ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.07.28 12:21
Колись ми повернемось знову
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.

Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі

хома дідим
2026.07.28 11:58
стоять миряни
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось

Тетяна Левицька
2026.07.28 10:01
Невтішна осінь п'є дощі
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.

Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,

Віктор Кучерук
2026.07.28 07:46
Як ти, мамо, там, де тихий
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?

Ірина Вовк
2026.07.28 07:35
Штрих III: Жозефіна. Ніжність проти закону Музичний супровід: Франц Ксавер Моцарт. Фортепіанний концерт № 2 мі-бемоль мажор, ор. 25 (II. Andante espressivo) «У присмерку лемберзьких салонів Жозефіна Кавалькабо з’являлася як тонка струна, що чекає

Володимир Бойко
2026.07.28 00:35
Традиційно графині з Ессексу
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.

Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.

Віктор Насипаний
2026.07.27 22:06
Нас день на дощик нині множить легко.
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.

А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран

Тетяна Левицька
2026.07.27 21:12
Боже, як страшно, нестерпно, смертельно
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе

В Горова Леся
2026.07.27 17:11
Гупають яблука гулко, і котяться шелестно,
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.

Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос

Ольга Садкова
2026.07.27 16:21
Випадаю з життя, випадаю.
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.

Піднеси на руках свою мрію

Сергій Губерначук
2026.07.27 14:34
Закінчується двадцять п’ятий рік пошуків.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.

Вячеслав Руденко
2026.07.27 14:27
Величний колір кипарису
І в потяг доданий вагон,
Похилих крил, краї карнизів
І тінь минулого й бетон,

І справжній, мов животворящий
Не жах, не смуток – декаданс -
Рук неймовірних, мезальянсу,

Борис Костиря
2026.07.27 13:16
Не знав я, що колись у цьому місті
Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.

Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини

Олександр Сушко
2026.07.27 10:13
Шал емоцій! Гра у шахи!
Чую тіко охи й ахи
Від дружини. Я воскрес!
Але вию, наче пес,

Бо, чого гріха таїти -
Мушу "дещо" мавці гріти,
Але, з часом, це мине,

хома дідим
2026.07.27 08:30
лови емоцію поете
лети на полум’я свічі
покинь усе що мало вмерти
нехай палає і шкварчить
у передмісті чи у центрі
життя не вимага причин
чимало є без тями впертих
атож у тебе інший чин

Віктор Кучерук
2026.07.27 06:52
Лиш час німого супокою
Вповзе по гільзах у мій схрон,
То стане тиша після бою
Мене вганяти швидко в сон.
І в сні наївному отому,
Поміж обвуглених цеглин, -
Я побуваю врешті вдома
Якихось декілька годин.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Вадим Степанчук (1988) / Вірші

 ВСЕ ЗАВАЖАЛО ЇЙ СПАТИ




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-11-27 23:09:09
Переглядів сторінки твору 2671
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.802
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2012.05.18 21:52
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-11-28 13:28:18 ]
Таке враження, що розгойдались для стрибка... але самого стрибка не сталося. На жаль. Могло вийти цікаво.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-28 15:49:39 ]
Вот видите, уважаемый Вадим, что такое - заявить о себе. Вариантов несколько.
Я видел, как одни люди пытаются нарваться на скандал, ибо их творчество никого не интересует.
Видел, как другие тоже люди выдумывают нечто невообразимое, преподнося его как нечто новое и понятное, но не всем, а, возможно, родным и близким.
Вы же идете своим путем - без шума и, можно считать, без агитации и прочих далеких от поэзии вещей.
Мрия, мнение которой я высоко ценил и ценю, написала об одном, я напишу о другом.
Неплохое стихотворение.
Украинский язык Вашего стихотворения напоминает русский, в котором такие обороты (словесные конструкции) существуют, но в украинском они иные.
Я изучаю украинский язык,хотя курсы закончил еще в прошлом месяце, и посему некоторые несоответствия синтаксису, конечно же, бросаются в глаза. Например, "капаючі крани". У нас они капающие, у вас же - те, которые капают, соответственно, на украинском языке. Но это ведь не главное, если мысль рвется наружу. Но и не второстепенное. Это техническая сторона вопроса.
Утеряно несколько запятых.
Такой оборот как "спіткались за ящики" выглядит не совсем правильным. Поинтересуйтесь, пожалуйста, соответствующей словарной статьей фразеологического или обычного словаря.
А вообще тема стихотворения и ее раскрытие интересны. То есть, можете считать мой комментарий не критикой, а отзывом.
Я ознакомлюсь, коль Вы пригласили, и с другими стихотворениями, и, конечно же, не с целью критики. Мы ведь здесь коллеги. У нас нет старших или младших. Разве что бывают не совсем психически уравновешенные люди. Но я с ними не общаюсь. Бывает, вынужденно напишу в "приват" - да и все.
Мир Поэзии достаточно просторен. Места хватит всем. А задворки какие...

Удач-дач-дач.
Да, еще. А чем вызвана необходимость писать через строчку? Неудобно читать - в частности, на КПК.
Да и в газетах тоже. Напоминает таблицу для проверки зрения. Но я не в претензии. Я просто интересуюсь. Может быть, и я так попробую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вадим Степанчук (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-29 22:46:32 ]
дуже вдячний за перші коменти - розривається якась вакуумність моєї творчості, оскільки ці публікації тут - перші публікації взагалі. Окремо вдячний Олексію за приділену увагу. Це дійсно важливо.

російські конструкції - це просто в десятку. Оскіліьки фактично російськомовна родина, освіта, потім література, поезія... а лиш потім українська (у площині мого розвитку де біля стрілки вектора позначка "час") то це залишає таку собі "дефектну" манеру написання. Проте не вважаю її дефектною, окрім тих випадків, коли дійсно ріже очі і вуха. Дякую за вказані місця, бо сам не завжди бачу.
До того ж чітко розумію, що технічно вірші мої багато де могли б бути кращі. плюс до того постійний пошук форми втілення думки, а саме глибокої думки в поезії. На практиці це виглядає так: є глибока, дійсно глибока концентрація відчуттів, образів і метафоричних взаємодій - тут далі етап написання і - РЕЗУЛЬТАТ: Вірш попса. Тобто не вистачає майсерності і навіть сам не вдоволенний залишаєшься. Але це навчання (для мене) Саме так я до цього відношусь, просто намагаючись КРАЩЕ. Тут слід зазначити важливість і критики і відгуків, про яку ви, коллега, і без того знаєте)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Стрельцова (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-23 16:35:59 ]
Вадиме, розсипатися у похвалах не буду, але мені дійсно сподобались Ваші вірші, цей - зокрема. Звісно, є в них проблемні місця з точки зору української мови, проте ця проблема є і в мене (російськомовним важкувато відразу "стрибнути" в океан української, щоб вільно почувати себе саме в лексиці, ідеомах і граматиці). Однак у Вас є бажання вчитися, відчутний пошук поетичної форми, глибокі почуття і "сучасність". Ви не пишите так, як у 19 сторіччі, а прагнете нового в формі. Це ввважаю дуже важливим. Хай Вам щастить в подальшій творчості!