ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Артур Курдіновський
2024.11.23 06:14
Мій творчий шлях був дуже нелегким. Він проходив крізь приниження, зневагу, хамство та несправедливість. Щоразу мені зустрічалися не ті люди. Це засилля невігласів, малограмотних та недалеких людей я залишив на тій дорозі. А сам пішов новим шляхом. І ось,

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лена Апрелевна (1992) / Критика | Аналітика

 «Вседозволенность»




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-04-16 16:56:21
Переглядів сторінки твору 1864
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.748
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ПЕРСОНИ
Соціум
Автор востаннє на сайті 2011.12.22 21:09
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-04-17 23:30:48 ]
Вроде бы всё правильно, но… это же юношеский максимализм, Леночка. А жизнь состоит из нюансов. Маленьких таких нюансиков, которые порой решают всё. Вот, например, Вы сказали: «Возраст штука опрометчивая…». Не то здесь должно быть слово, не то, не «опрометчивая», возраст не может быть «поспешным, необдуманным», а потому ошибочным. Возраст может быть обманчивым. Мелочь, вроде бы, ну оговорился человек, а сомнение закрадывается: оговорился или всё же не до конца понимает, о чём говорит? Это всего лишь текст, а этот небольшой нюанс уже оказывает влияние. Ну ладно, забудем об этом досадном недоразумении. Перейдём к следующему моменту. Цитирую: «Не даром же говорят, кто не был оптимистом в двадцать лет – у того нет сердца, кто остался им в сорок - у того нет мозгов.» Кто говорит, милочка? Покажите мне эту личность, всерьёз полагающую, что после сорока индивид должен превращаться в недовольного жизнью брюзгу или изжившую себя, безразличную рухлядь, тихо доживающую свой век. Недавно мой муж где-то вычитал анекдот: « Во время падения бутерброда оптимист думает, что тот или зависнет в воздухе, или упадёт на ребро, да так и останется, а пессимист ожидает, что бутерброд упадёт на одну сторону, подпрыгнет и вываляется в грязи другой стороной» . Конечно же, Вы можете возразить, мол, нужно быть реалистами, но всё дело в эмоциях, чувствах – пока они есть, человек не может быть чистой воды реалистом, он всё равно будет хотя бы чуточку, но склоняться в ту или иную сторону. И вообще, если на то пошло, то ведь не оптимизм Вас раздражает в людях старшего возраста, а нежелание следовать сложившимся у некоторой части населения стереотипам. Вы применили пословицу «Седина в голову – бес в ребро» к мужчинам тридцати восьми лет. И этим напомнили мне меня лет в двенадцать. Старость казалась мне тогда такой страшной, что я всерьёз подумывала об самоубийстве лет этак в сорок. Можете не сомневаться, когда Вам будет за тридцать, Ваши взгляды на возраст «старости» будут иными, нежели сейчас. Но сейчас не о Вас речь, вернёмся, пожалуй, к нашей теме. Берём следующую цитату: «…не кажется ли вам пошловатым поведение женщины за сорок, которая никак не может смириться, что ей сорок, она все думает, что ей двадцать три и жалко хватается за любую возможность казаться моложе». А с чего Вы решили, что она так думает? Почему Вам не пришло в голову, что она может поступать так из любви к своему мужчине, для которого она не старуха, от которой хочется сбежать к молоденькой, или которую приходится терпеть, потому что никому не нужен, а всё та же юная девушка, в которую он когда-то влюбился, и он не хочет видеть её в «старушечьем» одеянии, даже если оно очень элегантно? И что она таким образом защищает и его и себя от «беса в ребро»? Другое дело, если у Вас вызывают протест крайности, но ведь «принимать облик рождественской елки» в любом возрасте вульгарно и глупо – при чём здесь желание выглядеть моложе? Неужели Вам приятней смотреть на женщин, которые записались в старухи раньше времени? Это у Вас протеста не вызывает? Хорошо, оставим в покое женщин и вернёмся к мужчинам, ведь из-за их «беса в ребро» весь сыр-бор и разгорелся. С Вашей точки зрения предосудительно мужчинам… ладно, не будем о тридцати восьми годах… с «сединой в голове» (беру в кавычки, ибо бывают и такие, что и в шестьдесят ни единого седого волоска не имеют, хотя и редко) «вдруг» приходит в голову приобретать «спортивные машинки, способные развивать скорость до 300 км/ч». А что, если он мечтал о такой, но раньше у него не было возможности? Он должен отказаться от своей мечты, потому что кому-то это не нравиться? И чувствовать себя несчастным? Я против того, чтобы люди были несчастными: мечты должны исполняться, естественно, если они не выходят за рамки морали и не обрекают на несчастье других. Я абсолютно согласна с Вами в том, что самое ценное, что у нас может быть – это семья. Мы с мужем прожили вместе больше, чем двадцать далеко не безоблачных лет. Но если он будет чувствовать себя со мной несчастным – я его отпущу. Потому что люблю его. Потому что уважаю его право на свободу выбора. А ещё потому что ничуть не меньше люблю и уважаю себя, поэтому не хочу лишать себя шанса видеть рядом с собой человека, который будет счастлив находиться рядом со мной. И даже если такого человека не нашлось бы, свобода тоже имеет некоторые преимущества. И мне приятно, когда я улавливаю намёки на то, что мой мужчина настроен примерно так же. Расставание – это не предательство семейных идеалов. Обман, лицемерие и эгоизм – вот где предательство. Ведь лучше расстаться друзьями, чем дожить до вражды. Я понимаю, что не все со мной согласятся, но скажите, чем старая кукла, удерживающая возле себя мужа ради материальной выгоды, лучше молодой, которая ищет, кто бы её за эту самую выгоду купил? Если мужчина, дожив до зрелых лет, не научился различать секс и любовь, такая барби ему в самый раз – ну чем не счастье? Кстати, мужчины, которые не любят своих жён, но остаются с ними из-за эгоистичного страха потерять привычный и удобный образ жизни, и компенсируют себе душевный дискомфорт, заводя любовницу или просто «развлекаясь» на стороне, гораздо хуже тех, кто уходит, потому что они своим обманом лишают свою жену шанса на настоящее счастье, а не эту дешевую подделку. Не говоря уже о её потерях в интимном плане, но это уже другая тема… Вот такие вот нюансы, Леночка, и это только малая толика, потому что человеческие взаимоотношения из них и состоят.