ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.05.20
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Лена Апрелевна (1992) /
Критика | Аналітика
«Вседозволенность»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
«Вседозволенность»
Ах, моя милая вседозволенность, как ты могла ненароком так появиться после этой 70 летней красной черноты, появилась так нежданно-негаданно и вот уже двадцать лет не отступаешь. Я свято верю в то, что после самого темного заката – наступает самый светлый рассвет, но осознавать, что этот закат тебе прийдеться переносить на собственной шкуре, вовсе не хочется.
Да, сегодня многие сетуют на «сапоговое воспитание», упущение большей части века, люди живущие за занавесом потеряли любую связь с миром и не могли быть космополитами, но говорят, не в этом счастье.
А оно в кризисе среднего возраста, ведь что может быть забавнее, видит ли мужчина себя со стороны в эти моменты – понятия не имею, но зрелище из той самой категории «Седина в голову – бес в ребро», причем бес так хорошо может тряхнуть по ребру, что после этого сакраментального визита седины себя уже не собрать. Умный мужчина то все понимает – помнит юношеский максимализм, дружеские подвиги и бесконечные подружки и вечеринки, глупый же – почувствовав это лет таки в тридцать восемь, забывает, вырывает из памяти цифру тридцать восемь и начинает плясать как хомяк на сковородке. Не даром же говорят, кто не был оптимистом в двадцать лет – у того нет сердца, кто остался им в сорок - у того нет мозгов. Возраст штука опрометчивая, и конечно возраст не в паспорте, а в голове, но не кажется ли вам пошловатым поведение женщины за сорок, которая никак не может смириться, что ей сорок, она все думает, что ей двадцать три и жалко хватается за любую возможность казаться моложе. Если деньги есть – это пластическая хирургия, если нет –смешно выглядящая на ней молодежная одежда. Смех и грех. Но ведь чтобы казаться красивее не обязательно ежедневно принимать облик рождественской елки, собака окутанная серпантином из хлопушки ведь не станет казаться более породистой, ведь так, так почему с женщинами так выходит. Дорвались.
А у мужчин и того краше. Как бы это банально ни звучало, но самое ценное это у нас быть может – семья. И как слаборазумно при кризисе среднего возраста взять и как песочный замок все развалить, легко и просто. И ничего, что вы прожили рука об руку двадцать лет, пережили дефолт, безденежье, страх перед туманным завтра, три ремонта и два переезда – это для тебя, дорогой представитель сильного пола ничего не значит, куда там. Бес в ребре, подруга, годящаяся в дочери на бедре. Потом идет перевоплощение одеяний, желты е спортивные машинки, способные развивать скорость до 300 км/ч, но ты как водитель со стажем больше 85км/ч себе не позволяешь, зачем же опасно. Но ездишь все равно на Корвете, на желтом, на дорогом. С ней на переднем сидении. Стыдно батенька, завтра ты лишишься своих деньжат и своей лисички-сестрички тоже. Попадешь в больницу, будешь лежать при смерти, в то время как твоя «ньюгерл» отсудит у тебя часть имущества, и к тебе, само-собой, не придет. Еще бы зачем ей старый похотливый дедушка, к тому же дедушкой для нее не являющийся.И единственный на кого ты можешь понадеяться, это как раз твоя жена, которая двадцать лет делила с тобой твои горести, до того как ты ее вышвырнул из жизни восвояси на раздорожье, как хлам, от которого нужно избавляться в Италии в канун нового года. Все можно осознать, главное чтобы не было слишком поздно. И кстати, если хомяк долго танцует на горящей сковороде – он умирает, чрезмерного повышения температуры тела, если фокусник не рассчитает.
И в некоторых случаях лучше остаться без ребра, как первый мужчина на земле, чем пустить туда такого беса.
Да, сегодня многие сетуют на «сапоговое воспитание», упущение большей части века, люди живущие за занавесом потеряли любую связь с миром и не могли быть космополитами, но говорят, не в этом счастье.
А оно в кризисе среднего возраста, ведь что может быть забавнее, видит ли мужчина себя со стороны в эти моменты – понятия не имею, но зрелище из той самой категории «Седина в голову – бес в ребро», причем бес так хорошо может тряхнуть по ребру, что после этого сакраментального визита седины себя уже не собрать. Умный мужчина то все понимает – помнит юношеский максимализм, дружеские подвиги и бесконечные подружки и вечеринки, глупый же – почувствовав это лет таки в тридцать восемь, забывает, вырывает из памяти цифру тридцать восемь и начинает плясать как хомяк на сковородке. Не даром же говорят, кто не был оптимистом в двадцать лет – у того нет сердца, кто остался им в сорок - у того нет мозгов. Возраст штука опрометчивая, и конечно возраст не в паспорте, а в голове, но не кажется ли вам пошловатым поведение женщины за сорок, которая никак не может смириться, что ей сорок, она все думает, что ей двадцать три и жалко хватается за любую возможность казаться моложе. Если деньги есть – это пластическая хирургия, если нет –смешно выглядящая на ней молодежная одежда. Смех и грех. Но ведь чтобы казаться красивее не обязательно ежедневно принимать облик рождественской елки, собака окутанная серпантином из хлопушки ведь не станет казаться более породистой, ведь так, так почему с женщинами так выходит. Дорвались.
А у мужчин и того краше. Как бы это банально ни звучало, но самое ценное это у нас быть может – семья. И как слаборазумно при кризисе среднего возраста взять и как песочный замок все развалить, легко и просто. И ничего, что вы прожили рука об руку двадцать лет, пережили дефолт, безденежье, страх перед туманным завтра, три ремонта и два переезда – это для тебя, дорогой представитель сильного пола ничего не значит, куда там. Бес в ребре, подруга, годящаяся в дочери на бедре. Потом идет перевоплощение одеяний, желты е спортивные машинки, способные развивать скорость до 300 км/ч, но ты как водитель со стажем больше 85км/ч себе не позволяешь, зачем же опасно. Но ездишь все равно на Корвете, на желтом, на дорогом. С ней на переднем сидении. Стыдно батенька, завтра ты лишишься своих деньжат и своей лисички-сестрички тоже. Попадешь в больницу, будешь лежать при смерти, в то время как твоя «ньюгерл» отсудит у тебя часть имущества, и к тебе, само-собой, не придет. Еще бы зачем ей старый похотливый дедушка, к тому же дедушкой для нее не являющийся.И единственный на кого ты можешь понадеяться, это как раз твоя жена, которая двадцать лет делила с тобой твои горести, до того как ты ее вышвырнул из жизни восвояси на раздорожье, как хлам, от которого нужно избавляться в Италии в канун нового года. Все можно осознать, главное чтобы не было слишком поздно. И кстати, если хомяк долго танцует на горящей сковороде – он умирает, чрезмерного повышения температуры тела, если фокусник не рассчитает.
И в некоторых случаях лучше остаться без ребра, как первый мужчина на земле, чем пустить туда такого беса.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію