Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2009.05.31
2006.12.10
2006.07.31
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Редакція Майстерень (1963) /
Огляди конкурсів
Визначення переможців І півріччя 2006 року
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Визначення переможців І півріччя 2006 року
12.07.2006. Вітаю! Позаду півроку нашого "СамВидав" життя. Це добре. Процес іде. Спробуємо оголосити результати, тобто переможців нашого конкурсу. Безумовно, "Майстерні" не створені лише з метою проведення конкурсу. Конкурс, напевно, найбільш стороння до основних засад річ. Постійний моніторинг власної творчості, розвиток в оточенні динамічних майстерень інших авторів - ось головне, себто, ним є самовдосконалення наших авторів.
Але і конкурс існує. І результати ніби чітко помітні за рейтингом "Майстерень":
Білецька Наталка (5.27-5.21),
Вировець Лариса (5.31-5.25),
Мельник Тетяна (5.25-5.17),
Татчин Сергій (5.29-5.37)
Рейтинг Майстерень вказано першим (станом на 12-14.07.2006.
Отож, порадилися з ми Диким Жоржем і пропонуємо - так, як кількість творів різна, і середні оцінки мало відрізняються, і головне, якість авторської поезії виглядає рівною, оголосити переможцями всю четвірку.
Щодо наших скромних нагород, то до описаних на сторінці
http://ukrart.lviv.ua/konkpoetic.html
"соціальних благ", нинішнім переможцям пропонується і статус редакторства, при чому зі збереженням голосу на народному фронті.
Щодо уточнених останніми днями (10-12 липня 2006) рейтингів, то, в першу чергу, оцінки ставилися (редакторами) за ще не переглянуті, не оцінені раніше поезії. Вимоги стандартні для всіх, правила однакові. Єдине - наші організаційні можливості обмежені. Чотири лауреати, переможці - це нині наш максимум.
Щодо "народних" рейтингів, де повна "демократія", то ми строго попросили, декого, наприклад, Вакуленка Володимира (і інших) позабирати щедрі і неоправдані кваліфікацією поціновувача "7", критично придивитися до зливи поставлених "6"...
Надалі питання "1","2","6" і "7" буде вирішено технічно, а поки що редакція дуже просить стримувати свої почуття розумною достатністю.
Для неслухняних користувачів відкрита корисна сторіночка Мартиролог
Щодо "титулів" редакторів, то ноша ця важка і неприємна, і потребує зваженості, а також серйозного творчого порозуміння із самим собою, потребує бути готовим до постійних самооновлень, до втрат ілюзій.
Більш ніж переконаний, що є певний вік, до якого потрібно дорости, аби бути корисним для творчості інших.
Отож, якщо нинішні переможці погодяться - будемо раді хорошій компанії, якщо ні - це теж буде цілком розважливим кроком. Кому ж приємно ступати на мінні поля, на кшталт, "при першій же нагоді виставлю як повних ідіотів, зрештою, це недалеко від істини..."
ЩО СПОДОБАЛОСЯ:
Сподобався процес. Наші автори задумуються, що публікувати і публікують "Вибране". Більше того - в процесі розміщення, та читання коментарів, народ отримує достатню кількість критичних синців під око, аби відкрилося загадкове “третє”. Але ж одна “точка зору” тільки у циклопів, можливо ми стаємо більше людьми?
Перші наші автори виглядають майже рівними, різниця в рейтингах уподобань дуже невелика і, початково не точна, - мало оцінювачів, редакторів.
Але читаються всі з приємністю, що дивовижно.
Хороша компанія. Думаю, що далі стануть більш очевидними кроки цих авторів у роботі над “Вибраним”, над осмисленням деяких стильових неясностей, неточностей.
Інші автори:
В цьому огляді спробую трішечки прокоментувати оригінальний текст молодої киянки Анни Хромової "Тапети", дуже цікавий в цілому твір. Сумарну оцінку я виставив би, як (5) - "файно" (можливо є і краще означення для "5", що між "добре" і "прекрасно", аніж "файно", - шукаємо).
Як на мене, опубліковані автором частини "Тапет" читаються з живим інтересом, хоча... Що нормально для молодої авторки (і всіх юних творих особистостей?), те, звісно, з класичної точки зору всіляких літературних закамянілостей - недотемперовано, "недогармонізовано"... Звичайно, авторка не ставила собі жодної такої цілі, - просто писала, як писалося, жила, як жилося - що і цінно. До речі, в руслі модернізму її "Тапети" можуть служити для юних авторок хорошою лоцією. Так. Звичайно. Але модернізм, це тільки частка, і смію зауважити дуже обмежений відрізок у творчому розвитку, хоча і всіяний безліччю творчих епітафій - авторських крапок. І хто тут тільки не бував, не "проповідував", не бігав по кругу під рев захоплених трибун. І хто себе тут, в ньому, щасливо знайшов? У всезапереченні модернізму?! У заграванні зі сліпо-глухим до минулого і майбутнього соживачем-нечитачем?.. Та бог з ними, нещасними...
Утім, щодо оцінювання "Тапет". Нормальний погляд на поезію передбачає автозаповнення собою створеного автором обсягу, а оцінюючи звідти, оцінюєш, передусім, комфорт, особисті зручності, "ландшафтні" збіги? Отож, редакторам для об'єктивності доводиться вести себе поетично ненормально, тримаючись "осторонь". В цьому, ймовірно, і проявлятиметься основна різниця між "Народними" уподобаннями і уподобаннями "Майстерень". Ціль - поєднання? Ума з відчуттями? Досвіду з бажаннями? Взаємодопомога? Теж не дуже зрозуміло.
На завершення про незабутнє. Чого майже немає у прозі? Напевно поезію пишимо усе таки для себе. І авторське задоволення від твору вирішальний фактор. Тому в нас і є цей запит "Самооцінка твору автором", як розуміння курсів. І Анна Хромова писала "Тапети", як на мене, для себе, що дуже цінно.
“ЩО ВРАЗИЛО”:
Був колись такий колоритний автор, як Максим Колиба. І здавалося, не буде заміни "старій гвардії" Віртуальних Віршів, але ні! Хороше місце порожнім не буде.
Отож, вітаємо непересічного автора, зовсім неоднозначного у своїй творчій потузі, чергового номінанта нашої "Веселої колекції"
Владислав Бурик - [ 2006.01.03 13:54 ]
КОВЗАНЯР
Б.-І. Антоничу
Змагаюсь з ледом я
бо ковзаняр.
Бо маю на стопах вогненні криці.
І не ховаюсь у лапатих снах ялиці.
Я розділяю сніг
на воду і на небо.
Як справедливий цар.
Бо на ногах ножі,
а не якісь слизькі,
підступні кеди.
Непогано, правда? Чіткість і концептуальність думки, новий погляд на відомі речі. Але це тільки початок, найвразливіше далі.
Владислав Бурик - [ 2006.01.03 13:19 ]
ПЛАЧ ЄРЕМІЇ
Удари грому. Малярія. Плащаниця.
Ліхтар на дроті б'ється у вікно.
Провалля коми. Єремія. Пропасниця.
Уважним вухом слухаю стегно.
Удари малярії по сідницях.
Ліхтар на Єремії чує вікна.
Провалля плащаниці. Кома вуха.
Уважним дротом б'є стегно.
Сніданок для таємних або ліквор.
Відрижка їжею або зішесття Духа.
Удари Єремії б'ють вікно.
Смерділо рибою чи лихом.
Пустеля. Не помер. Яка задуха.
Іуда. П'ятирічка. Дніпрогес.
Петро - це камінь, я це - вухо.
Христос. Голгофа. Риба. Хрест.
Річ достойна аналізу, хоча би з причини прекрасного настрою, який виникає після її прочитання. Хіба можна залишитися байдужим? Зупинитися на оцінці "5", себто "Файно"?...
Але і конкурс існує. І результати ніби чітко помітні за рейтингом "Майстерень":
Білецька Наталка (5.27-5.21),
Вировець Лариса (5.31-5.25),
Мельник Тетяна (5.25-5.17),
Татчин Сергій (5.29-5.37)
Рейтинг Майстерень вказано першим (станом на 12-14.07.2006.
Отож, порадилися з ми Диким Жоржем і пропонуємо - так, як кількість творів різна, і середні оцінки мало відрізняються, і головне, якість авторської поезії виглядає рівною, оголосити переможцями всю четвірку.
Щодо наших скромних нагород, то до описаних на сторінці
http://ukrart.lviv.ua/konkpoetic.html
"соціальних благ", нинішнім переможцям пропонується і статус редакторства, при чому зі збереженням голосу на народному фронті.
Щодо уточнених останніми днями (10-12 липня 2006) рейтингів, то, в першу чергу, оцінки ставилися (редакторами) за ще не переглянуті, не оцінені раніше поезії. Вимоги стандартні для всіх, правила однакові. Єдине - наші організаційні можливості обмежені. Чотири лауреати, переможці - це нині наш максимум.
Щодо "народних" рейтингів, де повна "демократія", то ми строго попросили, декого, наприклад, Вакуленка Володимира (і інших) позабирати щедрі і неоправдані кваліфікацією поціновувача "7", критично придивитися до зливи поставлених "6"...
Надалі питання "1","2","6" і "7" буде вирішено технічно, а поки що редакція дуже просить стримувати свої почуття розумною достатністю.
Для неслухняних користувачів відкрита корисна сторіночка Мартиролог
Щодо "титулів" редакторів, то ноша ця важка і неприємна, і потребує зваженості, а також серйозного творчого порозуміння із самим собою, потребує бути готовим до постійних самооновлень, до втрат ілюзій.
Більш ніж переконаний, що є певний вік, до якого потрібно дорости, аби бути корисним для творчості інших.
Отож, якщо нинішні переможці погодяться - будемо раді хорошій компанії, якщо ні - це теж буде цілком розважливим кроком. Кому ж приємно ступати на мінні поля, на кшталт, "при першій же нагоді виставлю як повних ідіотів, зрештою, це недалеко від істини..."
ЩО СПОДОБАЛОСЯ:
Сподобався процес. Наші автори задумуються, що публікувати і публікують "Вибране". Більше того - в процесі розміщення, та читання коментарів, народ отримує достатню кількість критичних синців під око, аби відкрилося загадкове “третє”. Але ж одна “точка зору” тільки у циклопів, можливо ми стаємо більше людьми?
Перші наші автори виглядають майже рівними, різниця в рейтингах уподобань дуже невелика і, початково не точна, - мало оцінювачів, редакторів.
Але читаються всі з приємністю, що дивовижно.
Хороша компанія. Думаю, що далі стануть більш очевидними кроки цих авторів у роботі над “Вибраним”, над осмисленням деяких стильових неясностей, неточностей.
Інші автори:
В цьому огляді спробую трішечки прокоментувати оригінальний текст молодої киянки Анни Хромової "Тапети", дуже цікавий в цілому твір. Сумарну оцінку я виставив би, як (5) - "файно" (можливо є і краще означення для "5", що між "добре" і "прекрасно", аніж "файно", - шукаємо).
Як на мене, опубліковані автором частини "Тапет" читаються з живим інтересом, хоча... Що нормально для молодої авторки (і всіх юних творих особистостей?), те, звісно, з класичної точки зору всіляких літературних закамянілостей - недотемперовано, "недогармонізовано"... Звичайно, авторка не ставила собі жодної такої цілі, - просто писала, як писалося, жила, як жилося - що і цінно. До речі, в руслі модернізму її "Тапети" можуть служити для юних авторок хорошою лоцією. Так. Звичайно. Але модернізм, це тільки частка, і смію зауважити дуже обмежений відрізок у творчому розвитку, хоча і всіяний безліччю творчих епітафій - авторських крапок. І хто тут тільки не бував, не "проповідував", не бігав по кругу під рев захоплених трибун. І хто себе тут, в ньому, щасливо знайшов? У всезапереченні модернізму?! У заграванні зі сліпо-глухим до минулого і майбутнього соживачем-нечитачем?.. Та бог з ними, нещасними...
Утім, щодо оцінювання "Тапет". Нормальний погляд на поезію передбачає автозаповнення собою створеного автором обсягу, а оцінюючи звідти, оцінюєш, передусім, комфорт, особисті зручності, "ландшафтні" збіги? Отож, редакторам для об'єктивності доводиться вести себе поетично ненормально, тримаючись "осторонь". В цьому, ймовірно, і проявлятиметься основна різниця між "Народними" уподобаннями і уподобаннями "Майстерень". Ціль - поєднання? Ума з відчуттями? Досвіду з бажаннями? Взаємодопомога? Теж не дуже зрозуміло.
На завершення про незабутнє. Чого майже немає у прозі? Напевно поезію пишимо усе таки для себе. І авторське задоволення від твору вирішальний фактор. Тому в нас і є цей запит "Самооцінка твору автором", як розуміння курсів. І Анна Хромова писала "Тапети", як на мене, для себе, що дуже цінно.
“ЩО ВРАЗИЛО”:
Був колись такий колоритний автор, як Максим Колиба. І здавалося, не буде заміни "старій гвардії" Віртуальних Віршів, але ні! Хороше місце порожнім не буде.
Отож, вітаємо непересічного автора, зовсім неоднозначного у своїй творчій потузі, чергового номінанта нашої "Веселої колекції"
Владислав Бурик - [ 2006.01.03 13:54 ]
КОВЗАНЯР
Змагаюсь з ледом я
бо ковзаняр.
Бо маю на стопах вогненні криці.
І не ховаюсь у лапатих снах ялиці.
Я розділяю сніг
на воду і на небо.
Як справедливий цар.
Бо на ногах ножі,
а не якісь слизькі,
підступні кеди.
Непогано, правда? Чіткість і концептуальність думки, новий погляд на відомі речі. Але це тільки початок, найвразливіше далі.
Владислав Бурик - [ 2006.01.03 13:19 ]
ПЛАЧ ЄРЕМІЇ
Удари грому. Малярія. Плащаниця.
Ліхтар на дроті б'ється у вікно.
Провалля коми. Єремія. Пропасниця.
Уважним вухом слухаю стегно.
Удари малярії по сідницях.
Ліхтар на Єремії чує вікна.
Провалля плащаниці. Кома вуха.
Уважним дротом б'є стегно.
Сніданок для таємних або ліквор.
Відрижка їжею або зішесття Духа.
Удари Єремії б'ють вікно.
Смерділо рибою чи лихом.
Пустеля. Не помер. Яка задуха.
Іуда. П'ятирічка. Дніпрогес.
Петро - це камінь, я це - вухо.
Христос. Голгофа. Риба. Хрест.
Річ достойна аналізу, хоча би з причини прекрасного настрою, який виникає після її прочитання. Хіба можна залишитися байдужим? Зупинитися на оцінці "5", себто "Файно"?...
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
