
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.21
15:16
Маючи за плечима 12 років досвіду роботи в психіатрії та 9 — у психотерапії, я щодня стикаюся зі складністю людських переживань. Поряд із цією професійною діяльністю моє життя завжди супроводжує любов до поезії — як до читання, так і до написання. Нерідко
2025.06.21
12:57
І виростають покоління,
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко
Війни невигойні стигмати.
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко
Війни невигойні стигмати.
2025.06.21
05:06
Хлопчик має хом’яка, –
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.
2025.06.20
21:58
Мовчання, як вулкан.
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
2025.06.20
15:51
Начебто дві голови у тебе
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво
2025.06.20
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Панно Фа
Панно Фа
2025.06.20
14:58
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.
2025.06.20
07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
2025.06.19
21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
2025.06.19
20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
2025.06.19
12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
2025.06.19
09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
2025.06.18
22:44
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Рожеві метел
Рожеві метел
2025.06.18
21:33
Уламки любові, уламки світів,
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
2025.06.18
19:14
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати
2025.06.18
14:52
У цьому архіві знаходиться коментарі співробітників sub-порталу "Пиріжкарня Асорті", які були видалені одним з активних користувачів поетичного порталу "Поетичні майстерні" разом з його римованими текстами.
Коментарі свого часу сподобались, як сві
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2024.05.20
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Лена Апрелевна (1992) /
Критика | Аналітика
«Вседозволенность»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
«Вседозволенность»
Ах, моя милая вседозволенность, как ты могла ненароком так появиться после этой 70 летней красной черноты, появилась так нежданно-негаданно и вот уже двадцать лет не отступаешь. Я свято верю в то, что после самого темного заката – наступает самый светлый рассвет, но осознавать, что этот закат тебе прийдеться переносить на собственной шкуре, вовсе не хочется.
Да, сегодня многие сетуют на «сапоговое воспитание», упущение большей части века, люди живущие за занавесом потеряли любую связь с миром и не могли быть космополитами, но говорят, не в этом счастье.
А оно в кризисе среднего возраста, ведь что может быть забавнее, видит ли мужчина себя со стороны в эти моменты – понятия не имею, но зрелище из той самой категории «Седина в голову – бес в ребро», причем бес так хорошо может тряхнуть по ребру, что после этого сакраментального визита седины себя уже не собрать. Умный мужчина то все понимает – помнит юношеский максимализм, дружеские подвиги и бесконечные подружки и вечеринки, глупый же – почувствовав это лет таки в тридцать восемь, забывает, вырывает из памяти цифру тридцать восемь и начинает плясать как хомяк на сковородке. Не даром же говорят, кто не был оптимистом в двадцать лет – у того нет сердца, кто остался им в сорок - у того нет мозгов. Возраст штука опрометчивая, и конечно возраст не в паспорте, а в голове, но не кажется ли вам пошловатым поведение женщины за сорок, которая никак не может смириться, что ей сорок, она все думает, что ей двадцать три и жалко хватается за любую возможность казаться моложе. Если деньги есть – это пластическая хирургия, если нет –смешно выглядящая на ней молодежная одежда. Смех и грех. Но ведь чтобы казаться красивее не обязательно ежедневно принимать облик рождественской елки, собака окутанная серпантином из хлопушки ведь не станет казаться более породистой, ведь так, так почему с женщинами так выходит. Дорвались.
А у мужчин и того краше. Как бы это банально ни звучало, но самое ценное это у нас быть может – семья. И как слаборазумно при кризисе среднего возраста взять и как песочный замок все развалить, легко и просто. И ничего, что вы прожили рука об руку двадцать лет, пережили дефолт, безденежье, страх перед туманным завтра, три ремонта и два переезда – это для тебя, дорогой представитель сильного пола ничего не значит, куда там. Бес в ребре, подруга, годящаяся в дочери на бедре. Потом идет перевоплощение одеяний, желты е спортивные машинки, способные развивать скорость до 300 км/ч, но ты как водитель со стажем больше 85км/ч себе не позволяешь, зачем же опасно. Но ездишь все равно на Корвете, на желтом, на дорогом. С ней на переднем сидении. Стыдно батенька, завтра ты лишишься своих деньжат и своей лисички-сестрички тоже. Попадешь в больницу, будешь лежать при смерти, в то время как твоя «ньюгерл» отсудит у тебя часть имущества, и к тебе, само-собой, не придет. Еще бы зачем ей старый похотливый дедушка, к тому же дедушкой для нее не являющийся.И единственный на кого ты можешь понадеяться, это как раз твоя жена, которая двадцать лет делила с тобой твои горести, до того как ты ее вышвырнул из жизни восвояси на раздорожье, как хлам, от которого нужно избавляться в Италии в канун нового года. Все можно осознать, главное чтобы не было слишком поздно. И кстати, если хомяк долго танцует на горящей сковороде – он умирает, чрезмерного повышения температуры тела, если фокусник не рассчитает.
