Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.06
17:39
Вже давно у лісах Амазонії
Не лунають чарівні симфонії.
Щонайкращих співців
Алігатор поїв
І печально в лісах Амазонії.
На великий банкет у Ракошино
Поз’їжджалися гості запрошені.
Не лунають чарівні симфонії.
Щонайкращих співців
Алігатор поїв
І печально в лісах Амазонії.
На великий банкет у Ракошино
Поз’їжджалися гості запрошені.
2026.08.06
15:33
Дід у вицвілій мазепинці на клас подивився.
Йому раптом щемно стало, що аж просльозився.
Це ж уперше, як героя його запросили
До дітей. Бо з того часу, як проголосили
Їх запроданцями, навіть і мислі не мали
Про таке розповідати, у собі тримали.
А те
Йому раптом щемно стало, що аж просльозився.
Це ж уперше, як героя його запросили
До дітей. Бо з того часу, як проголосили
Їх запроданцями, навіть і мислі не мали
Про таке розповідати, у собі тримали.
А те
2026.08.06
15:09
У липневому номері "Української Літературної Газети" надруковано магістральний вінок із моєї корони сонетів "Смарагдова тиша". Це для мене, дійсно, подія. Пригадуються слова та погрози деяких авторів Поетичних Майстерень, наших провідних новаторів-про
2026.08.06
14:28
Острів Епштейна в далекому морі.
Острів розпусти. Розкладений Рим
Так розвалився у плотській покорі.
Посох історії буде твердим.
Дика еліта вже геть занепала,
У дебілізмі не відає меж.
І словеса, як фальшиві опали,
Острів розпусти. Розкладений Рим
Так розвалився у плотській покорі.
Посох історії буде твердим.
Дика еліта вже геть занепала,
У дебілізмі не відає меж.
І словеса, як фальшиві опали,
2026.08.06
14:27
Лускаті хмари - окуні рожеві.
Заграви блиск на кожному зажеврів.
Їх неба невід викине на берег,
Де млою стануть кольорові пера
Тих дивних риб, що хмарами здалися.
А променю блесна над краєм блисне,
Над пляжем, де із оніксами гравій,
Заграви блиск на кожному зажеврів.
Їх неба невід викине на берег,
Де млою стануть кольорові пера
Тих дивних риб, що хмарами здалися.
А променю блесна над краєм блисне,
Над пляжем, де із оніксами гравій,
2026.08.06
12:01
Суд історії на балконі палацу
Клеопатра увірвалася на відкриту терасу палацу, де Цезар спостерігав за пожежею. Її сукня з найтоншого китайського шовку тріпотіла на вітрі, а важке золоте намисто-пектораль із зображенням крилатої Ісіди тремтіло від част
2026.08.06
11:52
для чого епатаж
зарафаель собі
життєве щось
знайоме всім тутешнє
із музикою
хай комусь верлібр
ще інший видить
ярлики аптечні
зарафаель собі
життєве щось
знайоме всім тутешнє
із музикою
хай комусь верлібр
ще інший видить
ярлики аптечні
2026.08.06
07:59
Коли ми розумом своїм
Досягнемо зразків
І кобзи наші кам’яні
Зігріють світ батьків,
Де телепати-ковалі
Лежать в основах рун,
І плем’я юних гендлярів
Досягнемо зразків
І кобзи наші кам’яні
Зігріють світ батьків,
Де телепати-ковалі
Лежать в основах рун,
І плем’я юних гендлярів
2026.08.06
07:21
Вітер розвіяв туман над покосами,
Небо безкрає укрила блакить, -
Серпень старанно вмивається росами,
Запахом яблук приємно п'янить.
Ранок серпневий свіжить прохолодою
Та звеселяє піснями птахів, -
Тішуся знову ясною погодою
І позолотою щедрих полі
Небо безкрає укрила блакить, -
Серпень старанно вмивається росами,
Запахом яблук приємно п'янить.
Ранок серпневий свіжить прохолодою
Та звеселяє піснями птахів, -
Тішуся знову ясною погодою
І позолотою щедрих полі
2026.08.05
23:07
І був народ близьким до краху –
від рабства «несолона сіль»,
не стало в нім до Бога страху –
так корабель сіда на міль.
Серед Своїх народів в світі
Господь обрав послами їх,
в своїй землі були щоб ситі –
від рабства «несолона сіль»,
не стало в нім до Бога страху –
так корабель сіда на міль.
Серед Своїх народів в світі
Господь обрав послами їх,
в своїй землі були щоб ситі –
2026.08.05
22:02
Сіре місто це
Залізних рук сплеск
І вечірка для клоунів, хай
Падає дощ недалеко
Прошу ласки, лимонадна бейбі
Як увечері сонце сідає
І земля розливається, вранці
Залізних рук сплеск
І вечірка для клоунів, хай
Падає дощ недалеко
Прошу ласки, лимонадна бейбі
Як увечері сонце сідає
І земля розливається, вранці
2026.08.05
21:37
Ешелон довжелезний. «Телячі» вагони.
