залишений слід - це не доторк, не очі, не тепло руки... а мені хотілося б, наприклад, дізнатися у Екзюпері, що все ж таки сталося з його літаком тоді.

Хіба це має істотне значення?
Утім, кажуть саме дівчача цікавість наповнює цей світ народонаселенням?

може, і не істотне, але надає відтінки.
кажуть, що саме відтінки і напівтони надають глибину ) а народонаселення зростає через великі запаси гречихи. наразі це вже стає неакутальним. принаймні, в Україні.

Я десь чув, що час, насправді, - лише відстань між подіями. Тому події, їх рівень визначають часи, живі сліди дають можливість спілкуватися, а ще є зв'язок через Провидіння – зі всім. У цьому сенсі і я маю можливість жити у будь-якому часі, створюючи в ньому відповідну подію, чим більша подія – тим вищий рівень енергій пов’язує відповідні події, - і ці енергії дано відчувати, і керувати ними…
Але…

Але...?

Але так як енергії в іншому вимірі, то й вязання вищих енергій тут створюють твої події там. :(
Отже тут у будь-якому випадку доведеться мучитися, принаймні, з прекрасними дамами... :)

Тобто, своєрідний ефект "метелика Бредбері" - тільки на рівні енергій.
Ну, нічого, думаю, Галантний Маньєрист ще помучиться у своє задоволення з дамами, адже, спілкуючись з прекрасним, ми й самі стаємо прекраснішими )

Що мій ангел не подужає… :(

На щастя, ні, не знаю, - але кажуть, їх кількість зростає, чим більшою стає твоя сутність… Це лякає...

Чому лякає? це ж закономірний процес - більший об"єм вимагає заповнення... Хоча, кажуть, іноді демони - це не завжди напрям униз. За Сократом, наприклад, навіть творчість є результатом діалогу з демоном.

Духовний світ є вгорі і внизу. Є ті, хто вмирають, і ті, що приростають життям. Якщо описати певну симптоматику, то багато хто зауважить, що і з ним те ставалося...
Тут багато небезпек... Не даремно кажуть про великі сутності, що впали... Кажуть, багато з них і досі ще падають... :(
Але ця проблема не стосується переважної більшості побожних українців. :)

Мені здається, що інформаційний вакуум розвиває лише манію величі, або ж крайню протилежність - відчуття неспроможності. Між тим, ніби, реально існують межі – на яких зупинився (тимчасово) філогенез сучасного «єства». І тому з цим питанням краще вчасно визначитися. Бо сприйняття гасне з роками природним чином – «саме по собі», як і здатність адекватного поводження у цьому світі. І творча потуга, теж ніби, намагається перейти із зовнішніх проявів у внутрішні. Наразі мистецтво «писати» виглядає для мене, як створення фундаменту для внутрішніх рукописів, які не згорають. А гармонійна поінформованість допомагає не лише не поставити прекрасну даму у незручне положення (ах, як часто те траплялося, на жаль будучи неминучим) і точно визначитися із власним надзавданням, дослухаючись порад із тих уст, які давно замовкли у світі цьому…
Але зараз спостерігається, як на мене, все глибша проблема інформаційного обману – переважна більшість зовнішньої інформації вже перекручена. Схоже, що людство само себе гробить, змінюючи все, до чого досягає «цивілізація».
Це передбачено.
Тому є речі, яких цивілізація ніколи не знайде, але які хомо здатен відчути і використовувати для свого розвитку, але з нуля на ці висоти не піднятися самостійно, навіть якщо тебе навчатимуть різні жінки... :(

Найтаємничіше? В цілому? Це як жінки здатні впускати у свій світ будь-яких чоловіків, для цього їм часто доводиться покидати небо, інколи назавжди.
Тут велика проблема в українських жінок, чоловіки-українці, схоже, відучилися зростати, а ті що вміють зростати мають вроджений потяг до зміни географії проживання...
І тому, ті чоловіки, що здатні зростати, тут часто не можуть знайти адекватної супутниці...
Звідси і проблеми адюльтеру, напевно...
Хоча, шлюб, і далеко не догма, але діти - це вкрай важливо...

Вони впускають не ласкаві руки від Провидіння, а, схоже, зручні об'єкти для домінування у справах "не своїх"?