ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.28
18:32
Це для тебе усе зрозуміло і тхне банальністю,
Та для неї — світ заходиться радістю...
Ти збиваєш рядки мов у термометрі ртутні градуси
Спускаючи до тридцяти п’яти...
Це тобі набридли поети та романтизм...
Та для неї — світ заходиться радістю...
Ти збиваєш рядки мов у термометрі ртутні градуси
Спускаючи до тридцяти п’яти...
Це тобі набридли поети та романтизм...
2024.05.28
17:18
Якийсь старий у подертій свиті
З бородою, що обшарпана колючками
На березі ріки каламутної мілкої,
Яку навіть чорні козенята
(Насіння рогатого)
Долають необачно вбрід,
Питав, чи споглядаємо ми очерет,
Що гойдає нестримний вітер.
З бородою, що обшарпана колючками
На березі ріки каламутної мілкої,
Яку навіть чорні козенята
(Насіння рогатого)
Долають необачно вбрід,
Питав, чи споглядаємо ми очерет,
Що гойдає нестримний вітер.
2024.05.28
14:53
Вагітні музи плодяться щодня,
Плету вервечки слів, неначе віник.
Бісексуал-Пегасик не куня,
У стайні нудно - лізе у корівник.
У нього незвичайні масть і стать,
Давно пора на ковбасу чи в Лету.
Але із ним літати - благодать!
Плету вервечки слів, неначе віник.
Бісексуал-Пегасик не куня,
У стайні нудно - лізе у корівник.
У нього незвичайні масть і стать,
Давно пора на ковбасу чи в Лету.
Але із ним літати - благодать!
2024.05.28
12:13
Віч-н-віч з минулим у батьківській хаті
лишатися лячно посеред жалів.
Заклякнули стрілками на циферблаті
секунди й години минулих часів.
Щем кігтями шкрябає згоєні рани,
мов привид туманний повзе по стіні.
На ніжні зап'ястки залізні кайдани
лишатися лячно посеред жалів.
Заклякнули стрілками на циферблаті
секунди й години минулих часів.
Щем кігтями шкрябає згоєні рани,
мов привид туманний повзе по стіні.
На ніжні зап'ястки залізні кайдани
2024.05.28
11:47
червня відбудеться 190-й показ легендарної вистави «Швейк»
за участю зірок Національного театру ім. Івана Франка Богдана Бенюка та Анатолія Хостікоєва.
Двадцять років аншлагів!
Театр Франка. Ми - на балконі.
На сцені - Бенюк і Хостікоєв.
У залі
за участю зірок Національного театру ім. Івана Франка Богдана Бенюка та Анатолія Хостікоєва.
Двадцять років аншлагів!
Театр Франка. Ми - на балконі.
На сцені - Бенюк і Хостікоєв.
У залі
2024.05.28
10:28
І за околиці люблю Єрусалим.
Найпаче за Ейн-Керем .
Ось ще до третіх півнів, як усі набожні юдеї,
Неспішно він простує в синагогу.
Таліт його такий просторий, що покрива
Довколишні церкви і мало не сяга вершечка гір.
Таліт цей зіткано із сонця та д
Найпаче за Ейн-Керем .
Ось ще до третіх півнів, як усі набожні юдеї,
Неспішно він простує в синагогу.
Таліт його такий просторий, що покрива
Довколишні церкви і мало не сяга вершечка гір.
Таліт цей зіткано із сонця та д
2024.05.28
10:02
Коли стогне Дніпро за Шевченковим словом, зневіра
заповзає вужем у найглибші куточки душі
і тоді я мечем убиваю підступного звіра
та спиняю коня, що весь змилений мчить до межі.
Горизонти хиткі вони ближчають з видихом кожним
і яснішим стає журавлине
заповзає вужем у найглибші куточки душі
і тоді я мечем убиваю підступного звіра
та спиняю коня, що весь змилений мчить до межі.
Горизонти хиткі вони ближчають з видихом кожним
і яснішим стає журавлине
2024.05.28
08:47
Ірисів полум'я вже загорілось,
Ніби Ірида спустилась з небес.
Райдужні в неї божественні крила,
А для землі - подарунок чудес.
Грація, магія, тайна травнева -
Все в оксамитових рисах квіток.
Гама відтінків, мов хвіст павичевий,
Ніби Ірида спустилась з небес.
Райдужні в неї божественні крила,
А для землі - подарунок чудес.
Грація, магія, тайна травнева -
Все в оксамитових рисах квіток.
Гама відтінків, мов хвіст павичевий,
2024.05.28
05:15
Краса приваблює помалу,
Хоча такою вічно є, –
За світлі сни світліша далеч
Сріблом і злотом виграє.
Прозріння сповнює до краю,
Від сну пробуджуючи, зір
І по новому відкриває
Все те, що бачив до цих пір.
Хоча такою вічно є, –
За світлі сни світліша далеч
Сріблом і злотом виграє.
Прозріння сповнює до краю,
Від сну пробуджуючи, зір
І по новому відкриває
Все те, що бачив до цих пір.
2024.05.28
00:28
Так буває, що серце бодай у сміливця
Може раптом дізнатися, що таке жах.
Не фатально, можливо, але помилився.
І все вийшло не так, як хотіла душа…
Вислизає із рук майже втілена мрія.
Взагалі-то стосунки – неначе зірки,
Що привабливо світять, та з
Може раптом дізнатися, що таке жах.
Не фатально, можливо, але помилився.
І все вийшло не так, як хотіла душа…
Вислизає із рук майже втілена мрія.
Взагалі-то стосунки – неначе зірки,
Що привабливо світять, та з
2024.05.28
00:14
Мене немає в списках сьогодення.
Мої слова - розпливчасте відлуння
Минулих днів. Занедбані бажання
Перетікли у скривджений талан.
Пишу нікому не потрібну книгу,
Де кожне слово - відголосок туги.
Від'ємне все: натхнення і наснага.
Майбутнє - наче п
Мої слова - розпливчасте відлуння
Минулих днів. Занедбані бажання
Перетікли у скривджений талан.
Пишу нікому не потрібну книгу,
Де кожне слово - відголосок туги.
Від'ємне все: натхнення і наснага.
Майбутнє - наче п
2024.05.27
23:44
Коли п. Гундарєв запропонував мені написати таке есе, то перше, що мені спало на думку, це те, що тема трюїстична, збита, сама собою зрозуміла. Але я швидко згадав сьогоденну соціально-політичну ситуацію й змінив своє ставлення. Отже мені, як українцю
2024.05.27
19:03
На згарищі покинутих надій,
В руїнах марнославства та обману
Сховали честь і совість під завали,
А далі всіх навчаємо: "Не вір!"
Невже забули, хто ми є такі?
На диво швидко вигоїли рани
На згарищі покинутих надій.
В руїнах марнославства та обману
Сховали честь і совість під завали,
А далі всіх навчаємо: "Не вір!"
Невже забули, хто ми є такі?
На диво швидко вигоїли рани
На згарищі покинутих надій.
2024.05.27
18:31
Ніколи я не знав такого щастя,
З роками усе більш тебе люблю!
Які би не спіткали нас напасті --
Переживу усі, переболю.
Перепливу ці океани горя,
Перелечу лелекою у рай.
Лиш будь зі мною, будь зі мною поряд,
З роками усе більш тебе люблю!
Які би не спіткали нас напасті --
Переживу усі, переболю.
Перепливу ці океани горя,
Перелечу лелекою у рай.
Лиш будь зі мною, будь зі мною поряд,
2024.05.27
14:40
Ось читаю щойно опублікований вірш Артура Курдіновського
«Бий москаля!»:
Якщо нарешті вільним хочеш стати,
Щоб вільною була твоя земля, -
Безжалісно, жорстоко та завзято
Бий москаля!