И в некоторых случаях лучше остаться без ребра, как первый мужчина на земле, чем пустить туда такого беса.
Да, сегодня многие сетуют на «сапоговое воспитание», упущение большей части века, люди живущие за занавесом потеряли любую связь с миром и не могли быть космополитами, но говорят, не в этом счастье.
А оно в кризисе среднего возраста, ведь что может быть забавнее, видит ли мужчина себя со стороны в эти моменты – понятия не имею, но зрелище из той самой категории «Седина в голову – бес в ребро», причем бес так хорошо может тряхнуть по ребру, что после этого сакраментального визита седины себя уже не собрать. Умный мужчина то все понимает – помнит юношеский максимализм, дружеские подвиги и бесконечные подружки и вечеринки, глупый же – почувствовав это лет таки в тридцать восемь, забывает, вырывает из памяти цифру тридцать восемь и начинает плясать как хомяк на сковородке. Не даром же говорят, кто не был оптимистом в двадцать лет – у того нет сердца, кто остался им в сорок - у того нет мозгов. Возраст штука опрометчивая, и конечно возраст не в паспорте, а в голове, но не кажется ли вам пошловатым поведение женщины за сорок, которая никак не может смириться, что ей сорок, она все думает, что ей двадцать три и жалко хватается за любую возможность казаться моложе. Если деньги есть – это пластическая хирургия, если нет –смешно выглядящая на ней молодежная одежда. Смех и грех. Но ведь чтобы казаться красивее не обязательно ежедневно принимать облик рождественской елки, собака окутанная серпантином из хлопушки ведь не станет казаться более породистой, ведь так, так почему с женщинами так выходит. Дорвались.
А у мужчин и того краше. Как бы это банально ни звучало, но самое ценное это у нас быть может – семья. И как слаборазумно при кризисе среднего возраста взять и как песочный замок все развалить, легко и просто. И ничего, что вы прожили рука об руку двадцать лет, пережили дефолт, безденежье, страх перед туманным завтра, три ремонта и два переезда – это для тебя, дорогой представитель сильного пола ничего не значит, куда там. Бес в ребре, подруга, годящаяся в дочери на бедре. Потом идет перевоплощение одеяний, желты е спортивные машинки, способные развивать скорость до 300 км/ч, но ты как водитель со стажем больше 85км/ч себе не позволяешь, зачем же опасно. Но ездишь все равно на Корвете, на желтом, на дорогом. С ней на переднем сидении. Стыдно батенька, завтра ты лишишься своих деньжат и своей лисички-сестрички тоже. Попадешь в больницу, будешь лежать при смерти, в то время как твоя «ньюгерл» отсудит у тебя часть имущества, и к тебе, само-собой, не придет. Еще бы зачем ей старый похотливый дедушка, к тому же дедушкой для нее не являющийся.И единственный на кого ты можешь понадеяться, это как раз твоя жена, которая двадцать лет делила с тобой твои горести, до того как ты ее вышвырнул из жизни восвояси на раздорожье, как хлам, от которого нужно избавляться в Италии в канун нового года. Все можно осознать, главное чтобы не было слишком поздно. И кстати, если хомяк долго танцует на горящей сковороде – он умирает, чрезмерного повышения температуры тела, если фокусник не рассчитает.
И в некоторых случаях лучше остаться без ребра, как первый мужчина на земле, чем пустить туда такого беса.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію