю. Цілую. Зланіч.

Ляшкевич - яскраво окреслений формаліст. Він надає величезного значення фррмам. Хоча ті, як на мене, повинні мати значення лише стосвно означення жіночої краси.
Еталон форми для поезії не має сенсу. Давидові псалми - це і молитва, і поезія. Поезія Аполлінера - без рим. Та й на який біс вони там потрібні. А вірші Тадеуша Ружевича? Водночас я міг би назвати півтора десятки римо- і ритмотворців - і усі вони, бідаки, так і не скуштували на смак справжньої поезії.
Тому пропную говорити про форми лише жіночі. скажімо, "у неї чудова фігура. Вона - викапана Мерилін або Летісія".
Бо у справжньої поезії не буває поганих форм.

Ітогі подвєдьом ;)
Олімпійські золоті нагороди змагань з художньої форми вибороли спортсменка Тетянка за якісне теоретичне обгрунтування нагального питання та пан Терещук за безсумнівно найкраще практичне розрішення вищезгаданої проблеми.
Вітаємо наших олімпійців!

Я згоден святкувати. Але де зустрічаємося?

Зовсім забув.Свято відкладається. Мій хлопець - в армії, а тому я не можу дозволити собі жодних гульбонів.

Ні, нічого не надсилав. Ми не визнаємо цих католицько-американських свят.

Та які там відносини. зустрічаємося, читаємо один одному вірші Ляшкевича - і плачемо, вражені формами.
А ви про що подумали?

А хто це вас приписав до школи модернізму7

У деяких майстернях свї уявлення про модерн. Просто я прочитав ваші вірші. Вони мені сподобалися. Але назвати їх модерністськими не випадає. Бо тоді Костенко Ліна - футуристка.

У мене є друг - Віктор Неборак. він - бубабіст. І таким мабуть залишиться у читацькій свідомості до кінця днів своїх. "Бу-ба-бу" - є у цьому щось від дитячого "буба". А що робити, коли бубаніти вже не хочеться, а лейба не відпускає?
Як на мене, поети - люди вельми самотні. Через те вони і творять власний світ, оживляюють його, щоб у ньому замешкати навіть після смерті. Справжня поезія живить не лише інших, але й свого творця.
будьте імператрицею у творчості. А визначення творчості нехакй дають інші. І то згодом.

особисто мені смішно, коли наші поети і у Львові, і у Києві збираються у гурти, щоб виступити перед публікою. П2ятеро, шестеро. Вигадують якість літпотяги, акції. Не терплю натовпу, особливо літературного.
Прийди самотнім і зачарують людей словом. Прикуй ним увагу інших. зроби так, щоб тебе слухали, затамувавши подих.