Ольга Рошкевич була найбільшим і взаємним коханням Івана Франка. Вони познайомились влітку 1874 року, коли Франко завітав у гості до свого друга по навчанню. Після двох років знайомства з Ольгою Іван Франко просить руки у її батька, священника, що служив у селі Лолин Івано - Франківської області. Батько дає згоду, але до офіційних заручин не дійшло. Франком, як соціалістом, зацікавилася поліція. Для Рошкевичів це було справжньою трагедією: арешт Івана, обшук у їхньому домі, допити. Поета виключили з університету, сім місяців був ув'язнений.
Батько заборонив Ользі бачитися з Іваном Франком. Проте вони ще зустрічатимуться за селом. Ольга йтиме, а по деревах в'язатиме стрічки, щоб Франко знав куди іти.
Потім він знаходитиме найрізноманітніші способи, щоб листуватися з Ольгою. То передає книжку, в якій наколоті букви, Ольга ховається від батьків і ночами виписує букви, складаючи слова від коханого. А то друзі привозять чистий аркуш, який треба потерти цибулиною, щоб проявився текст.
Ольга, начитавшись роману Чернишевського "Що робити?", надумала фіктивно одружитися, щоб вийти з-під опіки батька. Але церковний шлюб з Володимиром Озаркевичем, священником, із фіктивного, одружені жили у різних кімнатах, перейшов згодом у нормальне русло.

Іван Франко
***
Тричі мені являлась любов.
Одна несміла, як лілея біла,
З зітхання й мрій уткана, із обснов

Сріблястих, мов метелик, підлетіла,
Купав її в рожевих блисках май,
На пурпуровій хмарі вранці сіла

І бачила довкола рай і рай!
Вона була невинна, як дитина,
Пахуча, як розцвілий свіжо гай.

Явилась друга - гордая княгиня,
Бліда, мов місяць, тиха та сумна,
Таємна й недоступна, мов святиня.

Мене рукою зимною вона
Відсунула і шепнула таємно:
"Мені не жить, тож най умру одна!"

І мовчки зчезла там, де вічно темно,
Явилась третя - женщина чи звір?
Глядиш на неї - і очам приємно,

Впивається її красою зір.
То разом страх бере, душа холоне
І сила розпливається в простір.

Спершу я думав, що бокує, тоне
Десь в тіні, що на мене й не зирне -
Та враз мов бухло полум'я червоне.

За саме серце вхопила мене,
Мов сфінкс, у душу кігтями вп'ялилась
І смокче кров, і геть спокій жене.

Минали дні, я думав: наситилась,
Обслабне, щезне... Та дарма! Дарма!
Вона мене й на хвилю не пустилась,

Часом на груді моїй задріма,
Та кігтями не покида стискати,
То знов прокинесь, звільна підійма

Півсонні вії, мов боїться втрати,
І око в око зазира мені.
І дивні іскри починають грати

В її очах - такі яркі, страшні,
Жагою повні, що аж серце стине.
І разом щось таке в них там на дні

Ворушиться солодке, мелодійне,
Що забуваю рани, біль і страх,
В марі тій бачу рай, добро єдине.

І дармо дух мій, мов у сіті птах,
Тріпочеться! Я чую, ясно чую,
Як стелиться мені в безодню шлях

І я з ним у пітьму помандрую.

дякую!

Лист Ольги про те, що вона виходить заміж звалив поета з ніг. У нього - крововилив.
У відповідь Франко пише слова, які стали хрестоматійними:
"Наші шанси нерівні. Ти щаслива вже тим, що можеш вибрати межи мужчинами чесними і розумними... Але мені нема вибору аніякого і втративши Тебе, я втратив надію на любов чесної і розумної жінки, а притім такої, котра б могла зв'язати свою долю з моєю".

"людська злість" - явна помилка Франка.
В рисах "людинності", людяності - немає "злий".
Словом, в українського народу багато набралося порушень констант, які знищують наш народ.
Потрібно робити висновки і не повторювати помилок наших попередників.

Дякую, Улянко, за Франкові поезії на ПМ! Мене ця тема теж хвилює. Але я спробувала знайти трішечки інший ракурс у цьому дивовижному коханні. Словом, моє скромне бачення ось тут:
http://maysterni.com/publication.php?id=54875

Дорога РМ, Ви знову примусили мене замислитись і десь навіть засумніватися...
Але... хіба людині не властиво іноді відчувати злість? І хіба від того вона перестає бути людиною?
Хоча... може таки й перестає, хоч на долю секунди. Принаймні, перестає бути людиною за подобою Творця...
А висновки, справді, потрібно робити...

Перечитав раз, і ще раз, - цікаво, чому все складається не так, якраз навпаки все складається - і в особистих стосунках, і суспільних...
І Ольга зрозуміла, після мудрих батьків, що зі священником краще, аніж із "революціонером"?
Трагічно?
А все - здавнене нерозуміння, несприйняття нашою елітою "констант" і божественних пропорцій...
Дикунство?
Освічена темність?
Злий рок? Пороблено?
Всіх?.. (

Дякую, пані Любове.
Шановна РМ, ви що виключаєте таке поняття, як "людська злість" взагалі? Не знаю в якому світі ви живете, але не можу з вами погодитися. Бог дав людині свобідний вибір, і тому в світі існує, як " людське добро", так і "людська злість". І, звісно, немає в цьому ніякої помилки з боку Франка.
До речі, а таке висловлювання з вашої сторони, як "помилка Франка" хіба не є тією образою найвищої людської сутності?
*
Маленьке прохання. Виділіть зсилку пані Любові, щоб можна було зразу зайти і переглянути. Дякую.

Улянко! Бачу, що по цій ссилці не можна потрапити куди слід. Не знаю чому. Та то не біда. Якщо Вас зацікавить, то це тут, на моїй сторінці - вірш "Каменярева любов".
Ще раз дякую.

До речі, ось цікавий, нмд, погляд на чоловіка Ольги Рошкевич:

"Шлюб з Володимиром Озаркевичем Оль­га Рошкевич узяла в Лолині 14 вересня 1879 року. Ні Ольга, ні Франко не знали, чому Озаркевич, син посла, громадського діяча, згодився одружитись на "підупалій в громадській опінії" бідній дочці провінційного свяще­ника. Тільки потім усе стало ясно. Володимир свідомо, нехтуючи своєю кар'єрою, переносячи глузування близьких, протягнув руку колишній Франковій наре­ченій. Протягнув з пошани і поваги до Франка. Він дав можливість Ользі працювати, займатися корисною ро­ботою, перекладати, писати. Його дім завжди був відкритий для друзів Франка в найскрутніші хвилини".
http://www.ukrlit.vn.ua/article/57.html

Дякую. Відносно зсилок, це залежить від браузера. Але в можливостях РМ зробити їх доступними усім.

Р. Горак "Тричі мені являлася любов"
http://www.ukrlib.com.ua/books/printthebook.php?id=33&bookid=0

РМ, дякую за роз'яснення. Напевне я в цьому питанні і справді інопланетянка. Але я намагатимусь зрозуміти.
Мене завжди цікавило питання створення світу. Якщо існує твердження, що " Бог - творець УСЬОГО видимого і невидимого", то як тоді зло? Я щиро віруюча людина, і, прошу не вбачайте у моїх словах чогось такого, я тільки хочу знати вашу думку, тому що бачу ваше досконале знання даного питання.