По півсотні у кожнім невинних людей.
Чи із розуму це, чи з якихось агоній,
чи від вбивчих якихось примарних ідей?!
Виселенцями стали вкраїнські селяни,
що одвіку трудились на рідній землі.
А тепер конвоїри зухв
По півсотні у кожнім невинних людей.
Чи із розуму це, чи з якихось агоній,
чи від вбивчих якихось примарних ідей?!
Виселенцями стали вкраїнські селяни,
що одвіку трудились на рідній землі.
А тепер конвоїри зухв
2026.08.05
16:32
Притулюся тобі до плеча, у смиренні притихну,
І бажання незмінності впреться кутом у висок.
Загустілим повітрям ухватиться порція вдиху,
Та у шелесті ранку відчується часу пісок.
Дай не знати коли і куди розійдуться дороги.
І не відати де і кому об
І бажання незмінності впреться кутом у висок.
Загустілим повітрям ухватиться порція вдиху,
Та у шелесті ранку відчується часу пісок.
Дай не знати коли і куди розійдуться дороги.
І не відати де і кому об
2026.08.05
13:59
Так цілий світ для тебе замалий.
Нікуди не подінешся від себе.
Проб'ється вірш крізь серце запальний,
Тікаючи від ницого вертепу.
Усі маршрути поведуть не в Рим,
А в точку відбуття, у точку пустки.
Втомився без надії херувим.
Немає в болю жодної в
Нікуди не подінешся від себе.
Проб'ється вірш крізь серце запальний,
Тікаючи від ницого вертепу.
Усі маршрути поведуть не в Рим,
А в точку відбуття, у точку пустки.
Втомився без надії херувим.
Немає в болю жодної в
2026.08.05
12:51
Ця оповідь – спроба зазирнути за завісу сухої історичної хроніки. Мені хотілося показати стародавню Александрію 48 року до н.е. періоду цариці Клеопатри та римського імператора Юлія Цезаря як живий організм: з її шумом порту, запахами нільського мулу, роз
2026.08.05
11:36
Тобі написала б я, милий, листа,
та знаю, що він до Едему не дійде.
Від кірки до кірки мене прочитав,
а я нашвидку пролистала деінде.
Залишив на спомин багато чого,
ще більше забрав у мутне потойбіччя —
пів світу і ластівку серця мого,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...та знаю, що він до Едему не дійде.
Від кірки до кірки мене прочитав,
а я нашвидку пролистала деінде.
Залишив на спомин багато чого,
ще більше забрав у мутне потойбіччя —
пів світу і ластівку серця мого,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Лена Апрелевна (1992) /
Критика | Аналітика
«Вседозволенность»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
«Вседозволенность»
Ах, моя милая вседозволенность, как ты могла ненароком так появиться после этой 70 летней красной черноты, появилась так нежданно-негаданно и вот уже двадцать лет не отступаешь. Я свято верю в то, что после самого темного заката – наступает самый светлый рассвет, но осознавать, что этот закат тебе прийдеться переносить на собственной шкуре, вовсе не хочется.
Да, сегодня многие сетуют на «сапоговое воспитание», упущение большей части века, люди живущие за занавесом потеряли любую связь с миром и не могли быть космополитами, но говорят, не в этом счастье.
А оно в кризисе среднего возраста, ведь что может быть забавнее, видит ли мужчина себя со стороны в эти моменты – понятия не имею, но зрелище из той самой категории «Седина в голову – бес в ребро», причем бес так хорошо может тряхнуть по ребру, что после этого сакраментального визита седины себя уже не собрать. Умный мужчина то все понимает – помнит юношеский максимализм, дружеские подвиги и бесконечные подружки и вечеринки, глупый же – почувствовав это лет таки в тридцать восемь, забывает, вырывает из памяти цифру тридцать восемь и начинает плясать как хомяк на сковородке. Не даром же говорят, кто не был оптимистом в двадцать лет – у того нет сердца, кто остался им в сорок - у того нет мозгов. Возраст штука опрометчивая, и конечно возраст не в паспорте, а в голове, но не кажется ли вам пошловатым поведение женщины за сорок, которая никак не может смириться, что ей сорок, она все думает, что ей двадцать три и жалко хватается за любую возможность казаться моложе. Если деньги есть – это пластическая хирургия, если нет –смешно выглядящая на ней молодежная одежда. Смех и грех. Но ведь чтобы казаться красивее не обязательно ежедневно принимать облик рождественской елки, собака окутанная серпантином из хлопушки ведь не станет казаться более породистой, ведь так, так почему с женщинами так выходит. Дорвались.
А у мужчин и того краше. Как бы это банально ни звучало, но самое ценное это у нас быть может – семья. И как слаборазумно при кризисе среднего возраста взять и как песочный замок все развалить, легко и просто. И ничего, что вы прожили рука об руку двадцать лет, пережили дефолт, безденежье, страх перед туманным завтра, три ремонта и два переезда – это для тебя, дорогой представитель сильного пола ничего не значит, куда там. Бес в ребре, подруга, годящаяся в дочери на бедре. Потом идет перевоплощение одеяний, желты е спортивные машинки, способные развивать скорость до 300 км/ч, но ты как водитель со стажем больше 85км/ч себе не позволяешь, зачем же опасно. Но ездишь все равно на Корвете, на желтом, на дорогом. С ней на переднем сидении. Стыдно батенька, завтра ты лишишься своих деньжат и своей лисички-сестрички тоже. Попадешь в больницу, будешь лежать при смерти, в то время как твоя «ньюгерл» отсудит у тебя часть имущества, и к тебе, само-собой, не придет. Еще бы зачем ей старый похотливый дедушка, к тому же дедушкой для нее не являющийся.И единственный на кого ты можешь понадеяться, это как раз твоя жена, которая двадцать лет делила с тобой твои горести, до того как ты ее вышвырнул из жизни восвояси на раздорожье, как хлам, от которого нужно избавляться в Италии в канун нового года. Все можно осознать, главное чтобы не было слишком поздно. И кстати, если хомяк долго танцует на горящей сковороде – он умирает, чрезмерного повышения температуры тела, если фокусник не рассчитает.
И в некоторых случаях лучше остаться без ребра, как первый мужчина на земле, чем пустить туда такого беса.
Да, сегодня многие сетуют на «сапоговое воспитание», упущение большей части века, люди живущие за занавесом потеряли любую связь с миром и не могли быть космополитами, но говорят, не в этом счастье.
А оно в кризисе среднего возраста, ведь что может быть забавнее, видит ли мужчина себя со стороны в эти моменты – понятия не имею, но зрелище из той самой категории «Седина в голову – бес в ребро», причем бес так хорошо может тряхнуть по ребру, что после этого сакраментального визита седины себя уже не собрать. Умный мужчина то все понимает – помнит юношеский максимализм, дружеские подвиги и бесконечные подружки и вечеринки, глупый же – почувствовав это лет таки в тридцать восемь, забывает, вырывает из памяти цифру тридцать восемь и начинает плясать как хомяк на сковородке. Не даром же говорят, кто не был оптимистом в двадцать лет – у того нет сердца, кто остался им в сорок - у того нет мозгов. Возраст штука опрометчивая, и конечно возраст не в паспорте, а в голове, но не кажется ли вам пошловатым поведение женщины за сорок, которая никак не может смириться, что ей сорок, она все думает, что ей двадцать три и жалко хватается за любую возможность казаться моложе. Если деньги есть – это пластическая хирургия, если нет –смешно выглядящая на ней молодежная одежда. Смех и грех. Но ведь чтобы казаться красивее не обязательно ежедневно принимать облик рождественской елки, собака окутанная серпантином из хлопушки ведь не станет казаться более породистой, ведь так, так почему с женщинами так выходит. Дорвались.
А у мужчин и того краше. Как бы это банально ни звучало, но самое ценное это у нас быть может – семья. И как слаборазумно при кризисе среднего возраста взять и как песочный замок все развалить, легко и просто. И ничего, что вы прожили рука об руку двадцать лет, пережили дефолт, безденежье, страх перед туманным завтра, три ремонта и два переезда – это для тебя, дорогой представитель сильного пола ничего не значит, куда там. Бес в ребре, подруга, годящаяся в дочери на бедре. Потом идет перевоплощение одеяний, желты е спортивные машинки, способные развивать скорость до 300 км/ч, но ты как водитель со стажем больше 85км/ч себе не позволяешь, зачем же опасно. Но ездишь все равно на Корвете, на желтом, на дорогом. С ней на переднем сидении. Стыдно батенька, завтра ты лишишься своих деньжат и своей лисички-сестрички тоже. Попадешь в больницу, будешь лежать при смерти, в то время как твоя «ньюгерл» отсудит у тебя часть имущества, и к тебе, само-собой, не придет. Еще бы зачем ей старый похотливый дедушка, к тому же дедушкой для нее не являющийся.И единственный на кого ты можешь понадеяться, это как раз твоя жена, которая двадцать лет делила с тобой твои горести, до того как ты ее вышвырнул из жизни восвояси на раздорожье, как хлам, от которого нужно избавляться в Италии в канун нового года. Все можно осознать, главное чтобы не было слишком поздно. И кстати, если хомяк долго танцует на горящей сковороде – он умирает, чрезмерного повышения температуры тела, если фокусник не рассчитает.
И в некоторых случаях лучше остаться без ребра, как первый мужчина на земле, чем пустить туда такого беса.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