Ти не напав! Це він прийшов до тебе!
Ти бачив. Добре знаєш,
2024.05.27
12:57
Є віра. Є закон. А є придурки,
Які на слово вірять в казна-що.
А за вікном війна, тривога, гуркіт,
Країну перетворюють в ніщо.
Із вирію не повернулись мрії,
Христос мовчить, у бісів сабантуй.
А землячки - не люди - чорні змії,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Які на слово вірять в казна-що.
А за вікном війна, тривога, гуркіт,
Країну перетворюють в ніщо.
Із вирію не повернулись мрії,
Христос мовчить, у бісів сабантуй.
А землячки - не люди - чорні змії,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.05.20
2024.04.15
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Лена Апрелевна (1992) /
Критика | Аналітика
«Вседозволенность»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
«Вседозволенность»
Ах, моя милая вседозволенность, как ты могла ненароком так появиться после этой 70 летней красной черноты, появилась так нежданно-негаданно и вот уже двадцать лет не отступаешь. Я свято верю в то, что после самого темного заката – наступает самый светлый рассвет, но осознавать, что этот закат тебе прийдеться переносить на собственной шкуре, вовсе не хочется.
Да, сегодня многие сетуют на «сапоговое воспитание», упущение большей части века, люди живущие за занавесом потеряли любую связь с миром и не могли быть космополитами, но говорят, не в этом счастье.
А оно в кризисе среднего возраста, ведь что может быть забавнее, видит ли мужчина себя со стороны в эти моменты – понятия не имею, но зрелище из той самой категории «Седина в голову – бес в ребро», причем бес так хорошо может тряхнуть по ребру, что после этого сакраментального визита седины себя уже не собрать. Умный мужчина то все понимает – помнит юношеский максимализм, дружеские подвиги и бесконечные подружки и вечеринки, глупый же – почувствовав это лет таки в тридцать восемь, забывает, вырывает из памяти цифру тридцать восемь и начинает плясать как хомяк на сковородке. Не даром же говорят, кто не был оптимистом в двадцать лет – у того нет сердца, кто остался им в сорок - у того нет мозгов. Возраст штука опрометчивая, и конечно возраст не в паспорте, а в голове, но не кажется ли вам пошловатым поведение женщины за сорок, которая никак не может смириться, что ей сорок, она все думает, что ей двадцать три и жалко хватается за любую возможность казаться моложе. Если деньги есть – это пластическая хирургия, если нет –смешно выглядящая на ней молодежная одежда. Смех и грех. Но ведь чтобы казаться красивее не обязательно ежедневно принимать облик рождественской елки, собака окутанная серпантином из хлопушки ведь не станет казаться более породистой, ведь так, так почему с женщинами так выходит. Дорвались.
А у мужчин и того краше. Как бы это банально ни звучало, но самое ценное это у нас быть может – семья. И как слаборазумно при кризисе среднего возраста взять и как песочный замок все развалить, легко и просто. И ничего, что вы прожили рука об руку двадцать лет, пережили дефолт, безденежье, страх перед туманным завтра, три ремонта и два переезда – это для тебя, дорогой представитель сильного пола ничего не значит, куда там. Бес в ребре, подруга, годящаяся в дочери на бедре. Потом идет перевоплощение одеяний, желты е спортивные машинки, способные развивать скорость до 300 км/ч, но ты как водитель со стажем больше 85км/ч себе не позволяешь, зачем же опасно. Но ездишь все равно на Корвете, на желтом, на дорогом. С ней на переднем сидении. Стыдно батенька, завтра ты лишишься своих деньжат и своей лисички-сестрички тоже. Попадешь в больницу, будешь лежать при смерти, в то время как твоя «ньюгерл» отсудит у тебя часть имущества, и к тебе, само-собой, не придет. Еще бы зачем ей старый похотливый дедушка, к тому же дедушкой для нее не являющийся.И единственный на кого ты можешь понадеяться, это как раз твоя жена, которая двадцать лет делила с тобой твои горести, до того как ты ее вышвырнул из жизни восвояси на раздорожье, как хлам, от которого нужно избавляться в Италии в канун нового года. Все можно осознать, главное чтобы не было слишком поздно. И кстати, если хомяк долго танцует на горящей сковороде – он умирает, чрезмерного повышения температуры тела, если фокусник не рассчитает.
И в некоторых случаях лучше остаться без ребра, как первый мужчина на земле, чем пустить туда такого беса.
Да, сегодня многие сетуют на «сапоговое воспитание», упущение большей части века, люди живущие за занавесом потеряли любую связь с миром и не могли быть космополитами, но говорят, не в этом счастье.
А оно в кризисе среднего возраста, ведь что может быть забавнее, видит ли мужчина себя со стороны в эти моменты – понятия не имею, но зрелище из той самой категории «Седина в голову – бес в ребро», причем бес так хорошо может тряхнуть по ребру, что после этого сакраментального визита седины себя уже не собрать. Умный мужчина то все понимает – помнит юношеский максимализм, дружеские подвиги и бесконечные подружки и вечеринки, глупый же – почувствовав это лет таки в тридцать восемь, забывает, вырывает из памяти цифру тридцать восемь и начинает плясать как хомяк на сковородке. Не даром же говорят, кто не был оптимистом в двадцать лет – у того нет сердца, кто остался им в сорок - у того нет мозгов. Возраст штука опрометчивая, и конечно возраст не в паспорте, а в голове, но не кажется ли вам пошловатым поведение женщины за сорок, которая никак не может смириться, что ей сорок, она все думает, что ей двадцать три и жалко хватается за любую возможность казаться моложе. Если деньги есть – это пластическая хирургия, если нет –смешно выглядящая на ней молодежная одежда. Смех и грех. Но ведь чтобы казаться красивее не обязательно ежедневно принимать облик рождественской елки, собака окутанная серпантином из хлопушки ведь не станет казаться более породистой, ведь так, так почему с женщинами так выходит. Дорвались.
А у мужчин и того краше. Как бы это банально ни звучало, но самое ценное это у нас быть может – семья. И как слаборазумно при кризисе среднего возраста взять и как песочный замок все развалить, легко и просто. И ничего, что вы прожили рука об руку двадцать лет, пережили дефолт, безденежье, страх перед туманным завтра, три ремонта и два переезда – это для тебя, дорогой представитель сильного пола ничего не значит, куда там. Бес в ребре, подруга, годящаяся в дочери на бедре. Потом идет перевоплощение одеяний, желты е спортивные машинки, способные развивать скорость до 300 км/ч, но ты как водитель со стажем больше 85км/ч себе не позволяешь, зачем же опасно. Но ездишь все равно на Корвете, на желтом, на дорогом. С ней на переднем сидении. Стыдно батенька, завтра ты лишишься своих деньжат и своей лисички-сестрички тоже. Попадешь в больницу, будешь лежать при смерти, в то время как твоя «ньюгерл» отсудит у тебя часть имущества, и к тебе, само-собой, не придет. Еще бы зачем ей старый похотливый дедушка, к тому же дедушкой для нее не являющийся.И единственный на кого ты можешь понадеяться, это как раз твоя жена, которая двадцать лет делила с тобой твои горести, до того как ты ее вышвырнул из жизни восвояси на раздорожье, как хлам, от которого нужно избавляться в Италии в канун нового года. Все можно осознать, главное чтобы не было слишком поздно. И кстати, если хомяк долго танцует на горящей сковороде – он умирает, чрезмерного повышения температуры тела, если фокусник не рассчитает.
И в некоторых случаях лучше остаться без ребра, как первый мужчина на земле, чем пустить туда такого беса.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію